Рішення

від 09.07.2007 по справі 11/134-07-3903

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/134-07-3903

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2007 р.Справа  № 11/134-07-3903

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Авест-Лайн”.

До відповідача: Приватного підприємства „Діоніс”.

про стягнення 24689,5 грн.

                                                                                                                  Суддя     Власова С.Г.

Представники:

від позивача:  Сафонов А.О. (за довіреністю);

від відповідача: Рябіженко І.В. (за довіреністю);

В засіданні приймали участь:

від позивача:  Сафонов А.О. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 14.05.2007 р. за вх. № 5006 Товариство з обмеженою відповідальністю „Авест-Лайн” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства „Діоніс” 14600,00 грн. основної заборгованості, 2620,73 грн. інфляційних, 1008,82 грн. - 3% річних та штрафних санкцій у розмірі 6460,00 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 30.05.2007 р. за вх. № 12201 надав пояснення по суті спору, 09.07.2007 р. пояснення щодо розрахунку штрафних санкцій.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, 18.06.2007 р. за вх. № 13838 надав відзив на позов, в якому зазначив, що оплатив основну заборгованість в сумі 14600,00 грн., а позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій вважає необгрунтованими та нарахованими в порушення вимог діючого законодавства.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

19.09.2006 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 75/09-06 (далі – Договір), відповідно до умов якого „Продавець” продає, а „Покупець” (Відповідач) покупає обладнання відповідно до додатку, який є невід'ємною частиною Договору.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору від  19.09.2006 р. поставив Відповідачу за видатковою накладною № РН-45  від 20.09.2006 р. обладнання (насос поршневий ПБ 602) загальною вартістю 64600,00 грн. Відповідно до додатку до Договору Відповідач повинен був протягом 15 банківських днів з дня відвантаження обладнання, здійснити його оплату.

Позивач зазначає, що Відповідач оплатив поставлене обладнання лише частково, сплативши 16.04.2007 р. 50000,00 грн. Заборгованість Відповідача складає 14600,00 грн.

Також Позивач зазначив, що у зв'язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором він нарахував останньому відповідно до п. 6.3. Договору штрафні санкції у розмірі 6460,00 грн., а також згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України встановлений індекс інфляції у розмірі 2620,73 грн. та 3 % річних в сумі 1008,82 грн.

30.05.2007 р. за вх. № 12201 Позивач надав пояснення по суті спору, 09.07.2007 р. пояснення щодо розрахунку штрафних санкцій.

18.06.2007 р. за вх. № 13838 Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що оплатив основну заборгованість в сумі 14600,00 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 6460,00 грн., встановленого індексу інфляції у розмірі 2620,73 грн. та 3 % річних в сумі 1008,82 грн. відповідач вважає необґрунтованими та вказує, що Позивачем необґрунтовано одночасно нараховано 3% річних та штрафні санкції у розмірі 1% від суми боргу.

Також Відповідач зазначив, що Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”  від 22.11.1996 р. встановлено що розмір пені за прострочку виконання грошового зобов'язання обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, і розмір пені, з урахуванням вимог зазначеного закону, складає 5768,40 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

19.09.2006 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 75/09-06 (далі – Договір), відповідно до умов якого „Продавець” продає, а „Покупець” (Відповідач) покупає обладнання відповідно до додатку, який є невід'ємною частиною Договору.

Ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

          Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

На виконання умов Договору від 19.09.2006 р. Позивач поставив Відповідачу за видатковою накладною № РН-45  від 20.09.2006 р. обладнання (насос поршневий ПБ 602) загальною вартістю 64600,00 грн., який було отримано Відповідачем на підставі довіреності серії ЯЛЦ № 690838.

Відповідно до додатку № 1 від 19.09.2006 р. до Договору № 75/09-06 від 19.09.2006 р., який є невід'ємною частиною договору, Відповідач повинен був протягом 15 банківських днів з дня відвантаження обладнання на склад, здійснити його оплату.

Відповідач оплатив поставлене обладнання лише частково, сплативши 16.04.2007 р. 50000,00 грн. (платіжне доручення № 363 від 16.04.2007 р., а.с.65) В ході розгляду справи Відповідач сплатив основну заборгованість у розмірі 14600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 610 від 04.07.2007 р. (а.с.64).

Ухвалою суду від 09.07.2007 р. провадження у справі, в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 14600,00 грн., припинено на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.          

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (штрафних санкцій), встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторонами в договорі погоджено (п. 6.3. Договору), що у разі порушення строків оплати обладнання „Покупець” сплачує штрафні санкції у розмірі 1% від суми недоплати за кожен день прострочки, але не більше 10% від суми контракту (договору).

Позивач поставив Відповідачу обладнання - 20.09.2006 р. Відповідач повинен був повністю оплатити зазначене обладнання в строк до 04.10.2007 р. включно.

Відповідач повністю розрахувався за поставлене обладнання сплативши 16.04.2007 р. 50000,00 грн. та 04.06.2007 р. - 14600,00 грн.

Враховуючи викладене Позивач обґрунтовано нарахував Відповідачу штрафні санкції у розмірі 6460,00 грн. за прострочення оплати відповідно до п.6.3. Договору.

Стаття 625 Цивільного кодексу України покладає на боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, обов'язок за вимогою кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Відповідальність встановлена ст. 625 ЦК України не співвідноситься із штрафними санкціями, передбаченими договором, а є свого роду додатковою відповідальністю боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, і застосовується лише на вимогу кредитора. З огляду на викладене посилання Відповідача на необґрунтованість заявлених Позивачем вимог в частині стягнення штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних, судом до уваги не приймається.

Наданий Позивачем розрахунок суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з листопада 2006 р. по квітень 2007 р. у розмірі 67220,73 грн. (64600,00 грн. + 2620,73 грн. = 67220,73 грн.) та 3% річних за період з 05.10.2006 р. по 16.04.2007 р. у розмірі 1008,82 грн., суд вважає обґрунтованим та здійсненим згідно вимог діючого законодавства.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Авест-Лайн” до ПП „Діоніс” підлягають задоволенню частково, в частині  стягнення штрафних санкцій у розмірі 6460,00 грн., 2620,73 грн.  інфляційних витрат та 3 % річних в сумі 1008,82 грн., оскільки саме в цьому розмірі вони є обґрунтованими та доведеними наявними матеріалами справи.  

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Діоніс” (65033, м. Одеса, вул. Стуса, 2-Б, код 30810494, п/р 260020112195 в ООФ ДОД АППБ „Аваль”, МФО 328351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Авест-Лайн” (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Тітова, 1, кв. 9, код 33184629, п/р 26005050001110 в ЗАО КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299) –штрафні санкції у розмірі 6460,00 грн., 2620,73 грн. встановленого індексу інфляції, 3 % річних в сумі 1008,82 грн., 246,90 грн. держмита; 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 13.07.2007 р.