Ухвала

від 08.05.2020 по справі 280/3054/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

08 травня 2020 рокуСправа № 280/3054/20 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ДБК ГРУП (69014, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 10, код ЄДРПОУ 40256817) про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю ДБК ГРУП в порядку пункту 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України до пред`явлення позову Товариства з обмеженою відповідальністю ДБК ГРУП до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування індивідуального акту - податкової вимоги №9722-49 від 21.04.2019. Відповідно до поданого клопотання заявник просить суд зупинити дію індивідуального акту - податкової вимоги №9722-49 від 21.04.2020, що винесена Головним управлінням ДПС у Запорізькій області обґрунтовуючи тим, що забезпечення позову у вказаний спосіб унеможливить передчасне стягнення з ТОВ ДБК ГРУП донарахованого контролюючим органом податку на прибуток та штрафних санкцій з оскаржуваною податковою вимогою, правомірність якої буде оскаржена в судовому порядку, блокування поточних рахунків, опису та продажу майна на прилюдних торгах тощо.

За правилами частини першої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суддя розглянув заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із частиною другою статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Отже, статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову №9 від 22.12.2006).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відповідно відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 34 Закону України Про виконавче провадження встановлено порядок зупинення вчинення виконавчих дій. Згідно пункту 2 частини першої вказаної статті виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій зокрема у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Таким чином, підставою для зупинення вчинення виконавчих дій належним захистом є зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

До матеріалів справи не надано жодних доказів щодо пред`явлення оскаржуваної вимоги до примусового виконання.

Крім того, суд звертає увагу, що пунктом 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з п. 88.2 ст. 88 ПК України право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Таким чином, податковий борг може бути погашений як за рахунок грошових коштів так і за рахунок майна платника податків.

Положеннями п.п. 89.1, 89.3 ст. 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Згідно із приписами п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений гл. 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 (далі - Інструкція).

З матеріалів заяви позивачем не надано жодного доказу, що податковим органом вчиняються дії щодо примусового стягнення коштів з рахунків позивача, наявності акту опису майна, яке передається у податкову заставу тощо.

Відтак, розглянувши подане клопотання про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи з пов`язаності обраних заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб, який вказує позивач.

Також, суд виходить із того, що вирішення питання щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваних дій відповідача на стадії підготовчого провадження потенційно може порушити принцип безсторонності (неупередженості) адміністративного процесу.

Відтак, твердження позивача, наведені у заяві про забезпечення позову, є необґрунтованими.

Отже, станом на дату звернення позивача до суду відсутні об`єктивні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином вплинути на права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача.

Суддя вважає, що забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, може бути розцінене як фактичне вирішення позовних вимог на період дії ухвали про забезпечення позову.

З урахуванням викладеного, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, оскільки відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у визначений позивачем спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150-156 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ДБК ГРУП про забезпечення позову.

Копію ухвали надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю ДБК ГРУП .

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.О. Артоуз