Постанова

від 12.05.2020 по справі 340/2943/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2020 року м. Дніпросправа № 340/2943/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді-доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 січні 2020 року в адміністративній справі № 340/2943/19 (суддя І інстанції - Кармазина Т.М.)

за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області щодо розгляду його заяви від 29.10.2019 про встановлення статусу інваліда війни (особи з інвалідністю внаслідок війни) та видачі посвідчення інваліда війни (особи з інвалідністю внаслідок війни);

- зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву від 29.10.2019 про встановлення статусу інваліда війни (особи з інвалідністю внаслідок війни) і видачі посвідчення інваліда війни (особи з інвалідністю внаслідок війни) згідно з вимогами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 січні 2020 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції допустив порушення його права на справедливий суд, оскільки очевидним є, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Зазначив, що керівництво роботами на об`єкті та в межах 30-кілометрової зони відчуження здійснювалось виключно органами Цивільної оборони, до складу якої на той час практично входило все працездатне населення країни. У зв`язку з цим він має право на встановлення статусу інваліда війни.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

ОСОБА_1 (далі - позивач) є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 1, інвалідом 3 групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим 18.03.2019 (а.с. 7).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 2-18 ВБ №108655 від 20.03.2006 позивачу встановлена третя група інвалідності безстроково, через захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 9).

29.10.2019 позивач звернувся до управління соціального захисту населення Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі - відповідач) із заявою, в якій просив встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (а.с. 11).

Листом від 31.10.2019 №05-586 відповідач відмовив позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки ним не було надано документів про залучення його до складу формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 12).

Не погодившись з відмовою, позивач звернувся з позовом до суду, оскільки вважає, що на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" він належить до числа інвалідів війни, а відповідач безпідставно відмовив у наданні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, окрім як факту набуття особою інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту містить також умову, що така особа повинна була брати участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Водночас, позивачем документи, що підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, не надані.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі Закон № 3551-XII).

Відповідно до статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону, є наявність сукупності таких обов`язкових умов як: залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно з пунктом 10 цього Положення посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 6 червня 1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Колегія суддів погоджується, з висновком суду першої інстанції, що для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, окрім факту набуття особою інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , необхідний також факт участі такої особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Як встановлено під час розгляду справи факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку з захворюванням, яке пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується відповідними доказами та не заперечувалось сторонами.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає, що на позивача як на особу, яка приймала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

У свою чергу, для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Водночас, посилання позивача на Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111-1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06.06.1975 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29.06.1976 (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), не підтверджують безпосередньо саме його участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Але, належні та допустимі докази участі позивача в ліквідації наслідків аварії саме у складі формувань Цивільної оборони відсутні.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої ї статті 7 Закону № 3551-ХІІ, немає.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначені висновки апеляційним судом здійснені з урахуванням застосування зазначених норм права в постановах Верховного Суду у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 278/1320/17, від 07.10.2019 у справі № 676/1505/17, від 03.10.2019 у справі № 753/7304/17, від 07.08.2019 у справі № 826/11163/18, від 15.05.2019 у справі № 816/851/18 та від 10.07.2019 у справі № 360/2690/17, від 20.02.2019 у справі № 817/237/18, від 30.11.2018 у справі № 756/3226/16-а, від 10.05.2018 у справі № 279/12162/15-а.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі п.9 ч. 2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством, з дотриманням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, об`єктивно надано оцінку всім доводам сторін, рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України відноситься до категорії незначних, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 8 січня 2020 року в адміністративній справі № 340/2943/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.Ю. Чумак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко