Рішення

від 08.05.2020 по справі 340/1103/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1103/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сагуна А.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер сервіс" до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Інтер сервіс" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області щодо незняття арешту, накладеного на підставі постанови старшого державного виконавця Бондарь Д.Н. від 18.01.2012 р. у ВП №30434945 на кошти, що належать - товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер сервіс" код ЄДРПОУ 30227046 р/р № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , МФО 323583 в Кіровоградське РУ ПАТ "ПриватБанк"; р/р № НОМЕР_3 МФО 300346 в ПАТ "Альфа-Банк" у м. Києві; р/р № НОМЕР_4 МФО 323293 ФАКБ УСБ м. Кіровоград у межах суми 322983,51 грн.;

- зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області вчинити дії щодо зняття арешту з коштів боржника у сумі 322983,51 грн., накладеного на підставі постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Бондарь Д.Н. від 18.01.2012 р. у ВП №30434945.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що відповідач при завершенні виконавчого провадження не зняв арешт з рахунків у банках, які належать позивачу.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, згідно якого просить залишити позовну заяву без розгляду, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду, а також порушені правила підсудності розгляду справи, оскільки виконавчий лист виданий господарським судом, а отже він і повинен розглядати цей спір. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 № 6-3077цс15, тому просив залишити позовну заяву без розгляду (а.с. 26-28).

Ухвалою суду від 28 квітня 2020 року поновлено позивачу строк звернення до суду (а.с. 16-17).

Представником позивача подано заяву щодо розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с. 41).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 23-24)

Ч. 9 ст. 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які належним чином повідомлялись про дату, час і місце розгляду заяви, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч. 4 ст. 229 КАС України, та відображено у відповідному протоколі судового засідання (а.с.44).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 у адміністративній справі № 811/2142/13-а скасовано постанову Відділу ДВС від 14.10.2011 щодо стягнення з позивача виконавчого збору (а.с.7), на підставі якої винесено постанову Відділу ДВС від18.01.2012 про арешт коштів рахунків у банках позивача, а тому позивач був переконаний, що арешт з коштів ТОВ "Інтер сервіс" було знято відповідно до ст.50 Закону України "Про виконавче провадження) (в редакції станом на дату завершення виконавчого провадження).

Наприкінці січня 2020 року представнику ТОВ "Інтер Сервіс" в результаті звернення до відділення АТ КБ "ПриватБанк" стало відомо про те, що на банківські рахунки ТОВ "Інтер сервіс" накладено арешт.

Листом відповідача №6957/021-27 від 17.02.2020 на звернення позивача №187 від 31.01.2020 про зняття арешту з коштів, що належать ТОВ "Інтер Сервіс", зазначено що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з виконання постанови про стягнення з ТОВ "Інтер сервіс" виконавчого збору від 14.10.2011 у розмірі 90 003,49 грн., на користь держави. Дане провадження завершено 26.09.2013 за п.4 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" (скасування рішення, яке підлягало виконанню). Матеріали даного виконавчого провадження знищено, згідно актів про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 13.02.2015 та 25.01.2017, тому задовольнити прохання викладене у звернені позивача (про зняття арешту з коштів) не надається можливим (а.с. 5-6).

Статтею1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII, від 02.06.2016 (далі по тексту -Закон № 1403-VIII), встановлено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно ст. 3 Закону № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Статтею 50 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606-XIV; у редакції, чинній на момент прийняття постанови про арешт коштів та завершення виконавчого провадження) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно із частиною другою статті 57 Закон №606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника, в даному випадку кошти що належать позивачу.

Разом з тим, відповідач зазначає, що виконавчі провадження, в рамках яких було накладено арешт на майно позивача, знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання. При цьому, згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні органів державної виконавчої служби області виконавчі провадження в яких боржником є позивач не перебувають (а.с. 6, 34-39).

Згідно з пунктом 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року №2274/5, (чинного на час виникнення правовідносин) строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Відповідно до пункту 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Таким чином, знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.

У свою чергу, статтею 38 Закону №606-XIV установлено, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Частиною 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, від 02.06.2016 далі по тексту - Закон № 1404-VIII) ( в редакції чинній на час звернення позивача до відповідача із заявою про зняття арешту з майна (коштів у банках) передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно з частиною 2 цієї ж статті про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Частиною 4 статті 59 Закону №1404-VIII визначено підстави, за яких державний виконавець знімає арешт з усього майна або його частини: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині 6 статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Цей перелік є вичерпним.

Окрім того, частиною 3 зазначеної вище статті Закону №1404-VIII передбачено, що у разі виявлення в діях державного виконавця порушення порядку накладення арешту, встановленого Законом, начальник відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, виносить постанову про зняття арешту з майна.

В той же час, частиною 5 ст. 59 Закону №1404-VIII зазначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Якщо на майно особи накладено арешт, і воно належить їй на праві власності, то така особа може звернутися з позовом до суду про зняття арешту з майна. Після розгляду справи, у разі задоволення такого рішення державний виконавець повинен зняти з такого майна, в даному випадку коштів у банках, арешт не пізніше наступного для, коли йому стало відомо про такі обставини (ч.1 ст.59 Закону №1404-VIII ).

Отже, наслідки завершення виконавчого провадження щодо зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження.

Разом з тим, арешт майна боржника є заходом забезпечення реального виконання виконавчого документу в межах виконавчого провадження.

В свою чергу відсутність виконавчих проваджень в яких позивач виступає як боржник, свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання відносно позивача, а отже і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.

Відповідачем не надано доказів зняття арешту, накладеного на майно позивача - боржника у виконавчих провадженнях.

З огляду на викладене державний виконавець при завершенні виконавчого провадження вчинив бездіяльність щодо зняття арешту з майна позивача (коштів з рахунків у банках позивача).

Таким чином позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно позиції представника позивача про пропущений позивачем строк звернення до суду, то судом раніше вже зазначалось, що ухвалою суду від 28 квітня 2020 року поновлено позивачу строк звернення до суду (а.с. 16-17).

Стосовно позиції представника позивача про порушення правил підсудності розгляду справи, оскільки виконавчий лист виданий господарським судом, а отже він і повинен розглядати цей спір, що також відображено в правовому висновку постанови Верховного Суду України від 24.02.2016 № 6-3077цс15, а тому необхідно залишити позовну заяву без розгляду, то суд зазначає наступне.

Арешт на кошти в рахунках банків позивача накладено у зв`язку зі стягненням виконавчого збору (а.с. 4), тобто у зв`язку з виконанням виконавчого листа господарського суду, а фактично на виконання вимог Закону України Про виконавче провадження (чинного на час виникнення правовідносин) щодо стягнення виконавчого збору.

Спір щодо правомірності постанови державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та щодо вчинення виконавчих дій, на виконання зазначеної постанови, належать до підсудності саме адміністративних судів, незалежно від того, хто саме видав виконавчий лист. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року (справа № 2-1409/11, провадження № 14-137цс19).

З огляду на викладене, клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, викладене у відзиві, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2102 грн. (судовий збір) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер сервіс" (вул. Промислова, 2, с. Івано-Благодатне, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27635, адреса для листування: вул. Тараса Карпи, буд. 84, кімн. 414, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 30227046) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Дворцова, 6/7, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 43314918) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області щодо не зняття арешту, накладеного на підставі постанови старшого державного виконавця Бондарь Д.Н. від 18.01.2012 у ВП №30434945 на кошти, що належать - товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер сервіс" код ЄДРПОУ 30227046 р/р № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , МФО 323583 в Кіровоградське РУ ПАТ "ПриватБанк"; р/р № НОМЕР_3 МФО 300346 в ПАТ "Альфа-Банк" у м. Києві; р/р № НОМЕР_4 МФО 323293 ФАКБ УСБ м. Кіровоград у межах суми 322983,51 грн.

Зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вчинити дії щодо зняття арешту з коштів боржника у сумі 322983,51 грн., накладеного на підставі постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Бондарь Д.Н. від 18.01.2012 у ВП №30434945.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер сервіс" судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у розмірі 2102 грн. (дві тисячі сто дві грн.)

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення, за правилами, встановленими ст.ст.287, 293, 295 - 297 КАС України до Третього апеляційного адміністративного суду.

Під час карантину, встановленого постановою Кабінетом Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, строки на апеляційне оскарження, визначені КАС України продовжуються на строк дії карантину.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун