Рішення

від 07.05.2020 по справі 914/408/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2020 справа № 914/408/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Мостком , м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива Місто Буд , м. Львів

про стягнення 203'319,00 грн.,

Суддя Яворський Б.І.,

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від позивача: Кульчицький О.С.,

від відповідача : не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу Акорд .

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Мостком до Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива Місто Буд про стягнення 203'319,00 грн. заборгованості за договором на виконання робіт №19/11/18П від 19.11.2018. Також позивач просить стягнути з відповідача 4'800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 3'049,79 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19 лютого 2020 р. справу № 914/408/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 19.03.2020 року, надано відповідачу строк на подання відзиву-протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, явку сторін визнано обов`язковою.

16.03.2020 відповідач подав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№12690/20), у якому позов визнав повністю та вказав, що заборгованість виникла у зв`язку з фінансовими труднощами, які існують у товариства, просить суд розстрочити виконання судового рішення на три місяці шляхом здійснення щомісячних платежів в сумі 67'773,00 грн. На підтвердження вказаного відповідачем долучено копію фінансової звітності за 2019 рік.

Відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020, якою установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин та заборонено, зокрема, проведення всіх масових заходів, а також регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), перевезення пасажирів метрополітенами мм. Києва, Харкова і Дніпра та залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) тощо.

19.03.2020 позивач на електронну адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№13352/20).

Протокольною ухвалою від 19.03.2020 Господарський суд Львівської області суд, з метою запобігання поширення на території України коронавірусу COVID-19, задоволив клопотання позивача та відклав розгляд справи на 16 квітня 2020 р. Ухвалою від 19.03.2020 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України повідомив позивача про дату, час і місце наступного судового засідання.

Постановою КМУ від 22.04.2020 за №291 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема, період карантину продовжено до 11.05.2020.

Згідно п.4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Ухвалою суду від 16.04.2020 за клопотанням сторін розгляд справи відкладено на 07.05.2020, участь сторін обов`язковою не визнавалась.

У судове засідання 07.05.2020 представник позивача з`явився, просив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення на три місяці не заперечив.

Представник відповідача у судове засідання 07.05.2020 не з`явився, у судовому засіданні 19.03.2020 підтвердив, що товариство має намір добровільно здійснювати погашення боргу, тому просив суд задовольнити подане клопотання та розстрочити виконання рішення. Зазначив, що товариство не має можливості погасити існуючу заборгованість одним платежем, а якщо це відбудеться в примусовому порядку, то арешт рахунків та майна спричинить зупинення його виробничої діяльності, оскільки на даний час коштів вистарчає виключно на виплату заробітної плати та сплату податків і зборів до бюджету. Натомість, у випадку розстрочення заборгованості товариство кожного місяця зможе частинами оплачувати заборгованість, оскільки у процесі діяльності отримуватиме надходження.

Враховуючи наявність у матеріалах справи відзиву ТзОВ Перспектива Місто Буд та визнання відповідачем позову, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача.

У судовому засіданні 07.05.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

19 листопада 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Мостком та Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива Місто Буд укладено договір №19/11/18П на виконання робіт, за умовами якого позивач зобов`язується виконати роботу, а відповідач зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Згідно п.2.1 договору виконанню підлягають наступні види робіт - продаж таких кондиціонерів, як С&Н-S12FТХЕ with WіFі, СН-S24FТХLА-NG WіFі тільки холод (комплект), С&Н касетний iнвертер СН- IС36NК4/ СН-IU36NМ4 .

Відповідно до п.4.2 договору перелік, кількість та ціна матеріалів підрядника відображена в розрахунку договірна ціна (додаток 1 до договору). Загальна сума договору складає 203'319,00 грн., у тому числі ПДВ - 33'886,50 грн. (п.5.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання. Цей договір може бути пролонгований за згодою сторін (п.10.1 договору).

На виконання умов договору №19/11/18П позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 203'319,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної № 127 від 13.12.2018 на суму 203'319,00 грн. Вказана видаткова накладна підписана та скріплена печатками сторін.

Як зазначив позивач, відповідач вартість отриманого товару не оплатив.

Також позивач стверджує, що 29.11.2019, на адресу відповідача скеровувалась претензія про оплату заборгованості за поставлений товар, проте така залишена відповідачем без відповіді та задоволення (докази надіслання претензії відповідачу долучені до матеріалів справи).

Оскільки відповідач оплати за отриманий товар не здійснив, відтак, на думку позивача, станом на момент його звернення з позовною заявою заборгованість становить 203'319,00 грн.

У відзиві та у судовому засіданні 19.03.2020 відповідач визнав наявність вказаної заборгованості перед позивачем.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору № 19/11/18П на виконання робіт від 19 листопада 2018 року.

Зважаючи на зміст спірних правовідносин, з яких виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договорам, до вказаних правочинів також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 265 ГК України, передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

13.12.2018 позивач здійснив поставку кондиціонерів: С&Н-S12FТХЕ with WіFі, СН-S24FТХLА-NG WіFі тільки холод (комплект), С&Н касетний iнвертер СН- IС36NК4 / СН-IU36NМ4 , загальною вартістю 203'319,00 грн.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Матеріалами справи (підписаною сторонами видатковою накладною) підтверджується наявність заборгованості за поставлений позивачем товар на загальну суму 203'319,00 грн.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідач визнав наявність заявленої позивачем заборгованості, тому суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 203'319,00 грн. заборгованості.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

У заяві про розстрочку виконання рішення відповідач зазначає, що виникнення заборгованості перед позивачем спричинене фінансовими труднощами, які виникли у товариства та економічними обставинами, доказом чого є фінансова звітність за 2019 рік.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Відповідно до частин 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв`язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд, зокрема, має право розстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо (рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013).

Проаналізувавши долучені до заяви докази, враховуючи, що позивач не заперечував щодо розстрочення виконання рішення про стягнення основної заборгованості на суму 203'319,00 грн. суд вважає, що надання розстрочки виконання судового рішення дасть можливість відповідачу поступово погашати присуджену до стягнення суму без значного одноразового фінансового навантаження.

Крім того, суд наголошує на тому, що надання розстрочки не звільняє від виконання судового рішення і спрямоване на зменшення негативних наслідків для боржника при одночасному досягненні інтересу для кредитора, оскільки сприяє в повному обсязі виконанню судового рішення.

Враховуючи дотримання балансу майнових інтересів сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст.3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи скрутне фінансове становище відповідача та з метою недопущення погіршення економічного стану підприємства, суд вважає за можливе клопотання про розстрочку виконання рішення суду про стягнення 203'319,00 грн. основного боргу задовольнити та розстрочити виконання судового рішення на три місяці, шляхом сплати по 67'773,00 грн. основного боргу на користь позивача щомісячно.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 123 від 06 лютого 2020 р. на суму 3'049,79 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задоволив позовні вимоги, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

У позовній заяві позивач зазначив, що поніс витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 4'800,00 грн.

Разом із позовною заявою подано докази, які підтверджують факт надання даної допомоги, її обсяг та фактичне понесення таких витрат.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи долучено ордер №1016001 на надання правничої допомоги, копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1549 від 05.08.2009 та договору №27/11/19 про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 04.02.2020 та копії банківських виписок про підтвердження оплати за надання послуг правової допомоги на суму 4'800,00 грн.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконанихробіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна та інші проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2019 між позивачем (замовник) та адвокатським бюро Кульчицький та Партнери (адвокат) укладено договір №27/11/19 про надання правової допомоги. Предметом договору є зобов`язання по наданню замовнику юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на предмет договору про надання правничої допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом послуги щодо підготовки документів правового характеру (позовної заяви).

Відповідно до п.4.1 договору сторони визначили, що оплата за даним договором здійснюється за фактом виконаних робіт, які підтверджуються відповідними рахунками із зазначеним у них обсягом наданих послуг та виконаних робіт, або авансом. Сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги (правових послуг), яка надається (п.4.5).

Згідно ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У рахунку вартості правничої допомоги зазначено, що адвокат надав наступну правову допомогу: підготовка позовної заяви, на загальну суму (8 годин витраченого часу).

06.02.2020 позивач здійснив на користь адвокатського бюро Кульчицький та Партнери 4'800,00 грн. оплати за правову допомогу, що підтверджується виписками по особових рахунках сторін договору №27/11/19.

У матеріалах справи наявні докази, які підтверджують фактичне надання адвокатських послуг позивачу і фактичне понесення витрат на правничу допомогу; право користуватися професійною правничою допомогою передбачене законом; визначена вартість адвокатських послуг пропорційна наданим адвокатом послугам і витраченому часу та отриманому результату. Відповідач повідомлявся про заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу, проте не подав жодних заперечень. Отже, розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4'800,00 грн. суд вважає співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову. Зазначену правову позицію викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).

Доказів неспівмірності заявлених витрат суду не подано, із заявами про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідач не звертався.

З огляду на викладені обставини, враховуючи подання заявником доказів на підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката та відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 4' 800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Оскільки відповідач просив розстрочити виконання судового рішення тільки про стягнення основної суми заборгованості, то відшкодування, понесених позивачем судових витрат розстроченню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива Місто Буд (79019, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 63; код ЄДРПОУ 41654425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мостком (79066, м. Львів, вул. Грунтова, 1; код ЄДРПОУ 37584090) 203'319,00 грн. основного боргу, 3'049,79 грн. судового збору та 4'800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Розстрочити виконання судового рішення в частині сплати основного боргу на суму 203'319,00 грн. терміном на три місяці шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю Перспектива Місто Буд (79019, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 63; код ЄДРПОУ 41654425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мостком (79066, м.Львів, вул. Грунтова, 1; код ЄДРПОУ 37584090) по 67'773,00 грн. щомісячно.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.05.2020.

Суддя Яворський Б.І.