Рішення

від 08.05.2020 по справі 200/2762/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2020 р. Справа№200/2762/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області до Залізної міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державна установа Центр пробації , про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

11 березня 2020 року перший заступник керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області (місце знаходження: вул. Олекси Тихого, буд. 260, м. Костянтинівка, Донецька область, 85114), позивач, звернуся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Залізної міської ради (місце знаходження: пр. Піонерів, буд. 14, м. Залізне, м. Торецьк, Донецька область, код ЄДРПОУ 05420681), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державна установа Центр пробації (місце знаходження: вул. Ю. Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41847154), про:

- визнання протиправною бездіяльність Залізної міської ради з питання не виконання заходів щодо погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт на території ради із Торецьким міським відділом філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області;

- зобов`язання Залізну міську раду розглянути питання про вжиття заходів для погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, видів таких робіт із Торецьким міським відділом філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області та передбачення в бюджеті видатків для сплати порушникам за виконання адміністративного стягнення - суспільно корисних робіт.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач тривалий час ігнорує виконання обов`язку визначеного статтею 325-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В порушення вищевказаних норм законодавства відповідачем не вчинено жодних дій щодо вирішення питання про погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та види таких робіт, а також питання про внесення змін до бюджету міської ради в частині оплати їх праці.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В установлений судом строк відповідачем через Відділ документообігу та архівної роботи суду були надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач мотивував тим, що у комунальній власності відсутні підприємства, установи та організації, які можна визначити, як об`єкти на яких порушники повинні виконувати суспільно корисні роботи.

Крім того, відповідач зазначив, що фінансувати суспільно корисні роботи із місцевого бюджету неможливо, у зв`язку з відсутністю коштів.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

За правилами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Листом від 11 грудня 2019 року № 35/3-2823вих-19 позивач звернувся до Торецького міського відділу філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області з проханням надати інформацію щодо кількості осіб, до яких судом застосовано стягнення у виді суспільно-корисних робіт, які перебувають на обліку, та тих, що протягом 2019 року перебували на обліку та відбули (чи відбувають) стягнення, а також зазначити причини, що унеможливлюють виконання стягнення певним правопорушникам, у разі якщо такі факти мають місце (а. с. 14-15).

Листом від 16 грудня 2019 року № 23/23/8610-19 Торецький міський відділ філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області надав відповідь в якій зазначив, що не буде передбачено коштів для оплати суспільно корисних робіт у бюджеті на 2020 рік у Новгородської селищної ради, Залізної міської ради та Північної селищної ради, у зв`язку з введенням з 28 жовтня 2019 року в районі проведення ООС режиму жовтий створює потенційну загрозу для перебування осіб у вищезазначених населених пунктах (а. с. 16-17).

Відповідно до листа Торецького міського відділу філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області від 21 жовтня 2019 року № 23/23/7320-19 відповідачу рекомендовано, під час формування місцевого бюджету на 2020 рік, передбачити кошти для оплати виконання суспільно корисних робіт (а. с. 18-19).

Листом від 28 листопада 2019 року відповідач повідомив, що у зв`язку з проведенням Операції об`єднаних сил та безпосередній територіальній близькості до лінії розмежування Залізна міська рада не має можливості затвердити перелік підприємств (об`єктів) та закріпити відповідальну особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням покарання, а також немає можливості здійснювати стягнення покарання у вигляді громадських робіт за місцем проживання засуджених осіб та правопорушників відповідно до частини 1 статті 30, частини 3 статті 321 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частини 1 статті 13 Кримінально-виконавчого кодексу України (а. с. 20).

Листом від 28 січня 2020 року № 35/3-207вих-20 позивач звернувся до Торецького міського відділу філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області з проханням надати інформацію щодо кількості осіб, до яких судом застосовано стягнення у виді суспільно-корисних робіт, які перебувають на обліку, та тих, що протягом 2019 року перебували на обліку та відбули (чи відбувають) стягнення, а також зазначити причини, що унеможливлюють виконання стягнення певним правопорушникам, у разі якщо такі факти мають місце (а. с. 21-22).

Листом від 31 січня 2020 року № 23/23/706-20 Торецький міський відділ філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області надав відповідь в якій зазначив, що на теперішній час негативних відповідей щодо погодження переліку об`єктів та видів робіт не отримано, дане питання знаходиться на розгляді у Новгородської селищної ради, Залізної міської ради та Північної селищної ради (а. с. 23-25).

Торецький міський відділ філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області надіслав відповідачу запит № 23/23/13-20 від 02 січня 2020 року з проханням визначити види робіт для порушників, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських (суспільно корисних) робіт, та перелік об`єктів, на яких порушники виконуватимуть такі роботи (а. с. 26).

Листом від 07 лютого 2020 року № 52/02-25 відповідач повідомив Торецький міський відділ філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області, що станом на 01 січня 2020 року на території м. Залізне відсутні підприємства, установи, організації підпорядковані виконавчому органу Залізної міської ради, на яких можливе працевлаштування правопорушників та засуджених відповідно до статей 30-1, 31-1, 321-1, 325-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 27).

Відповідно до листа Торецького міського відділу філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області від 11 лютого 2020 року № 23/23/922-20 повідомлено позивача, що станом на 01 січня 2020 року на території м. Залізне відсутні підприємства, установи, організації підпорядковані виконавчому органу Залізної міської ради, на яких можливе працевлаштування правопорушників та засуджених відповідно до статей 30-1, 31-1, 321-1, 325-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з чим виконавчий орган Залізної міської ради не може надати перелік видів робіт, перелік об`єктів, на яких порушники та засуджені виконуватимуть такі роботи (а. с. 28-29).

Листом від 14 лютого 2020 року № 23/233-20 філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області просить позивача, у зв`язку з неможливістю в повній мірі реалізувати вимоги чинного законодавства в частині призначення Залізною міською радою м. Торецька переліку об`єктів та видів робіт на яких засуджені та порушники відбуватимуть покарання та адміністративні стягнення, прийняти відповідні заходи реагування (а. с. 32).

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Законом України №2234-VIІІ від 07 грудня 2017 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів , який набрав чинності 06 лютого 2018, запроваджено новий вид адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

Згідно статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 31-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування.

Суспільно корисні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від ста двадцяти до трьохсот шістдесяти годин і виконуються не більше восьми годин, а неповнолітніми - не більше двох годин на день.

Статтею 325-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили.

Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування.

За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу. Оплата праці здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.

Згідно з п. 11.5. Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №474/5 19 березня 2013 року, щороку на початку року уповноважений орган з питань пробації надсилає запити до органів місцевого самоврядування та власникам підприємств щодо погодження переліку об`єктів, на яких порушники відбуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.

Пунктом 13.1. Порядку визначено, що підставою для виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт є постанова суду (судді), яка набрала законної сили.

Згідно п. 13.3. Порядку, постанова суду (судді) про застосування суспільно корисних робіт уповноваженим органом з питань пробації приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня її отримання. Протягом десяти робочих днів порушник повинен бути направлений до відбування суспільно корисних робіт, крім випадків, коли цьому перешкоджають поважні причини (хвороба, відрядження, неотримання виклику тощо).

Пунктом 13.15. Порядку зазначено, що відповідно до визначеного органами місцевого самоврядування переліку об`єктів, на яких порушники відбувають суспільно корисні роботи, уповноважений орган з питань пробації у десятиденний строк з дня отримання постанови суду (судді) видає порушнику направлення на один з цих об`єктів.

Статтею 325-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт покладено обов`язок щодо погодження з органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та види таких робіт.

Таким чином, вимогами чинного законодавства України на власників підприємств, установ, організацій або уповноваженого ними органу покладено обов`язок щодо погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та види таких робіт.

Крім того, на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт покладено обов`язок щодо нарахування плати порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів.

Тобто, введення інституту адміністративного покарання у виді суспільно корисних робіт має на меті спонукання та забезпечення дотримання батьками обов`язку зі сплати аліментів на утримання дитини.

Судом встановлено, що на виконання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення Торецьким міським відділом філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області до відповідача скеровувались листи про необхідність визначення видів суспільно корисних робіт для порушників, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт та переліку об`єктів, на яких порушники повинні відбувати ці роботи. Проте відповідачем проігноровано виконання обов`язку, передбаченого статтею 325-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В порушення вищевказаних норм законодавства відповідачем не вчинено жодних дій щодо вирішення питання про погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи та видів таких робіт, а також питання про внесення змін до бюджету сільської ради в частині оплати їх праці.

Отже, Торецький міський відділ філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області позбавлений можливості виконувати адміністративні стягнення у вигляді суспільно корисних робіт у разі їх призначення судом для мешканців населених пунктів Залізної міської ради Донецької області.

Виходячи з вище зазначеного, посилання відповідача на проведення Операції об`єднаних сил та безпосередній територіальній близькості до лінії розмежування, у зв`язку з чим Залізна міська рада не має можливості затвердити перелік підприємств (об`єктів) та закріпити відповідальну особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням покарання, а також відсутності можливості здійснювати стягнення покарання у вигляді громадських робіт за місцем проживання засуджених осіб та правопорушників відповідно до частини 1 статті 30, частини 3 статті 321 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частини 1 статті 13 Кримінально-виконавчого кодексу України, не відповідає вимогам чинного законодавства та не звільняє відповідача від виконання покладених на нього обов`язків.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

З вищевказаного вбачається, що орган місцевого самоврядування самостійно визначає вид робіт та перелік об`єктів, на яких порушники відбуватимуть суспільно корисні роботи, в межах повноважень, наданих Законом України Про місцеве самоврядування в Україні . Кодекс України про адміністративні правопорушення говорить про те, що рада визначає й не говорить про те, що орган місцевого самоврядування може визначити, а може й не визначити.

Термін суспільно корисні роботи вже говорить про те, що ці роботи є корисними для суспільства, вони несуть допомогу громаді у сфері благоустрою, прибирання населених пунктів, парків, скверів тощо.

Чинним законодавством не встановлені види робіт, які можна віднести до суспільно корисних, але визначено, що їх вид встановлює орган місцевого самоврядування. Отже, вони можуть визначатись за аналогією із громадськими роботами. Останні відповідно до ст. 31 Закону України Про зайнятість населення є видом суспільно корисних оплачуваних робіт в інтересах територіальної громади, які організовуються для додаткового стимулювання мотивації до праці, матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб і виконуються ними на добровільних засадах. їх види визначаються виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, зокрема, за таким критерієм - вони мають економічну, соціальну та екологічну користь для регіону.

Це ж саме стосується переліку об`єктів, на яких порушники будуть відбувати адміністративне стягнення. Орган місцевого самоврядування самостійно має їх визначити, але в межах своїх повноважень.

Згідно з п. 11.5. Порядку щороку на початку року уповноважений орган з питань пробації надсилає запити (додаток 1) до органів місцевого самоврядування та власникам підприємств щодо погодження переліку об`єктів, на яких порушники відбуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.

У запиті, що надсилає уповноважений орган з питань пробації до органу місцевого самоврядування, він просить: ... визначити види суспільно корисних робіт для порушників, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських (суспільно корисних) робіт, та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи. Перелік видів суспільно корисних робіт та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, надіслати до уповноваженого органу з питань пробації... .

Тобто спочатку до органу місцевого самоврядування надходить запит, на який він має відповісти згідно з формою, наведеною у тому ж додатку 1 до Наказу.

У свою чергу, уповноважений орган з питань пробації має погодити подані органом місцевого самоврядування відповідні види робіт та переліки об`єктів, якщо вони не суперечать вимогам діючого законодавства.

У наказі йде мова про види суспільно корисних робіт та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, які має подати орган місцевого самоврядування. Отже, селищна рада не може подати на погодження лише види робіт без переліку об`єктів чи навпаки.

Наказом визначено форму, відповідно до якої орган місцевого самоврядування повинен подати уповноваженому органу з питань пробації на погодження види суспільно корисних робіт та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільський, селищний, міський голова, зокрема, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.

Уповноважений орган з питань пробації належить до органів виконавчої влади, тому, що виконання постанов суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, який у своїй діяльності керується Кодексом України про адміністративні правопорушення та Наказом. Пунктом 11.1 якого виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.

У випадку, якщо на території, підпорядкованій органу місцевого самоврядування, немає жодного підприємства, на якому порушники могли б відбувати адміністративне стягнення, то ним має стати відповідна рада як бюджетна установа.

Орган місцевого самоврядування як представницький орган територіальної громади має брати участь у вирішенні пріоритетних завдань державної політики, зокрема, у сфері забезпечення захисту прав дитини на належне утримання шляхом сприяння примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів з порушників. Це підтверджується статтею 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , якою визначено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципі поєднання місцевих і державних інтересів.

Окрім того, згідно статті 32 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту як власні (самоврядні) повноваження належать, зокрема, створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації.

У порушення вимог статті 325-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідачем перелік об`єктів для відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт та види суспільно корисних робіт не визначено.

Вказаний факт унеможливлює виконання постанов суду щодо накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.

Таким чином, Залізною міською радою Донецької області проігноровано виконання обов`язку передбаченого статтею 325-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Щодо повноважень першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області на звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Згідно частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави .

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17).

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Відповідно до пункту 1 розділу І Типового положення про уповноважений орган з питань пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 18 серпня 2017 року №2649/5, уповноважений орган з питань пробації є органом виконання покарань, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та пробації.

Зважаючи на викладене та враховуючи те, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції виконаня покарань, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовами цієї категорії, прокурор звертається до суду з позовом як самостійний позивач.

Згідно частини 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23 березня 2012 року Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам та рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08 квітня 1999 року, якими визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її держаної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Таким чином, Конституційний суд України наголошує, що інтереси держави не обмежуються її матеріальними інтересами, а обумовлюються також загальнодержавними цілями і принципами.

Отже, вищезазначені пункти рішення Конституційного суду України визначили, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

При цьому, відповідно до пункту 4 мотивувальної частини вищевказаного рішення Конституційного Суду України, прокурори їх заступники мають право звертатись до суду з позовними заявами в інтересах держави.

Крім того, слід зазначити, що вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п. 54 рішення).

Одночасно, додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у статті 68 Конституції України (кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей) є обов`язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, у даному випадку, невиконання відповідачем чинних вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави в частині забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання та життя, а також унеможливлює виконання постанов суду щодо накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, що є грубим порушення вимог статті 129-1 Конституції України.

Згідно статті 2 Конвенції ООН Про права дитини (ратифікованої Постановою ВР №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року) всі діти, незалежно від їхньої раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження - рівні у своїх правах. Держава не може порушувати жодне з прав. Держава має активно пропагувати права дитини.

Статтею 27 Конвенції встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Обов`язки держави полягають у тому, щоб створити відповідні умови для реалізації цієї відповідальності.

Таким чином, державою створюються умови для реалізації відповідальності батьків за забезпечення належного життєвого рівня дитини, зокрема шляхом внесенням змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині введення інституту адміністративного покарання у виді суспільних робіт за ухилення батьків від сплати аліментів на утримання дітей.

Таким чином, введення інституту адміністративного покарання у виді суспільно корисних робіт має на мені погашення батьками заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини.

Відмова органу місцевого самоврядування в погодженні переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт має наслідком ухилення одного з батьків від обов`язку щодо належного матеріального забезпечення дитини та суттєво погіршує її становище, що може ставити під сумнів належне виконання державою вимог статті 27 Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області підлягають задоволенню.

Відповідно частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, в даному випадку судовий збір за подання даного адміністративного позову з відповідача на користь позивач не стягується.

Керуючись статтями 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області (місце знаходження: вул. Олекси Тихого, буд. 260, м. Костянтинівка, Донецька область, 85114) до Залізної міської ради (місце знаходження: пр. Піонерів, буд. 14, м. Залізне, м. Торецьк, Донецька область, код ЄДРПОУ 05420681), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державна установа Центр пробації (місце знаходження: вул. Ю. Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41847154), про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Залізної міської ради з питання не виконання заходів щодо погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт на території ради із Торецьким міським відділом філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області.

Зобов`язати Залізну міську раду розглянути питання про вжиття заходів для погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, видів таких робіт із Торецьким міським відділом філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області та передбачення в бюджеті видатків для сплати порушникам за виконання адміністративного стягнення - суспільно корисних робіт.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 08 травня 2020 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Зазначений строк обчислюється з урахуванням виключень, передбачених пунктом 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна