Рішення

від 08.05.2020 по справі 910/17912/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.05.2020Справа № 910/17912/19 Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Концерну Міські теплові мережі (б-р Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091) до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРИВАТ-СЕРВІС (вул. Червоноармійська, буд. 51, м. Київ, 03150) про стягнення заборгованості у розмірі 24 865,50 грн,

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва надійшла зазначена позовна заява та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді за договором №203392 купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 позовна заява Концерну Міські теплові мережі залишена без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

14.01.2020 до Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали суду від 23.12.2019, надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї документами.

В період часу з 13.01.2020 до 17.01.2020 суддя Демидов В.О. перебував у щорічній основній відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано строк для запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивачем отримано 31.01.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за юридичною адресою (03150, м. Київ, вул.. Червоноармійська, буд. 51) згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 п. 4 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і не вручена підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Тобто неотримання відповідачем поштової кореспонденції, надісланої судом за належною адресою, залежало виключно від суб`єктивної поведінки сторони.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що неотримання копії ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачем є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений про розгляд справи у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Крім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 дію карантину продовжено до 24.04.2020.

Разом з тим, строк для подачі відзиву на позовну заяву закінчився у відповідача до введення на території України карантину, проте відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.10.2017 між Концерном Міські теплові мережі (далі - теплопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Приват-Сервіс (далі - споживач, відповідач) укладено договір № 203392 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води споживачу, а споживач зобов`язується прийняти теплову енергію в обсязі і порядку постачання теплової енергії згідно додатку №1, який є невід`ємною частиною договору, та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами), і дотримуватися передбаченого договором розподілу і режиму використання теплової енергії, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи тепло споживання (тепловикористального обладнання).

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - протягом опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; кондиціювання - по замовленню споживача; інші технологічні потреби - по замовленню споживача.

Додатком №1 до договору визначено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для об`єкту - приміщення 1 поверху, загальною площею 85,600 кв.м., розташованого по вул. Незалежної України, 37 у м. Запоріжжя.

Теплове навантаження на вказане приміщення відповідно до додатку №1 до договору, складає 0,006785 Гкал/год.

Об`єкт теплопостачання належить на праві власності відповідачу з 29.08.2007 на підставі договору купівлі-продажу №1121 від 29.08.2007.

Відповідно до п.6.7. договору, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адмірала Нахімова 4, документи за розрахунковий період: рахунок та акт приймання-передачі теплової енергії.

За змістом п. 6.8 споживач зобов`язується повернути не пізніше 20го числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, теплопостачальній організації: підписаний та скріплений печаткою споживача (у разі наявності та використання печатки) один примірник акта приймання-передачі теплової енергії, де зазначаються фактичні обсяги спожитої теплової енергії згідно з цим договором у розрахунковому місяці, її фактична ціна та вартість.

У разі неподання або несвоєчасного подання споживачем теплопостачальній організації підписаного акта приймання-передачі теплової енергії, такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою споживача від підписання акту приймання-передачі теплової енергії за цим договором за відповідний розрахунковий період, при цьому: споживач визнає, що даний акт приймання-передачі теплової енергії вважається підписаним в односторонньому порядку та погодженим за обсягом та вартістю у відповідному розрахунковому періоді; споживач не має права заперечувати проти обсягів відпущеної та спожитої ним теплової енергії за цим договором за відповідний розрахунковий період; споживач не заперечує та визнає, о він зобов`язаний оплатити теплопостачальній організації вартість теплової енергії в розмірі, визначеному в акті приймання-передачі теплової енергії в строки, визначені цим договором; сторони погодили перелік документів, які вони вважають достатніми та належними для розрахунків за теплову енергію:рахунок на оплату за відповідний місць, який виставляється згідно п. 6.5.2 договору (п.6.9 договору).

Крім того, п. 3.2.25 договору споживач зобов`язався щомісячно, у строки, визначені даним договором, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Пунктом 6.1.1 договору передбачений обов`язок споживача своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за теплову енергію.

Згідно п. 6.5.1 договору розрахунки за договором здійснюються споживачем до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку за відповідний місяць.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладання сторонами письмової угоди про його розірвання або припинення його дії. У відповідності до ст. 631 ЦК України сторони погодилися, що умови договору застосовуються до відносин між споживачем і теплопостачальною організацією, які виникли до його укладання - 01.10.2017.

Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення судом; ліквідації однієї із сторін (п. 10.2 договору).

За вимогами п. 10.3 договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати за спожиту теплову енергію та відповідальності, передбаченої цим договором і чинним законодавством України.

19.08.2018 позивачем було вислано на адресу відповідача додаткову угоду про розірвання договору №203392 від 01.10.2017, а 20.03.2019 - договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №203392 від 01.03.2019, проте вказані договори відповідачем не підписані.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. А згідно п. 10.1 договору він діє до моменту укладання сторонами письмової угоди про його розірвання.

Оскільки між сторонами угода про розірвання договору №203392 від 01.10.2017 так і не була укладена, вказаний договір не є розірваним.

В обґрунтування заявленого позову позивач стверджує, що на виконання умов договору він відпустив відповідачу теплову енергію з жовтня 2017 по квітень 2019 на загальну суму 43 675,77 грн., в підтвердження чого надав акти приманні - передачі теплової енергії, рахунки та докази направлення їх відповідачу.

Позивач зазначає, що оскільки відповідач визначених у п.6.7. договору документів не отримав, позивач направив розрахункові документи за спірний період на адресу відповідача, в підтвердження чого позивачем надано реєстр відправлених рахунків, актів прийому-передачі теплової енергії.

Відповідачем здійснено часткову оплату спожитої теплової енергії у сумі 22750,94 грн, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період 20 924,83 грн.

Відповідно до п. 7.2.10 договору за порушення споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у п. 6.4 цього договору. Останній сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію за кожний день прострочення по день фактичної оплати. Оплата пені не звільняє споживача від виконання своїх обов`язків по оплаті заборгованості.

У зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань позивачем на підставі п.7.2.10 договору та ст.625 ЦК України здійснено нарахування пені у сумі 3292,33 грн, 3 % річних у сумі 344,88 грн та інфляційних втрат у сумі 303,46 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зі змісту ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України слідує, що цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 275, ч.6 ст. 276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до змісту ст. 24 зазначеного Закону основними обов`язками споживача теплової енергії є: додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання - передачі теплової енергії на адресу теплопостачальної організації не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув, то у відповідності до п. п. 6.7, 6.8, 6.9 договору, відповідач погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими теплопостачальною організацією до оплати за спірний період.

Як підтверджується актами приймання - передачі теплової енергії та рахунками, у період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 43 675,77 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату спожитої теплової енергії у сумі 22 750,94 грн, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період становить 20 924,83 грн.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 20 924,83 грн. підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми у розмірі 20 924,83 грн. заборгованості за надані послуги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 3292,33 грн. пені.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Із змісту ч.1 ст.546, ч.1 ст.547 ЦК України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В статті 25 Закону України Про теплопостачання визначено, що у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони виду правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Згідно з Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічні приписи містяться у ч. 2 ст. 343 ГК України. При цьому, вказаними приписами законодавства встановлено лише загальнообов`язкове обмеження розміру пені, яка може бути стягнута в певний період, а не її розмір.

Відповідно до п. 7.2.10 договору за порушення споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у п. 6.4 цього договору. Останній сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію за кожний день прострочення по день фактичної оплати. Оплата пені не звільняє споживача від виконання своїх обов`язків по оплаті заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 3292,33 грн. пені.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 344,88 грн. 3 % річних та суму 303,46 грн. втрат від інфляції.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи. Розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, які здійснено з урахуванням надходження часткових оплат, перевірені судом та визнані правильними, тому вимоги в цій частині судом задовольняються.

Враховуючи вищевикладене, позов задовольняється в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРИВАТ-СЕРВІС (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 51, код 19264078) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, б-р Гвардійський, буд. 137, код 32121458) суму основного боргу в розмірі 20 924 (двадцять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн 83 коп., 3 % річних в сумі 344 (триста сорок чотири) грн. 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 303 (триста три) грн. 46 коп., пеню у розмірі 3292 (три тисячі двісті дев`яносто дві) грн 33 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 4 Розділу X Прикінцеві положення та п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 08.05.2020

Суддя В.О.Демидов