Ухвала

від 07.05.2020 по справі 525/485/20

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/485/20

Номер провадження 4-с/525/1/2020

УХВАЛА

Іменем України

07 травня 2020 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,

за участю секретаря Лопатки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка скаргу ОСОБА_1 до державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Басай Олександра Васильовича про визнання дій державного виконавця протиправними щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-606, виданого 19.11.2002 року, у цивільній справі № 2-606/2002, -

встановив :

16 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Басай Олександра Васильовича щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-606, виданого 19.11.2002 року, у цивільній справі № 2-606/2002, вказавши, що 18.02.2020 року державним виконавцем прийнято рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із досягненням дитини повноліття, відповідно до якого їй повернуто виконавчий лист № 2-606 щодо стягнення на її користь аліментів виданий на виконання рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області, який нею було повторно звернуто до виконання. Дії державного виконавця скаржник вважає неправомірними та просить суд: 1) визнати протиправними дії держаного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-606 виданого 19.11.2002 року; 2) скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 18.02.2020 року по виконавчому листу № 2-606; 3) зобов`язати державного виконавця прийняти до виконання виконавчий лист № 2-606 та відкрити виконавче провадження, посилаючись на ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 6, 12, 28 Закону України "Про виконавче провадження", зазначаючи, що відповідна заборгованість за виконавчим листом станом на 03.07.2018 року становить 86741,16 гривень, яка не стягнена на час подання скарги до суду.

Скаржник, боржник, представник відділу державної виконавчої служби, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляд справи, до суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України (28-32, 39-46).

Устинівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надіслав до суду письмові заперечення щодо поданої скарги, аргументи скаржника не визнав, зазначив про законність дій державного виконавця при прийняті рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, посилаючись на закон України "Про виконавче провадження" та зазначаючи, що саме скаржником при подачі заяви про примусове виконання рішення суду було невірно зазначено тип стягнення, за яким необхідно вчиняти виконавчі дії.

Перевіривши матеріали цивільної справи, вивчивши зміст письмових заяв поданих до суду та оцінивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2002 року, цивільна справа № 2-606/2002, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 (після зміни прізвища ОСОБА_4 скаржник по справі) стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 18 вересня 2002 року і до її повноліття, рішення набрало законної сили (цивільна справа 2-606/2002 а.с. 5).

На виконання судового рішення, 19.11.2002 року Великобагачанським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист (а.с. 7, 8).

Відповідно до постанови державного виконавця від 24.05.2019 року, виконавче провадження № 7119359, виконавчий лист № 2-606, виданий 19.11.2002 року, повернуто стягувачеві, у зв`язку із тим, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернено стягнення (а.с. 14, 15).

Заборгованість за виконавчим листом № 2-606, станом на 24.05.2019 року складає 86143,14 гривень, що зазначено у змісті виконавчого листа, який надіслано на адресу стягувача (а.с. 8).

29.01.2020 року стягувач надіслав на адресу Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-606 (а.с. 18).

18.02.2020 року державним виконавцем Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Басай Олександром Васильовичем, прийнято рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", із зазначенням, що строк для даного виду стягнення закінчився, у зв`язку із досягненням повноліття дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 та повернуто виконавчий лист № 2-606, виданий 19.11.2002 року, стягувачу (а.с. 20).

Тобто на час розгляду скарги відповідно до виконавчого листа № 2-606, закінчився строк для відповідного виду стягнення, але за даним виконавчим документом наявна відповідна заборгованість в сумі 86143,14 гривень, що не заперечується органом до якого було подано заяву про примусове виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадженні", визначено вичерпний перелік підстав відповідно до яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Перелік підстав відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання, як і окремо взятий пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" на який посилається державний виконавець при прийнятті рішення у формі повідомлення, не містить такої підстави як "закінчення строку для даного виду стягнення, дитина достягла повноліття", а тому прийняте рішення державного виконавця не може вважатися законним.

Встановлені обставини справи свідчать, що на час розгляду скарги фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом не здійснено, закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, а саме нарахування аліментів до повноліття дитини, за умови наявності заборгованості із стягнення відповідних платежів, не є відповідною умовою для завершення виконавчого провадження, а тому і не може вважатися підставою для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, що кореспондується із відповідними положеннями ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Щодо твердження органу державної виконавчої служби, що саме скаржником при подачі заяви про примусове виконання рішення суду було невірно зазначено тип стягнення, за яким необхідно вчиняти виконавчі дії, що стало підставою для прийняття відповідного рішення, то суд з даним твердженням не погоджується посилаючись на відповідні положення закону, які визначають підстави відповідно до яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання (ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження").

Зважаючи на вище наведене, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця щодо винесення рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання слід визнати протиправними.

Що стосується вимог скарги про зобов`язання державного виконавця прийти до виконання виконавчий лист № 606 та відкрити виконавче провадження, суд вважає що вони задоволенню не підлягають, так як суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою виконавчої служби.

Керуючись ст. ст. 258-260, 451 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Басай Олександра Васильовича , місцезнаходження юридичної адреси: вулиця Благодатна, 1, селище Устинівка Устинівського району Кіровоградської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 34565316, про визнання дій державного виконавця протиправними щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-606, виданого 19.11.2002 року, у цивільній справі № 2-606/2002 , задовольнити частково .

Визнати неправомірними дії державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Басай Олександра Васильовича щодо повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання.

Скасувати повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 18.02.2020 року за виконавчим листом Великобагачанського районного суду Полтавської області № 2-606 від 19 листопада 2002 року.

В задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Полтавського апеляційного суду через Великобагачанського районного суду Полтавської області.

Повний текст ухвали виготовлено о 13 годині 00 хвилин 08 травня 2020 року.

Суддя Ю.І. Ячало