Рішення

від 20.08.2007 по справі 3/117-07-4180

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/117-07-4180

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2007 р.Справа  № 3/117-07-4180

За позовом:  Приватного підприємства "Фенікс"

До відповідача: Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНПАР-ГС"   

Про: стягнення 1336,05 грн.

                                                                                                              Суддя  Д'яченко Т.Г.

                                                           Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 15.08.2007р. оголошувалась перерва до 20.08.2007р. на підставі ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Приватне підприємство "Фенікс" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою та уточненнями до неї, в яких просив суд стягнути з відповідача - Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНПАР-ГС" основну заборгованість в розмірі 3,57 грн., суму пені в розмірі 245,62 грн., 3% річних у розмірі 43 грн., суму штрафу у розмірі 1043,15 грн., посилаючись при цьому на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №17/234 від 01.01.2007р.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

01 січня 2007 року між Приватним підприємством "Фенікс" (Постачальник) та Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНПАР-ГС"  (Покупець) було укладено Договір поставки №03/01 (далі за текстом –Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах Договору продукти харчування, тютюнові вироби, алкогольні напої, засоби побутової хімії (Товар), ціни на Товар вказуються у накладних, які є невід'ємним додатком до Договору. Оплата Товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на чотирнадцять календарних днів з моменту поставки Товару. Покупець зобов'язаний повернути Товар, поставлений на умовах відстрочення, по першій вимозі Постачальника не пізніше ніж через п'ять днів після надходження такої вимог. Повідомлення про повернення Товару направляється засобом факсимільного зв'язку з наступним підтвердженням одержання такого повідомлення.

На виконання умов договору Постачальником було поставлено Товар на загальну суму 10786,33 грн., відповідно до накладних (а.с. 12-24), накладні підписані представниками сторін, підписи завірені печатками позивача та відповідача.

Відповідач частково розрахувався з позивачем на загальну суму 6570,58 грн., що підтверджено платіжними дорученнями та розрахунком позивача.

Відповідно до умов договору у період з 23.04.2007р. по 12.06.2007р. відповідач частково повернув Товар накладними на повернення (а.с. 126-141) на загальну суму 4215,75 грн.

Так як відповідач виконував свої договірні зобов'язання не належним чином, дана обставина обумовила дії позивача по зверненню до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Аналізуючи надані до матеріалів справи  документи (видаткові накладні, накладні на повернення товару, відповідні платіжні доручення) суд приходить до висновку, що спірні правовідносини сторін щодо суми основного боргу фактичного нівельовані, а залишок суми в 3,57грн., заявлений позивачем в письмовому уточненні позовних вимог від 10.08.2007р. (вх.№ГСОО18562), не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.          

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

                    Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 6.3 Договору поставки №17/234 від 01.01.2007 р. у разі прострочення платежу або повернення Товару більш ніж на 21 календарний день, Покупець окрім пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого або неповернутого товару, що склалася на день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем суми пені, 3% річних, суми штрафу за Договором поставки №17/234 від 01.01.2007 р., вважає його таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

По-перше, позивачем невірно включено до розрахунку штрафних санкцій суму 3,57грн., що не підтверджена матеріалами справи.

Згідно ч. ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

По-друге, сума пені та 3% річних, нараховані позивачем за несвоєчасне повернення товару заявлені без належного документального обґрунтування, а саме неможливо дослідити та ідентифікувати момент поставки товару, зазначеного у накладних на повернення з огляду на надані суду докази. З наведеного, сума  пені та 3% річних задовольняються судом у тій частині, де момент поставки та момент прострочення можливо дослідити.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове  задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача суми пені в розмірі 181,28 грн., 3% річних у розмірі 33,09 грн., суми штрафу у розмірі 1043,15  грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони –пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.  44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНПАР-ГС" (65069, м.Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 72), р/р 26001501721 в ФАБ  „Південний”, МФО 328964, код ЄДРПОУ 20957254) на користь Приватного підприємства "Фенікс" (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21) р/р 26008325518 у АБ  „Південний”, МФО 328209, код ЄДРПОУ 31716034)  181 (сто вісімдесят одна) грн. 28 коп. пені, 33 (тридцять три)грн. 09 коп. 3% річних, 1043 (одна тисяча сто сорок три) грн. 15 коп. штрафу, 63 (шістдесят три) грн. 01 коп. державного мита та 72 (сімдесят дві ) грн. 90 коп.  витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

           Суддя