Рішення

від 08.05.2020 по справі 152/412/20

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/412/20

2/152/203/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 травня 2020 року м. Шаргород

Cправа №152/412/20

Провадження №2/152/203/20

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді - Славінської Н.Л.,

з участю:

секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,

розглянувши в залі суду у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

встановив:

І. Стислий виклад позицій позивача, відповідача

1. Виклад позиції позивача.

22.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шаргородського районного суду з позовом до Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , яка по день смерті проживала та була зареєстрована в с. Лозова Шаргородського району Вінницької області і після смерті якої залишилася спадщина, що складається із права на земельну частку (пай) площею 2,09 умовних кадастрових гектари на території Лозівської сільської ради, що належала спадкодавцеві ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН в„– 0460814, зареєстрованого 09.10.1997 року за №834, виданого відповідно до рішення Шаргородської РДА від 09.07.1997 року за №160.

Він є спадкоємцем за законом та прийняв спадщину після смерті матері, вступивши у фактичне володіння та управління спадковим майном померлої.

Інших спадкоємців після смерті матері немає.

Оформити спадкові права на земельну частку (пай) він не може через втрату сертифіката на право на земельну частку (пай).

Шаргородською ДНК йому було відмовлено в оформленні спадщини на земельну частку (пай) в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що є перешкодою для оформлення спадкових прав.

Просить визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_2 на земельну частку (пай) площею 2,09 умовних кадастрових гектари, що знаходиться на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка належала спадкодавцеві на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН в„–0460814 , зареєстрованого 09.10.1997 року за №834, виданого на підставі рішення Шаргородської РДА від 09.07.1997 року за №160.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув.

Згідно з п.2 прохальної частини позовної заяви позивач ОСОБА_1 просить розгляд справи здійснювати у його відсутності (а.с.4).

2. Виклад позиції відповідача.

Відповідач - Лозівська сільська рада Шаргородського району Вінницької області відзиву на позов із викладенням своїх заперечень, відповідно до норм діючого ЦПК України, на пропозицію суду, викладену в ухвалі від 22.04.2020 року, до суду не подала.

29.04.2020 року представником Лозівської сільської ради - сільським головою Гринчак О.С. (а.с.21) подано заяву про визнання у повному обсязі позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування (а.с.20).

ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача.

1. Позивач ОСОБА_1 , згідно з п.2 прохальної частини позовної заяви, просить розгляд справи здійснювати у його відсутності (а.с.4).

2. 29.04.2020 року представник відповідача Лозівської сільської ради - сільський голова Гринчак О.С. подала заяву про розгляд справи у відсутності представника сільської ради та про визнання у повному обсязі позовних вимог ОСОБА_1 , не заперечує щодо ухвалення судового рішення у підготовчому засіданні (а.с.20).

ІІІ. Процесуальні дії у справі

1. Ухвалою суду від 22.04.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування; розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого провадження, призначено підготовче судове засідання на 08.05.2020 року (а.с.19).

2. В підготовчому засіданні, відповідно до вимог ч.4 ст.259 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати, суд задовольнив клопотання позивача, представника відповідача про розгляд справи у їх відсутності і вирішив здійснювати підготовче засідання у відсутності позивача ОСОБА_1 та представника Лозівської сільської ради, враховуючи поширення у світі коронавірусної хвороби COVID -19 та введення і дію на території України карантину.

4. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи… фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд означеної справи здійснюється в судовому засіданні у відсутності всіх учасників справи, то суд не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

5. Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

6. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 4, 5 ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення… У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Представник відповідача ОСОБА_3 діє на підставі посвідчення №1 від 04.11.2015 року, з якого вбачається, що вона обіймає посаду Лозівського сільського голови, тому не обмежена у повноваженнях на вчинення процесуальних дій від імені відповідача, визнання нею позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси відповідача та інших осіб, тому наявні підстави для прийняття судом визнання представником відповідача позовних вимог ОСОБА_1

7. В судовому засіданні, відповідно до вимог ч.4 ст.259 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати, суд постановив ухвалу про прийняття визнання представником відповідача Лозівської сільської ради - сільським головою Гринчак О.С. позовних вимог ОСОБА_1

8. За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення у підготовчому судовому засіданні - немає.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо спадкування, зокрема, щодо спадкування за законом права на земельну частку (пай), які регламентують порядок набуття права на спадщину.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лозова Шаргородського району Вінницької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.9), яка по день смерті проживала та була зареєстрована в с. Лозова Шаргородського району Вінницької області, відповідно до довідки Лозівської сільської ради від 25.10.2019 року за №1244 (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_1 залишилася спадщина, яка складається, в тому числі, із права на земельну частку (пай) площею 2,09 умовних кадастрових гектари на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Так, судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 була власником сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН в„– 0460814, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за №834 09.10.1997 року, виданого на підставі рішення Шаргородської районної державної адміністрації за №160 від 09.07.1997 року, відповідно до якого мала право на земельну частку (пай), площею 2,09 умовних кадастрових гектари на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Вказаний факт підтверджується інформацією відділу у Шаргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (а.с.12).

При житті спадкодавцем ОСОБА_2 втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай), що підтверджується оголошенням в газеті Шаргородщина 11.10.2019 року (а.с.13).

Оскільки судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) втратила за життя, але набула право на земельну частку (пай) площею 2,09 умовних кадастрових гектари, що розташована на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, то право на означену земельну частку (пай) входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 (а.с.8), а тому є спадкоємцем за законом після смерті матері.

Спадщину після смерті матері на земельну частку (пай) позивач ОСОБА_1 прийняв, вступивши у фактичне володіння та управління спадковим майном померлої, тобто за нормами діючого на час смерті спадкодавця цивільного законодавства, що підтверджується довідкою Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 25.10.2019 року за №1245 (а.с.11).

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає, що підтверджується витягами зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, заповіти, спадкові договори) від 16.10.2019 року за №№57931378, 57931373, з яких вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася, заповітів від імені померлої ОСОБА_2 немає (а.с.14-15).

Спадкоємець за законом померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 не може оформити спадщину, оскільки відсутній державний акт на право власності на землю, а також втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай), у зв`язку із чим завідуючою Шаргородською ДНК Масилюк Р.М. 31.10.2019 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа - сертифікату на право на земельну частку (пай) (а.с.5).

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини щодо спадкування, зокрема, щодо спадкування за законом права на земельну частку (пай), які регламентують порядок набуття права на спадщину і регулюються Конституцією України, ЦК УРСР, ЦК України, ЗК України та ЦПК України.

Так, згідно зі ст.ст.41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

З огляду на те, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася та була прийнята до 01 січня 2004 року , то правовідносини, що виникли, регулюються нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Зазначене відповідає вимогам ст.58 Конституції України, пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, роз`ясненням, що містяться в абз.3 п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , а також у висновку Верховного Суду від 18.01.2018 року, викладеному у справі №556/1354/15-ц.

Частина 1 ст.58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частинами 1, 3 ст.5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулюються актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до абзацу першого пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Пунктом п`ятим Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст.13 ЗУ Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм.

Відповідно до висновку Верховного Суду від 18.01.2018 року, викладеного у справі №556/1354/15-ц, За змістом ч.ч.4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК (2004 року), відносини спадкування регулюються нормами ЦК (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 1.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01.01.2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року. Спадкові відносини виникають із моменту відкриття спадщини. Як ч.2 ст.1220 ЦК, так і ст.525 ЦК УРСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Таким чином, за змістом указаних норм, відносини спадкування регулюються нормами ЦК 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1.01.2004 року, а в разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1.01.2004) або якщо вона була прийнята хоча б одним зі спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року .

Таким чином, відповідно до зазначених нормативних актів та роз`яснень, а також правового висновку Верховного Суду, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилася і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Так, відповідно до ч.1 ст.6 ЦК УРСР встановлено перелік способів захисту цивільних прав шляхом: визнання цих прав; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов`язку в натурі; компенсації моральної шкоди; припинення або зміни правовідношення; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Тобто, за змістом ст.6 ЦК УРСР кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

За загальними положеннями про спадкування за ЦК УРСР 1963 року, зокрема згідно з ч.ч.1, 2 ст.524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст.525 ЦК УРСР).

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст.526 ЦК УРСР).

Частиною першою статті 529 ЦК УРСР встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , оскільки є її сином, і прийняв спадщину після смерті матері, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном.

В силу ст.116 ЗК України, громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Ст.ст.81, 131 ЗК України передбачено, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, ренти, успадкування та інших цивільно-правових угод.

За приписами ст.524 ЦК УРСР та ст.3 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10 листопада 1994 року № 666/94, право на земельну частку успадковується спадкоємцями, оскільки спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом і передбачає перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

VІ. Висновки суду

Із досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 у визначений законом спосіб не набула права власності на земельну ділянку, а мала право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН в„– 0460814, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за №834, але сертифікат втрачений спадкодавцем.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 за законом, прийняв спадщину після смерті останньої, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, не відмовився від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, відповідно до вимог ст.553 ЦК УРСР.

ОСОБА_1 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) площею 2,09 умовних кадастрових гектари після смерті ОСОБА_2 .

Отже, оскільки ОСОБА_2 мала право на земельну частку (пай) площею 2,09 умовних кадастрових гектари, то і позивач ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 вправі порушувати питання про успадкування права на цю земельну частку (пай) з послідуючим отриманням свідоцтва про право власності.

Визнання за позивачем ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) не порушує права та законні інтереси інших осіб, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв лише позивач.

Враховуючи, що відповідачем Лозівською сільською радою визнано позовні вимоги ОСОБА_1 , то суд вважає, що в даному випадку наявні всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову у підготовчому судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265, ч.4 ст.268, ст.273 ЦПК України, на підставі ст.ст.6, 524, 525, 526, 529, 548, 549 ЦК УРСР, п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, ст.ст.81, 116, 131 ЗК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_2 право на земельну частку (пай), площею 2,09 умовних кадастрових гектари на території Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка виділена ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН в„–0460814 , зареєстрованого 09.10.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за №834 та виданого Шаргородською районною державною адміністрацією Вінницької області на підставі рішення за №160 від 09.07.1997 року.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шаргородський районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину (п.3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України), тобто, якщо процесуальний строк почав перебіг під час дії карантину, то його тривалість буде складати: кількість днів до закінчення карантину + визначений законом процесуальний строк, а якщо право на вчинення процесуальної дії в учасника справи виникло під час дії карантину, перебіг процесуального строку починається у день, наступний після закінчення дії карантину, і в повному обсязі, встановленому законом (або судом).

Ім`я (найменування) учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Лозова Шаргородського району Вінницької області, житель АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України - НОМЕР_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ;

- відповідач - Лозівська сільська рада Шаргородського району Вінницької області, місцезнаходження - с. Лозова Шаргородського району Вінницької області, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 04325650.

Повне рішення складено 08.05.2020 року.

Суддя: