Рішення

від 05.05.2020 по справі 906/256/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/256/20

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю" К Груп"

про стягнення 45680,64 грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю" К Груп" заборгованості за договором перевезення № 23/08/2017 від 23.08.2017 у розмірі 45680,64 грн, з яких: 24300,00 грн основного боргу, 19573,12 грн пені та 1807,52 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 16.03.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті суд призначив на 14.04.2020.

Ухвалою від 14.04.2020 суд відклав розгляд справи по суті на 05.05.2020.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення №23/08/2017 від 23.08.2017 в частині оплати вартості послуг перевезення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору позивачем було надано відповідачу послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 39300,00грн.

Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором перевезення №23/08/2017 від 23.08.2017, оплату на за надані послуги здійснив частково, внаслідок чого на момент звернення до суду у відповідача існує прострочена заборгованість в розмірі 24300,00грн.

За порушення строків проведення розрахунків позивач на підставі п. 4.5 договору заявив до стягнення з відповідача 19573,12 грн пені.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі умов договору та ст.625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 1807,52 грн 3% річних.

В судове засідання позивач повноважного представника не направив. Про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 41).

Відповідач повноважного в судове засідання не направив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позов, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 16.03.2020 про відкриття провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи від 14.04.2020 надсилалась на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, ухвала господарського суду від 14.04.2020 направлена судом 30.04.2020 на електронну адресу відповідача 32313440@ukr.net, інформація про яку міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.42,43).

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим ухвали господарського суду від 16.03.2020 та від 14.04.2020 повернулись на адресу суду з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштової кореспонденції "у зв`язку із закінченням терміну зберігання".

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач не повідомляв суд про іншу адресу, відмінну від адреси місцезнаходження відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

В порядку ст. 165 ГПК України відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Згідно ч.9. ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні від 05.05.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

08.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" (позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "К Груп" (відповідач/замовник) укладено договір транспортного перевезення № 23/08/2017 від 23.08.2017 (а.с. 7-10).

Відповідно до п.1.1. договору, перевізник зобов`язується надати замовнику послуги по перевезенню автомобільним транспортом вантажів і інших матеріальних цінностей (надалі - вантаж), які не заборонені до перевезення законодавством країн слідування вантажу, в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п.2.2.3. Договору замовник зобов`язався вчасно провести розрахунок за надані послуги.

За умовами п. 3.2. договору, замовник оплачує вартість виконаних перевезень вантажів у національній валюті України гривні, згідно виставленим перевізником рахункам, шляхом перерахування грошових коштів на поточний/розрахунковий рахунок перевізника.

Пунктом 3.3. договору сторони визначили, що замовник здійснює оплату виконаних робіт протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання оформлених належним чином оригіналів наступних документів: рахунку, Акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 3.5. договору, загальна сума цього договору визначається як загальна вартість послуг, наданих замовнику, згідно з актами виконаних робіт та актами звірки взаєморозрахунків.

Умовами п. 4.5. договору сторони дійшли згоди, що у випадку порушення замовником термінів оплати, він зобов`язаний сплатити перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день затримки. Сторони погодили, що строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, передбачених цим пунктом, складає 3 роки.

На виконання умов укладеного договору позивач надав відповідачу послуги перевезення на загальну суму 39300,00 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000484 від 31.08.2017 та реєстром ТТН (а.с. 11).

За даними позивача відповідачем було частково проведено оплату за надані послуги по перевезенню на суму 15000,00грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати отриманих від позивача послуу у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 24300,00 грн.

За несвоєчасне проведення розрахунків за надані послуги з перевезення на підставі п. 4.5. Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 19573,12 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором, позивач нарахував до стягнення з відповідача 1807,52грн 3% річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору перевезення № 23/08/2017 від 23.08.2017, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено факт належного виконання зобов`язань з боку позивача щодо надання відповідачу послуг з перевезення вантажу на загальну суму 39300,00 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000484, який підписаний сторонами 31.08.2017 без зауважень та заперечень (а.с.11).

Факт виконання позивачем свого зобов`язання щодо надання послуг з перевезення вантажу вказує на необхідність виконання відповідачем обов`язку щодо оплати вказаних послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.3.3. Договору сторони визначили порядок здійснення розрахунків на дані послуги з перевезення, а саме встановили, що замовник здійснює оплату виконаних робіт протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання оформлених належним чином оригіналів наступних документів: рахунку, Акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної.

Таким чином, із врахуванням інформації, яка міститься в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), суд встановив, що остаточний розрахунок за послуги з перевезення відповідач мав провести - до 10.09.2017 (включно).

Відповідач здійснив часткову оплата наданих послуг на загальну суму 15000,00грн, що не заперечується позивачем та не спростовано відповідачем.

05.12.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 від 03.12.2019 з вимогою погасити заборгованість за договором перевезення № 23/08/2017 від 23.08.2017 в розмірі 24300,00грн. (а.с. 13-17).

Відповідач вимоги претензії не виконав та заборгованість перед позивачем не погасив.

Таким чином, станом на день звернення до суду та на день вирішення спору в суді у відповідача існує заборгованість перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу згідно договору № 23/08/2017 від 23.08.2017 в сумі 24300,00грн.

Доказів погашення заборгованості відповідачем перед позивачем у заявленій сумі матеріали справи не містять.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача в сумі 24300,00 грн за договором №23/08/2017 від 23.08.2017вважає обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 19573,12 грн пені, суд зазначає про наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вже зазначено вище, сторони у п. 4.5. погодили, що у випадку порушення замовником термінів оплати, він зобов`язаний сплатити перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день затримки.

Сторони також погодили, що строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, передбачених цим пунктом, складає 3 роки.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с.2-3) позивачем заявлено пеню у розмірі 19573,12 грн за період з 11.09.2017 до 03.03.2020.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивач при розрахунку пені невірно визначив початкову дату нарахування пені - 11.09.2017, оскільки останній десятий день для проведення розрахунків припадав на вихідний день (10.09.2017) , а отже зважаючи на приписи ч.5 ст. 254 ЦК України переноситься на перший робочий день - 11.09.2017.

Таким чином заборгованість за договором в розмірі 24300,00 грн є простроченою з 12.09.2017.

За вказаних обставин суд, з урахуванням встановлених обставин та враховуючи вихідні дані позивача, здійснив власний розрахунок пені за період з 12.09.2017 по 03.03.2020 на суму простроченої заборгованості 24300,00грн, яка склала 19555,19.

Відтак вимога про стягнення пені є правомірною і підлягає задоволенню в сумі 19555,19грн.

В частині стягнення стягненні 17,93грн пені суд відмовляє в задоволені позову за безпідставністю.

Стосовно вимог про стягнення 1807,52 грн 3 % річних суд зазначає про наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с. 3) 3% річних позивач нарахував за період з 11.09.2017 по 03.03.2020 на суму простроченої заборгованості 24300,00грн, які склали 1807,52 грн.

Перевіривши розрахунок позивача суд встановив, що позивач при обрахунку допустив аналогічні помилки, що й при нарахуванні пені.

Відтак суд здійснив власний розрахунок 3% річних, враховуючи вихідні дані позивача та встановлені судом обставини, за яким 3% річних становлять 1805,18грн.

Отже вимога позивача про стягнення 3% річних є правомірною та підлягає задоволенню в сумі 1805,18грн.

В частині стягнення 2,34грн 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на загальну суму 45660,37грн з яких: 24300,00 грн - основний борг, 19555,19грн - пеня, 1805,18грн - 3 % річних.

В частині стягнення з відповідача 17,93грн пені та 2,34 грн 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю" К Груп" (10020, м. Житомир, майдан Визволення, буд.8, кв.1, код ЄДРПОУ 41198636)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Логістик" (04050, м.Київ, вул. Глибочицька, буд.40, код ЄДРПОУ 38483506)

- 24300,00грн - основний борг;

- 19555,19 грн - пеня;

- 1805,18 грн - 3% річних;

- 2101,07 грн - судовий збір.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, але не пізніше закінчення строку карантину.

Повне рішення складено: 08.05.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- у справу

2,3- сторонам (рек. з пов.)