Рішення

від 08.05.2020 по справі 489/4864/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/4864/19

провадження №2/489/641/20

Заочне рішення

Іменем України

08 травня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,

за участю:

прокурора Чорнобривець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за безоплатне користування земельною ділянкою,

встановив:

У вересні 2019 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 19846,57 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136900 :02:051:0011 площею 259 кв.м по АДРЕСА_1 , а також вирішити питання по судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог вказано на те, що Миколаївською місцевою прокуратурою №2 було виявлено, що після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки № 8392 , а саме з 30.11.2016 і до дати відчуження об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , а саме 01.12.2017, земельна ділянка площею 259 кв.м використовувалася відповідачем без подальшого обслуговування нежитлових приміщень торгівельного павільйону, які були власністю останнього, без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою та державної реєстрації такого права, без плати за користування земельною ділянкою.

Встановлено, що рішень міської ради про продовження строку договору оренди не приймалось та реєстрація продовження строку дії договору не здійснювалася. Разом з тим ОСОБА_1 продовжував використовувати земельну ділянку для обслуговування нежитлових приміщень торгового павільйону по АДРЕСА_1 , які перебували у власності останнього.

Відповідно до інформації ГУ ДФС у Миколаївській області від 11.04.2019 ОСОБА_1 перебував на обліку як платник орендної плати за землю згідно з договором оренди землі № 8392 до дати його припинення, 30.11.2016.

Відповідно до пункту 9.4 договору орендна плата вноситься по день фактичного використання земельної ділянки або до укладення нового договору оренди землі. У зв`язку із цим, міською радою розмір втраченого внаслідок неправомірних дій відповідача доходу розраховано як розмір орендної плати за землю, який нараховано виходячи з розміру орендної плати за договором оренди землі № 8392 та періоду часту з 30.11.2016 по 01.12.2017, протягом якого земельна ділянка використовувалася відповідачем без відповідних правових підстав. Відповідно до розрахунку загальна сума заборгованої орендної плати за використання відповідачем земельної ділянки площею 0,0259 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 за період 30.11.2016 по 01.12.2017 перед міською радою становить 19846,57 грн.

Посилаючись на наведені обставини, прокуратур просить стягнути вказаний розмір відшкодування орендної плати з відповідача на користь міської ради.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 06.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

У судове засідання, призначене на 08.05.2020 на 09:00 годину, позивач та відповідач не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином., причин неявки суду не повідомив. Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Прокурор позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Проти прийняття заочного рішення не замечувала.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, вислухавши прокурора та дослідивши матеріали справи встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.2008 ОСОБА_1 набув у власність нежитлові приміщення №№ 4, 5, 6, 7 торгівельного павільйону загальною площею 150,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана нерухомість розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 4810136900 :02:051:0011 площею 0,02259 га по АДРЕСА_1 .

Рішенням Миколаївської міської ради від 25.08.2011 № 8/32 наведену земельну ділянку передано ОСОБА_1 в оренду строком на 5 років.

На підставі цього рішення, 30.11.2011 між Миколаївською міською радою і ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки № 8392 площею 259 кв.м, розташованої по АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлових приміщень розміщеного за цією адресою торгового павільйону.

Договір оренди зареєстровано управлінням Держкомзему у м.Миколаєві, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.11.2011 за № 4810100004000422.

Відповідно до пункту 3 договору оренди, цей договір укладено стром на 5 років.

Відповідно до пунктів 3.1, 12.6 договору, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на продовження строку оренди (поновлення договору). У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Підставою для продовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця.

Згідно пунктів 7.1, 12.7 договору, після припинення дії цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані негіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що орендна плата вноситься по день фактичного використання земельної ділянки або до укладення нового договору оренди землі.

Інформацією виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 18.04.2019 підтверджується, що договір оренди продовжений не був та рішення про продовження строку його дії міською радою не приймалося.

За інформацією відділу у Миколаївському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 02.04.2019 договір оренди діяв п`ять років та інформація про суб`єктів, які є користувачами земельної ділянки на теперішній час в Національній кадастровій системі відсутня.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що строк дії договору оренди з відповідачем закінчився 30.11.2016 і згідно з умовами цього договору на новий строк та в порядку статті 31 Закону України Про оренду землі не продовжувався.

Матеріалами справи також підтверджується, що після закінчення строку дії договору оренди, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2017 відчужив своє право власності на нежитлові приміщення торгівельного павільйону ОСОБА_2 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис № 23709906.

Відповідно до інформації ГУ ДФС в Миколаївській області від11.04.2019 ОСОБА_1 перебував на обліку як платник орендної плати за заземлю згідно з договором оренди землі № 8392 до дати його припинення, 30.11.2016.

Таким чином, після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки № 8392 , з 30.11.2016, до дати відчуження об`єкта нерухомого майна, розташованого на даній земельній ділянці, а саме 01.12.2017, земельна ділянка площею 259 кв.м. використовувалася відповідачем без обслуговування нежитлових приміщень торгівельного павільйону по АДРЕСА_1 та без оформлення належним чином права користування цією земельною ділянкою та державної реєстрації такого права, а без внесення плати за користування останньою.

Згідно розрахунку міської ради розмір втраченого внаслідок неправомірних дій відповідача доходу, виходячи з розмірі орендної плати за договором оренди землі № 8392 та періоду часу з 30.11.2016 до 01.12.2017 (до відчуження відповідачем нежитлових приміщень), складає 19846,57 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості орендної плати за використання відповідачем земельної ділянки площею 0,0259 га по АДРЕСА_1 за період 30.11.2016 по 01.12.2017 перед міською радою становить 19846,57 грн.

Як вбачається із позову, ОСОБА_1 через свого представника повідомляв міську раду про намір розірвати договір з посиланням на те, що ним не здійснюється підприємницька діяльність та вказана земельна ділянка не використовується за призначенням.

Між тим, відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.11.2017 та фотоматеріалами до нього, встановлено, що на земельній ділянці знаходиться торгівельний павільйон, який на час проведення обстеження зачинений.

На листи міської ради щодо необхідності здійснення плати за користування земельною ділянкою до дати звільнення останньої або до моменту продажу нерухомого майна іншій особі, ОСОБА_1 не відреагував та оренду плату не сплатив.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача як власника об`єкту нерухомого майна (нежитлових приміщень), з моменту закінчення строку оренди землі і до його відчуження іншій особі, безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений та яка відноситься до комунальної власності.

Згідно із частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України землі, належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Статтю 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.

За положеннями Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Підставами припинення права користування земельною ділянкою, відповідно до пункту е частини першої статті 141 Земельного кодексу України, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) дійшла правового висновку, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини та наведені норми Земельного кодексу України і правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки до відчуження нежитлових приміщень, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 Земельного кодексу України). Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (далі - Порядок № 284). Позивач також затвердив свій Порядок № 537.

Пункт 3 Порядку № 284 встановлює, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. А під неодержаним доходом розуміється, зокрема, дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Відповідно до пункту 5.2 Порядку № 537, який покладений в основу оскаржуваних рішень, збитки визначаються за ставками орендної плати, які діяли на момент виникнення таких збитків.

Як встановлено судом відшкодування неотриманого доходу від земельної ділянки площею 0,0259 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , міською радою визначено з моменту закінчення строку оренди землі і до відчуження нежитлових приміщень відповідачем іншій особі, що відповідає наведеним вище нормам законодавства та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 23.05.2018 у справі № № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

За такого, суд погоджується з розміром відшкодування, вказаним у позовній заяві, який підлягає стягненню з відповідача на користь територіальної громади, так як його розрахунок відповідає наведеним нормам земельного законодавства та відповідачем не спростовано.

Відповідно до частини третьої статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

У даному випадку, звернення прокурора із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради є законним і відповідає приписам статтям 3, 23 Закону України Про прокуратуру , відповідно до яких на прокуратуру покладено представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статей 133, 141 ЦПК України, з відповідача на користь прокуратури Миколаївської області підлягають стягненню сплачені і документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради про стягнення грошових коштів за безоплатне користування земельною ділянкою задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської міської ради грошові кошти у розмірі 19846,57 грн. (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок шість гривень 57 коп.) за безоплатне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136900 :02:051:0011 площею 259 кв.м по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 грн.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на перегляд заочного рішення та апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Відомості про учасників справи:

позивач - заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ 26565573, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;

відповідач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 12.05.2020.

Суддя І.В.Коваленко