Рішення

від 12.05.2020 по справі 920/278/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.2020 Справа № 920/278/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу № 920/278/20

за позовом Заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області (вул. Свободи, 65, м. Шостка Сумської області, 41100) в інтересах держави в особі Ямпільської селищної ради Ямпільського району Сумської області (вул. Шкільна, 4, смт. Ямпіль Сумської області, 41200; код ЄДРПОУ 04390222)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Водолій-БС (вул. Заводська, 10, смт. Ямпіль Сумської області, 41200; код ЄДРПОУ 36079955)

про повернення нерухомого майна,

установив:

До господарського суду звернувся заступник керівника Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Ямпільської селищної ради Ямпільського району Сумської області з позовом, відповідно до якого просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Водолій БС повернути територіальній громаді Ямпільської селищної ради Ямпільського району Сумської області в особі Ямпільської селищної ради Ямпільського району Сумської області споруди: водопровід протяжністю 7300 м 1970 року випуску; водопровід вул. Леніна протяжністю 247,85 м 1970 року випуску, вул. Боженко протяжністю 1938,5 м 1965 року випуску, вул. Поліська протяжністю 750 м 1992 року випуску, каналізаційний колектор 1974 року випуску, водонапірну вежу висотою 12 м 1971 року випуску, водопровід 1971 року випуску, водозабір 1995 року випуску, артсверловина питної води 2008 року випуску, позамайданну каналізацію 1975 року випуску, позамайданний водопровід, каналізацію від насосної станції 1975 року випуску, артсверловину питної води (смт Ямпіль, пров. Кірова) 1989 року випуску; стягнути з відповідача на користь прокуратури Сумської області (м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891, р/р UА598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) кошти, витрачені на сплату судового збору, у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.03.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/278/20; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 17.04.2020; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 27.04.2020; встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 07.05.2020.

26.03.2020 засобами електронного зв`язку та 30.03.2020 засобами поштового зв`язку відповідач подав до суду відзив (вх. № 2728/20 та № 2806 відповідно), в якому визнав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов прокурора.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 131 1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Згідно з ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Відповідно до ст.4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні одним із принципів місцевого самоврядування в Україні є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Пункт 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Носієм права комунальної власності є територіальні громади, які здійснюють управління майном безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування (ст. 143 Конституції України). Частиною 1 статті 62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Таким чином, недодержання законодавчо передбаченої процедури укладення договору оренди, а відтак використання відповідачем майна без відповідної правової підстави призводить до невизначеності у правовідносинах щодо використання майна територіальної громади, зокрема кола суб`єктів, що мають право використовувати вказане майно та зобов`язані забезпечувати схоронність останнього, дбати про його належний стан та нести відповідальність за його пошкодження чи знищення. Крім того, враховуючи, що спірне нерухоме майно призначене для забезпечення населення послугами з водопостачання та водовідведення, використання його відповідачем без належних правовстановлюючих документів не сприяє якісному і стабільному забезпеченню населення району відповідними комунальними послугами. Разом з тим, незважаючи на тривалий час порушення, Ямпільська селищна рада будь-яких заходів на усунення порушень під час користування нерухомим майном комунальної власності до цього часу не вжила.

На підставі викладених обставин, у даному випадку вбачаються підстави, передбачені ч.3 cт.23 Закону України Про прокуратуру , для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Ямпільської селищної ради Ямпільського району Сумської області. Відтак, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом до господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2009 між Ямпільською селищною радою Ямпільського району Сумської області (орендодавцем, позивачем у справі), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю Водолій-БС (орендарем, відповідачем у справі), з іншого боку, було укладено договір оренди об`єктів комунальної власності для надання послуг з водопостачання, водовідведення та утримання прибудинкової території і житлового фонду.

Згідно п.1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування об`єкти комунальної власності, у т.ч. споруди: водопровід протяжністю 7300 м 1970 року випуску; водопровід вул. Леніна протяжністю 247,85 м 1970 року випуску, вул. Боженко протяжністю 1938,5 м 1965 року випуску, вул. Поліська протяжністю 750 м 1992 року випуску, каналізаційний колектор 1974 року випуску, водонапірну вежу висотою 12 м 1971 року випуску, водопровід 1971 року випуску, водозабір 1995 року випуску, артсверловина питної води 2008 року випуску, позамайданну каналізацію 1975 року випуску, позамайданний водопровід, каналізацію від насосної станції 1975 року випуску, артсверловину питної води (смт Ямпіль, пров. Кірова) 1989 року випуску.

Вказані споруди відповідно до акту прийому-передачі від 24.06.2009 позивачем передані ТОВ Водолій-БС .

Відповідно до п. 10.1 договору його укладено строком на 30 років (тридцять років), він діє з 24.06.2020 по 24.06.2039 включно.

Вищезазначений договір нотаріально не посвідчувався, його державна реєстрація не проводилася.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав, встановлених вищевказаною правовою нормою.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно положень ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Разом з тим, статтями 793 та 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з ч. 3. ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Таким чином, ураховуючи факт відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору, він є неукладеним. Відтак, відповідач користується нерухомим майном комунальної власності без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Ураховуючи викладене, споруди, які є предметом договору оренди від 24.06.2009, використовуються відповідачем без достатніх правових підстав, а тому підлягають поверненню до комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що спірне нерухоме майно використовується відповідачем без належних правових підстав, відтак, позовні вимоги прокурора про повернення цього майна територіальній громаді в особі Ямпільської селищної ради підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями Закону України Про судовий збір встановлено порядок сплати та розміри ставок судового збору за звернення до господарського суду з позовною заявою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 вказаного Закону).

Відповідно до п.п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Таким чином, позовна вимога про повернення нерухомого майна є майновою, оскільки за своєю правовою природою пов`язана з підтвердженням прав на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом у ході дослідження доказів, наданих прокурором на підтвердження позовних вимог, встановлено, що згідно з договором оренди від 24.06.2009 експертна вартість спірних споруд становить 645402,46 грн. Тому враховуючи положення Закону України Про судовий збір сума судового збору, що підлягала до сплати прокурором при поданні позову, становить 9681,04 грн.

Разом з тим, враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд у відповідності до норм частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України зазначає , що суд мав би повернути прокурору з державного бюджету 50 відсотків судового збору (4840,52грн.), який необхідно було сплатити при поданні позову, та 50 відсотків судового збору (4840,52грн.) суд мав би відшкодувати прокурору за рахунок відповідача.

Однак, враховуючи, що при поданні позовної заяви прокурор згідно платіжного доручення №123 від 10.02.2020 сплатив лише 2102,00 грн судового збору замість необхідної суми - 9681,04 грн, суд з урахуванням вищенаведених приписів господарського процесуального законодавства дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь прокуратури 2102,00 грн, а також про стягнення з відповідача в доход державного бюджету 2738,52 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 231-233, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Водолій БС (вул. Заводська, 10, смт. Ямпіль Сумської області, 41200; код ЄДРПОУ 36079955) повернути територіальній громаді Ямпільської селищної ради Ямпільського району Сумської області в особі Ямпільської селищної ради Ямпільського району Сумської області (вул. Шкільна, 4, смт. Ямпіль Сумської області, 41200; код ЄДРПОУ 04390222) споруди: водопровід протяжністю 7300 м 1970 року випуску; водопровід вул. Леніна протяжністю 247,85 м 1970 року випуску, вул. Боженко протяжністю 1938,5 м 1965 року випуску, вул. Поліська протяжністю 750 м 1992 року випуску, каналізаційний колектор 1974 року випуску, водонапірну вежу висотою 12 м 1971 року випуску, водопровід 1971 року випуску, водозабір 1995 року випуску, артсверловина питної води 2008 року випуску, позамайданну каналізацію 1975 року випуску, позамайданний водопровід, каналізацію від насосної станції 1975 року випуску, артсверловину питної води (смт Ямпіль, пров. Кірова) 1989 року випуску.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Водолій БС (вул. Заводська, 10, смт. Ямпіль Сумської області, 41200; код ЄДРПОУ 36079955) на користь Прокуратури Сумської області (м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891, р/р НОМЕР_1 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 2102,00 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Водолій БС (вул. Заводська, 10, смт. Ямпіль Сумської області, 41200; код ЄДРПОУ 36079955) у дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 220030106) судовий збір у сумі 2738,52 грн.

5. Видати накази після набранням рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 12.05.2020.

Суддя В.Л. Котельницька