Рішення

від 12.05.2020 по справі 910/3244/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.05.2020Справа № 910/3244/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАСТІКС-УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФ КОМПАНІ"

про стягнення 10987,81 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАСТІКС-УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФ КОМПАНІ" про стягнення 66865,27 грн, з яких: 55877,46 грн - сума основної заборгованості, 4758,76 грн - сума пені, 6229,05 грн - 36% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №КВ-1781 від 01.09.2017 у частині оплати за поставлений товар.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.03.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3244/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

24.04.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві на позов відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ДФ КОМПАНІ" належним чином виконало взяті на себе зобов`язання та станом на 09.04.2020 заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАСТІКС-УКРАЇНА" відсутня.

05.05.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на відзив, у яких позивач зазначає, що станом на подання позову (03.03.2020) у відповідача була наявна заборгованість за зобов`язаннями, яка виникла з вересня 2019 року. У порушення взятих на себе зобов`язань відповідач оплату заборгованості здійснив після звернення позивача до суду, у зв`язку із чим нарахування пені та 36% річних є правомірним. У своїх запереченнях позивач, у зв`язку із сплатою суми основного боргу у розмірі 55877,46 грн, посилаючись на п.2 ч.2 ст.46 ГПК України просить суд зменшити суму позовних вимог та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФ КОМПАНІ" 4758,76 грн - пені та 6229,05 грн - 36% річних.

Дану вимогу суд розцінює як клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

З урахуванням наведеного дії, вчинення яких обмежено першим судовим засіданням, могли бути здійснені протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, тобто до 10.04.2019, про що було зазначено в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Разом з тим, у відповідності до п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 р. № 540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

З огляду на зазначене, суд приймає до розгляду клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку із чим має місце нова ціна позову.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАСТІКС-УКРАЇНА" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДФ КОМПАНІ" (покупець) укладений договір поставки №КВ-1781 з відстрочкою платежу (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця матеріали для реклами, поліграфії, будівництва, упаковки та аксесуари до них (далі - товар), в асортименті та кількості, відповідно до видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його.

Відповідно до п.5.1. договору, умови поставки товару визначаються згідно видаткових накладних.

Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана у видатковій накладній, є датою поставки товару постачальником за умови підписання видаткової накладної покупцем. З моменту підписання покупцем видаткової накладної постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання по передачі товару покупцю (п.5.2. договору).

Ціна та загальна вартість товару, що є предметом цього договору встановлюється згідно видаткових накладних на товар (п.7.1. договору).

За змістом пункту 7.2. договору, оплата здійснюється в національній валюті України, гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається в залежності від зміни курсу Євро до гривні на міжбанківському Валютному Ринку (надалі - Міжбанк) на момент закриття торгів у день, попередній дню оплати. Інформація щодо курсів міжбанківського валютного ринку береться з веб-сайту http://index.mmfin.com.ua.

У відповідності до п.7.4. договору строк оплати кожної окремої партії товару становить 14 календарних днів з моменту поставки товару покупцю та підписання видаткової накладної.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що за несвоєчасну поставку товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання зобов`язання від оплаченої суми на дату поставки.

У пункті 8.4. договору сторони визначили, що відповідно до ст.625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за цим договором покупець сплачує постачальнику 36% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Цей договір набирає законної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору позивач у період з 04.09.2019 по 19.12.2019 поставив відповідачу товар на загальну суму 55877,46 грн у підтвердження чого надав видаткові накладні: №86691 від 04.09.2019 на суму 12631,50 грн, №96043 від 26.09.2019 на суму 7714,09 грн, №101732 від 15.10.2019 на суму 2188,75 грн, №106656 від 28.10.2019 на суму 9548,00 грн, №107000 від 29.10.2019 на суму 11303,68 грн, №120100 від 03.12.2019 на суму 7706,46 грн, №121429 від 05.12.2019 від 3564,10 грн, №126626 від 19.12.2019 на суму 1220,88 грн.

Оскільки відповідач оплату заборгованості не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 55877,46 грн та нарахованих у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, пені у сумі 4758,76 грн та 36% штрафу у сумі 6229,05 грн.

