Ухвала

від 12.05.2020 по справі 904/2028/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

12.05.2020м. ДніпроСправа № 904/2028/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днєпртрансойл", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 7 137,18 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Без виклику (повідомлення) представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днєпртрансойл" про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 7 137,18 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 4 593,78 грн., пені - 803,93 грн., 12 % річних - 1 103,90 грн., інфляційних втрат - 635,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №12090-04/2017 від 11.10.2017, в частині оплати товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

05.05.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не заперечував проти наявності заборгованості за договором поставки №12090-04/2017 від 11.10.2017, та зазначив, що заборгованість за договором поставки у сумі 7 137,18 грн. була оплачена у повному обсязі 28.04.2020, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 28.04.2020. Також, відповідач надав до суду докази оплати судових витрат, понесених позивачем у розмірі 2 102,00 грн.

На підставі викладеного, відповідач зазначає про відсутність предмету спору у даній справі, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Днєпртрансойл" добровільно сплатило суму заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки №12090-04/2017 від 11.10.2017, а також витрати понесені позивачем на оплату судового збору.

Одночасно з цим відповідач у відзиві заперечував проти вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 800 грн., посилаючись на те, що зазначені витрати є завищеними та неспівмірними з ціною позову та складністю справи.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд визнати обґрунтованими пропуск п`ятнадцятиденного строку на подання відзиву на позовну заяву, оскільки позов відповідачем було отримано 21.04.2020, у зв`язку з чим проведення погашення заявленої заборгованості та підготовку відзиву відповідач мав змогу здійснити лише після ознайомлення з позовними вимогами.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Частинами першою та другою ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Правовий аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що учаснику справи гарантується право подати до суду відзив на позов протягом строку, встановленого судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Цей процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи за умови, якщо таку заяву подано до його закінчення.

Виходячи з положень статті 119 ГПК України, за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2020 встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Зазначена ухвала була направлена на юридичну адресу відповідача - 16.04.2020, а також на адресу електронної пошти відповідача - 17.04.2020.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з офіційного сайту Укрпошта, відповідач отримав позовну заяву з додатками 22.04.2020.

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, строк для подання відзиву на позов сплинув, в зв`язку з чим відповідач і звернувся до суду з клопотанням про його поновлення. При цьому відповідно до частини 4 ст.119 Господарського процесуального кодексу України відповідачем разом з клопотанням був поданий відзив, стосовно якого був пропущений строк.

Господарський суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Також, суд зазначає, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211, відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінет Міністрів України постановлено установити з 12 березня до 03 квітня 2020 на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211" введено заборону залізничних, авіа- та автобусних міжміських та міжобласних пасажирських перевезень, а також робота метрополітенів; заборонено проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб. Дозволено лише заходи, необхідні для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Також, з 17.03.2020 заклади громадського харчування (ресторани, кафе), торговельно-розважальні центри, інші заклади розважальної діяльності, фітнес-центри, заклади культури повинні тимчасово припинити свою роботу.

Листом Ради суддів України № 186/20 від 16.03.2020, голова Ради суддів України Богдан Моніч звернувся до голів судів з рекомендацією, враховуючи Постанову Кабінету Міністрів України № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", на період з 16 березня до 03 квітня 2020 року встановити особливий режим роботи.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020, керуючись статтею 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", яка надає можливість змінювати режими роботи підприємств, установ, організацій, вносити інші необхідні зміни в умови діяльності у період карантину, з метою мінімізації ризику розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вирішено, зокрема, перенести судові засідання, які призначені у період з 18 березня по 03 квітня 2020 року та в яких участь учасників судового процесу є обов`язковою (або необхідною), на дату після 03 квітня 2020 року в межах розумних строків розгляду справ з урахуванням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239 дію карантину продовжено до 24 квітня 2020 р. включно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 дію карантину продовжено до 11 травня 2020 р. включно.

Відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 01.04.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача, поновити процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти відзив до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору

Відповідачем сплачено на користь позивача заборгованість у сумі 7137,18 грн. 28.04.2020, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 28.04.2020, отже погашено заборгованість після звернення позивача з позовом до суду, тобто предмет спору припинив своє існування в процесі розгляду справи, а відтак, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч.4 ст. 231 ГПК України).

На підставі викладеного, провадження у справі №904/2028/20 слід закрити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що суму судового збору, відповідачем сплачено на користь позивача, відповідно до платіжного доручення №3 від 28.04.2020 на суму 2102,00 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач визначив орієнтовні судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді у розмірі 7200,00 грн., з яких 4800,00 грн. фактично понесені; 2400,00 грн. -позивач очікує понести під час розгляду справи.

За змістом статті 123 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2020 між позивачем та адвокатом Спиридоновим О.В. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №1/08/04/2020, згідно з яким адвокат бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати необхідну правову допомогу клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суді Дніпропетровської області шляхом здійснення позовної роботи у відповідності до Господарського процесуального кодексу України відносно контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Днєпртрансойл" щодо стягнення з останнього на користь клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання такої правової допомоги.

Згідно з п. 4.1. договору, за правову допомогу, передбачену пунктом 1.2. договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному у додатковій угоді до цього договору за розрахунковою ставкою 1 200,00 грн. за 1 годину витраченого часу адвоката.

08.04.2020 між позивачем та адвокатом Спиридоновим О.В. укладено додаткову угоду до договору про надання правової (правничої) допомоги №1/08/04/2020, в якій визначено, що розмір винагороди за надання послуг за основним Договором становить:

За вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах клієнта судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви - 4 800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок (згідно опису наданих послуг, що додається) (п. 1.1 додаткової угоди).

За представництво клієнта та ведення справи у Господарському суді Дніпропетровської області в процесуальному статусі позивача - 1 200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок за 1 годину витраченого часу адвоката (п. 1.2 додаткової угоди).

10.04.2020 між позивачем та адвокатом Спиридоновим О.В. складено опис наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги №1/08/04/2020 від 08.04.2020.

Відповідно до опис наданих послуг від 10.04.2020 позивач отримав й оплатив наступні послуги й адвокатські витрати:

- Вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору - 1 година - 1200,00 грн.;

- Вивчення та аналіз чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи - 0,25 години - 300 грн.;

- Вивчення та аналіз судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовані спірні правовідносини - - 0,25 години - 300 грн.;

- Підготовка та подання до суду позовної заяви з розрахунками (на 11 аркушах) - 2,5 години.

Всього - 4 години; загальна вартість наданих послуг - 4 800 грн. 00 коп.

Зазначені послуги на суму 4 800 грн. були оплачені позивачем, відповідно до платіжних доручень №415 від 10.04.2020, №416 від 10.04.2020; №418 від 10.04.2020.

Вирішуючи питання щодо вартості адвокатського гонорару за участь у цій справі, суд враховує встановлені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України критерії.

Викладене свідчить про те, що представнику позивача зі статусом адвоката, який передбачає відповідну фахову підготовку, професійні знання, практичний досвід ведення справи у суді, об`єктивно вимагалось менше часу на опрацювання матеріалів справи, аналіз чинного законодавства з урахуванням предмета спору та предмета доказування, підготовку до судового розгляду справи, оскільки справа про стягнення заборгованості за 2 накладними не є складною для фахівця.

Очевидно, що основним та єдиним документом із викладеною правовою позицією у справі є позовна заява.

Адвокатом жодним чином не було доведено виготовлення складних процесуальних документів, які потребують відповідних затрат часу, у тому числі, факту досудового врегулювання спору та направлення позивачу будь-яких претензій, листів тощо.

Отже, сам по собі опис виконаних робіт, підписаний між директором та виконавцем -адвокатом, про виконання робіт, зазначених в договорі про надання правової допомоги в господарському процесі на відповідну суму, не може бути беззаперечною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката в зазначеному розмірі, оскільки розмір таких витрат має бути доведений та документально обґрунтований, виходячи з розумної необхідності судових витрат для цієї справи.

Тому, враховуючи вимоги статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" щодо розумного гонорару, витрачені адвокатом 1 година на підготовку, розумний адвокатський гонорар повинен становити розумну ціну, приймаючи до уваги, що мінімальна місячна заробітна плата з 01 січня 2020 становить 4723,00 грн.

При цьому, слід зазначити, що гонорар адвоката у розмірі 4 800,00 грн. є явно завищеним та складає 67% від суми позовних вимог.

За таких обставин, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів, а також встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, враховуючи складність справи, строк розгляду справи, загальний обсяг підтверджених доказами наданих послуг з правничої допомоги, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1500 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В іншій частині вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3300,00 грн. суд відмовляє.

Керуючись ст. п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №904/2028/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днєпртрансойл" про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 7 137,18 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 4 593,78 грн., пені - 803,93 грн., 12 % річних - 1 103,90 грн., інфляційних втрат - 635,57 грн. - закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Днєпртрансойл" (49022, м. Дніпро, вул. Океанська, буд. 11. код ЄДРПОУ 38695655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, код ЄДРПОУ 37141112) 1 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, про що видати наказ.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання - 12.05.2020.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Назаренко