Рішення

від 12.05.2020 по справі 904/450/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2020м. ДніпроСправа № 904/450/20 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", Київська область, с.Гаврилівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект-Сервіс КР", Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг

про стягнення 73 182,96 грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект-Сервіс КР" про стягнення 73 182,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів № 541/2016/КАМ/О від 28.10.2016 в частині надання послуг.

Ухвалою суду від 30.01.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви з уточненням прохальної частини позовної заяви, а саме: вказати окремо суму передплати, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат у строк до 13.02.2020 включно.

10.02.2020 до господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2020 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 73 182,96 грн., з яких: 55 620,00 грн. - передоплата, 10 712,56 грн. - пеня, 5 562,00 грн. - штраф, 1 010,30 грн. - 3% річних, 278,10 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

В ухвалі від 12.02.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу було роз'яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Представник відповідача отримав вищевказану ухвалу 18.02.2019, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України : розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Відзив відповідач до суду не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплект-Сервіс КР" (виконавець) було укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів № 541/2016/КАМ/О (далі - договір).

Виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з ТО та/або ремонту транспортних засобів (надалі ТЗ ) чи їх складових частий, що належать замовнику чи перебувають у нього в користуванні, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як замовника, так і спеціально замовлених виконавцем. Замовник бере на себе зобов'язання прийняти й оплатити надані належним чином та в погоджені сторонами строки послуги, а також вартість використаних матеріалів та запасних частин виконавця (в разі, якщо інше не передбачено умовами даного договору) в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами даного договору (п. 3.1. договору).

Перелік послуг, що надаються виконавцем, може включати в себе, але не обмежується, наступним: проведення перевірки технічного стану ТЗ; контрольно-діагностичні роботи; регламентні роботи; заміна агрегатів, вузлів, деталей; рихтувальні роботи; малярні роботи; шиномонтажні роботи (п. 3.2. договору).

Місце виконання ТО та/або ремонту на потужностях виконавця: Дніпропетровська, область, м. Кривий Ріг, вул. Куприна, 125-в (п. 3.3. договору).

ТО та/або ремонт ТЗ, передбачених п. 3.1. даного договору, виконуються виконавцем відповідно до вимог експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації виробника та чинного законодавства України (п. 4.1. договору).

У разі прийняття замовником рішення щодо проведення ТО та/або ремонту, наряд - замовлення, скріплений печаткою та підписом уповноваженого представника замовника передається виконавцю (п. 4.5. договору).

Роботи з ТО та/або ремонту ТЗ замовника повинні бути виконані виконавцем в строки, передбачені нарядом-замовленням, але не більше 30 календарних днів (п. 4.6. договору).

По факту виконання вказаних робіт, використання матеріалів та запасних частин, виконавець направляє замовнику, для попередньої перевірки відповідальними службами замовника, Акт виконаних робіт та рахунок-фактуру. Після погодження відповідальними службами замовника Акту виконаних робіт та рахунку-фактури, виконавець направляє вищевказані оригінали документів замовнику (п. 4.9. договору).

У випадку виконання робіт виконавцем по наряду-замовленню, який оформлений з порушенням процедури, встановленої даним договором, в тому числі, оформлені без підписів уповноважених представників виконавця та замовника, повноваження яких викладені в довіреності, вказані роботи не підлягають оплаті замовником (п. 4.10. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору подальші розрахункам між замовником і виконавцем за здійснення ТО та/або ремонту здійснюються на умовах 100 % оплати шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт (за виконані роботи та запасні частини).

Акт виконаних робіт формується та надасться виконавцем уповноваженому представнику замовника одразу після проведення ТО та/або ремонту. Акт виконаних робіт підписується замовником протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту передачі уповноваженому представнику замовника наступних документів:

1) оригінал рахунку-фактури -1 екземпляр;

2) оригінал Акту приймання-передачі ТЗ після надання послуг з підписами уповноважених представників виконавця та замовника, за формою згідно додатку № 3 до даного договору, що є його невід'ємною частиною -1 екземпляр;

3) оригінал акту приймання-передачі запасних частин, що були у вжитку, після надання послуг з підписами уповноважених представників виконавця та замовника, за формою згідно додатку 4 до даного договору, що є його невід'ємною частиною - 1 екземпляр;

4) документ, в якому вказано гарантійний строк згідно п.8.4 даного договору. (п. 5.2. договору).

Розрахунки між замовником і виконавцем за здійснення ТО та/або ремонту ТЗ здійснюється в національній валюті - гривні (п. 5.4. договору).

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунка замовника (п. 5.5. договору).

Ціна договору складається з вартості виконаних та оплачених робіт відповідно до даного договору (п. 5.6. договору).

Роботи з ТО та/або ремонту, проведені всупереч порядку, встановленому даним Договором не підлягають оплаті замовником (п. 5.7. договору).

Прийняття ТЗ виконавцем для здійснення ТО та/або ремонту проводиться у присутності уповноваженого представника замовника, про що складається акт приймання-передачі ТЗ для надання послуг, що надається виконавцем, за формою згідно додатку № 2 до даного договору, що є його невід'ємною частиною (п. 7.1. договору).

Акт приймання-передачі ТЗ, його складових для надання послуг з ТО та/або ремонту скріплюється печатками та підписується уповноваженими представниками сторін (п. 7.2. договору).

Акт приймання-передачі ТЗ, його складових для надання послуг з ТО та/або ремонту складається у двох екземплярах, один з яких передасться замовнику або його уповноваженому представнику після прийняття ТЗ і його складових (п. 7.3. договору).

При передачі ТЗ після проведення ТО та/або ремонту уповноважений представник виконавця повинен скласти, а уповноважений представник замовника підписати Акт приймання- передачі ТЗ після надання послуг за формою згідно Додатку № 3 до даного договору, що є його невід'ємною частиною (п. 7.4. договору).

Акт приймання-передачі ТЗ, його складових після надання послуг з ТО та/або ремонту скріплюється печатками та підписується уповноваженими представниками сторін (п. 7.5. договору).

Акт приймання-передачі ТЗ, його складових після надання послуг з ТО та/або ремонту складається у двох екземплярах, один з яких передається замовнику або його уповноваженому представнику після прийняття ТЗ і його складових (п. 7.6. договору).

За невиконання або неналежне виконання обов'язків за даним договором винна сторона несе відповідальність у відповідності з вимогами чинного законодавства України (п. 9.1. договору).

За порушення строків здійснення ТО та/або ремонту виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості ТО та/або ремонту (п. 9.3. договору).

За порушення строків здійснення ТО та/або ремонту понад 5 (п'ять) календарних днів виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % від вартості ТО та/або ремонту (п. 9.4. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017, але, в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 12.1. договору).

Якщо за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не заявить письмово про його розірвання, то договір вважатиметься пролонгованим на 1 (один) рік. Кількість таких однорічних пролонгацій даного договору є необмеженою (п. 12.2. договору).

Позивач зазначає, що ним було замовлено послуги евакуатора автомобіля. У відповідь відповідач виставив рахунок № 718 від 29.11.2018 (а.с. 40) на оплату послуг евакуатора на суму 55 620,00 грн. з ПДВ.

За твердженням позивача сторони за усною домовленістю погодили попередню оплату послуг чим змінили умови договору в частині оплати.

Відповідно до платіжного доручення № 9623085951 від 07.05.2019 (а.с. 36) позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 55 620,00 грн., з призначенням платежу: опл. зг. рах. № 178 від 29.11.2018 за послуги евакуатора .

Відповідно до п. 4.6. договору роботи з ТО та/або ремонту ТЗ замовника повинні бути виконані виконавцем в строки, передбачені нарядом-замовленням, але не більше 30 календарних днів.

По факту виконання вказаних робіт, використання матеріалів та запасних частин, виконавець направляє замовнику, для попередньої перевірки відповідальними службами замовника, Акт виконаних робіт та рахунок-фактуру. Після погодження відповідальним: службами замовника Акту виконаних робіт та рахунку-фактури, виконавець направляє вищевказані оригінали документів замовнику (п. 4.9. договору).

Проте, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору зазначені послуги евакуатора не надав. Станом на 14.01.2020 акт виконаних робіт від відповідача не надходив.

Таким чином, у зв'язку з не виконанням зобов'язань за договором позивач звернувся до відповідача з вимогою № б/н від 13.12.2019 (а.с. 37-38) щодо повернення сплачених грошових коштів в сумі 55 620,00 грн.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної вимоги позивач надав до суду опис вкладення, накладну Укрпошти та фіскальний чек (а.с. 39).

Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на вимогу не надав, грошові кошти в сумі 55 620,00 грн. не повернув, що і стало причиною звернення до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Як вказано вище, відповідно до платіжного доручення № 9623085951 від 07.05.2019 (а.с. 36) позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 55 620,00 грн. з призначенням платежу: опл. зг. рах. № 178 від 29.11.2018 за послуги евакуатора .

Належні та достовірні докази надання позивачу спірних послуг евакуатора згідно договору в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про повернення суми попередньої оплати. Докази повернення позивачу попередньої оплати в матеріалах справи відсутні.

Частиною 2 ст. 570 Цивільного кодексу України унормовано наступне: якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Отже, з урахуванням того, що судом встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань з надання послуг за договором (протилежне відповідачем е доведено), суд приходить до висновку про те, що у відповідача виникло зобов`язання з повернення позивачу суми невикористаної передоплати у розмірі 55 620,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення попередньої оплати у розмірі 55 620,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 712,56 грн. за період з 07.06.2019 по 15.01.2020 та штраф у розмірі 5 562,00 грн.

Відповідно до п. 9.3. договору за порушення строків здійснення ТО та/або ремонту виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості ТО та/або ремонту.

За порушення строків здійснення ТО та/або ремонту понад 5 (п'ять) календарних днів виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % від вартості ТО та/або ремонту (п. 9.4. договору).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Договором передбачено стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний не правильно, а саме: позивачем при розрахунку не враховано приписів ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України.

Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку, до стягнення з відповідача підлягає пеня за період з 07.06.2019 по 07.12.2019 у розмірі 9 321,30 грн.

Розмір штрафу позивачем розраховано правильно.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 07.06.2019 по 14.01.2020 у розмірі 1 010,30 грн. та інфляційні втрати за період з 07.06.2019 по 31.12.2019 у розмірі 278,10 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3 % річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Проте, як вбачається зі змісту позовної заяви та наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог, позивач заявляє 3 % річних та інфляційні втрати в якості санкції за невиконання умов договору (ненадання послуг), а не за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання (в даному випадку - неповернення авансу на вимогу позивача).

При цьому, за невиконання підрядником умов договору сторонами був передбачений окремий вид штрафних санкцій (пеня згідно з п. 9.3. договору та штраф відповідно до п. 9.4. договору), в той час коли застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, з огляду на вищенаведені норми, має здійснюватися виключно за порушення грошового зобов`язання.

Господарський суд зазначає, що порушення відповідачем строку надання послуг не є грошовим зобов`язанням в розумінні вищезазначених приписів законодавства.

Матеріали справи не містять правового обґрунтування та розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, зокрема, неповернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат безпідставними та необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 70 503,30 грн., з яких: 55 620,00 грн. - передоплата, 9 321,30 грн. - пеня, 5 562,00 грн. - штраф.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 13-01/20 від 13.01.2020, укладений між позивачем та адвокатом Ковтунець Ю.С., додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 13-01/20 від 13.01.2020, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН № 1687.

Господарський суд зазначає, що докази сплати позивачем адвокату винагороди у розмірі 10 000,00 грн. позивач до суду не надав.

Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у своїй постанові від 14.05.2019 по справі 922/576/18 зазначив наступне.

4.3. Окрім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

4.4. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. .

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не подано доказів сплати адвокату винагороди у розмірі 10 000,00 грн., заявлені ним витрати на професійну правничу допомогу є не підтвердженими та не доведеними, а отже вимоги про відшкодування цих витрат задоволенню не підлягають.

Господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006492456 станом на 24.03.2020 місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект-Сервіс КР": 58000, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Котляревського, буд. 5.

В графі Дані про реєстраційні дії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006492456 від 24.03.2020 міститься запис: Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; 04.03.2020 12271070016015926; Русавська Тамара Василівна; Приватний Нотаріус Русавська Т.В.; зміна місцезнаходження , зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи .

Господарський суд зазначає, що позовна заява надіслана позивачем до суду 23.01.2020, про що свідчить відмітка відділення поштового зв'язку на поштовому конверті (а.с. 56). До суду позовна заява надійшла 28.01.2020, про що свідчить відбиток штемпеля канцелярії господарського суду в правому нижньому куті першої сторінки позовної заяви (а.с. 1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006492454 станом на 30.01.2020, (дата залишенняпозовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" без руху) Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплект-Сервіс КР" було зареєстровано за адресою: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, буд. 1 .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Тобто під час розгляду справи, а саме 04.03.2020, відповідачем було змінено місцезнаходження.

Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду (ч. 2 ст. 31 Господарського суду Дніпропетровської області).

Рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин (ч. 1 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України).

У резолютивній частині рішення зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (п. 4 ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, з огляду на викладене, господарський суд вважає за доцільне зазначити в резолютивній частині рішення нове місцезнаходження відповідача: 58000, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Котляревського, буд. 5.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 76,93 грн. (3,66 %), на відповідача - 2 025,07 грн. (96,34 %).

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект-Сервіс КР" (58000, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Котляревського, буд. 5, ідентифікаційний код 39277137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3, ідентифікаційний код 30160757) 70 503,30 грн. , з яких: 55 620,00 грн. - передоплата, 9 321,30 грн. - пеня, 5 562,00 грн. - штраф, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 025,07 грн. , про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.В. Мілєва