Рішення

від 30.04.2020 по справі 300/454/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2020 р. справа № 300/454/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суд Шумей М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Відділу житлово-комунального господарства та будівництва Верховинської районної державної адміністрації до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відділ житлово-комунального господарства та будівництва Верховинської районної державної адміністрації (надалі, також - позивач, відділ ЖКГБ Верховинської РДА) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання протиправним рішення №2 від 07.02.2020 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування винесено оскаржене рішення №2 від 07.02.2020 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в загальному розмірі 33924,63 грн. Зазначає, що із набранням чинності з 01.01.2011 Законом від 08.07.2010 за №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наведена вище норма матеріального права була виключена. Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01.01.2011 поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків не пов`язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону №1058-ІV та абзаців 5, 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VІ. Тому, нарахування після 01.01.2011 фінансових санкцій відповідачем є протиправним.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

27.03.2020 від відповідача надійшов відзив від 25.03.2020, згідно якого представник відповідача заперечила проти позовних вимог. У відзиві відповідач вказує, що оскільки заборгованість позивача зі сплати страхових внесків виникла до 01.01.2011, пенсійний органи має право здійснювати контрольні функції щодо правильності нарахування, своєчасності та сплати страхових внесків і застосовувати фінансові санкції згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосовувати штрафні санкції також і після цієї дати. Так, за результатами позапланової перевірки щодо додержання позивачем вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування складено акт від 20.01.2020 за №1/ВР/2. Перевіркою встановлено, що страхувальником - відділом житло-комунального господарства та будівництва Верховинської РДА не подано звітність до Пенсійного України Розрахунок сум страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплати та не подано відомості про нарахування заробітної плати за серпень 2010 року по шести застрахованих особах зазначених в Акті. Даний Акт перевірки, в якому зазначено факт правопорушення позивачем не оскаржувався. На підставі вказаного акту, відповідачем винесено рішення №2 від 07.02.2020 про застосування фінансових санкцій до позивача згідно вимог підпункту 9.3.4 пункту 9.3. Інструкції №21-1. За таких обставин, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с. 36-41).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

17.12.2019 начальник відділу ЖКГБ Верховинської РДА звернулася до головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про проведення позапланової перевірки, в зв`язку з припиненням шляхом ліквідації юридичної особи публічного права з штатною чисельністю 5 штатних одиниць (а.с. 6).

У період з 13.01.2020 по 20.01.2020 спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи №3 управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в присутності голови ліквідаційної комісії відділу ЖКГБ Верховинської РДА проведено позапланову перевірку щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за період 01.01.2010 по 31.12.2019, за наслідками якої складено акт №1/ВР/2 від 20.01.2020.

В акті №1/ВР/2 від 20.01.2020 зафіксовано виявлені порушення, а саме неподання індивідуальних відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по 6-ти застрахованих особах за серпень 2010 року (а.с. 12-20).

На підставі Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування відповідачем винесено припис від 20.01.2020 за №1/ВР, в якому зазначено про необхідність усунення до 18.02.2020 виявлених під час перевірки порушень щодо неподання відомостей зазначених в акті позапланової перевірки від 20.01.2020 за №1/ВР/2 (а.с. 21).

07.02.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, розглянувши матеріали документальної перевірки на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , винесло рішення №2 від 07.02.2020 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у загальному розмірі 33924,63 грн. за (а.с. 24-25).

Позивач, вважаючи оскаржене рішення протиправним, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 3, пункту 1 статті 14 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (надалі, також - Закон №1058-IV), суб`єктами системи пенсійного забезпечення є страхувальники. Страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно частини 6 статті 20 даного Закону №1058-IV, страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно пункту 6 частини 2 статті 17, частини 6 статті 20 даного Закону №1058-IV (станом на день виникнення спірних правовідносин), страхувальник зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно частини 1 статті 58 Закону №1058-IV, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Пунктом 6 частини 1 статті 64 Закону №1058-IV передбачено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право застосовувати фінансові санкції та нараховувати пеню, передбачені законом, та умовами договорів з установами та організаціями, що здійснюють виплату пенсій.

Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону №1058-IV, яка діяла до 01.01.2011 та передбачалось, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Із набранням чинності Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 за №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ) наведена вище норма матеріального права скасована (підпункт й пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону).

У той же час, згідно з абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно пункту 4 частини 9 статті 106 Закону №1058-IV, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників, зокрема, фінансові санкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (надалі, також - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначає Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 за №21-1 (надалі, також - Інструкція №21-1).

Згідно пункту 9.1 Інструкції №21-1, до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 01.01.2011.

Пунктом 9.3. 9.1 Інструкції №21-1 встановлено, що фінансові санкції за порушення норм законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування накладаються на страхувальника відповідно до частини 9 статті 106 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції, що діяла до 01.01.2011.

Відповідно до підпункту 9.3.4 пункту 9.3. вказаної Інструкції, за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. Для розрахунку зазначеного штрафу кількість місяців розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми внесків, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким страхувальником акта перевірки від органу Пенсійного фонду або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми. Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованих (своєчасно не обчислених) та не сплачених страхових внесків, то за кожне таке донарахування накладається штраф у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 16 цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки або акт звірки, розрахунок суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, суд погоджується із Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків виникла до 01.01.2011, відповідач має право здійснювати контрольні функції щодо правильності нарахування, своєчасності та сплати страхових внесків і застосовувати фінансові санкції згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосовувати штрафні санкції також і після цієї дати.

Так, судом встановлено, що згідно акту №1/ВР/2 від 20.01.2020 зафіксовано неподання позивачем індивідуальних відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по 6-ти застрахованих особах за серпень 2010 року, на підставі чого рішенням №2 від 07.02.2020 у відповідності до пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування застосовано до позивача штрафні санкції у загальному розмірі 33924,63 грн.

Суд з урахуванням встановлених обставин дійшов переконання, що дії відповідача щодо застосування до позивача фінансових санкцій є правомірними та вчинені згідно чинного законодавства, а тому накладений штраф за донарахування своєчасно не обчислених страхових внесків за серпень 2010 року по шести застрахованих особах має бути застосований (стягнутий) і після 01.01.2011, оскільки зазначені штрафні санкції виникли в період дії пункту 4 частини 9 статті 106 Закону №1058-ІV.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №818/1042/15.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що відповідач діяв правомірно, у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: Відділ житлово-комунального господарства та будівництва Верховинської районної державної адміністрації (вул. Франка, буд. 20, смт. Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78700, код ЄДРПОУ 35293658);

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088).

Суддя Шумей М.В.