Постанова

від 16.07.2007 по справі 15/159-07-3957а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/159-07-3957А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "16" липня 2007 р. Справа  № 15/159-07-3957А

  12 год. 45 хв.                                                                                    м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді                         Петрова В.С.

при секретарі                                  Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –             Запорожець О.О.;  

від відповідача –         Султанов Т.З.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Стасія” до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про часткове визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:  

Приватне підприємство „Стасія” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання незаконним і скасування рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.12.2006 р. № 0005152330/0 на суму 24642,5 грн., посилаючись на неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з відсутністю порушень позивачем Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16 травня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/159-07-3957А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29 травня 2007 р. у справі № 15/159-07-3957А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати частково незаконним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси № 0005152330/0 від 05.12.2006 р. про застосування до ПП „Стасія” штрафних (фінансових) санкцій на суму 24642,50 грн. в частині застосованих на підставі п.1 ст. 3 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” штрафних санкцій в розмірі 24302,50 грн., в частині штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340 грн., застосованих на підставі п. 9 ст. 3 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач з позовом не згоден та вважає його безпідставним з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву (а.с.40-42) та заперечень на позовну заяву з уточненнями (а.с. 71-73), тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

26 листопада 2006 р. співробітниками ДПА в Одеській області проведено перевірку Приватного підприємства „Стасія” щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу в барі „Сайгон”, що належать позивачу та розташований за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 15.

За результатами перевірки складений акт № 0001596 від 26 листопада 2006 р., яким встановлені порушення позивачем вимог:

-  п.1, 4 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995р „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зі змінами та доповненнями, а саме: реалізація товару, вартістю 455,5 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій;

- п.1 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зі змінами та доповненнями, а саме: непроведення готівкових коштів за вхід до бару „Сайгон" через РРО, у розмірі 4405,0 грн.

- ст. 3, 7 Закону України № 98/96- ВР від 23.03.1996 р. „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" зі змінами та доповненнями, а саме:  відсутність патенту на момент перевірки;

-  ст. 3 п.9 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995р „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зі змінами та доповненнями, - щоденне друкування фіскальних звітних чеків (Z - звітів), а саме: Z-звіт № 0388 за 24.11.06 р. роздрукований 25.11.06 р.

На підставі акту перевірки від 26 листопада 2006 р. № 0001596 ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.12.2006 р. № 0005152330/0 на суму 24642,50 грн. у зв'язку з порушенням позивачем вимог п. 1, 9 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Не погодившись з прийнятим рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.12.2006 р. № 0005152330/0 на суму 24642,50 грн., позивач звернувся до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси зі скаргою про перегляд рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24642,5 грн.

Відповідно до листа ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 2389/10/25-012 від 26.01.2007 р. зазначена скарга була залишена без розгляду.

Позивач звернувся до ДПА в Одеській області з повторною скаргою № 312-01 від 14.02.2007 р. на рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005152330/0 від 05.12.2006 р.

Рішенням ДПА в Одеській області № 4307/10/25-007 від 26.02.2007 р. повторну скаргу позивача залишено без розгляду.

Проте, на думку суду, зазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.12.2006 р. винесено за результатами перевірки, проведеної з порушенням вимог чинного законодавства, та прийнято частково з порушенням вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Так, повноваження податкового органу щодо проведення перевірок встановлені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Указом Президента „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

Статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що вважаються позаплановими перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадах –за рішенням суду.

Крім того, згідно „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстрований Мінюстом України 25.08.2005 р. №925/11205 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та іншими законодавчими актами.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Одна з вище перелічених підстав обов'язково повинна бути зазначена у направленні та наказі під час проведення позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Також згідно ст. 15 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995р.  (із змінами та доповненнями) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари, інших вимог цього Закону здійснюють орган державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. А відповідно до ст. 16 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Планова виїзна перевірка –перевірка, яка передбачена у плані роботи. Право податкового органу на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли податковий орган не пізніше ніж за десять днів до дня проведення перевірки надіслав суб'єкту підприємницької діяльності письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення перевірки.

Позапланова перевірка, що провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій ст. 16 Закону України № 265, може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.

У запереченнях на позовну заяву відповідач посилається на те, що перевірка ПП „Стасія” була передбачена в окремому плані-графіку проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності відділом оперативного контролю управління контрольно-перевірочної роботи ДПА у в Одеській області на листопад 2006 р., що підтверджується планом проведення перевірок, тому перевірка є плановою.

Тобто, приймаючи до уваги викладене, на думку відповідача, ДПА в Одеській області було проведено планову перевірку позивача, адже перевірка, яка передбачена у плані роботи, є плановою. Проте, наданий відповідачем план проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності відділом оперативного контролю управління контрольно-перевірочної роботи ДПА в Одеській області у листопаді 2006 р. не приймається судом до уваги в якості доказу проведення ДПА в Одеській області планової перевірки. Більш того, відповідач не надав доказів повідомлення позивача про дату початку та закінчення перевірки за десять днів до дня проведення перевірки, як того вимагає чинне законодавство. Адже, як зазначалось вище, право податкового органу на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли податковий орган не пізніше ніж за десять днів до дня проведення перевірки надіслав суб'єкту підприємницької діяльності письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення перевірки.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про порушення перевіряючим податковим органом норм законодавства щодо порядку проведення перевірки ПП „Стасія”.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24642,50 грн. суд зазначає наступне.

Як зазначає відповідач, штрафні (фінансові) санкції у вказаному розмірі застосовані до позивача за порушення позивачем п. 1, п. 9 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: у зв'язку з непроведенням розрахункової операції на суму 455,5 грн. та 2277,5 грн. через реєстратор розрахункових операцій та несвоєчасним роздрукуванням фіскальних звітних чеків (Z - звітів), а саме: Z-звіт № 0388 за 24.11.06 р. роздрукований 25.11.06 р. При цьому слід зазначити, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.12.2006 р. № 0005152330/0 на суму 24642,50 грн. оскаржується позивачем лише в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24302,50 грн., нарахованих за порушення п. 1 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340 грн. за порушення п. 9 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не оскаржується.

Так, як вбачається зі змісту акта перевірки, позивачем було реалізовано товар вартістю 455,5 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій згідно рахунків.

Відповідно до п.1 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при перевірці працівниками ДПА в Одеській області був встановлений факт реалізації товару на загальну суму 455,50 грн. без проведення через реєстратор розрахункових операцій лише після того, як працівниками ДПА був замовлений і оплачений товар, що продавався в барі „Сайгон”  на загальну суму 455,50 грн. При цьому позивач стверджує, що вказана розрахункова операція є контрольною закупівлею.

Проте, відповідач заперечує факт того, що придбання товару на суму 455,5 грн. є контрольною закупівлею. Однак, в підтвердження своїх доводів відповідач не надав жодних доказів, у зв'язку з чим не спростував доводи позивача з цього приводу. Також відповідач не надав рахунки на суму 455, 50 грн., які зазначені в акті перевірки.    

Разом з тим, право на проведення контрольної та оперативної закупівлі та постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявленння та документування фактів протиправних діянь згідно ст. 8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” надається оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 цього закону підстав.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа.

Крім того, надана відповідачем копія пояснювальної бармена дискоклубу „Сайгон” ПП „Стасія” Скрипки А.В., в якій зазначено про те, що розрахункова операція на суму 455,50 грн. не була проведена через реєстратор розрахункових операцій у зв'язку з його неуважністю, не може прийматися судом до уваги як доказ наявності порушення, за яке застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 277,50 грн., оскільки перевірка позивача та покупка товару на суму 455,50 грн. працівниками ДПА як посадовими особами, які здійснювали перевірку, були здійснені з порушенням закону.

Так, згідно п. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відтак, відповідачем не доведено належними і допустимими доказами згідно ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України наявність вищезазначених порушень позивачем п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Щодо виявленого факту непроведення через реєстратор розрахункових операцій готівкових коштів у розмірі 4405,0 грн., отриманих за вхід до бару „Сайгон”, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору оренди № 06/05 від 01.02.05 р. Відкритим акціонерним товариством „Одесакомунпроект” в особі голови правління Шепети Г. А. було здано, а ПП Мединським Р.Б. було прийнято в оренду нежитлове приміщення в будинку № 15 по вул. Терешкової в м Одесі площею 470,4 кв.м. В подальшому ПП Мединський Р.Б надав в безоплатне користування частину орендованого у ВАТ „Одесакомунпроект” нежилого приміщення, площею 100 кв.м. - ПП „Стасія” для здійснення діяльності у сфері громадського харчування.

Також, як вбачається з матеріалів справи, діяльність ПП Мединського Р.Б. не відноситься до діяльності ПП „Стасія”, тому організацією дискотеки, а відповідно й продажем білетів за вхід до приміщення, що орендує ПП Мединський Р.Б де і проводиться дискотека, як зазначає позивач, займається ПП Мединський Р.Б., який знаходиться на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку № 635143 серії Г від 01.01.06р. та копією пояснювальної записки Мединського Олега Борисовича –директора ПП „Стасія”.

Між тим, відповідно до ст. 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" із змінами від 28 червня 1949 року суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.

Згідно п. 5 ст. 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат громадян - реєстратори розрахункових операцій не застосовуються.

Отже, на думку суду, відповідачем безпідставно донараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22025,00 грн. за порушення п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: за непроведення через реєстратор розрахункових операцій ПП Мединським Р.Б. готівкових коштів у розмірі 4405,0 грн., отриманих за вхід до бару „Сайгон”.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування. А частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи усе вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду повну правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення в частині щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24302,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Приватно підприємства „Стасія” цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, а рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси № 0005152330/0 від 05.12.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 24642,50 грн. підлягає скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24302,5 грн.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

   ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Приватного підприємства „Стасія” до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про часткове визнання незаконним та скасування рішення задовольнити.

2.          Рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005152330/0  від 05.12.2006 р. визнати незаконним та скасувати в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24302,50 грн.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 03.08.2007 р.

                          Суддя