Позивачем заявлено про зменшення суми позовних вимог та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФ КОМПАНІ" 4758,76 грн - пені та 6229,05 грн - 36% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними №86691 від 04.09.2019 на суму 12631,50 грн, №96043 від 26.09.2019 на суму 7714,09 грн, №101732 від 15.10.2019 на суму 2188,75 грн, №106656 від 28.10.2019 на суму 9548,00 грн, №107000 від 29.10.2019 на суму 11303,68 грн, №120100 від 03.12.2019 на суму 7706,46 грн, №121429 від 05.12.2019 від 3564,10 грн, №126626 від 19.12.2019 на суму 1220,88 грн позивач у період з 04.09.2019 по 19.12.2019 поставив відповідачу товар на загальну суму 55877,46 грн.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У пункті 7.4. договору сторони погодили, що відповідач здійснює оплату кожної окремої партії товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару покупцю та підписання видаткової накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлені договором строки оплати, відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар в наступні строки: за видатковою накладною №86691 від 04.09.2019 - до 18.09.2019; за видатковою накладною №96043 від 26.09.2019 - до 10.10.2019; за видатковою накладною №101732 від 15.10.2019 - до 29.10.2019; за видатковою накладною №106656 від 28.10.2019 - до 11.11.2019, за видатковою накладною №107000 від 29.10.2019 - до 12.11.2019; за видатковою накладною №120100 від 03.12.2019 - до 17.12.2019, за видатковою накладною №121429 від 05.12.2019 - до 19.12.2019, за видатковою накладною №126626 від 19.12.2019 - до 02.01.2020.

Отже, погоджений сторонами порядок оплати строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач здійснив оплату заборгованості у наступному порядку: 03.03.2020 на суму 5000,00 грн, 05.03.2020 на суму 7631,50 грн, 06.03.2020 на суму 7714,09 грн, 10.03.2020 на суму 2188,75 грн, 11.03.2020 на суму 5000,00 грн, 12.03.2020 на суму 4548,00 грн, 13.03.2020 на суму 5000,00 грн, 16.03.2020 на суму 6303,68 грн, 20.03.2020 на суму 5000,00 грн, 27.03.2020 на суму 2706,46 грн, 30.03.2020 на суму 3564,10 грн, 31.03.2020 на суму 1220,88 грн.

З огляду на погоджені сторонами строки оплати, відповідач прострочив оплату товару поставленого згідно із вище вказаними видатковими накладними.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 36% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п.8.3. договору, відповідно до умов якого за несвоєчасну поставку товару, позивач сплачує відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання зобов`язання від оплаченої суми на дату поставки.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

У пункті 8.4. договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь позивача 36% річних за весь час прострочення.

Позивач визначив наступні періоди нарахування пені та 36 % річних:

за видатковою накладною №86691 від 04.09.2019 - з 18.09.2019 по 26.02.2020; за видатковою накладною №96043 від 26.09.2019 - з 10.10.2019 по 26.02.2020; за видатковою накладною №101732 від 15.10.2019 - з 29.10.2019 по 26.02.2020; за видатковою накладною №106656 від 28.10.2019 - з 11.11.2019 по 26.02.2020, за видатковою накладною №107000 від 29.10.2019 - з 12.11.2019 по 26.02.2020; за видатковою накладною №120100 від 03.12.2019 - з 17.12.2019 по 26.02.2020, за видатковою накладною №121429 від 05.12.2019 - з 19.12.2019 по 26.02.2020, за видатковою накладною №126626 від 19.12.2019 - з 02.01.2020 по 26.02.2020.

Однак, нарахування пені та процентів річних слід здійснювати починаючи з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, тобто, з 19.09.2019, з 11.10.2019, з 30.10.2019, з 12.11.2019, з 13.11.2019, з 18.12.2019, з 20.12.2019, з 02.01.2020.

Разом з тим, суд перевіривши розрахунки пені та 36% річних, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 4758,76 грн та 36% річних у сумі 6229,05 грн, у межах заявлених позивачем вимог.

З урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення пені та 36% річних.

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із виконанням відповідачем належним чином взятих на себе зобов`язань з оплати заборгованості, оскільки відповідач допустив порушення виконання зобов`язання за договором поставки №КВ-1781 з відстрочкою платежу від 01.09.2017 зі своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого в силу приписів ст.549, 625 ЦК України настають правові наслідки порушення грошового зобов`язання, зокрема обов`язок сплатити, окрім суми основного боргу, нараховані суми пені та процентів річних.

З приводу наданих відповідачем платіжних доручень за січень 2020 року, то суд не приймає вказані первинні документи як докази сплати заборгованості, оскільки останні не підтверджують оплат боргу за спірний у цій справі період.

Доказів в спростування заявлених позивачем вимог відповідач суду не надав.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє повністю позовні имоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАСТІКС-УКРАЇНА" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФ КОМПАНІ" пені у сумі 4758,76 грн та 36% річних у сумі 6229,05 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФ КОМПАНІ" (04080, м.Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 86; ідентифікаційний код 41495227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАСТІКС-УКРАЇНА" (04201, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПОЛЯРНА, будинок 20-В; ідентифікаційний код 24587464) пеню у сумі 4758,76 грн, 36% річних у сумі 6229,05 грн та судовий збір у сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.05.2020.

Суддя С.О. Турчин