Постанова

від 05.05.2020 по справі 314/18/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 05.05.2020 Справа № 314/18/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 314/18/19 Головуючий у 1 інстанції: Кіяшко В.О.

№ 22-ц/807/1610/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 лютого 2020 року у справі за позовом Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Запорізька обласна державна адміністрація до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство Сбербанк про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ

В січні 2019 рокуТокмацька місцева прокуратура Запорізької області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Запорізька обласна державна адміністрація звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство Сбербанк про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначала, що рішенням Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 22 від 24.07.2007 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 2,25га за кадастровим номером 2321586800:07:001:0020 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі зазначеного рішення сільської ради ОСОБА_2 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 718160, який зареєстровано за № 010726000031.

У подальшому ОСОБА_2 за договором дарування від 24.12.2010 передала вказану земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 10.09.2015 у справі № 314/4754/13 визнано недійсним та скасовано рішення Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 22 від 24.07.2007 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,25га ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівлі і споруд. Також вказаним рішенням суду визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ № 718160, виданого на ім`я ОСОБА_2 на підставі вищезазначеного рішення сільської ради. Вказаним рішенням також зазначено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення. Саме факт відношення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення став підставою для визнання недійним рішень сільської ради про їх передачу у приватну власність.

Таким чином первісна підстава набуття права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 скасована.

Крім того, вказаним рішенням Апеляційного суду Запорізької області зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку 2321586800:07:001:0020 на користь держави.

Однак, у зв`язку з тим, що підставою набуття права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 є договір дарування, на теперішній час є неможливим зареєструвати право власності на земельну ділянку за державою в особі Запорізької обласної державної адміністрації.

Оскільки на теперішній час спірна земельна ділянка обліковується у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , держава в особі Запорізької обласної державної адміністрації не має змоги належним чином здійснювати свої права, як власник земельної ділянки.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд, визнати право власності на земельну ділянку.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Заступник прокурора Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задовоеннюз таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 22 від 24.07.2007 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,25 га (кадастровий №2321586800:07:001:0020) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі зазначеного рішення Петро-Михайлівської сільської ради ОСОБА_2 отримала Державний акт на право власності на землю серії ЯГ № 718160, який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010726000031.

ОСОБА_2 за договором дарування від 24.12.2010 р. посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. р.№ 4072 передала вказану земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_1 , про що державним реєстратором Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області прийнято рішення про державну реєстрацію прав, та їх обтяжень №6888279 від 17.10.2013р. та внесено запис №2919696 про реєстрацію права власності на земельну ділянку,

Петро-Михайлівською сільською радою прийнято рішення № 21 від 24.07.2007, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,25 га (кадастровий №2321586800:07:001:0019) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі зазначеного рішення, ОСОБА_1 , отримав Державний акт на право власності на землю серії ЯГ № 718161, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів, на право власності на землю, та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010726000030.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 10.09.2015 у справі № 314/4754/13 визнано недійсними та скасовані рішення Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 21 та 22 від 24.07.2007 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,25га ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівлі і споруд. Також вказаним рішенням суду визнані недійсними Державні акти на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ № 718160, виданого на ім`я ОСОБА_2 та серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 на підставі вищезазначених рішень сільської ради. Вказаним рішенням також зазначено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення. Саме факт відношення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення став підставою для визнання недійним рішень сільської ради про їх передачу у приватну власність.

Мотивуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що земельні ділянки були відведені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без розроблення проекту землеустрою, лише на підставі технічної документації із землеустрою, яка не містить передбачених ч. 9 ст. 118 ЗК України погоджень з природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами і органом охорони культурної спадщини, що і стало підставою скасування рішень Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 21, 22 від 24.07.2007р.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першї інстанції зазначив, що в рішенні Апеляційного суду Запорізької області від 10.09.2015 зазначено, що: відповідно, до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07.11.2012, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області, земельні ділянки, які відведені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , частково розташовані за межами населеного пункту на землях лісогосподарського призначення, які перебувають у користуванні і ДП Запорізьке лісомисливське господарство , а тому не могли виділятися для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передаватись у приватну власність .

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що в будь-якому разі частина земельної ділянки, на яку просив визнати право власності прокурор підлягає уточненню шляхом проведення відповідної експертизи, клопотання про проведення якої не заявлялося.

Також суд правильно зазначив, що відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до даної норми закону орган уповноважений від імені держави має право розпоряджається землями лісогосподарського призначення державної форми власності, визнання за такими органами право власності на земельні ділянки які перебувають і їх розпорядженні не передбачено законом.

Тож, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, судова колегія враховує, що жодних підстав для визнання в судовому порядку права власності на спірну земельну ділянку не існує.

Так, вже є судове рішення про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов`язаний відповідач ОСОБА_1 звільнити спірну земельну ділянку.

Відтак відповідачем не оспорюється та не заперечується право позивача на земельну ділянку, тож спір з приводу невизнання або оспорювання права власності відсутній.

Та обставина, що існують певні складнощі у переоформленні реєстраційних документів щодо права власності не свідчить про заперечення права власності відповідачем та про необхідність визнання права власності на земельну ділянку в судовому порядку.

Тож суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог .

Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX).

За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII Прикінцевих положень вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 лютого 2020 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 8 травня 2020 р.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков