Рішення

від 08.05.2020 по справі 240/1211/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2020 року м. Житомир

справа № 240/1211/20

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж 1" про застосування арешту коштів,-

встановив:

Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області звернулося до суду з позовом, в кому просить застосувати арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж 1" з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач під час проведення податковим органом фактичної перевірки не допустив посадових осіб контролюючого органу - Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області до проведення перевірки, про що складено відповідний акт. Вказане, на думку позивача, є підставою для застосування заходів, передбачених статтею 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме - арешту коштів на рахунках платника податків - відповідача.

Позивач вважає, що відповідно до вимог п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунках платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної фіскальної служби до суду.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.03.2020 за правилами спрощеного позовного провадження.

18 березня 2020 року відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву за вх.№8253/20, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначає, що Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області не надало суду інформації про законність дій працівників Державної податкової служби у Житомирській області при спробі проведення позапланової перевірки діяльності АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю Вояж 1 , а також рішення в.о. начальника Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про застосування умовного адміністративного арешт Окрім того, вказане вже було об`єктом судового розгляду.

Зокрема, згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 у справі №240/11355/19 за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Вояж 1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна внаслідок недопуску ОСОБА_2 та ОСОБА_3, - у задоволенні позову відмовлено.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що уповноважені особи відповідача на законних підставах не допустили вказаних посадових осіб контролюючого органу до перевірки, а тому рішення про умовний адміністративний арешт майна прийнято безпідставно.

Саме тому, на думку відповідача, законність недопуску посадових осіб позивача до перевірки та незаконність застосування адміністративного арешту є преюдиційними фактами, які не потребують доказування.

30 березня 2020 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив за вх.№9931/20, в якому зазначає, що Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області подано заяву до суду відповідно п.2 ч.1 ст.283 КАС України про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Також зазначає, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 ст.94 Податкового кодексу України та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

У визначений день та час представник позивача та представник відповідача у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

30 березня 2020 року представник позивача надіслав на електронну адресу суду клопотання (за вх.№9900/20), у якому просить провести судовий розгляд справи у порядку письмового провадження, у разі неможливості проведення судового розгляду справи у порядку письмового провадження, відкласти розгляд справи на іншу дату.

Відповідач 30.03.2020 надіслав на електронну адресу суду заяву за вх.№10033/20, у якій просить розгляд справи проводити без участі представника відповідача, у порядку письмового провадження.

Зважаючи на неявку представників сторін та подані представниками сторін клопотання, керуючись приписами ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд відповідно до ухвали від 31.03.2020 перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з урахуванням положень ст.193 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області видано наказ №331 від 28.10.2019 "Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Вояж 1 " відповідно до якого наказано провести документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Вояж 1 з 28 жовтня 2019 року тривалістю 5 робочих днів, за період діяльності з 07.12.2017, за адресою: Житомирська область, м.Житомир, проспект Незалежності, буд.55А (а.с.4).

Згідно з доповідною запискою від 28 жовтня 2019 року посадовими особами органу державної податкової служби було пред"явлено директору Товариства з обмеженою відповідальністю Вояж 1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) довідки про те що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійсно працюють в Головному управлінні Державної податкової служби у Житомирській області, паспорти громадян України, а також направлення з наказом на проведення документальної позапланової перевірки відповідача (а.с. 5).

Однак, директор Товариства з обмеженою відповідальністю Вояж 1 ОСОБА_1 відмовив у допуску представників контролюючого органу до проведення перевірки, про що уповноваженими особами позивача 28.10.2019 складено акт №79/06-30-32-05 про відмову у допуску до документальної позапланової перевірки фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Вояж 1 (код ЄДРПОУ 41109829) за адресою: Житомирська область, м.Житомир, пр-т Незалежності, буд.55А (а.с.6).

28 жовтня 2019 року о 17 год 30 хв виконуючим обов"язків начальника Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області прийнято рішення №1 про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідно до якого вирішено застосувати умовний адміністративний арешт платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Вояж 1 на підставі п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України - платник податків відмовляється від проведення документальної позапланової перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (а.с.11).

Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області зважаючи на факт недопусту уповноважених осіб контролюючого органу для проведення документальної позапланової перевірки господарської діяльності відповідача, в межах розгляду адміністративної справи №240/11355/19, звернулося до суду з позовом про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна позивача.

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 у справі №240/11355/19, залишеного без змін згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019, у задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Вояж 1 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, - відмовлено (а.с.46-48, 49-53).

Позивач вважає, що відмова у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової перевірки є підставою для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Вояж 1 відповідно до положень п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2. ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється зокрема, коли платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтею 81 Податкового кодексу України.

За приписами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Абзацом п`ятим пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної фіскальної служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України, у відповідності до пункту 94.2 якої арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Отже, нормами статті 94 Податкового кодексу України врегульовано застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу контролюючого органу до суду.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить контролюючому органу, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення контролюючого органу.

Також розрізняється порядок зняття арешту, накладеного на майно платника податків, та арешту коштів на рахунках платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків припиняється: 1) або у зв`язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту (підпункт 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України); 2) або на підставі рішення контролюючого органу про звільнення майна з під арешту, яке приймається протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли контролюючому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення адміністративного арешту (пункт 94.20 статті 94 Податкового кодексу України).

При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів) або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Аналогічну позицією висловлює і Вищий адміністративний суд України в листі від 29.04.2013 року № 642/12/13-13 "Щодо застосування адміністративного арешту коштів".

При цьому, визначальним при вирішенні питання щодо наявності підстав для арешту коштів є з`ясування наявності законних підстав для проведення документальної перевірки платника податків.

Загальна процедура застосування адміністративного арешту майна платника податків регулюється Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №632 від 14.07.2017, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за №948/30816 (далі - Порядок), (у редакції чинній на момент винесення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 розділу VII Порядку арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду.

Згідно з пунктом 3 розділу VII Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Тобто, арешт коштів платника податків які знаходяться на рахунках у банках з метою забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом здійснюється після прийняття рішення контролюючий орган про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Крім того, згідно з приписами підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України адміністративний арешт вважається припиненим, оскільки відсутнє рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, яке мало бути прийнято судом протягом 96 годин з моменту застосування арешту.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 у справі №240/11355/19, залишеного без змін згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019, у відмовлено у задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Вояж 1 про застосування умовного адміністративного арешту майна на підставі рішення в.о. начальника Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 28 жовтня 2019 року №1.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що на момент звернення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області до суду з позовом у даній справі про застосування арешту коштів платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Вояж 1 , відсутнє рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, яке мало бути прийнято судом протягом 96 годин з моменту застосування арешту.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що крім права контролюючого органу звертатись з вказаним позовом до суду, у контролюючого органу існує і певний обов`язок по дотриманню порядку, як то звернення до суду саме у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків та надання належних і допустимих доказів того, що у платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №820/2312/17.

Додатково суд зазначає, що враховуючи вимоги статті 94 Податкового кодексу України, Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1398 від 07 листопада 2011 року, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Доказів підтвердження у судовому порядку обґрунтованості арешту майна платника податків згідно з пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України позивачем не надано, підстави для застосування арешту коштів на відкритих рахунках підприємства відсутні, оскільки такий арешт є лише складовою загального арешту майна.

Крім того, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду із законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, а і наявність підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У той же час, для звернення з позовом про накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку на рахунках платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою, визначеною положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках товариства, відкритих в банківських установах.

Відповідно до частин 1 та 2статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, Житомир, 10000, код ЄДРПОУ 43142501) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж 1" (вул.Європейська, 59, кв.(офіс) 3, м.Бердичів, Житомирська область, 13300, код ЄДРПОУ 41109829) про застосування арешту коштів, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 08 травня 2020 року.

Суддя А.В. Горовенко