Рішення

від 12.05.2020 по справі 910/3597/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.05.2020Справа № 910/3597/20 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівний комбінат РОСТВЕРК"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВММ-Гранд Буд"

про стягнення заборгованості в розмірі 21 285,79 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівний комбінат РОСТВЕРК" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВММ-Гранд Буд" про стягнення заборгованості в розмірі 21 285,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору поставки №Б006/19 від 24.05.2019 відповідачем в частині оплати поставленої продукції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01030 53812973 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.03.2020 року, а саме: 02094, м. Київ, вулиця Червоноткацька, будинок 27А.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 16.03.2020 р. повернута до суду у зв`язку з: за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/3597/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

24.05.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівний комбінат РОСТВЕРК" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВММ-Гранд Буд" (покупець) укладено договір поставки №Б006/19.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю бетонну продукцію (надалі - товар ), асортимент та ціна якого вказані або в специфікаціях до цього договору, що є невід`ємними частинами цього договору, або у рахунках на певну партію товару, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Згідно з п.4.7 договору загальна сума договору становить сукупність вартості партій товару, переданого за видатковими накладними до даного договору.

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця наступає з дати видаткової накладної (п. 3.5 договору).

На виконання умов договору між сторонами підписані та скріплені печатками видаткові накладні на загальну суму 86 167,90 грн., а саме:

- № 342 від 06.06.2019 року на суму 13 580,00 грн.,

- № 359 від 11.06.2019 року на суму 12 883,00 грн.,

- № 374 від 13.06.2019 року на суму 9 702,50 грн.,

- № 416 від 22.06.2019 року на суму 6 584,40 грн.,

- № 443 від 26.06.2019 року на суму 6 834,00 грн.,

- № 461 від 29.06.2019 року на суму 19 124,00 грн.,

- № 556 від 17.07.2019 року на суму 17 460,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявні відповідні товарно-транспортні накладні

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.8 договору оплата вартості товару здійснюється покупцем в наступному порядку і в строки:

4.8.1 покупець оплачує товар на умовах та у наступні строки, якщо інше не буде погоджено сторонами у специфікації або вказано постачальником у рахунку:

- відстрочка платежу 7 календарних днів з моменту одержання товару покупцем, за умови, що поточна заборгованість покупця не перевищує 100 000,00 грн. якщо поточна заборгованість перевищує зазначену суму, покупець зобов`язаний погасити її в день виникнення такої заборгованості, а постачальник має право призупинити поставки наступних партій товару до моменту погашення такої заборгованості.

4.8.2 датою здійснення платежу буде дата сплати коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до виписок відділення Київської регіональної дирекції АТ МЕГАБАНК від 05.06.2019 року на суму 9 700,00 грн., від 06.06.2019 року на суму 3 880,00 грн., від 11.06.2019 року на суму 19 820,00 грн., від 13.06.2019 року на суму 2 765,50 грн., від 21.06.2019 року на суму 6 584,40 грн., від 26.06.2019 року на суму 6 633,00 грн., від 27.06.2019 року на суму 19 124,00 грн., відповідачем здійснено оплату товару на загальну суму 68 506,90 грн.

Таким чином, неоплаченим залишився товар в розмірі 17 661,00 грн.

З акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2019-02.10.2019 підписаного та скріплений печатками сторін вбачається, що станом на 02.10.2019 року заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "ВММ-Гранд Буд" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівний комбінат РОСТВЕРК" становить 17 661,00 грн.

В матеріалах справи наявний гарантійний лист товариства з обмеженою відповідальністю "ВММ-Гранд Буд" №33/12-19 від 04.12.2019 року в якому останній гарантував позивачу оплату згідно акту звірки взаєморозрахунків по договору поставки протягом 20 робочих днів.

У зв`язку з непогашенням боргу позивач звернувся до відповідача з претензією вих.. №01/01/20 від 08.01.2020 року в якій вимагав погасити наявну заборгованість в розмірі 17 661,00 грн. Дана претензія направлена відповідачу 13.01.2020 року, що підтверджується описом від 13.03.2020 року, фіскальним чеком від 13.03.2020 року та накладною Укрпошти №0830200479850 від 13.01.2020 року.

Проте, як зазначено позивачем, відповіді на претензії не отримав та заборгованість відповідачем не погашена.

Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки №Б006/19 від 24.05.2019 року у відповідача перед позивачем в сумі 17 661,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 104,95 грн. за період з 24.07.2019 року по 20.02.2020 року, три проценти річних в розмірі 307,74 грн. за період з 24.07.2019 року по 20.02.2020 року та інфляційні збитки в розмірі 212,10 грн. за період з серпня 2019 року по січень 2010 року (включно).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п. 5.3 договору у випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення від несплаченої вчасно суми за кожен день такого прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов`язання по оплаті.

Відповідно до п.6.2 договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання проти термінів, обумовлених у п.4.8 договору, за вимогою постачальник зобов`язаний сплатити останньому:

- суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,

- пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення. Обчислення пені проводиться від суми простроченого платежу без обмежень термінів, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України,

- 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з твердження позивача щодо того, що враховуючи приписи ч.1 статті 530 ЦК України та п.4.8.1 договору, відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений товар протягом 7 календарних днів з моменту одержання товару, тобто до 24 липня 2019 року, та зазначає, що до 24 липня 2019 року (включно). А тому, першим днем прострочення є 25.07.2019 року, а не 24.07.2019 року як зазначено позивачем.

А тому, за перерахунком суду загальний розмір пені становить 3 088,50 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 16,45 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За перерахунком суду загальний розмір 3% річних становить 306,29 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 1,45 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд погоджується з нарахуванням інфляційних втрат в розмірі 212,10 грн. та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 129, ч.9 ст. 165, ст. ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВММ-Гранд Буд" (02094, м. Київ, вулиця Червоноткацька, будинок 27А, ідентифікаційний код 35912241) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівний комбінат РОСТВЕРК" (02099, м. Київ, вул.. Бориспільська, будинок 19, ідентифікаційний код 38928296) основний борг в розмірі 17 661 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 00 коп., пеню в розмірі 3 088 (три тисячі вісімдесят вісім) грн. 50 коп., три проценти річних в розмірі 306 (триста шість) грн. 29 коп., інфляційні втрати в розмірі 212 (двісті дванадцять) грн. 10 коп. та 2 100 (дві тисячі сто) грн. 32 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий