Рішення

від 12.05.2020 по справі 910/19105/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.05.2020Справа № 910/19105/19

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Українського фонду підтримки підприємництва (вул. Арсенальна, буд. 9/11, м. Київ, 01011) до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕТІТ ЮКРЕЙН (б-р Дружби Народів, буд. 18/7, м. Київ, 01103) про стягнення заборгованості у розмірі 335531,02 грн,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Український фонд підтримки підприємництва, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕТІТ ЮКРЕЙН , в якому просить суд Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕТІТ ЮКРЕЙН на користь Українського фонду підтримки підприємництва заборгованість за кредитом у розмірі 335531,02 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом (кредитом) - 250000,00 грн, заборгованості зі сплати відсотків - 64044,61 грн, пені - 21486,41 грн; стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 1-14 про мікрокредитування від 03.03.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всіх докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такої) подати заперечення на відповідь на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивачем отримано 13.02.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за юридичною адресою (б-р Дружби Народнів, буд. 18/7, м. Київ, 01103) згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі не отримано, конверт з копією ухвали повернувся до суду із відміткою поштового відділення не знайдено .

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 п. 4 с. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і не вручена підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Тобто неотримання відповідачем поштової кореспонденції, надісланої судом за належною адресою, залежало виключно від суб`єктивної поведінки сторони.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що неотримання листів з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачем та повернення її до суду є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений про розгляд справи у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень до суду подано не було.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

03.03.2014 між Українським фондом підтримки підприємництва (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕТІТ ЮКРЕЙН (сторона 2) укладено договір № 1-14 про мікрокредитування, за умовами якого сторона 1 зобов`язалася надати мікрокредит стороні 2 в сумі 250000 грн, а сторона 2 зобов`язалася використати його за цільовим призначенням, сплатити відсотки на рівні 1,5 облікової ставки НБУ, а саме 9,75% річних і повернути мікрокредит у визначений цим договором строк.

Згідно з рішенням конкурсної комісії (протокол № 1 від 27.02.2014), мікрокредит надається для придбання виробничого обладнання (розділ 2 договору).

Відповідно до розділу 4 договору мікрокредит надається стороні 2 строком на 36 місяців, з відстрочкою виплати основного боргу на 12 місяців. Сторона 2 повертає мікрокредит згідно з встановленим графіком (додаток 2) та сплачує відсотки.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами погоджено план використання коштів мікрокредиту (додаток 1 до договору) та графік повернення коштів мікрокредиту (додаток 2 до договору) із визначенням суми платежу щомісячно.

03.03.2014 позивачем на рахунок відповідача перерахунок 250000,00 грн мікрокредиту, що підтверджується платіжним дорученням № 79 від 03.03.2014.

Згідно із п.п. 3.4.2.-3.4.4., 3.4.6.п. 3.4. розділу 3 договору сторона 2 зобов`язана використати кошти на зазначені у договорі цілі відповідно до плану використання коштів (додаток 1), який є невід`ємною частиною цього договору; повернути кошти мікрокредиту згідно з встановленим графіком (додаток 2); щомісяця до 10 числа наступного за розрахунковим місяця сплатити відсотки за користування мікрокредитом на поточний рахунок сторони 1 в АТ Укрексімбанк , п/р НОМЕР_1 , МФО 322313; повернути при невиконанні п. 3.4.4. цього договору кошти наданого мікрокредиту в сумі 250000 грн. Відсотки за користування мікрокредитом нараховуються від дати перерахування коштів стороною 1 і до дня, передуючого моменту їх зарахування на поточний рахунок. При цьому розрахунок відсотків за користування мікрокредитом здійснюється щомісячно з першого по останнє число поточного місяця за фактичну кількість календарних днів користування мікрокредитом (або його частиною) із розрахункової кількості днів у році 365 днів.

Відповідно до п. 5.1. розділу 5 договору за несвоєчасне повернення коштів мікрокредиту та сплату відсотків сторона 2 сплачує стороні 1 пеню за кожний день прострочення платежу, яка обчислюється від суми простроченого боргу у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який обчислюється пеня.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає про порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором № 1-14 про мікрокредитування у зв`язку з чим утворилась заборгованість 335531,02 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом (кредитом) - 250000,00 грн, заборгованості зі сплати відсотків - 64044,61 грн, пені - 21486,41 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст.638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 ст 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч 1 ст 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч 3 ст 1049 ЦК України).

Відповідно до ч 1 ст 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами договору № 1-14 про мікрокредитування від 03.03.2014, за умовами якого відповідачем надано мікрокредит у розмірі 250000,00 грн строком на 36 місяців зі сплатою 9,75% річних.

Позивачем виконано зобов`язання щодо надання мікрокредиту у розмірі 250000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 79 від 03.03.2014. Доказів повернення відповідачем суми 250000,00 грн основної заборгованості по кредиту, у т.ч. у визначені строки з урахуванням відстрочення повернення, суду не надано.

Відповідно до ч 1 ст 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок прострочених відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 64044,61 грн, нарахованих за період з 28.03.2014 по 28.02.2017 (включно), суд дійшов висновку, що нарахування є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення 250000,000 грн заборгованості за основним боргом (кредитом) та 64044,61 грн заборгованості зі сплати відсотків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем нараховано до сплати відповідачу 21486,41 грн пені, яка складається з: пені за несвоєчасну сплату основної суми мікрокредиту, розрахованої період з 30.04.2015 до 30.09.2017, у розмірі 15654,66 грн; пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування мікрокредитом, розрахованої за період з 30.04.2014 до 30.09.2017, у розмірі 5831,75 грн.

В той же час суд не може погодитися із здійсненим розрахунком пені, враховуючи періоди такого нарахування та положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши власний розрахунок пені за несвоєчасну сплату основної суми мікрокредиту та за несвоєчасну сплату відсотків за користування мікрокредитом, з урахуванням положень пункту 5.1 договору та частини 6 статті 232 ГК України, за період нарахування з квітня 2017 по 30 вересня 2017, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 21486,41 грн. пені підлягають частковому задоволенню в сумі 10242,82 грн, з яких: 10028,32 грн - пеня за несвоєчасну сплату основної суми мікрокредиту та 214,50 грн - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування мікрокредитом.

З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕТІТ ЮКРЕЙН (б-р Дружби Народів, буд. 18/7, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код 39074640) на користь Українського фонду підтримки підприємництва (вул. Арсенальна, буд. 9/11, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 19019491) заборгованість зі сплати основного боргу у розмірі 250000 грн 00 коп, заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 64044,61 грн та пеню у розмірі 10242 грн 82 коп та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4864 грн 31 коп, а всього 329151 (триста двадцять дев`ять тисяч сто п`ятдесят одну) грн 74 (сімдесят чотири) коп.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Дата складення та підписання рішення 12.05.2020.

Суддя В.О.Демидов