Постанова

від 12.05.2020 по справі 420/267/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/267/20

Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. Дата і місце ухвалення: 19.02.2020р., м. Одеса Дата виготовлення повного тексту: 24.02.2020р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук`янчук О.В.

при секретарі - Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Євробуд звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 листопада 2019 року №0006801401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 410 263 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 102 566 грн.

Позов обґрунтовувало тим, що висновки акту планової виїзної перевірки від 17.10.2019р. про заниження ТОВ Євробуд податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 410 263 грн. за наслідками здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Форсаж-Віп та ТОВ Аркада , є безпідставними, оскільки позивачем під час проведення перевірки надано достатньо документів в підтвердження товарності господарських операцій з вказаними суб`єктами господарювання. Сукупність наявних у ТОВ Євробуд первинних, платіжних, звітних та інших документів підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності (товарності). Діяльність контрагентів по здійснених господарських операціях вже піддавалась перевірці (моніторингу), за результатами якої не було виявлено порушень. Посилаючись на порушення товариством п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в акті перевірки Головне управління ДПС в Одеській області не зазначило в чому саме виразилося відповідне порушення, а також відсутні посилання на конкретні документи та обставини, які стали підставою для висновків контролюючого органу про порушення податкового законодавства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 27.11.2019р. №0006801401.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ Євробуд сплачений судовий збір у розмірі 7692,44 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 13200 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 19.02.2020р. з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ТОВ Євробуд .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. товариством задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 11 221 088 грн., тоді як перевіркою правомірності його визначення контролюючим органом встановлено його завищення на суму 410 263 грн. внаслідок зайвого врахування до податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ Форсаж-Віп та ТОВ Аркада .

Також, апелянт посилається на те, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім витрат на правничу допомогу в сумі 13200 грн. судом першої інстанції залишено поза увагою, що заявлений до стягнення розмір відповідних витрат не є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

ТОВ Євробуд подало письмовий відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що в поданій податковим органом апеляційній скарзі відсутні обґрунтування в чому саме полягає неповнота дослідження судом доказів у справі та/або застосування норм права. Також, товариством повторно надано пояснення з приводу його взаємовідносин з контрагентами ТОВ Форсаж-Віп та ТОВ Аркада .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є оскарження ТОВ Євробуд правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 27 листопада 2019 року №0006801401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 410 263 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 102 566 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту №172/15-32-05-01/31893896 від 17.10.2019р. про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Євробуд , код за ЄДРПОУ 31893896, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 410 263 грн. за січень - вересень, грудень 2017 року, березень, квітень, липень, вересень 2018 року.

Зокрема, в акті перевірки №172/15-32-05-01/31893896 від 17.10.2019р. зазначено, що за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. ТОВ Євробуд задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 11 221 088 грн. Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено його завищення на суму 410 263 грн. Так, в складі податкового кредиту по ПДВ підприємством ТОВ Євробуд в перевіреному періоді було зайво враховано суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Форсаж-Віп та ТОВ Аркада .

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ТОВ Євробуд про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС в Одеській області, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. За наслідками дослідження наданих позивачем первинних документів суд першої інстанції зазначив, що ТОВ Євробуд дотримані норми Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Форсаж-Віп та ТОВ Аркада . При цьому, суд першої інстанції визнав обґрунтованими посилання позивача на те, що в акті перевірки №172/15-32-05-01/31893896 від 17.10.2019р. Головне управління ДПС в Одеській області не зазначило про наявність будь-яких зауважень до позивача, до його контрагентів, а також до достатності та правильності оформлення первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ Форсаж-Віп та ТОВ Аркада .

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи зі змісту ст.ст. 198 , 200 , 201 Податкового кодексу України , право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов`язкові реквізити.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з`ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб`єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України , саме на контролюючі органи покладається обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Апеляційний суд встановив, що у період, що підлягав плановій перевірці, ТОВ Євробуд фактично здійснювало діяльність з оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, паливом, тощо.

У перевірений період ТОВ Євробуд декларувало у власному податковому обліку здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Форсаж-Віп та ТОВ Аркада , суми податку на додану вартість за господарськими операціями з якими товариство відносило до складу податкового кредиту.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 01.03.2017 року між ТОВ Євробуд та ТОВ Форсаж-Віп укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів №31, за умовами якого ТОВ Форсаж-Віп зобов`язується організувати за забезпечувати безперебійну заправку пальним та мастилами ТОВ Євробуд , яке, в свою чергу, має приймати та оплачувати надані паливно-мастильні матеріали.

На підтвердження отримання паливно-мастильних матеріалів від ТОВ Форсаж-Віп позивачем надано до перевірки та до суду заявки на отримання товару, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, акти на списання ППМ, подорожні листи.

З матеріалів справи, також, вбачається, що господарські операції ТОВ Євробуд з ТОВ Аркада відбувалися на виконання укладених між ними договорів поставки №04/17 від 05.01.2017р. та №10/18 від 02.01.2018р., за умовами яких ТОВ Аркада зобов`язується передати товар, а ТОВ Євробуд зобов`язується прийняти та оплатити його вартість. Асортимент, кількість і ціна товару встановлюються в заявках покупця; постачальник відвантажує товар за договірними цінами шляхом виставлення рахунків до сплати; передача товару здійснюється за видатковою накладною та оформленою довіреністю на отримання товару, тощо.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ Аркада поставило позивачу товар (цемент, відсів, щебінь, будівельний пісок), на підставі заявок останнього, в підтвердження чого позивачем надано до перевірки та до суду: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, залізничні накладні, відомості вагонів, довіреності на отримання товару.

Позивачем, також, надано докази, які підтверджують подальшу реалізацію ним будівельних матеріалів іншим контрагентам, зокрема, договори, видаткові накладні, довіреності, рахунки-фактури, платіжні документи, тощо.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Форсаж-Віп та ТОВ Аркада .

Надані позивачем первинні документи містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України та, відповідно, підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а тому в розумінні ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Варто зазначити, що в акті перевірки №172/15-32-05-01/31893896 від 17.10.2019р. відсутні зауваження щодо достатності та правильності оформлення наявних у ТОВ Євробуд первинних документів, оформлених за наслідками здійснення господарських операцій з його контрагентами - постачальниками товарів.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015р. №727 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, пунктом 2 якого передбачено, що акт документальної перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 3,4,5 Розділу ІІ Порядку №727 передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п.п.2 п.4 Розділу ІІІ Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.

Однак, в порушення вказаних вимог Порядку №727, в акті перевірки №172/15-32-05-01/31893896 від 17.10.2019р. відсутні посилання на обставини та докази, за наявності яких Головне управління ДПС в Одеській області при проведенні планової перевірки ТОВ Євробуд дійшло висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суму 410 263 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Форсаж-Віп та ТОВ Аркада .

Відповідні посилання відсутні також і в апеляційній скарзі.

Апелянт не наводить жодної обставини, яка б свідчила про безтоварність здійснених позивачем господарських операцій з ТОВ Форсаж-Віп та ТОВ Аркада , їх нереальність, неможливість контрагентів позивача здійснювати господарські операції, порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства, тощо.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У справі, що розглядається, Головним управлінням ДПС в Одеській області, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення ТОВ Євробуд п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та, як наслідок, про незаконність податкового повідомлення-рішення від 27 листопада 2019 року №0006801401.

Надаючи правову оцінку посиланням апелянта на відсутність підстав для стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ Євробуд витрат на правничу допомогу у розмірі 13200 грн. колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 132, 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

До таких витрат належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Згідно ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень ст.134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, у ч.5 ст.134 КАС України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розрахунку вартості послуг адвоката позивачем надано суду: договір про надання правової (правничої) допомоги №2211/19 від 22.11.2019р., укладений між з Адвокатським бюро Олексія Чорного , додаток №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги, звіт про надану правову (правничу) допомогу від 11.01.2020р., розрахунок витрат на правову (правничу) допомогу із зазначенням найменування робіт та розміру вартості за їх виконання, платіжне доручення №3746 від 17.02.2020р. на суму 13200 грн.

Дослідивши наданні позивачем докази понесення ним витрат на правничу допомогу колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про доведення матеріалами справи співмірності понесених витрат за критеріями, визначеними у ч.5 ст.134 КАС України.

Доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області щодо протилежного висновків суду не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 19.02.2020р. - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України , в касаційному порядку оскарженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 травня 2020 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук