Рішення

від 04.05.2020 по справі 910/18497/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.05.2020Справа № 910/18497/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю СП СМАРТ-АГРО доТовариства з обмеженою відповідальністю Український харчовий альянс за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКоростенської районної державної адміністрації Житомирської області провизнання договору оренди недійсним, скасування рішення державного реєстратора та скасування номеру запису про речове право Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:не з`явився від відповідача:не з`явився від третьої особи:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СП СМАРТ-АГРО (надалі - ТОВ СП СМАРТ-АГРО ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Український харчовий альянс (надалі - ТОВ Український харчовий альянс ) про визнання договору оренди недійсним, скасування рішення державного реєстратора та скасування номеру запису про речове право.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 16.06.2014 між відповідачем та ОСОБА_1 як попереднім власником земельної ділянки (кадастровий номер 1822386600:10:000:0013), а також скасування рішення про держану реєстрацію права оренди такої земельної ділянки за відповідачем (індексний номер 14562658 від 19.07.2014) та номеру запису про інше речове право 6392792 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено Коростенську районну державну адміністрацію Житомирської області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, призначено у справі підготовче засідання на 17.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 задоволено клопотання позивача про витребування документів, підготовче засідання відкладено на 16.03.2020.

12.03.2020 від представника позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.06.2014, сектору державної реєстрації Управління регіональної діяльності Коростеньскої районної державної адміністрації Житомирської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинити право оренди спірної земельної ділянки, яке зареєстроване за відповідачем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 14562658 від 19.07.2014), а також сектору державної реєстрації Управління регіональної діяльності Коростеньскої районної державної адміністрації Житомирської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 14562658 від 19.07.2014) та скасувати номер запису про інше речове право 6392792 (спеціальний розділ).

У відповідності до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача на зміну предмета або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Частина 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Тому у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.

Судом встановлено, що у поданій заяві про зміну предмету позову позивачем заявлено нову (додаткову) вимогу немайнового характеру, а саме: припинення права оренди спірної земельної ділянки, яке зареєстроване за відповідачем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 14562658 від 19.07.2014). Тобто, в даному випадку подана позивачем заява не є заявою про зміну предмета позову, а фактично є іншим позовом.

З урахуванням викладеного, оскільки подана позивачем заява про зміну предмету позову є фактично іншим позовом, який може бути пред`явлений в окремому позовному провадженні, судом в порядку ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України було відмовлено в задоволенні такої заяви.

В підготовчому судового засіданні 06.04.2020 судом поставлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.05.2020.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, 24.04.2020 на адресу суду направив клопотання про розгляд справи за відсутності позивача на підставі наявних у суду матеріалів справи, проси задовольнити позовні вимоги в редакції, викладеній в заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.01.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, та отримана його представником, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень №0103052443974.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, за час розгляду справи неодноразово направляв на адресу суду клопотання, в яких просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням викладеного, неявка представників відповідача та третьої особи, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні 04.05.2020 судом ухвалено рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Хотинівської сільської ради Коростенького району Житомирської області №269 від 16.02.2018 передано позивачу в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення, власники яких померли за відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після шести місяців з дня відкриття спадщини, площею 226,9189 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Хотинівської сільської ради Коростенського району Житомирської області строком на 15 років або до моменту державної реєстрації державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою згідно з додатком до цього рішення.

23.03.2018 між Хотинівською сільською радою (орендодавець) та ТОВ СП СМАРТ-АГРО (орендар) був укладений договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 1822386600:10:000:0013), відповідно до умов якого орендодавець, як орган управління спадщиною, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку №37/442 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1822386600:10:000:0013, що належала померлому: ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку. Земельна ділянка розташована в адміністративних межах Хотинівської сільської ради Коростенького району Житомирської області.

Пунктом 1 вказаного договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,67 га, в тому числі рілля 3,67 га.

Відповідно до п. 9 договору від 23.03.2018 його укладено на строк 15 років або до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою. У разі набуття права власності спадкоємця на земельну ділянку, орендар має переважне право на укладення договору оренди землі на цю земельну ділянку.

За змістом п. 18 вказаного договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк один день після укладення цього договору за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі вважатиметься підписаним сторонами даного договору за мовчанням у визначений строк, у разі якщо протягом десяти днів з моменту підписання даного договору від жодної сторони даного договору не надійде одній від іншій обґрунтованого заперечення на підписання такого акту.

23.03.2020 між Хотинівською сільською радою та ТОВ СП СМАРТ-АГРО був підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки розміром 3,67 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №189213637 від 18.11.2019 позивачу стало відомо про реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ Український харчовий альянс на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 16.06.2014 з ОСОБА_1 .

Спір у справі виник у зв`язку з оспорюванням позивачем дійсності договору оренди земельної ділянки від 16.06.2014.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як на підставу для недійсності спірного договору позивач посилається на те, що такий договір укладений відповідачем з власником земельної ділянки - ОСОБА_1 , яка на момент його укладення померла.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У статті 1 Закону України Про оренду землі зазначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частин 1, 5 статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 13 зазначеного Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як встановлено судом із витребуваних у Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області документів, 16.06.2014 між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Український харчовий альянс (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір ).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Хотинівської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 1822386600:10:000:0013 загальною площею 3,67 га, в тому числі: рілля - 3,67 га.

За змістом п. 3.1 Договору договір укладено на 15 років, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

Також в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі об`єкта оренди від 16.06.2014, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку (пай) - кадастровий номер 1822386600:10:000:0013 загальною площею 3,67 га, в тому числі: рілля - 3,67 га, що знаходиться на території Хотинівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В той же час, як вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00025861754 від 05.03.2020, наданого Коростенським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану на виконання вимоги ухвали суду, 03.04.2010 реєстратором Районного відділу реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області було внесено запис про смерть ОСОБА_1 ; дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, укладення спірного Договору (16.06.2014) відбулося через чотири роки після смерті ОСОБА_1 .

За змістом статті 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

У пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними роз`яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Встановивши, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому не могла 16.06.2014 підписати спірний Договір, суд приходить до висновку про те, що підписання такого договору та реєстрація його в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулось після припинення цивільної правоздатності ОСОБА_1 , що відповідно до статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання Договору недійсним.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №484/1241/17.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

В той же час, відповідачем належними та допустимими доказами наявності підстав для визнання Договору недійсним не спростовано.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ СП СМАРТ-АГРО про визнання недійсним договору.

Також позивачем заявлено вимоги про скасування рішення про держану реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за відповідачем (індексний номер 14562658 від 19.07.2014) та номеру запису про інше речове право 6392792 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зокрема, позивач зазначає, що за приписами ст. 216 Цивільного кодексу України недійсним правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а відтак записи рішення про державну реєстрацію права оренди за відповідачем, а також номер запису про таке речове право мають бути скасовані в судовому порядку.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (ст. 3 Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

В той же час, вимоги про припинення відповідачу права оренди спірної земельної ділянки позивачем в позові не заявлено, а судом подану заяву про уточнення позовних вимог від 11.03.2020 прийнято до розгляду не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 26 Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення про держану реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за відповідачем та номеру запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки без одночасного припинення права відповідача оренди спірної земельної ділянки, обраний позивачем спосіб захисту не зможе захистити його порушене право.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СП СМАРТ-АГРО задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки №1822386600:10:000:0013, укладений 16.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Український харчовий альянс та власником земельної ділянки ОСОБА_1 .

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Український харчовий альянс (04112, м. Київ, вул. Степана Руданського, 4-Б, оф. 8; ідентифікаційний код 38204026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП СМАРТ-АГРО (11544, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Хотинівка, вул. Радянська, 1; ідентифікаційний код 41901646) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.05.2020.

Суддя В.П. Босий