Рішення

від 29.04.2020 по справі 291/1432/19

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №291/1432/19

Категорія 67

2/295/3606/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

за участі секретаря Поліщук О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області про усунення перешкод у володінні майном шляхом зміни місця реєстрації неповнолітніх осіб,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, в обґрунтування вимог за яким зазначив, що є власником квартири АДРЕСА_1 . За словами позивача, з відповідачкою він перебував у зареєстрованому шлюбі, який повторно був розірваний згідно з рішенням суду та під час перебування в шлюбі у сторін народилось двоє дітей: сини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти залишились проживати з матір`ю, на їх утримання позивач регулярно сплачує аліменти. Однак відповідачка, незважаючи на зміну дітьми місця свого проживання, з реєстраційного обліку в належній позивачу квартирі їх не зняла і за місцем їх фактичного проживання не зареєструвала. Позивач стверджує, що діти до даного часу залишаються зареєстрованими за місцем його проживання, хоча з ним фактично не живуть. Крім того позивач звертає увагу, що реєстрація місця проживання неповнолітніх дітей в належному йому житловому приміщенні порушує його права, оскільки це обмежує право на розпорядження своєю власністю, він не може відчужити належну йому квартиру у зв`язку з реєстрацією в ній місця проживання неповнолітніх осіб. Також реєстрація дітей не за місцем їх фактичного проживання порушує їхні права, оскільки вони можуть бути позбавлені права отримувати послуги, що тісно пов`язані з реєстрацію, зокрема отримання медичної допомоги, відвідування навчальних та дошкільних закладів. Оскільки ОСОБА_3 не надає дозволу на зняття з реєстрації дітей за місцем проживання позивача та на реєстрацію місця проживання дітей за адресою свого місця проживання, ОСОБА_1 просить суд зобов`язати відповідача, як матір дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснити реєстрацію місця проживання дітей за своїм місцем проживання.

Ухвалою судді Ружинського районного суду Житомирської області Митюк О.В. від 13.11.2019 цивільну справу № 291/1432/19 за указаним позовом передано за підсудністю до Богунського районного суду м. Житомира.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 06.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Також на підставі даної ухвали залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Службу у справах дітей Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просили їх задовольнити. Додали, що реєстрація дітей у належній позивачу квартирі перешкоджає останньому знятись з реєстраційного обліку за адресою у смт. Ружин та зареєструватись за місцем свого фактичного проживання у столиці України.

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з`явились про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, направили на адресу суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала та заперечила проти їх задоволення.

Також відповідачем були подані письмові пояснення, у яких ОСОБА_3 вказала, що після розірвання шлюбу між сторонами склалися неприязні стосунки і їх малолітні діти не мали можливості проживати у спірній квартирі. Місце проживання дітей було визначене судовим рішенням. За словами відповідача, відсутні підстави для визнання дітей позивача такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням, оскільки діти зареєстровані у спірному будинку зі згоди позивача, а позивачем, в свою чергу, не надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження того, що реєстрація дітей спричиняє йому перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні належним йому жилим приміщенням. Висновки про те, що діти проживають з матір`ю і повинні бути там зареєстровані є необґрунтованими, оскільки позивач є батьком дітей і має рівні з матір`ю права та обов`язки щодо дітей, зокрема щодо забезпечення їм права на користування житлом, власником якого він є. ОСОБА_3 робить у своїх поясненнях висновок, що факт не проживання дітей у належній їх батьку квартирі з 2017 року не може бути підставою для зняття з реєстрації у вказаній квартирі його дітей, а право користування приміщенням за малолітніми дітьми надасть їм у майбутньому визначити своє місце проживання самостійно відповідно до положень ЦК України. Так як малолітні діти не можуть самостійно обирати місце свого проживання, тому їх не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення їх права користування цим житлом. З огляду на викладене у письмових поясненнях, які по суті є відзивом на позов, ОСОБА_3 просила суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов наступного висновку

Судом встановлено, що сторони по справі двічі перебували у зареєстрованому шлюбі, останній з яких був розірваний рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 16.12.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що сторони є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , що перебуває у приватній власності позивача на підставі договору купівлі-продажу від 26.02.2010 (а.с. 9, 10, 12, 13, 21).

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 із 12.05.2015, а станом на час розгляду справи проживають разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 20, 22, 83, 84).

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також частина перша статті 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК Української РСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Кривіцька і Кривіцький проти України ( Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine ), рішення від 02 грудня 2010 року) поняття житло не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (частина друга статті 3 СК України).

Частиною другою статті 11 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України Про охорону дитинства діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що факт не проживання дітей сторін із їх батьком - позивачем у квартирі у смт. Ружин із липня 2016 року не може бути підставою для їх зняття з реєстрації у вказаній квартирі, а право користування жилим приміщенням за малолітніми дітьми надасть їм у майбутньому визначити свої місце проживання самостійно відповідно до положень частини четвертої статті 29 ЦК України.

Таким чином, оскільки малолітні діти не можуть самостійно обирати місце свого проживання, тому факт їх не проживання у квартирі позивача не є безумовною підставою для позбавлення їх права користування цим житлом.

Враховуючи наведене, суд на підставі оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки діти зареєстровані у спірному будинку зі згоди позивача, а позивачем, в свою чергу, не надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження того, що реєстрація дітей спричиняє йому перешкоди у користування належним йому жилим приміщенням.

Подібні висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 210/1857/15-ц та повинні враховуватись судами нижчих інстанцій згідно з вимогами ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 29, 317, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК УРСР, ст.ст. 3, 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на апеляційне оскарження рішення продовжуються на строк дії такого карантину .

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ).

Третя особа: Служба у справах дітей Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області (адреса: Житомирська область, Ружинський район, смт. Ружин, вул. Бірюкова, 2 код ЄДРПОУ 24703947).

Суддя