Постанова

від 07.05.2020 по справі 825/2/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2020 року

Київ

справа №825/2/13-а

адміністративне провадження №К/9901/25495/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Чернігів Вторчормет на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року (суддя Бородавкіна С.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року (головуючий суддя - Мельничук В.П., судді: Земляна Г.В., Лічевецький І.О.) у справі №825/2/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства Чернігів Вторчормет до Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Публічне акціонерне товариство Чернігів Вторчормет (далі по тексту - позивач, ПАТ Чернігів Вторчормет ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року №0006142320, №0006152320.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач вказав, що здійснені між ним та контрагентом ПП Орієнс господарські операції є реальними, підтверджені необхідними, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства, первинними документами бухгалтерського обліку. На час здійснення правочину ПП Орієнс не було ліквідовано, мало свідоцтво платника ПДВ. Всі поставки металобрухту на приймальні пункти оформлено актами приймання металобрухту, що є спеціальним первинним документом для обліку металобрухту відповідно до Закону України Про металобрухт . Крім того, отриманий металобрухт позивачем використано у власній господарській діяльності, а саме: перероблено та реалізовано металургійним підприємствам. За реалізований товар ПАТ Чернігів Вторчормет отримано кошти та сформовано валовий дохід і сплачено податки до бюджету.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року, позов задоволено.

Верховний Суд постановою від 20 листопада 2018 року касаційну скаргу Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області задовольнив частково. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, касаційний суд вказав, що приписами КАС України на суд, зокрема, покладено обов`язок щодо офіційного з`ясування всіх обставин справи, а тому при аналізі реальності досліджуваних господарських операцій слід врахувати дані про існування активу у відповідній кількості; з`ясувати, чи справді відповідний актив отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків, встановити, якими засобами здійснювалось транспортування товару від ПП Орієнс до ПАТ Чернігів Вторчормет . Також суд вказав, що враховуючи специфіку розглядуваних господарських операцій (здавання металобрухту в декількох приймальних пунктах у різних містах в один і той же день), необхідно перевірити технічну можливість контрагента виконати такі поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності відповідної кількості трудових та виробничих ресурсів або ж залучення третіх осіб до виконання договірних зобов`язань тощо), понесення ним витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

За наслідками нового розгляду справи Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 9 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року, у задоволенні позову відмовив.

Суди встановили, що посадовими особами ГУ ДФС у період з 23 листопада 2012 року по 29 листопада 2012 року проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ Чернігів Вторчормет з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року при проведенні господарських відносин з ПП Орієнс та у податковій звітності з податку на прибуток за відповідні періоди, за результатами якої складено акт від 3 грудня 2012 року №2612/22/00193178.

Перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , у результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 1064509 грн.;

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1330636 грн.

Не погоджуючись із обставинами, викладеними в акті перевірки, позивач направив відповідачу заперечення від 7 грудня 2012 року № 454, за результатами розгляду яких відповідач надав відповідь від 21 грудня 2012 року №13782/10/22-214, відповідно до якої висновок акта викладено в новій редакції та зазначено про порушення ПАТ Чернігів Вторчормет :

- підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , у результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 523423 грн. (у т.ч. по декларації за жовтень 2010 року на суму 11142 грн., за листопад 2010 року - 74014 грн., за грудень 2010 року - 438267грн.);

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1330636 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов, оскільки вважав, що постачальник позивача за договором купівлі-продажу металобрухту від 1 жовтня 2010 року - ПП Орієнс , за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відсутній; у нього немає необхідних умов для здійснення господарських операцій (основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо). За поясненнями фізичних осіб, які значаться працівниками ПП Орієнс , останні не перебували із вказаною юридичною особою у фактичних трудових відносинах. Крім того, ГУ ДФС зазначало про ненадання позивачем документів, які б підтверджували транспортування товару від контрагента.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом 26 грудня 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0006152320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 523423 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 130857 грн., всього на суму 654280 грн.;

- № 0006142320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства на суму 1330636 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 332659 грн., всього на суму 1663295 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди вказали, що подані позивачем документи бухгалтерського та податкового обліку не підтверджують факт реального руху активів та не є достатніми доказами фактичного виконання господарських операцій між позивачем та ПП Орієнс . За висновками судів, зробленими за наслідками оцінки показань свідків, викликаних та допитаних у судовому засіданні, надані ними свідчення у сукупності є такими, що не підтверджують ні факт господарських відносин між позивачем та його контрагентом, ні факт наявності у ПП Орієнс достатньої кількості людських та інших ресурсів для виконання спірних господарських операцій. Враховуючи, що ПАТ Чернігів Вторчормет не надало допустимих та належних доказів на підтвердження того, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентом, яким чином здійснювалось транспортування товару до належних позивачу дільниць одночасно, суди дійшли висновку про фактичну неможливість ПП Орієнс здійснити поставку металобрухту позивачу у періоді, що перевірявся.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ Чернігів Вторчормет подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судами обставин справи, порушення ними норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що при оцінці документів первинного бухгалтерського обліку судами не враховані та не застосовані вимоги спеціального нормативно-правового акту - Закону України Про металобрухт . Відповідно до зазначеного Закону саме акт приймання металобрухту є спеціальним первинним документом для обліку, який надає можливість не лише дослідити рух активів у процесі здійснення господарської діяльності, а й дозволяє ідентифікувати кожну партію металобрухту. Втім, ні в рішенні суду першої, ні апеляційної інстанції відповідні правові норми застосовані не були.

Також скаржник наголошує на тому, що саме показаннями свідків підтверджується реальність здійснення господарських операцій, обставини і спосіб їх здійснення. Той факт, що свідки не пам`ятають певних обставин щодо поставки та транспортування товару, пояснюється тим, що з моменту здійснення постачання ПП Орієнс минуло майже 10 років.

На думку скаржника, суди, відмовляючи у позові, зокрема з підстав відсутності у контрагента позивача певних звітних даних, не врахували, що у період здійснення спірних господарських операцій у вказаного підприємства були наявними та належним чином зареєстровані усі необхідні документи, в тому числі і ліцензія на здійснення діяльності із заготівлі та переробки металобрухту чорних металів. З огляду на наявність такої ліцензії, яка видається уповноваженим органом, у позивача були відсутні підстави вважати це підприємство таким, що має ознаки фіктивності. При цьому ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не досліджувалось питання, чи мав зазначений контрагент позивача відокремлені підрозділи чи приймальні пункти та за якими адресами це підприємство здійснює свою діяльність. Скаржник наголошує, що земельні ділянки, офісні, виробничі, складські та інші приміщення, транспорт тощо ПП Орієнс могло використовувати на правах оренди.

Наголошено, що відповідачем всупереч приписів статті 77 КАС України не надано доказів надходження металобрухту з інших (альтернативних) джерел, як і не досліджувалось це питання судами, тоді як Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, звертав увагу на необхідності дослідження цього питання.

Крім того, скаржник звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутній оригінал чи засвідчена суддею копія акта перевірки від 3 грудня 2012 року, тоді як відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 2 липня 2019 року у справі №819/2737/13, належним письмовим доказом, на підставі якого суд здійснює розгляд справи, є оригінал документу, або його копія, засвідчена суддею.

У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошено, що допитані у судовому засіданні свідки не змогли впевнено засвідчити факт господарських відносин позивача з ПП Орієнс , оскільки не пам`ятали, коли саме відбувались поставки, яким транспортом та вказали, що акти приймання брухту чорних металів надавались заповненими, що є порушенням умов договору. На думку відповідача, суди доречно вказали на те, що ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу металобрухту з позивачем 1 жовтня 2010 року, тоді як дані про вказану особу як директора ПП Орієнс в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться лише з 6 жовтня 2010 року. Зважаючи, що протягом одного дня було складено велику кількість актів приймання металобрухту у декількох різних населених пунктах, враховуючи кількість працюючих на підприємстві ПП Орієнс осіб та відсутність у вказаного контрагента матеріально-технічних ресурсів для здійснення такого обсягу поставок, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність реальності вчинення спірних господарських операцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

Спірні правовідносини, що пов`язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, на час їх виникнення були врегульовані статтею 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та статтею 7 Закону України Про податок на додану вартість .

Відповідно до пункту 5.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже висловив правову позицію з питання, яке постало за касаційною скаргою ПАТ Чернігів Вторчормет .

Так постановами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6 листопада 2019 року (справа № 2а-9470/10/0670), від 22 жовтня 2019 року (справа № 810/1339/14), від 30 серпня 2019 року (справа № 2а-12436/11/2670) визнано, що валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року у справі № 21-737во10 вказав, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

За встановлених судами обставин та доводів касаційної скарги колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформульованої, зокрема у постановах від 6 листопада 2019 року (справа № 2а-9470/10/0670), від 22 жовтня 2019 року (справа № 810/1339/14), від 30 серпня 2019 року (справа № 2а-12436/11/2670).

Суди попередніх інстанцій встановили, що у контрагента позивача не було можливості здійснити господарські операції з постачання металобрухту внаслідок відсутності у нього необхідних матеріально-технічних та людських ресурсів, а позивачем не спростовано доводів податкового органу стосовно відсутності у контрагента необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників. Оцінюючи надані у судовому засіданні свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 покази, в сукупності з інформацією з протоколів допиту ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , суди дійшли висновку, що такі свідчення не підтверджують факт господарських відносин ПАТ Чернігів Вторчормет з ПП Орієнс впродовж жовтня-грудня 2010 року.

Ураховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій щодо непідтвердження права ПАТ Чернігів Вторчормет на формування показників податкового обліку за господарськими операціями із ПП Орієнс колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону, на порушення якого особа, що подала касаційну скаргу, не посилається.

Відповідно до вимог частини першої та другої статті 341 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Обґрунтування касаційної скарги позивача (зокрема, щодо показань свідків, наявності у ПП Орієнс певних дозвільних документів, долучених до матеріалів справи первинних документів, можливого укладення контрагентом договорів з третіми особами) зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично позивач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановлених частиною першою статті 341 КАС України.

Посилання скаржника на незастосування судами положень Закону України Про металобрухт як спеціального нормативно-правового акта, та ненадання судами оцінки доводам та документам позивача щодо оформлення спірних поставок відповідно до вимог такого спеціального законодавства, колегія суддів вважає безпідставними та зауважує, що аргументи позивача в цій частині зводяться до твердження, що акти приймання металобрухту, складені у спірних господарських операціях і до яких у контролюючого органу не було претензій, дозволяють ідентифікувати кожну партію товару і відслідкувати його рух, а відтак є свідченням реальності таких операцій. Втім, як уже зазначалось, судами має надаватись правова оцінка зазначеним актам приймання металобрухту у сукупності з іншими первинними документами та обставинами щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій. За встановлених судами у цій справі обставин ненадання судами оцінки доводам та документам позивача щодо оформлення спірних поставок відповідно до вимог Закону України Про металобрухт не впливає на правильність вирішення справи по суті спору.

Доводи позивача, що судами не було встановлено альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим, про що зазначалось в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року при направленні справи на новий розгляд, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судові рішення містять висновок судів, що в ході розгляду справи встановити такі обставини не видалось за можливе у зв`язку із спливом значного проміжку часу від здійснення операцій з купівлі-продажу металобрухту. У касаційній скарзі відсутні обґрунтовані посилання позивача на те, які саме необхідні процесуальні дії не було вчинено судами з метою з`ясування таких обставин.

Викладені у касаційній скарзі посилання на висновки постанов Верховного Суду від 16 квітня 2019 року (справи № 804/5465/16, №2а-1670/4892/12), від 27 березня 2018 року (справа № 816/809/17) є безпідставними, оскільки стосуються відмінних фактичних обставин справи та їх безпосередньої оцінки у конкретній справі.

З приводу доводів скаржника про відсутність у матеріалах справи оригіналу чи засвідченої копії акта перевірки, на підставі якого було винесено спірні податкові повідомлення-рішення, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи наявна копія акта перевірки від 3 грудня 2012 року №2612/22/00193178, засвідчена директором ПАТ Чернігів Вторчормет та долучена позивачем до матеріалів справи, до оформлення якої у скаржника були відсутні зауваження під час розгляду справи як судом першої, так і апеляційної інстанції. Питання про допустимість цього ним же наданого доказу під час розгляду справи не поставало.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Чернігів Вторчормет залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року у справі №825/2/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду