Рішення

від 12.05.2020 по справі 551/294/20

ШИШАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №551/294/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2020 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сиволапа Д.С.,

секретаря - Кулинченко О.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Шишаки Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яреськівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Шишацького районного суду Полтавської області із позовом до Яреськівської сільської ради про визнання права власності на спадкове нерухоме майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування своїх вимог вказала, що матері належав житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 .

Позивач вчасно прийняла спадщину, але через відсутність правовстановлюючих документів на майно позбавлена можливості оформити спадкове майно на своє ім`я.

В зв`язку з вищевикладеним, посилаючись на норми ЦК та ЦПК України, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду та просила, в порядку спадкування за законом, визнати за нею право власності на даний спадковий будинок.

Ухвалою суду від 16 березня 2020 року у справі відкрито провадження та вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою судом витребувано завірені копії спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 27 квітня 2020 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність та підтримання позовних вимог. На стягненні судових витрат з відповідача не наполягали.

Представник відповідача - Яреськівської сільської ради, будучи належним чином повідомленим судом про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву про визнання позову та про розгляд справи у його відсутність.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників судового розгляду, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку про те, що визнання позову відповідачем є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а отже позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно технічного паспорту ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор (інв. справа № 40070) від 13.11.2015 спірний житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку 1963 року побудови, загальною площею 64,4 кв.м., жилою площею 38,7 кв.м. (літ. - А-1), сараїв (літ. - Б, В), гаражу (літ. - Г), погребу вхідного (літ. - П) (а.с.8-10).

Відповідно до довідки Яреськівської сільської ради від 16.11.2015 № 654 домоволодіння в АДРЕСА_2 згідно погосподарської книги № 7, особовий рахунок № НОМЕР_1 станом на 01.07.1990 року відносилось до колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_3 , 1930 р.н., а членами ОСОБА_2 , 1933 р.н. (дружина). Аналогічні данні містяться у виписці з погосподарської книги № 3 за 2001-2005 роки (а.с.13,18).

Згідно довідки Яреськівської сільської ради від 05.01.2016 № 57 на підставі рішення 8 сесії 23 скликання Яреськівської сільської ради від 29.02.2000 змінена адреса житлового будинку в АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 (а.с.14).

Згідно довідки ПП Полтавське БТІ Інвентаризатор від 24.11.2015 № 10773 реєстрація права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 не проводилась (а.с.17).

Згідно ст. 5 ЦК України Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України - Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи те, що згідно технічної документації спадковий житловий будинок та господарські приміщення побудовані в період з 1963 по 1970 рік, суд розглядаючи спірні правовідносини керується тими нормами права, які існували на час їх виникнення, зокрема положеннями ЦК УРСР.

Так, у відповідності до чинного на той час законодавства, зокрема положень Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, вимог інших нормативних актів УРСР, що існували до його прийняття та введення в дію, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику, у справах за позовами про захист права приватної власності від 22.12.1995 року № 20 із змінами і доповненнями, щодо роз`яснення ст.ст. 17, 18 Закону України Про власність вбачається, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно ст. 13 Закону Української РСР Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов`язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг.

Таким чином записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що наявність відповідного запису у погосподарській книзі № 7, особовий рахунок № НОМЕР_1 Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області є належним документом, що підтверджує право спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 та який станом на 01.07.1990 відносився до колгоспного двору, наступних громадян: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.13).

На період будівництва житлового будинку, яке здійснено в 1963 році, введення об`єкту до експлуатації потрібно не було, що підтверджено листом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.1999 року № 12/5-126, яким роз`яснюється процедура реєстрації об`єктів нерухомості збудованих до 05.08.1992 року.

Будинок з моменту побудови і до цього часу знаходиться в сільському населеному пункті, має в ньому окремий порядковий номер. Придатність будинку для проживання та належність його колишнім членам колгоспного двору ніким не оспорюєтся.

Згідно ст. 112 ЦК УРСР майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Таким чином з врахуванням приписів ст. 112 ЦК УРСР 1963 року спірний житловий будинок належав членам колгоспного двору: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

При цьому в разі визначення частки співвласників даного будинку, кожен з них мав би право власності на 1/2 його частину, оскільки судом не встановлено підстав відступати від принципу рівності часток кожного зі співвласників.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 02.04.2003 (а.с.7).

Спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_3 не заводилась, що підтверджується Витягом зі спадкового реєстру № 59458203 від 18.02.2020 (а.с.65).

Залишившись проживати у спільному будинку дружина померлого ОСОБА_2 прийняла спадщину відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном.

Таким чином ОСОБА_2 стала одноосібним власником спірного житлового будинку, але за життя не встигла оформити свої права на нього.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 25.05.2015 (а.с.6).

Позивач ОСОБА_1 є донькою померлої, що підтверджується свідоцтвами про її народження та про укладення шлюбу, яким обумовлено зміну прізвища (а.с.5).

Як встановлено судом із матеріалів спадкової справи № 134/2015, яка ведеться приватним нотаріусом Шишацького районного нотаріального округу Плаксіною П.Б., заповіту померла ОСОБА_2 не залишила, а єдиним її спадкоємцем першої черги за законом, яка вчасно прийняла спадщину є позивач. Відомості про інших спадкоємців, що мають право на спадщину у матеріалах спадкової справи відсутні (а.с. 31-68).

Постановою приватного нотаріуса Шишацького районного нотаріального округу Плаксіної П.Б. від 18 лютого 2020 року № 55/02-31 спадкоємцю ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину за заповітом на спадкове майно померлої ОСОБА_2 у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане майно на ім`я померлого (а.с.20).

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України та ст.ст. 316, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно бути позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюєтся або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, успадкувавши після смерті матері належний їй житловий будинок, право власності на який вона не зареєструвала за своє життя, позивач позбавлена можливості оформити будинок на себе через відсутність відповідних правовстановлюючих документів на ім`я померлої, що є перешкодою для реалізації нею права власності на спадкове майно.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що позивач на відшкодуванні судових витрат не наполягає, суд відносить їх на рахунок позивача.

Керуючись вимогами ст.ст. 206, 258-259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Шишацької селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

В порядку спадкування за законом, визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 право власності на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у вигляді належного останній на момент смерті житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку 1963 року побудови, загальною площею 64,4 кв.м., жилою площею 38,7 кв.м. (літ. - А-1), сараїв (літ. - Б, В), гаражу (літ. - Г), погребу вхідного (літ. - П).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області в 30-ти денний строк з дня його підписання.

Вказаний строк оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Головуючий суддя Д.С. Сиволап