Рішення

від 12.05.2020 по справі 903/180/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 травня 2020 року Справа № 903/180/20

Суддя Господарського суду Волинської області Костюк С. В., розглянувши матеріали по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії

до відповідача: Управління соціального захисту населення Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Ратнівському районі Волинській області

про стягнення 40841,90 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з;

від 3-ї особи: н/з.

У зв`язку з неявкою сторін запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Встановив:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії звернулося до суду із позовом до Управління соціального захисту населення Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області про стягнення 40841,90 грн - відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо відшкодування витрат за встановлення та користування телефонами громадянами, які користуються пільгами, що встановлені Законами України "Про телекомунікації", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства", "Про місцеве самоврядування України".

Також позивач у позовній заяві просив суд залучити третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління Державної казначейської служби України у Ратнівському районі Волинській області, оскільки заявляються грошові вимоги, які пов`язані з відшкодуванням коштів з місцевого бюджету, та просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.04.2020, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Ратнівському районі Волинській області, зобов`язано відповідача надати відзив, позивача відповідь на відзив, 3-ю особу пояснення.

Відповідач 19.03.2020 через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив на позовну заяву № 516/02/2-20 від 17.03.2020 в якому вказує, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки ПАТ "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги пільговим категоріям, компенсація за які встановлюється шляхом надання субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам; вказує, що Управління не укладало в 2019 році договір про відшкодування пільг за телекомунікаційні послуги, оскільки відповідач згідно Бюджетного кодексу не являється розпорядником коштів місцевого бюджету; також вказує, що в 2019 році ні державою, ні місцевим бюджетом не виділялись кошти на компенсацію наданих телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян.

Позивач 26.03.2020 подав через відділ документального забезпечення та контролю відповідь на відзив № 63-13-16-05/20-04 від 25.03.2020, яка приєднана до матеріалів справи, в даній відповіді позивач підтримує зазначену у позовній заяві вимогу.

Ухвалою суду від 14.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.05.2020.

24.04.2020 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Ратнівському районі Волинській області в поясненні № 01-17-08/228 від 16.04.2020 вказує, що станом на 01.01.2020 по Управлінню соціального захисту населення Ратнівської РДА, згідно з поданими звітами до УДКСУ у Ратнівському районі по КПКВК 0813032 "Надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку" КЕКВ 2730 відсутня заборгованість, в тому числі перед Волинською філією ПАТ "Укртелеком" та зазначає, що зареєстровані фінансові зобов`язання відсутні; просить розгляд справи проводити без участі представника 3-ї особи.

12.05.2020 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання про проведення розгляду справи без участі представника позивача, вказав, що позов підтримує повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301038460778.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищенаведене та те, що сторони в судовому процесі належно повідомлені про розгляд справи, суд розглядає справу за наявними в ній доказами із-за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

згідно із ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Позивач у справі - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам, які мають право на пільги та на яких поширювалася дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства".

Загальні засади фінансування витрат, пов`язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:

- у статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов`язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

За період з січня по грудень 2019 року позивач надав телекомунікаційні послуги пільговій категорії громадян, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їм соціального захисту", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про охорону дитинства", що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з нарахуванням пільг.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема, надання компенсаційних виплат за пільгове користування телефонним зв`язком за рахунок субвенцій з державного бюджету чи місцевого бюджету, визначений Положенням про Єдиний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (надалі-Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117. Відповідно до п. 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. №117, управління праці та соціального захисту населення організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації та забезпечують її автоматичне використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами, що надають послуги, для розрахунків за них.

Відповідно до пунктів 10,11 Положення підприємства та організації , що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою " 2-пільга".

Згідно вимог зазначеного Положення відповідач зобов`язаний був щомісяця звіряти інформацію, що міститься в автоматизованому Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводити розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, скласти реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою " 5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою" 7- пільга", акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою " 3- пільга"; до 15 числа подавати фінансовим органам районних у містах держадміністрацій, виконавчих органів міських рад, акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення, за відповідачем утворилась заборгованість за надані телекомунікаційні послуги за період січень-грудень 2019 року в сумі 40841,90 грн.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно приписів ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 174 ГК України та статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини 2 статті 3 Господарського кодексу України.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на наведені норми законодавства у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити із позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 Цивільного кодексу України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось, згідно із п. 3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" та п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Положеннями ст. 30 цього ж кодексу визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов`язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.

Відповідно до п. 9 ст. 87 цього ж кодексу до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.

У відповідності до підпункту "б" пункту 4 статті 89 цього ж кодексу до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.

За змістом статті 102 цього ж кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 20-4 ст. 91 Бюджетного кодексу України пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці: жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям- інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, належать до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.

Зазначена вище норма передбачає, що пільгове надання послуг зв`язку фінансується за рахунок видатків місцевих бюджетів будь-якого рівня шляхом визначення у відповідному місцевому бюджеті коштів.

Згідно із ст. 70 Бюджетного кодексу України видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов`язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтями 89-91 цього кодексу.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги зв`язку, на які мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. ч. 1 - 4 ст.48 Бюджетного кодексу України.

Також відповідно до положень ч.1 ст.61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Частиною 1 ст. 66 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що місцеві бюджети мають бути достатніми для виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.

Пільги, що передбачені ст.63 Закону України "Про телекомунікації", належать до загальнодоступних послуг та входять до групи мінімальних соціальних потреб.

При цьому, неналежне фінансування та відсутність механізму проведення такого розрахунку не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов`язання шляхом примусового стягнення.

Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України випливає, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Законодавством не визначено залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Тобто, відповідач, як юридична особа, відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Заборгованість Управління соціального захисту населення Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області за 2019 рік в сумі 40841,90 грн підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, актами звіряння з сумою заборгованості, які були надіслані відповідачу, що підтверджується описами вкладень та повідомленнями про вручення поштових відправлень, відповідач суми боргу належними доказами не заперечив, а тому борг в сумі 40841,90 грн підлягає до стягнення.

При вирішенні спору судом врахована правова позиція, викладена у постановах Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.02.2018р. №927/345/17 та постанові від 17.04.2018р. №911/4249/16, в яких зроблено висновки, відповідно до яких не проведення відшкодування позивачу вартості наданих ним соціальних послуг певним категоріям громадян, які є предметом спору в даній справі, було б порушенням права на мирне володіння майном (майновими правами), гарантованих Першим Протоколом до Конвенції про захист з прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, оскільки така бездіяльність відповідача, як уповноваженого державного органу на виплату за рахунок бюджету компенсації вартості фактично наданих соціальних послуг, не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави.

Заявлена позивачем до стягнення сума фактично є втратами підприємства, які воно понесло, надаючи послуги окремим категоріям громадян за встановленими державою пільговими тарифами. Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що законами України про державний бюджет на відповідний рік видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов`язання держави виникли не із законів про бюджет, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним особам та з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з позивачем на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які відповідно до чинного законодавства мають право на соціальні пільги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок відповідача - Управління соціального захисту населення Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області (44100, Волинська обл., смт.Ратне, вул.Каштанова,19А, код ЄДРПОУ 03192106) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії (43005, м. Луцьк, пр. В.Мойсея, 2, код ЄДРПОУ 21560766) 40841,90 грн відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення за січень-грудень 2019 року та 2102,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та п.4 розділу Х "Прикінцевих положень" ГПК України в порядку, передбаченому розділом IV ГПК України, з урахуванням приписів розділу ХІ "Перехідні положення".

Дата складення повного

судового рішення

12.05.2020.

Суддя С. В. Костюк