Рішення

від 07.05.2020 по справі 440/944/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/944/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області (далі-відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) про:

- визнання протиправним та скасування наказу "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" №3002-СГ від 29.01.2019 Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, яким гр. ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га, кадастровий номер 5324281300:00:001:0023 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 2,0000 га, кадастровий номер 5324281300:00:001:0023 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно відмовив йому у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, оскільки у разі погодження проекту землеустрою орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки у власність позбавлений можливості приймати альтернативні рішення, окрім як рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23.03.2020 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 2,0000 га, кадастровий номер 5324281300:00:001:0023 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Відзив на позов у строк, визначений частиною першою статті 261 КАС України, відповідачем не надано.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Розпорядженням Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області №357 від 27.04.2011 надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території Калениківської сільської ради Решетилівського району /а.с.17-18/.

ФОП ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - А 01.03) за межами населених пунктів на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області /а.с.12-56/.

Земельна ділянка кадастровий номер 5324281300:00:001:0023, площею 2,0 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5315158662019 від 26.12.2019 /а.с.58-61/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №3002-СГ від 29.01.2020 Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 5324281300:00:001:0023, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: пунктом г частини першої статті 150 Земельного кодексу України встановлено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення. В представленому на розгляд та затвердження проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки уточнити дані щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель (землі історико-культурного призначення, наявність (відсутність) об`єктів археології). Крім того, уточнити площі агровиробничих груп ґрунтів земельної ділянки (див. пояснювальна записка) /а.с.57/.

Позивач, вважає, що наказ №3002-СГ від 29.01.2020 Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність є протиправним, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом б частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин першої - третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пункту в частини 3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для; будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частинами восьмою-одинадцятою статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

З системного аналізу вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки додав до неї погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - А 01.03) за межами населених пунктів на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки.

Отже, судом встановлено, що позивачем вчинено усі передбачені законодавством дії для прийняття відповідачем рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

За наслідками розгляду вищенаведеної заяви наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №3002-СГ від 29.01.2020 Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 5324281300:00:001:0023, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: пунктом г частини першої статті 150 Земельного кодексу України встановлено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення. В представленому на розгляд та затвердження проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки уточнити дані щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель (землі історико-культурного призначення, наявність (відсутність) об`єктів археології). Крім того, уточнити площі агровиробничих груп ґрунтів земельної ділянки (див. пояснювальна записка) /а.с.57/.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності уточнення даних про віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель визначених статтею 150 Земельного кодексу України та проведення, на цій підставі обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації з огляду на наступне.

Вичерпний перелік особливо цінних земель визначений у статті 150 Земельного кодексу України.

Згідно з статтею 1 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

Відповідно до статті 8 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації державна експертиза проводиться в обов`язковій, вибірковій та добровільній формах.

Стаття 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації визначає вичерпний перелік видів землевпорядної документації, що підлягає обов`язковій державній експертизі, зокрема і проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель.

Відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили, що земельна ділянка кадастровий номер 5324281300:00:001:0023, площею 2,0 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів відноситься до особливо цінних земель.

Водночас у висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 02.12.2019 №16295/82-19 , що міститься у матеріалах справи, зазначено, що земельна ділянка не належить особливо цінних земель (підпункт 5 пункту 6 Висновку). Проект землеустрою не підлягає проведення обов`язкової державної експертизи (пункт 7 Висновку).

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що земельна ділянка відноситься до особливо цінних земель, а тому аргументи відповідача щодо необхідності уточнення даних про віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель визначених статтею 150 Земельного кодексу України та проведення, на цій підставі обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації, не заслуговують на увагу.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом пунктів 8 та 9 висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 02.12.2019 №16295/82-19 можна встановити, що проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, зауваження та пропозиції до нього відсутні. Згідно з пунктом 10 Висновку проект землеустрою є погодженим. Строк дії висновку необмежений.

Отже, під час погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5324281300:00:001:0023, площею 2,0 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів повноважним органом не встановлено невідповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою.

Також, суд критично оцінює доводи відповідача щодо необхідності уточнення площі агровиробничих груп ґрунтів, позаяк інформація щодо площі ґрунтового покриву спірної земельної ділянки викладена у пояснювальній записці до проекту землеустрою /а.с.14/, а суб`єктом владних повноважень не конкретизовано у чому саме полягає недостатність відомостей щодо площі грунтів.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, зважаючи на виконання позивачем усіх дій, необхідних для затвердження проекту землеустрою, суд вважає, що у відповідача були відсутні, визначені законом підстави, для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з наведених у спірному наказі підстав.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування правомірності спірного наказу, а тому, враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, 5324281300:00:001:0023, площею 2,0 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів у власність з підстав: у зв`язку з необхідністю уточнення даних щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель визначених статтею 150 Земельного кодексу України, а також необхідності уточнення площі агровиробничих груп ґрунтів земельної ділянки є неправомірною.

Відтак, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.01.2020 №3002-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки".

Згідно з частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 06.03.2019 по справі №1640/2594/18.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 2,0000 га, кадастровий номер 5324281300:00:001:0023 із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а позивач при поданні позовної заяви сплатив 840,80 грн, а тому слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі №814/698/16, від 18.10.18 у справі №813/4989/17.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги /а.с.62/, перелік послуг, що зобов`язується надати адвокат /а.с.63/ та попередній розрахунок вартості роботи /а.с.64/.

З попереднього розрахунку вартості роботи суд вбачає, що сума витрат на професійну правничу допомогу складатиме 7200,00 грн.

Разом з тим позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту реального понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул.Уютна,23, м.Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.01.2020 №3002-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5324281300:00:001:0023, місце розташування: Калениківська сільська рада, Решетилівський район, Полтавська область.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул.Уютна,23, м.Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя К.І. Клочко