Постанова

від 12.05.2020 по справі 916/3641/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3641/19

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого судді : Колоколова С.І.

суддів : Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Одеської області від „04" лютого 2020р., повний текст якого складено та підписано „10" лютого 2020р.

у справі № 916/3641/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Левітан" про стягнення 8 093,75 грн.,

головуючий суддя - Погребна К.Ф.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2019р. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Левітан" про стягнення заборгованості в сумі 8 093,75 грн., з яких: 5 810,68 грн. пеня, 1 139,34 грн. 3% річних, 1 143,73 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на норми ст.ст.11-16,258, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 655, 692,712 ЦК України, 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України та вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором постачання природного газу №8127/1718-ТЕ-23 від 06.10.2017р. в частині своєчасної сплати вартості поставленого позивачем газу.

24.12.2019р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги визнав частково, та просив суд позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково, стягнувши з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Левітан" пеню в сумі 1000грн., 3 % річних в розмірі 1 139,34грн. та інфляційні витрати в сумі 1 143,73грн. Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір пені до 1000грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Погребна К.Ф.) від 04.02.2020р. позов АТ НАК Нафтогаз України задоволено частково; стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Левітан" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в розмірі 2905 грн.34коп., три проценти річних в сумі 1139грн.34коп., інфляційні витрати в розмірі 1143 грн.73коп. та судовий збір в сумі 1 921 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст. 525-526, 530, 546, 549, 551, 610, 612, 625-626, 624, 628, 629, 692,712 ЦК України, 175,193,217,229,230, 232, 233 ГК України.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими докази, проте підлягають частковому задоволенню, в зв`язку із зменшенням судом розміру пені на 50%. Не погоджуючись з рішенням господарського суду, АТ НАК Нафтогаз України звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2020р. скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 2 905,34 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ НАК Нафтогаз України щодо стягнення пені в розмірі 2 905,34 грн., у стягненні якої було відмовлено, задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник з посиланням на норми ст.ст. 218, 229, 233 ГК України, ст. 551, 625 ЦК України, постанову ВГСУ від 08.04.2015р. у справі №902/1568/14, постанову ВС від 04.05.2018р. по справі №908/1453/14, постанову ВС від 12.06.2018р. по справі №922/1010/16 та зазначає наступне:

- господарський суд повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення;

- відповідач не надав господарському суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, натомість суд, не мотивуючи, а керуючись лише своїм внутрішнім переконанням та сухими посиланнями на важкий матеріальний стан відповідача, зменшив розмір нарахованих санкцій, що є грубим порушенням положень ст. 233 ГК України;

- сторони визначили вид забезпечення виконання зобов`язання неустойкою, що передбачений умовами договору, та вже заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язання, а тому на думку скаржника, суд неправомірно самостійно визначив розмір пені;

- зменшення судом розміру пені суперечить принципам розумності, справедливості, добросовісності, що призводить до зловживання з боку боржника.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від „04" лютого 2020р.по справі №916/3641/19; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Ухвала суду від 10.03.2020 року про відкриття провадження повернулась до суду від ОСББ Левітан неврученою, хоча направлялась за адресою відповідача, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 65114, Одеська обл., м. Одеса, вул. Левітана, 34.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", за закінченням встановленого строку зберігання , відсутність адресата , інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З урахуванням викладеного та як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції було вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про судове засідання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07.06.2018 у справі № 910/17797/17.

Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; в силу чого процесуальна бездіяльність відповідача не повинна ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

За таких обставин, оскільки апеляційним судом було направлено ухвалу від 10.03.2020 за адресою місцезнаходження ОСББ Левітан , вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач вважається повідомленим належним чином про судовий розгляд. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 06.10.2017 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Левітан" (Споживач) було укладено договір постачання природного газу №8127/1718-ТЕ-23 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пунктом 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 107 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м): жовтень - 5, листопад - 15, грудень - 20, січень - 25, лютий - 22, березень - 20.

Відповідно до п. 2.6 Договору розподіл (транспортування) природного газу за цим Договором здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ "Одесагаз", з яким споживач уклав відповідний договір.

Відповідно до п. 3.1 Договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Згідно п.3.7. Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 4.1 Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

В розділі 5 Договору сторони погодили ціну природного газу.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.

В пункті 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за природний газ проводиться Споживачем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 8.1.,8.2., 8.9. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суму оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11 січня 2005р. №20. Збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених законодавством.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п.10.3 Договору).

Відповідно до п. 11.3 Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору:

1)усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі

додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору;

2)сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору.

Згідно п.12.1. Договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 березня 2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою від 11.01.2018р. № 1 до Договору, якою, зокрема:

- викладено абзац третій пункту 6.1 розділу 6 Порядок та умови проведення розрахунків Договору в наступній редакції: Сторони погодили, що з урахуванням п.11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів, тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. №256, не змінює строків умов розрахунків за цим договором. ;

- викладено пункт 8.2 та пункт 8.3 розділу 8 Відповідальність сторін Договору в наступній редакції: "У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. №256."

8.3. Сторони погодили, що з урахуванням п.11.3 цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів, тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. №256, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором. .

Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01 січня 2018 року.

Додатковою угодою № 2 від 13.04.2018 р. до Договору, якою зокрема:

- додано пункт 2.1. розділу 2 Кількість та фізико-хімічні показники природного газу Договору абзацом у наступній редакції: Постачальник передає Споживачу в період з 01. Квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтованим обсягом 10 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): квітень - 10, травень - 0. ;

- п. 12.1 Договору викладено в наступній редакції: "Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення."

Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31 березня 2018 року.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача протягом жовтня 2017 р. - квітня 2018 р. природний газ на загальну суму 441 429,34 грн. грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.30-36). Відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, з порушенням умов п.6.1. Договору.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору за розрахунком, наданим позивачем, складає 5 810,68 грн., розмір нарахованих позивачем 3% річних від основного боргу складає 1 139,34 грн., сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 1 143,73 грн., що у загальному становить 8 093,75 грн.

Вказуючи на вищевикладене, Постачальник звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Левітан" 8 093,75 грн.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем, у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1000грн., обґрунтоване тим, що невиконання відповідачем договірних зобов`язань виникло з об`єктивних і незалежних від боржника причин та обставин, зокрема, значну заборгованість бюджету за субсидії і пільги споживачів і їх неплатоспроможність, а також врахувати специфіку діяльності підприємства відповідача, ступінь виконання боржником зобов`язань за договором, співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення та врахувати майнові інтереси обох сторін.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, господарський суд дійшов висновку щодо можливості зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50%, з чим не погодився позивач, оскарживши в цій частині рішення в апеляційному порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду, з огляду наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні положення містяться в ст.ст.525, 526 ЦК України.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Згідно ч.1, ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст..230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 233 ГК України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Зменшуючи розмір пені, нарахованої на прострочену заборгованість на підставі договору, господарський суд вірно врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, а також поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання (відповідач є неприбутковою організацією та сплачує поставлений позивачем природний газ після надходження відповідних оплат від мешканців будинку).

До того ж, відповідно до умов Договору №8127/1718-ТЕ-23 від 06.10.2017р. відповідач отримував природний газ від позивача не для власних потреб, а виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 Договору).

Крім того, позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.

Аргументи скаржника стосовно того, що господарським судом не досліджено питання чи були заподіяні позивачу збитки внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань та не було оцінено розмір таких збитків, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не наводились відомості та докази щодо понесених збитків, їх розмір, настання для позивача негативних наслідків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов`язків, тощо, тому суд першої інстанції не повинен був з`ясовувати це питання за відсутності будь-якого обґрунтування з посиланням на докази з боку позивача.

Відповідно до ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Згідно ч.1, п.5 ч.3, ч.6 ст.162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

За відсутності будь-якого обґрунтування наявності збитків та їх співвідношення із нарахованими штрафними санкціями в позовній заяві скаржник безпідставно покладає на господарський суд обов`язок з`ясування обставин, що не входили до предмета доказування за змістом ч.2 ст.76 ГПК України.

Колегія суддів також звертає увагу, що предметом судового розгляду є стягнення штрафних санкцій та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом АТ "НАК "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність.

Дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховується також, що АТ "НАК "Нафтогаз України" є стратегічним підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що господарським судом вірно зменшено штрафні санкції.

Відтак на підставі наведеного вище колегія суддів вважає, що господарський суд за результатами оцінки в сукупності всіх наявних у справі матеріалів дійшов вірного висновку про можливість зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені на 50%.

Підстав для виходу судом апеляційної інстанції за межі доводів апелянта не убачається, оскільки при апеляційному розгляді справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2020р. залишається без змін, апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2020р. у справі №916/3641/19 без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 12.05.2020р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький