Рішення

від 12.05.2020 по справі 400/3611/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 р. справа № 400/3611/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Пром", вул. Кагатна, 1-К, м. Миколаїв, 54007

до відповідачів 1) Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 2) Державної податкової служби України, Львівська площа, 8, м. Київ 53, 04053

проскасування рішення від 03.09.2019 р. № 1266355/41938393 та зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 31.05.2019 р. № 19 за датою її подання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж Пром" (надалі - позивач або ТОВ "Престиж Пром") звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі - відповідач 1 або ГУ ДПС у Миколаївській області) та Державної податкової служби України (надалі - відповідач 2 або ДПС України), в якому просить суд касувати рішення відповідача 1 від 03.09.2019 р. № 1266355/41938393 про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язати відповідача 2 зареєструвати податкову накладну від 31.05.2019 р. № 19 датою її подання.

Вимоги позивач обґрунтував тим, що для реєстрації податкової накладної ним були подані всі необхідні документи, які підтверджували виконання господарської операції. Реєстрація податкової накладної комісією ГУ ДПС у Миколаївській області була зупинена без зазначення конкретного пункту Критеріїв ризиковості платника податку. Після надання письмових пояснень та додаткових документів, ГУ ДПС у Миколаївській області відмовило в реєстрації податкової накладної, також без зазначення чітко визначеної підстави, обмежившись загальним посиланням про ненадання позивачем всіх необхідних документів. Позивач вважає, що спірне рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є необґрунтованим і таким, що прийняте з порушенням встановленої процедури.

Відповідачі подали відзив на позовну заяву, в яких в задоволенні вимог позивача просили відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідачі вказали, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної стало ненадання ТОВ "Престиж Пром" розрахункових документів та банківських виписок з особового рахунку. Позивачем не надано обґрунтованих доводів щодо порушення його прав та законних інтересів відповідачами та неправомірності дій останніх (а. с. 72-77).

Позовна заява залишалась без руху, у зв`язку з неповною сплатою позивачем судового збору (а. с. 48-49).

Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

На підставі ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Одним із видів діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20).

01.04.2019 р. між позивачем та ПП "Стріт-Опт" (ЄДРПОУ 42310006) укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 01-04, відповідно до умов якого орендар (ТОВ "Престиж Пром") зобов`язувався передати, а суборендар (ПП "Стріт-Опт") зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування (оренду) приміщення, визначене договором, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності (а. с. 20-22).

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач передав ПП "Стріт-Опт" у суборенду нежитлове приміщення, що підтверджується актом надання послуг № 54 від 31.05.2019 р. (а. с. 23).

Передане в суборенду майно орендовано позивачем у ПП "Нікос-Люкс" (ЄДРПОУ 42614870) відповідно до умов договору оренди нежитлових приміщень від 12.03.2019 р. № 12/03-19.

31.05.2019 р. позивачем за результатами надання послуг із передання у суборенду нежитлового приміщення складено податкову накладну № 19 та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН).

Автоматизованою системою "Єдине вікно подання електронних документів" ДФС України направлено позивачу квитанцію про прийняття податкової накладної та зупинення її реєстрації (а. с. 13). Підставою вказано, що обсяг постачання товару/послуги 68.20 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій; податкова накладна відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивач направив контролюючому органу пояснення щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції з ПП "Стріт-Опт" із наданням відповідних доказів (а. с. 14-16).

Відповідачі не врахували надані позивачем пояснення та докази на їх підтвердження і рішенням від 03.09.2019 р. № 1266355/41938393 позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної від 31.05.2019 р. № 19 в ЄРПН (а. с. 18-19).

Підставою для відмови вказано ненадання платником податку розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Відповідно до ст. 201 п. 201.1. Податкового кодексу України (надалі - ПК України), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

В свою чергу ст. 201 п. 201.16. ПК України визначає, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми прийнятий Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 (надалі - Порядок № 117), чинний протягом дії спірних правовідносин.

Податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п. 5, 6 Порядку № 117).

Згідно з п. 10 Порядку № 117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Отже, обов`язковою складовою квитанції, якою зупинена реєстрація податкової накладної, є зазначення конкретно визначеного критерію ризиковості платника податків.

Листом ДФС України від 21 березня 2018 р. № 959/99-99-07-18 затверджені Критерії ризиковості платника податку (надалі - Критерії).

Суд відзначає, що ці Критерії не пройшли процедуру погодження, передбачену п. 10 Порядку № 117.

Відповідно до п. 1 пп. 1.6. цих Критеріїв, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Отже, так як п. 1 пп. 1.6. Критеріїв містить 7 підстав для встановлення ризиковості платника податків, відповідач 1 не вправі обмежуватись загальним посиланням на цю норму та повинен був вказати на визначений пункт, чого відповідач 1 не зробив.

В постанові від 04.12.2018 р. у справі № 821/1173/17 Верховний Суд дійшов висновку, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що воно не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття відповідачем 1 такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що надані платником податку копії документів не є достатніми для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної. Між тим, у самому рішенні не зазначено, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

За таких обставин, суд вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податку рішення.

З приводу вимоги позивача зареєструвати податкову накладну датою її фактичного подання, слід зазначити наступне.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (надалі - Порядок № 1246) в п. 20 визначає - у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, Порядок № 1246 допускає визначення в рішенні суду конкретного дня, яким має бути зареєстрована податкова накладна і такий день може не збігатись із датою набрання судовим рішенням законної сили.

З урахуванням цього, на ДПС України слід покласти обов`язок зареєструвати податкову накладну позивача датою її фактичного подання до ЄРПН для реєстрації.

Водночас, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача 2 подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення.

Так, ч. 1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею передбачено право, а не обов`язок суду зобов`язати суб`єкт владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення. В силу обов`язковості рішення суду, відсутні підстави вважати, що ДПС України його не виконає.

Враховуючи викладене, маються підстави для задоволення позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 3 842,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 40 від 22.10.2019 р. на суму 1 921,00 грн. та платіжним дорученням № 237 від 20.11.2019 р. на суму 1 921,00 грн. (а. с. 4, 54).

При цьому, сплачуючи судовий збір платіжним дорученням № 237 від 20.11.2019 р. на суму 1 921,00 грн., позивач діяв на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, в якій суд вказав, що фактично позивачем заявлені 2 немайнові позовні вимоги.

Разом з тим, в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 р. у справі № 640/21330/18 висловлена правова позиція про те, що якщо одна позовна вимога є передумовою для застосування іншого способу судового захисту, то в такому випадку вони є пов`язаними і їх слід розглядати як єдиний спосіб судового захисту.

Враховуючи, що тільки скасування рішення ГУ ДПС у Миколаївській області про відмову в реєстрації податкової накладної саме по собі не призведе до відновлення прав позивача і необхідна її подальша реєстрація, відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду, такі вимоги слід розглядати як взаємопов`язані. За таких обставин, позивач зайво сплатив 1 921,00 грн. судового збору.

За приписами ст. 7 ч. 1 п. 1 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд роз`яснює позивачу його право подати клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору.

Згідно із ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що спірне рішення про відмову в реєстрації податкової накладної позивача прийняв відповідач 1, а відповідач 2 має обов`язок тільки технічно виконати рішення суду, спір виник виключно внаслідок неправомірних дій відповідача 1.

Стаття 139 ч. 8 КАС України визначає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі цієї норми, з урахуванням задоволення позовних вимог, судові витрати у виді судового збору присуджуються позивачу в розмірі 1 921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.

Позивач просив стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 11 000,00 грн.

На підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу (11 000 грн.) позивач надав: договір-доручення № ПН-5 про надання правової допомоги від 11.10.2019, що був укладений ТОВ "Престиж Пром" і Адвокатським бюро Сергія Бєліка; протокол № 1 узгодження договірної ціни від 21.10.2019; протокол № 2 узгодження договірної ціни від 12.11.2019; ордер на надання правничої (правової) допомоги; рахунок-фактуру № ПН-5/19-05 від 11.10.2019; платіжне доручення від 22.10.2019 р. № 30; акт № ПН-19-05/1 від 16.12.2019 р. приймання-передачі правових послуг згідно договору про надання правових послуг № ПН-5 від 11.10.2019 р.; звіт № ПН-19-05/1 про надані правові послуги від 16.12.2019 р.

Відповідачі у відзиві просили відмовити у відшкодуванні за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу.

Так, згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В даному випадку, сторони у справі (крім суб`єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України", пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що згідно з статтею 41 Конвенції, суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17.

За таких обставин, витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим та мати розумну суму.

Позивач просить скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 19 на загальну суму 1 000,00 грн., з яких ПДВ складає 166,67 грн., та заявляє про понесені витрати на правову допомогу у сумі 11 000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд відмовляє позивачу у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави вважати, що розмір таких витрат повинен бути пропорційним до предмету спору та співмірним до тих витрат, які поніс позивач, в зв`язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Пром" (вул. Кагатна, 1-К, м. Миколаїв, 54007, ЄДРПОУ 41938393) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) та Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 43005393,) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати Рiшення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.09.2019 р. № 1266355/41938393.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкову накладну від 31.05.2019 р. № 19 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Пром" (вул. Кагатна, 1-К, м. Миколаїв, 54007, ЄДРПОУ 41938393) судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз