Рішення

від 16.07.2007 по справі 11/142-07-3911

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/142-07-3911

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2007 р.Справа  № 11/142-07-3911

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Запорізький механічний завод”.

До відповідача: Одеської залізниці.

про стягнення 84953,62 грн.

                                                                                                                  Суддя     Власова С.Г.

Представники:

Від позивача:  Зайцева Т.О. (за довіреністю);

Від відповідача: Бєлоусова С.В. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 18.05.2007 р. за вх. № 5237 ВАТ „Запорізький механічний завод” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської залізниці (далі-Відповідач) заборгованості у розмірі 64000,00 грн., пені у розмірі 4754,34 грн., 3% річних в сумі 1766,98 грн., встановленого індексу інфляції 14432,30 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 11.06.2007 р. за вх. № 13279 надав уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з Відповідача 64000,00 грн. основної заборгованості, пені у розмірі 5210,66 грн., 3% річних в сумі 1929,67 грн., встановленого індексу інфляції 14432,30 грн., 27.06.2007 р. за вх. № 14778 надав уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з Відповідача 5210,66 грн. пені, 3% річних в сумі 1929,67 грн., встановленого індексу інфляції 14432,30 грн.

Відповідач 13.06.2007 р. за вх. № 13470 надав відзив на позовну заяву, в якому визнав основну заборгованість в сумі 64000,00 грн., а  27.06.2007 р. доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначив, що оплатив основну заборгованість в сумі 64000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

10.08.2006 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки  № ОД/НХ- 06-1073-НЮ (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого „Постачальник” (Позивач) зобов'язався поставити та передати у власність „Замовнику” (Відповідачу) певну продукцію, далі „Товар”, відповідно до Специфікації (Додаток № 1), а „Замовник” (Відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору поставив Відповідачу товар, який було отримано останнім згідно з:                                                                

- рахунком - фактурою № СФ-737в та видатковою накладною № РН-574 від 07.09.06 р. на суму 41801,65 грн., через Майдан О.М. за довіреністю серії ЯМИ № 552756 від 04.09.2006 року;

- рахунком - фактурою № СФ-831в та видатковою накладною № РН-667 від 30.09.06 р. на суму 125468,75 грн., через Майдан О.М. за довіреністю серії ЯМИ № 552919 від 29.09.2006 року.

Відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, станом на 10.05.2007 р. заборгованість Відповідача складає 64000,00 грн.

Позивач вказує, що 25.01.2007 р. направив Відповідачу претензію на суму 173940,71 грн., на яку відповіді не отримав.

Згідно п.11.2 Договору Позивач нарахував Відповідачу пеню в сумі 4753,97 грн. , а також 3% річних в сумі 1764,64 грн. та встановлений індекс інфляції в сумі 11364,77 грн. згідно ст. 625 ЦК України .

Відповідач 13.06.2007 р. за вх. № 13470 надав відзив на позовну заяву, в якому визнав основну заборгованість в сумі 64000,00 грн., а  27.06.2007 р. доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначив, що оплатив основну заборгованість в сумі 64000,00 грн.

Позивач 27.06.2007 р. за вх. № 14778 надав уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з Відповідача 5210,66 грн. пені, 3% річних в сумі 1929,67 грн., встановленого індексу інфляції 14432,30 грн., а всього 22550,35 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях,  не  пов'язаних  з  особистим,  сімейним,  домашнім  або  іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного Кодексу України до договору поставки застосовуються загальні  положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з  характеру відносин сторін.          

Ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

          Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

10.08.2006 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки  № ОД/НХ- 06-1073-НЮ (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого „Постачальник” (Позивач) зобов'язався поставити та передати у власність „Замовнику” (Відповідачу) певну продукцію, далі „Товар”, відповідно до Специфікації (Додаток № 1), а „Замовник” (Відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

На виконання умов Договору, відповідно до Специфікації № 1 до договору, Позивач поставив Відповідачу товар:                                                                

- рахунком - фактурою № СФ-737в та видатковою накладною № РН-574 від 07.09.06 р. на суму 41801,65 грн., який отримано представником Відповідача Майдан О.М. за довіреністю серії ЯМИ № 552756 від 04.09.2006 року;

- рахунком - фактурою № СФ-831в та видатковою накладною № РН-667 від 30.09.06 р. на суму 125468,75 грн., який отримано представником Відповідача Майдан О.М. за довіреністю    серії ЯМИ № 552919 від 29.09.2006 року.

Відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, станом на 11.06.2007 р. заборгованість Відповідача складає 64000,00 грн. про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків сторін (а.с.76).

Відповідач основну заборгованість в сумі 64000,00 грн. визнав у повному обсязі та в ході розгляду справи оплатив її про що свідчать платіжні доручення № 4201 від 12.06.2007 р. на суму 10000,00 грн., № 4586 від 21.06.2007 р. на суму 27000,00 грн., № 4603 від 21.06.2007 р. на суму 27000,00 грн. (а.с.82-83).

Відповідно до п. 7.2. Договору „Замовник” (Відповідач) здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами, або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару.

Відповідач за отриманий за вищезазначеними накладними товар розрахувався лише частково, станом на 11.06.2007 р. заборгованість Відповідача складала 64000,00 грн., яку в ході розгляду справи Відповідач погасив.

Позивач 27.06.2007 р. за вх. № 14778 уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Відповідача 5210,66 грн. пені, 3% річних в сумі 1929,67 грн., встановленого індексу інфляції 14432,30 грн..

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.          

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору від 10.08.2006 р. встановлено, що „Замовник” (Відповідач) здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня його отримання.

Відповідно до п. 11.2. Договору від 10.08.2007 р. за порушення строків оплати „Замовник” (Відповідач)  виплачує „Постачальнику” (Позивачу) пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи і день оплати.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

Позивач, згідно п.11.2. Договору та ст. 625 ЦК України, нарахував Відповідачу пеню у розмірі 5210,66 грн., 3 % річних в сумі 1929,67 грн. та встановлений індекс інфляції - 14432,30 грн. та надав їх розрахунок (а.с.78-80), який на думку є обґрунтованим та здійснений відповідно до вимог чинного законодавства.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку що уточнені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Запорізький механічний завод” про стягнення з Одеської залізниці 5210,66 грн. пені, 3% річних в сумі 1929,67 грн., встановленого індексу інфляції - 14432,30 грн. є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи тому підлягають задоволенню

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Одеської залізниці (м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315) на користь Відкритого акціонерного товариства „Запорізький механічний завод” (69040, м. Запоріжжя, вул. Бригадна, 26, код 01056280, п/р 26005315105901 у філії АКБ „Укрсоцбанк” м. Запоріжжя, МФО 313010, код 01056280) –5210,66 грн. пені, 3% річних в сумі 1929,67 грн., встановленого індексу інфляції - 14432,30 грн., 849,62 грн. держмита; 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України  18.07.2007 р.