Ухвала
від 28.04.2020 по справі 0523/14624/2012
ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0523/14624/2012

Провадження № 2-в/185/36/20

У Х В А Л А

28 квітня 2020 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Врони А.О., за участю секретаря судового засідання - Зубкової П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 0523/14624/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» , ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» , ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2020 року доручено Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області вирішити питання щодо відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» , ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» , ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними за ініціативою суду.

На підставі розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 2710/38-14, справи, підсудні Київському районному суду м.Донецька підсудні Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровськоїобласті.

В архіві Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області відсутня вищевказана справа.

Учасники справи повідомлені належним чином в судове засідання не з`явились, заявник просив розглянути справу за його відсутності, інші учасники справи про причину неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Відповідно до ст. 493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 494 ЦПК України передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

Враховуючи категорію даної справи, суд на підставі п. 4 ч. 5 статті 12 ЦПК сприяє встановленню фактів та обставин, необхідних для відновлення втраченого судового провадження.

Також суд при вирішенні даної заяви враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред`явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.

Враховуючи встановлені ч. 3 ст. 493 ЦПК України обмежені терміни розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження, суд має констатувати вжиття всіх можливих заходів, направлених на відновлення втраченого судового провадження.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні наступні судові рішення:

- рішення Київського районного суду м.Донецька від 21 лютого 2013 року у справі № 0523/14624/2012, яким позов Публічного акціонерного товариства Родовід банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково, в задоволенні зустрічних позовних заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід банк про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними - відмовлено;

- додаткове рішення Київського районного суду м.Донецька від 21 березня 2013 року, яким доповнено рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2013 року;

- ухвала Апеляційного суду Донецької області від 30 квітня 2013 року у справі №0523/14624/2012, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 повернуто;

- ухвала Апеляційного суду Донецької області від 30 квітня 2013 року у справі №0523/14624/2012, якою апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Родовід банк повернуто;

- ухвала Апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2013 року у справі №0523/14624/2012, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 ;

- ухвала Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2013 року у справі №0523/14624/2012, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ;

- ухвала Апеляційного суду Донецької області від 05 червня 2013 року у справі №0523/14624/2012, якою апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відхилено, рішення Київського районного суду м.Донецька від 21 лютого 2013 року та додаткове рішення Київського районного суду м.Донецька від 21 березня 2013 рокузалишено без змін.

При вирішенні питання щодо можливості відновлення втраченого судового провадження судом врахована наявність судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Вивчивши отримані судом матеріали, проаналізувавши їх у сукупності, суд приходить до висновку про достатність зібраних судом матеріалів для відновлення втраченого судового провадження в частині судових рішень.

Керуючись ст. 13, 81, 89, 258, 260, 493-495 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відновити втрачене судове провадження справи № 0523/14624/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» , ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» , ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними, в частині:

- рішення Київського районного суду м.Донецька від 21 лютого 2013 року у справі № 0523/14624/2012, згідно тексту якого

Справа № 2/257/287/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Гурідової Н.М.,

при секретарі Вільчинському Е.В.,

за участю представника позивача Болгової А.В.,

за участю представників відповідачів ОСОБА_3 , Мукорез А.В ОСОБА_4 , Ларіонова ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Родовід банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Родовід банк , ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід банк , ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними , суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач за первісним позовом звернувся до суду із позовом до відповідачів за первісним позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту, посилаючись на те, що 04 травня 2007 р. року між позивачем і відповідачем ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №Д048/АА-088.07.2. Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу ОСОБА_2 кредит в доларах США на купівлю автомобіля, в загальному розмірі 15 500,00 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот доларів США, 00 центів) доларів США. Сума кредиту в повному обсязі була надана відповідачу ОСОБА_2 позивачем у відповідності з положеннями пункту 1.4. кредитного договору, тобто готівкою з подальшим їх обов`язковим продажем через касу банку. Факт видачі кредиту відповідачу ОСОБА_2 за кредитним договором підтверджується заявою про видачу готівки №343_30 від 04 травня 2007 р. Таким чином, банк в повному обсязі виконав свої обов`язки перед відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором. Кредит був виданий Відповідачу під обов`язок сплати ним Банку: - процентів за користування грошовими коштами в розмірі 12,5% (дванадцять цілих п`ять десятих) процентів річних (п. 1.5. кредитного договору); Відповідно до п.п. 3.1-3.3 Кредитного договору, Боржник взяв на себе обов`язок: - починаючи з місяця, наступного за звітним (тобто, з червня 2007 р.), щомісяця частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 258,34 (двісті п`ятдесят вісім доларів США) доларів США на рахунок, вказаний в пункті 1.3 кредитного договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку; - повернути одержані кредити згідно з умовами кредитного договору не пізніше 03.05.2012 року; - сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 03 травня 2012 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами. Враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_2 неодноразово порушувались вищезазначені умови кредитного договору, від добровільного погашення боргу відповідач ОСОБА_2 ухиляється, внаслідок чого утворилась заборгованість, що підтверджується виписками з банківських рахунків відповідача ОСОБА_2 №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 . Позивач надіслав на адресу відповідача ОСОБА_2 вимогу №151.6-11-б.б/7217 від 05 жовтня 2010 р., в якій вимагав достроково погасити заборгованість за кредитним договором у семиденний строк. Всупереч умовам пунктів 3.2.,3.3. кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 зобов`язання до теперішнього часу не виконав. Таким чином, загальний розмір грошових вимог Банку, які виникли на підставі кредитного договору, станом на 15 листопада 2011р. складає грошову суму в розмірі 98 464,22 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 8 018,00 доларів США, що станом на 15 листопада 2011 р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 64 002,08 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 2 079,10 доларів США, що станом на 15 листопада 2011р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 16 596,00 гривень;- пеня за прострочу виконання грошових зобов`язань - 17 866,14 гривень.

В якості забезпечення виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_2 перед Банком по кредитному договору, між позивачем та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки №Д048/АА-088/2.07.2 від 04 травня 2007 р.. У відповідності до пункту 1.1. договору поруки відповідач ОСОБА_1 зобов`язався солідарно відповідати перед позивачем у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором. 03 серпня 2010 року позивач надіслав на адресу відповідача ОСОБА_1 вимогу № 151.6-11-б.б/6130 в якій повідомив його, що боржник не виконує своїх зобов`язань за кредитним договором, сповістив про розмір заборгованості боржника (відповідача ОСОБА_2 ) перед позивачем за кредитним договором та вимагав погасити вказану заборгованість. Однак відповідач ОСОБА_1 не виконав зазначену вимогу позивача і внаслідок цього, заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед Банком за кредитним договором залишається непогашеною і на даний момент. Позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №Д048/АА-088.07.2 від 04 травня 2007 р. в розмірі 98 464,22 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 8 018,00 доларів США, що станом на 15 листопада 2011 р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 64 002,08 гривень;- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 2 079,10 доларів США, що станом на 15 листопада 2011р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 16 596,00 гривень; - пеня за прострочку виконання грошових зобов`язань - 17 866,14 гривень. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 984,64 грн. (а.с.1-2).

В подальшому представник позивача надала суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ДО48/АА-088.07.2 від 04.05.2007 року в розмірі 125918,70 гривень, з яких : 8018,00 доларів США, що станом на 24.10.2012 року , згідно курсу НБУ еквівалентно 64087,87 гривень, прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 2586,16 доларів США, що станом на 24.10.2012 року , згідно курсу НБУ еквівалентно 20671,18 гривень, пеню за прострочку виконання грошових зобов`язань у розмірі 36738,40 гривень. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання становить - 4421,5 гривень, з яких : 3% річних за прострочення виконання зобов`язання і своєчасного повернення кредиту - 3346,67 гривень; 3% річних за прострочення виконання зобов`язань зі своєчасної сплати нарахованих відсотків - 1074,58 гривень та суму сплаченого судового збору (а.с.138).

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись із зустрічними позовними заявами до ПАТ Родовід банк про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними (а.с.183-195,а.с.215-221), мотивуючи свої вимоги тим, що при укладанні спірного кредитного договору позивачем за первісним позовом не були виконані вимоги ст. 203 ч1 ЦК України, а також вимоги ст. 203 ч5 ЦК України. Даний договір було укладено із відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 , відповідно до якого позивач за первісним позовом зобов`язався відкрити кредитну лінію на загальну суму 15500 доларів США строком до 03 травня 2012 року , кредит було надано , виключно на такі цілі : придбання автомобілю відповідно до договору № 00198-07 купівлі - продажу автомобіля від 23.04.2007 року - 78275 грн., що за курсом НБУ на 03.05.2007 року складає 15500 дол. США., проте відповідач ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві вказує, що дана інформація про курс НБУ на 03.05.2007 року , позивачем за первісним позовом суду не надано ; на сплату страхових платежів відповідно договору страхування № 7107041 від 27 квітня 2007 року - 0,00 доларів США; для обліку виданих кредитів позивач за первісним позовом відкрив позичальникові рахунок № НОМЕР_7 ; сума кредиту надавалась позичальникові готівкою з подальшим зобов`язанням продажу через касу банку для проведення подальших розрахунків за договорами вказаними у договорі; процентна ставка за кредитним договором встановлювалась у розмірі 12,5 % річних , для обліку нарахованих процентів за використання кредиту; з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено договір застави автомобіля марки BYD модель F3, відповідно до договору застави № Д048/АА-088/7.2 від 04 травня 2007 року, банк був зобов`язаний надати позичальникові кредит на цілі встановлені договором,на загальну суму , що не перевищувала розміру кредитної лінії, у разі невиконання позичальником умов цього договору , банк мав право вимагати дострокового розірвання договору, повернення отриманих коштів, сплати нарахованих процентів, відшкодування збитків, заподіяних банку. Позивач за зустрічною позовною заявою вказує, що вказаний кредитний договір було укладено з визначенням його змісту на підставі стандартної форми, запропонований банком для всіх клієнтів , фізичних осіб, що підтверджується інформацією, вказаною банком на останньому аркуші кредитного договору. Крім того, позивач за зустрічною позовною заявою вказує, що аналіз укладеного договору , наданого банком позичальнику, вказує, що він містить положення, які погіршили положення відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , як споживача за споживчим кредитом, по відношенню до умов, встановлених чинним законодавством України. Відповідно до положень Закону України Про захист прав споживачів , відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 є споживачем за кредитним договором, оскільки вона отримала споживчий кредит для задоволення своїх особистих потреб. Крім того, позивач за зустрічною позовною заявою вказує, що спірний договір відповідає усім ознакам споживчого кредиту, крім того зазначив, що на останній сторінці договору мається інформація , що ОСОБА_2 підтверджує, що до моменту укладання цього договору у письмовій формі, попереджено про всі умови кредитування, передбачені Законом України Про захист прав споживачів . Це свідчить про те, що банком не були виконані вимоги, в частині письмового повідомлення ОСОБА_6 перед укладанням кредитного договору, як це передбачено вимогами Закону України Про захист прав споживачів . Крім того , позивач за зустрічним позовом вказує, що при укладанні спірного договору банк по відношенню до ОСОБА_7 займав монопольне положення, тому умови кредитного договору не ґрунтувались на принципах добросовісності, розумності та справедливості. Крім того , позивач за зустрічним позовом вказує, що при зверненні до суду позивач за первісним позовом не надав суду доказів, що підтверджували отримання останнім відповідної генеральної, а також індивідуальної ліцензії для надання та отримання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засіб платежу. Позивач за зустрічним позовом вказує, що виконання Фаліною умов кредитного договору від 04.05.2007 року в наступному, було порушенням принципу добросовісності, умови кредитного договору є несправедливими, оскільки виник суттєвий баланс договірних прав та обов`язків на її шкоду, як споживача кредитних послуг. Крім того, позивач за зустрічним позовом вказує, що використання банком доларів США як предмету кредиту є внесенням в договір пункту , що значно погіршує положення ОСОБА_7 як споживача порівняно з банком в разу настання відповідних подій , що дає їй право вимагати визнання в цілому кредитного договору недійсним. Позивач за зустрічним позовом вказує, що з платіжних квитанцій виходить що ОСОБА_7 в період з червня 2007 року по теперішній час , на основній сумі боргу за кредитним договором частково погасила тіло кредиту у розмірі 7482 дол. США, що за курсом НБУ складає 59781,18 гривень, виходячи з цього станом на 14.12.2012 року, сума кредитного боргу ОСОБА_7 складає 18493,82 гривень. Крім того, суттєвий дисбаланс договірних відносин на шкоду майновим інтересам ОСОБА_7 , як споживача фінансових послуг, підтверджується фактами зловживання банком своїм правом у відношенні встановлення майнової відповідальності та способів забезпечення виконання Фаліною кредитного зобов`язання. В той час як майнова відповідальність банку, за порушення умов кредитного договору не передбачалась. Крім того позивач за зустрічною позовною заявою вказує, що банк не надав суду та відповідачам офіційні відомості НБУ про курс національної валюти по відношенню до долара США, а тому позовні вимоги банку в тій частині , не підтверджені документально. Позивач зазначив, що з моменту укладання договору залогу до теперішнього часу , банк з такими вимогами до ОСОБА_7 не звертався. В результаті чого, позичальник змушений був сам звернутись до банку з листом, в якому наполягав на переданні предмету залогу у власність банку в рахунок погашення суми боргу за кредитним договором, оскільки курс долара США станом на 01.12.2012 року значно підвищився курс долара США , що ставить його у тяжке матеріальне становище, позичальник довгий час не має засобів існування. З моменту укладання спірного договору , до теперішнього часу , банк ніяких заходів до врегулювання порушення законодавства та погашення кредиту не приймав, предмет застави, автомобіль не оглядав, з Фаліною не зустрічався . При укладанні договору поруки банк ознайомив поручителя Рябуху про те, що ліміт кредитної лінії , наданої позичальником, Фаліної склав 15500 доларів США , банк відкриває позичальнику поновлювану кредитну лінію на загальну суму 15500 доларів США строком по 03.05.2012 року включно. За таких обставинах ОСОБА_8 дала згоду на укладання договору поруки та нести солідарну відповідальність перед банком в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язання ОСОБА_7 . Однак, замість дотримання вимог, які пред`являються до надання відновлювальної кредитної лінії та особливо в частині лімітів видачі при умовах погашення ліміту заборгованості , банк надав ОСОБА_7 всю суму кредиту , про що ОСОБА_8 в відомість не поставив, про мету кредитування не повідомив, інших суттєвих умов кредитної лінії не повідомив. В результаті замість відповідальності поручителя , передбаченої умовами відновлювальної кредитної лінії, як це було передбачено умовами договору поруки, банк у своїх уточнених позовних вимогах, поставив питання про солідарну відповідальність ОСОБА_8 за кредитним договором. При цьому видачу споживчого кредиту, банк повинен сам нести всі можливі ризики його видачі. В результаті зміни обставин, без згоди поручителя , відбулося збільшення об`єму його відповідальності. Крім того позивачі за зустрічним позовом вказують, що позовна заява відповідачем за зустрічним позовом подано за спливом строків давнини. Позивачі за зустрічним позовом просять визнати кредитний договір укладений між ПАТ Родовид Банк да ОСОБА_2 , а також договір поруки укладений між ПАТ Родовид Банк та ОСОБА_1 - недійсними крім того у задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом відмовити , стягнути з ПАТ Родовид банк на користь ОСОБА_2 сплачені нею 7482 дол. США, зобов`язати ПАТ Родовид Банк провести розрахунки суми сплаченого ОСОБА_7 кредиту в рахунок погашення її заборгованості, провести експертну оцінку предмету застави по кредитному договору, автомобілю який належить ОСОБА_7 .

Позивач за первісним позовом у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом та уточненнями підтримала у повному обсязі, надала аналогічні пояснення викладеним у первісній позовній заяві, зустрічний позов не визнала та надала пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях (а.с.249-252,260-263), наполягала на задоволення первісного позову згідно остаточної заяви про уточнення позовних вимог.

Представники відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 та ОСОБА_3 в судовому засіданні первісний позов не визнали, зустрічну позовну заяву підтримали у повному обсязі, та надали аналогічні пояснення викладеним у зустрічній позовній заяві.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_10 в судовому засіданні первісний позов визнала частково, підтримала зустрічний позов та додала, що ОСОБА_2 є її невісткою. Їй також відомо, що дійсно між ОСОБА_2 та позивачем 04 травня 2007 року був укладений кредитний договір на придбання автомобіля, зі слів ОСОБА_2 їй стало відомо, що грошові кошти у банку їй були надані в гривні. ОСОБА_2 до 2009 року сплачувала за кредитним договором, але з літа 2009 року у зв`язку з тим, що вона стала зловживати наркотичними засобами та перебувати на лікуванні у неї виникла заборгованість. Вона, дізнавшись, що у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором стала частково її сплачувати з урахуванням того, що на її утриманні знаходяться двоє дітей ОСОБА_2 .. Також від ОСОБА_2 їй стало відомо, що ОСОБА_2 взагалі не знає її поручителя ОСОБА_1 , тому вважає, що відповідати перед банком повинна тільки ОСОБА_2 .. Також додала, що вважає дії банка не правомірними, оскільки вони навмисно, знаючи що за даними кредитним договором виникла заборгованість не проводять стягнення на заставне майно.

Суд, заслухавши представника позивача за первинним позовом, представників відповідачів, представників позивачів за зустрічною позовною заявою, представника відповідача за зустрічною позовною заявою, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, вважає, що первісний позов Публічного акціонерного товариства Родовід банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Родовід банк , ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними - задоволенню не підлягає, зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід банк , ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними - задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 травня 2007 р. між позивачем ПАТ Родовід банк та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №Д048/АА-088.07.2 ( а.с. 78-80).

Відповідно до п.п.1.1. кредитного договору банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 15500,00 доларів США терміном по 03.05.2012 року включно. (а.с.78)

Відповідно до п.п. 3.1 кредитного договору боржник взяв на себе обов`язок: починаючи з місяця, наступного за звітним (тобто, з червня 2007 р.), щомісяця частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 258,34 (двісті п`ятдесят вісім доларів США) доларів США на рахунок, вказаний в пункті 1.3 кредитного договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку;

Відповідно до п.п. 3.2 кредитного договору боржник взяв на себе обов`язок: повернути одержані кредити згідно з умовами кредитного договору не пізніше 03.05.2012 року;

Відповідно до п.п. 3.3 кредитного договору боржник взяв на себе обов`язок: сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10го числа кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами.

У забезпечення виконання зобов`язань відповідача Фаліною перед Банком по кредитному договору, між Банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №Д048/АА-088/2.07.2 від 04 травня 2007 р. (а.с.101-102).

Відповідно до пункту 1.1. договору поруки відповідач ОСОБА_1 зобов`язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором №Д048/АА-088.07.2. (а.с.101)

Згідно з пунктом 2.1. договору поруки у випадку невиконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за платежами, що передбачені кредитним договором, Поручитель на підставі письмового повідомлення Позичальника або Банку не пізніше наступного робочого дня після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок Банку в повному обсязі заборгованість Позичальника за кредитним договором.

Забезпеченням виконання зобов`язань за цим договором є застава автомобіля марки BYD реєстраційний номер НОМЕР_8 , що підтверджується договором застави від 04 травня 2007 року, підписаний відповідачем ОСОБА_2 (а.с.300-302).

Так, відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.. 625 ЦК України та процентів, належних йому відповідно до ст.. 1048 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 04.05.2007 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ДО48\АА-088.07.2 (а.с.78). Згідно договору позичальник отримав 15500 доларів США зі сплатою 12,5% річних (а.с.78). Відповідно до п.п. 3.1 кредитного договору відповідач ОСОБА_2 взяла на себе обов`язок: починаючи з місяця, наступного за звітним (тобто, з червня 2007 р.), щомісяця частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 258,34 (двісті п`ятдесят вісім доларів США) доларів США на рахунок, вказаний в пункті 1.3 кредитного договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку (ас.78). Відповідно до п.п. 3.3 кредитного договору відповідач ОСОБА_2 взяла на себе обов`язок: сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10го числа кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами (а.с.78). Відповідно до п.3.9. кредитного договору ОСОБА_2 взяла на себе обов`язок за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів, сплачувати Банку за кожний день пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у пункті 1.5 цього Договору, від суми простроченого платежу (а.с.79).

Вказаний договір підписаний сторонами, про що в судовому засіданні не заперечували сторони, та свідчить про ознайомлення відповідача ОСОБА_2 зі змістом Договору та згоду з його умовами.

Зобов`язання позивачем за кредитним договором виконані, що не оспорюється сторонами та підтверджується заявою на видачу готівки №343-30 від 04 травня 2007 року (а.с.81).

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання перед банком не виконав, оскільки згідно з наданого суду розрахунку заборгованості (а.с.140-143) у відповідача ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі: 121497 грн. 45 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 8018 доларів США, що станом на 24 жовтня 2012 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 64087 грн. 87 коп., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 2586,16 доларів США, що станом на 24 жовтня 2012 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 20671 грн. 18 коп., пеня за прострочку виконання грошових зобов`язань - 36738 грн. 40 коп.

Ці обставини ні відповідачем, ні його представником ОСОБА_10 не спростовані, крім того в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_10 стверджувала, що ОСОБА_2 до літку 2009 року сплачувала за кредитним договором, а після того, як стала зловживати наркотичними засобами по стану здоров`я припинила сплачувати. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_2 порушено зобов`язання за договором кредиту.

Відповідно до ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.

Згідно вимогам ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно вимогам ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 04.05.2007 року було укладено договір поруки №ДО48\АА-088\2.07.2 (а.с.101-102) Згідно з договором поруки Поручитель на добровільній основі бере на себе зобов`язання перед Банком відповідати по зобов`язаннях Позичальника, що передбачені умовами кредитного договору.

Згідно п.2.1 Договору поруки № №ДО48\АА-088\2.07.2 від 04.05.2007 року у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, поручитель на підставі письмового повідомлення позичальника або банку не пізніше трьох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення погашає на рахунок власних коштів на рахунок банку або шляхом внесення готівкових коштів в касу банку в повному обсязі суму заборгованості за позичальника за кредитним договором (а.с.101).

Як було встановлено в судовому засіданні і це також підтверджується матеріалами справи, 03 серпня 2010 року Банк надіслав на адресу Поручителя Вимогу № 151.6-11-б.б/6130 (а.с.98-100) в якій повідомив його, що Боржник не виконує своїх зобов`язань за кредитним договором, сповістив про розмір заборгованості Боржника перед Банком за кредитним договором та вимагав погасити вказану заборгованість. Однак поручитель ОСОБА_1 не виконав зазначену вимогу Банку і внаслідок цього, заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед Банком за кредитним договором залишається непогашеною і на даний момент.

Невиконання поручителем своїх зобов`язань за договором поруки призвело до порушення ним положень статей 526 та 554 ЦК України.

Оскільки ОСОБА_2 не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а ОСОБА_1 взяла на себе відповідно до укладеного договору поруки зобов`язання по виконання умов кредитного договору, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги банку є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Сума заборгованості підлягає стягненню з ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 відповідно до закону та умов договору - солідарно у розмірі 121497 грн. 70 коп..

Що стосується доводів представників відповідачем в тієї частині, що ОСОБА_2 з ОСОБА_1 не знайома та не запрошувала її бути поручителем, судом до уваги не приймаються, оскільки вони не знайшли свого підтвердження, крім того спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що в судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_1 не заперечували про те, що саме відповідачкою ОСОБА_1 був укладений та підписаний договір поруки.

Що стосується доводів позивача в тієї частині позову, що з відповідачів необхідно стягнути 3% річних з посиланням на вимоги ст.625 ЦК України є неспроможними, оскільки відповідно до вказаної норми права відповідальність за порушення строків виконання грошових зобов`язань у розмірі 3% річних наступає, якщо інший процент не передбачений договором. З матеріалів справи вбачається, що згідно кредитного договору сторони домовились про інший процент відповідальності за порушення строків погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, відповідно до якого з урахуванням тривалості прострочення внесення платежів проведено розрахунок пені.

Що стосується зустрічних позовних заяв суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частини 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст.ст.15 і 23 цього Закону.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.

Зі справи вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір, згідно якого позивач отримав кредит для споживчих потреб. Договір укладений у письмовій формі, підписаний сторонами.

Як вбачається зі змісту спірного договору, у ньому передбачено всі істотні умови такого виду договору відповідно до вимог чинного на той час цивільного законодавства та інших нормативно-правових актів. Укладаючи кредитний договір, сторони дійшли згоди щодо укладання договору за зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи на момент отримання коштів сторони з власної волі на свій розсуд визначили для себе правила подальшої поведінки, зокрема щодо усіх ризиків, пов`язаних зі зміною обставин, з яких вони виходили при укладенні цього договору, в тому числі і щодо можливих економічних змін.

Вся необхідна інформація про умови отримання кредиту, тип відсоткової ставки, процедури виконання договору тощо, які передують укладенню договору була надана позичальнику, що вбачається з умов кредитного договору, зокрема: мету, для якої кредит може бути витрачений; форма його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями позичальника; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий: орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговування та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяг; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка була необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків, або відомості про те, від кого споживач може одержувати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У зустрічній позовній заяві Відповідач ОСОБА_2 зазначає, що кредитний договір суперечить законодавству України, оскільки вона не була повідомлена відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів перед укладанням кредитного договору Банком в письмовій формі про умови надання кредиту та їм не було надано у повному обсязі інформації про умови кредитування, як того вимагає Закон.

Але дані ствердження судом до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються письмовими доказами, а саме кредитним договором від 04 травня 2007 року, де ОСОБА_2 власноруч підтвердила, що до моменту укладання цього Договору в письмовій формі повідомлена про всі умови кредитування, передбачені п. 2 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів» (а.с.78-80).

Що стосується доводів викладених у зустрічних позовних заявах, а саме в тій частині, що банк надавши ОСОБА_7 кредит в доларах США порушив ст. 99 Конституції України, ЦК України, оскільки грошовою одиницею України є гривня, у зв`язку з чим грошове зобов`язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України, судом до уваги не приймається, оскільки не відповідає вимогам Закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносить до кредитних операцій, зазначених у пункті 3 частини першої та у пунктах 3 - 7 частини другої статті 47 цього Закону, зокрема, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Виходячи з викладеного, Банк як фінансова установа може здійснювати кредитування як валютну операцію, при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.

Як встановлено в судовому засіданні і це підтверджується матеріалами справи Банк станом на час укладання кредитного договору, мав видані Національним банком України банківську ліцензію №27 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пп.5-11 частини другої ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", дозвіл №27-4 на право здійснення операцій, визначених пп.1-4 частини другої та частиною четвертою ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" із додатком до такого дозволу (а.с.253-255).

Отже, Банк мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії.

Банк мав право як укладати з ОСОБА_2 кредитний договір в іноземній валюті, так і надавати їй кредит в іноземній валюті.

Це також узгоджується і з роз`ясненням, наданим в п.11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30 березня 2012 року № 5, в якому зазначено що, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Підписавши договір про отримання кредиту в доларах США, відповідач ОСОБА_2 виразила своє волевиявлення та погодився з його умовами, тому доводи щодо валюти кредитування не ґрунтуються на законі та положеннях договору кредиту.

Крім того у зустрічних позовних заявах зазначено, що ОСОБА_2 не отримувала кошти в доларах США згідно кредитного договору, оскільки кошти були перераховані Банком в національній валюті на користь продавця автомобіля і саме через це вважає, що кредит насправді був наданий не в доларах США, а в національній валюті.

Але з даними доводами суд погодитися не може, оскільки це спростовується матеріалами справи, а саме: відповідно до заяви на видачу готівки № 343_30 від 04 травня 2007 року (а.с.81) ОСОБА_2 отримала кредитні кошти в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору, тобто в сумі 15 500,00 доларів США, що підтверджується підписом ОСОБА_2 на вказаному документі. Таким чином, суд приходить до висновку, що факт отримання готівки ОСОБА_2 через касу Банку є доведеним.

У відповідності до п. 1.4. кредитного договору, після отримання готівкою суми кредитних коштів, ОСОБА_2 було здійснено валютно-обмінну операцію, що також підтверджується квитанцією № BUY_203_14 від 04 травня 2007 року (а.с.258), згідно якої судом встановлено, що ОСОБА_2 здійснила через касу Банку обмін суми кредитних коштів у розмірі 15 500,00 доларів США на гривню.

Після здійснення вказаної операції, Банком було здійснено перерахування вказаних коштів на рахунок автосалону, що підтверджується квитанцієй № 126-1-4 від 04 травня 2007 року (а.с.258).

Таким чином судом безперечно встановлено, що Банк видав ОСОБА_2 кредитні кошти відповідно до умов кредитного договору, тобто кредит був виданий в валюті кредитного договору - доларах США.

Що стосується стверджень у зустрічних позовних заявах, а саме про відсутність у матеріалах справи офіційних відомостей НБУ про курс національної валюти по відношенню до долару США, судом не приймаються до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься копія Службового розпорядження НБУ від 23.10.2012 року № 205/410 Про офіційний курс гривні до іноземних валют відповідно до якого станом на 24 жовтня 2012 року 1 долар США дорівнює 7,9930 гривень (а.с.144).

Що стосується стверджень у зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , що вона не отримувала вимогу Банку про дострокове повернення кредиту та сплату нарахованих процентів від 05 жовтня 2012 року, оскільки з 15.11.2007 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судом до уваги не приймаються, оскільки в судовому засіданні встановлено, що при укладанні кредитного договору 04 травня 2007 року ОСОБА_2 було надано Банку копію паспорту відповідно до якого вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.103).

Відповідно до п. 3.12 Кредитного договору Позичальник зобов`язується повідомляти Банк про зміну місяця проживання, прізвища, ім`я та по батькові та інших обставин, що можуть вплинути на виконання зобов`язання за Кредитним договором протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виникнення відповідних змін (а.с.79).

Таким чином суд приходить до висновку, що банк здійснив всі заходи направленні на досудове урегулювання спору направивши вимогу на адресу ОСОБА_2 , (а.с.96-97), але через порушення нею умов кредитного договору, а саме не повідомлення Банк про зміну місця проживання, Банк не мав змоги направити Вимогу на адресу зазначену відповідачем.

Що стосується тих же доводів, але відносно ОСОБА_1 , суд вважає зазначити наступне.

Як було встановлено в судовому засіданні 04 травня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № Д048/АА-088/2.07.2, відповідно до якого вона зобов`язалася солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ОСОБА_2 за Кредитним договором (а.с.101-102).

ОСОБА_1 укладаючи Договір поруки взяла на себе зобов`язання відповідати перед Банком в тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки, що і позичальник.

9.1 Згідно з пунктом 2.1. договору поруки у разі невиконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за платежами, що передбачені кредитним договором, Поручитель на підставі письмового повідомлення Боржника або Банку не пізніше наступного робочого дня після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів в повному обсязі суму заборгованості за Боржника за кредитним договором.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що 03 серпня 2010 року Банк надіслав на адресу Поручителя лист № 151.6-11-б.б/6130 від 03.08.2010р., в якому повідомив ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, сповістив про розмір заборгованості Боржника перед Банком за кредитним договором та вимагав не пізніше наступного робочого дня після одержання письмової вимоги достроково повернути суму кредиту за кредитним договором, сплатити проценти за користування кредитом та суму нарахованої пені, що підтверджується письмовими доказами (а.с.98-99).

Зазначена вимога була отримана ОСОБА_1 11.08.2010 року особисто, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.100), що спростовує доводи, що Банк не повідомив Поручителя про наявну заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором.

Відповідачі у своїх зустрічних позовних заявах зазначають, що зміна обставин, без згоди Поручителя, призвело до збільшення обсягу його відповідальності.

Але з даними доводами суд погодитися не може, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, з договору поруки вбачається, що ОСОБА_1 перед підписанням договору поруки була ознайомлена із всіма умовами та погодилась з ними, про що свідчить її особистий підпис на кожній сторінці договору поруки (101-102).

Крім того, суд вважає зазначити наступне, що відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Відповідно п.1.1. Кредитного договору Банк відкрив Відповідачу-1 відновлювальну кредитну лінію терміном по 03.05.2012 року включно (а.с.78). Отже строк виконання основного зобов`язання настав 03 травня 2012 року, а Банк звернувся з позовною заявою до Київського районного суду м. Донецька про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 16 січня 2012 року (а.с.1), тобто в межах строку позовної давності.

Ні в зустрічних позовних заявах, ні в судовому засіданні представниками відповідачів по первісному позову, ніяких конкретних обставин не наведено та не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що спірні договори були укладені без вільного волевиявлення позичальника та поручителя.

А та обставина, що в процесі дії кредитного договору змінилось матеріальне становище ОСОБА_2 і у неї виникли труднощі з виконання зобов`язань по погашенню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитними коштами, не можуть бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки виникли через певний час після укладання договору.

Таким чином, спірний кредитний договір та договір поруки відповідає вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства. Тому підстав для визнання кредитного договору та договору поруки недійсним відповідно до вимог ст.ст.203,215 ЦК України у справі не вбачається.

Відповідно до ч.3 ст.10, чч.1, 2 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно платіжного доручення №12 (а.с.77) та платіжного доручення №4 (а.с.139) суд вважає за необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, які були сплачені позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 215,526,554,559,617,626,627,634,1054,1046,1055 ЦК України, ЗУ Про банки та банківську діяльність , ЗУ Про захист прав позивачів`ст. 88 ЦПК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Родовід банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства Родовід банк заборгованість за кредитним договором в розмірі 121 497 (сто двадцять одна тисяча чотириста дев`яносто сім) грн.. 70 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства Родовід банк судовий збір у розмірі 1259 (одну тисячу двісті п`ятдесят дев`ять) грн..

В решті позовних вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Родовід банк , ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними - відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід банк , ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ;

- додаткового рішення Київського районного суду м.Донецька від 21 березня 2013 року, згідно тексту якого

Справа № 6/257/234/13

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ №257/2802/13-ц

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Гурідової Н.М.,

при секретарі Вільчинському Е.В.,

за участю представника позивача Абрамової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Родовід банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Родовід банк , ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід банк , ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2013 р., ухваленому у справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Родовід банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Родовід банк , ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід банк , ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними , яким позов Публічного акціонерного товариства Родовід банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково, в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Родовід банк , ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними - відмовлено та задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід банк , ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними - відмовлено.

04.03.2013 р. до Київського районного суду м. Донецька надійшла заява ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що при винесення рішення суду від 21.02.2013 року суд не прийняв рішення по всім позовним вимогам, а саме по вимозі позивача за зустрічним позовом про проведення експертної оцінки предмету застави за кредитним договором, автомобіля марки BYD модель F3, державний номер НОМЕР_9 , який належить ОСОБА_2 , з урахуванням розміру остаточної вартості, даний автомобіль передати ПАТ Родовід банк , в рахунок погашення суми боргу ОСОБА_2 за кредитним договором від 04.05.2007 року.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом заперечувала проти ухвалення додаткового рішення та пояснила, що вважає всі вимоги викладені як в первісному позові та і в зустрічних позовних заявах були вирішені в рішенні суду.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , їх представники діючи на підставі довіреності, належним чином повідомлені про день та час розгляду заяви (а.с.359,360) в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суду не повідомили, тому суд вважає можливим розглянути заяву за їх відсутністю.

Суд заслухавши представника позивача за первісним позовом, дослідив матеріали справи, встановив, що в рішенні суду не вирішено питання про вимогу викладену в зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 , а саме про проведення експертної оцінки предмету застави за кредитним договором, автомобіля марки BYD модель F3, державний номер НОМЕР_9 , який належить ОСОБА_2 , з урахуванням розміру остаточної вартості, даний автомобіль передати ПАТ Родовід банк , в рахунок погашення суми боргу ОСОБА_2 за кредитним договором від 04.05.2007 року.

Оскільки судом при вирішенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід банк , ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними, підстав для її задоволення не знайдено, а тому в задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі, тому судом не встановлено підстав в задоволенні позову в частині вимог про проведення експертної оцінки предмету застави за кредитним договором, автомобіля марки BYD модель F3, державний номер НОМЕР_9 , який належить ОСОБА_2 , з урахуванням розміру остаточної вартості, передати ПАТ Родовід банк , в рахунок погашення суми боргу ОСОБА_2 за кредитним договором від 04.05.2007 року, оскільки вони не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України. Доводи викладені в заяві про ухвалення додаткового рішення, а саме, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями та наркотичними засобами, позбавлена батьківських прав не має постійного місця проживання та роботи, а також ніяких доходів , при цьому заставний автомобіль зберігається у ОСОБА_10 (представник відповідача ОСОБА_2 ), що складає відповідні складнощі з його збереженням не є підставою для задоволення даних вимог.

У відповідності до ст. 220 ч.1 п.1 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

На підставі викладеного і керуючись ст. 220 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Доповнити рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2013 р. за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Родовід банк ОСОБА_11 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Родовід банк , ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід банк , ОСОБА_1 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними, словами: в задоволенні частини вимог про проведення експертної оцінки предмету застави за кредитним договором, автомобіля марки BYD модель F3, державний номер НОМЕР_9 , який належить ОСОБА_2 , з урахуванням розміру остаточної вартості, даний автомобіль передати ПАТ Родовід банк , в рахунок погашення суми боргу ОСОБА_2 за кредитним договором від 04.05.2007 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в Апеляційний суд Донецької області через даний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Гурідова Н.М.

- ухвали Апеляційного суду Донецької області від 30 квітня 2013 року у справі №0523/14624/2012, згідно тексту якої

Категорія 27 Головуючий в 1 інстанції - Гурідова Н.М.

Доповідач - Агєєв О.В.

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

30 квітня 2013 року м. Донецьк

Суддя апеляційного суду Донецької області Агєєв О.В., розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Родовід Банк на рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2013 року позов Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

На вказане рішення суду Публічним акціонерним товариством Родовід Банк подано апеляційну скаргу, яка разом зі справою надійшла до апеляційного суду Донецької області.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 квітня 2013 року дана апеляційна скарга залишена без руху та апелянту надано п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для сплати судового збору.

Копія ухвали отримана апелянтом 15 квітня 2013 року, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, станом на 30 квітня 2013 року недоліки скарги апелянтом не усунуті, до суду із заявою про продовження строку для усунення недоліків скарги апелянт не звернувся, у зв`язку з чим відповідно до ч. 2 ст.121 та ч. 5 ст.297 ЦПК України апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст.121,295 297 ЦПК України, Законом України Про судовий збір , -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Родовід Банк на рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії, вважати неподаною та повернути заявникові.

Роз`яснити апелянту, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів з моменту її постановлення.

Суддя апеляційного суду

Донецької області О.В. Агєєв ;

- ухвали Апеляційного суду Донецької області від 30 квітня 2013 року у справі №0523/14624/2012, згідно тексту якої

Категорія 27 Головуючий в 1 інстанції - Гурідова Н.М.

Доповідач - Агєєв О.В.

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

30 квітня 2013 року м. Донецьк

Суддя апеляційного суду Донецької області Агєєв О.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

На вказане рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, яка разом зі справою надійшла до апеляційного суду Донецької області.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 квітня 2013 року дана апеляційна скарга залишена без руху та апелянту надано п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для виконання вимог п.7 ч.2 ст.295 ЦПК України та доплати судового збору.

Копія ухвали отримана апелянтом 16 квітня 2013 року, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір від 8 липня 2011 року № 3674-VI, сума судового збору у розмірі 57 гривень, сплачена апелянтом згідно квитанції № 147 від 04 березня 2013 року, підлягає поверненню апелянту

Керуючись ст. ст.121,295 297 ЦПК України, Законом України Про судовий збір , -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії, вважати неподаною та повернути заявникові.

Повернути ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_10 ), судовий збір у сумі 57 (п`ятдесят сім) гривень, сплачений нею за квитанцією № 147 від 04 березня 2013 року при зверненні до суду на р/р 31212206780004, банк отримувач: ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 38033949, призначення платежу: судовий збір.

Ухвала може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів з моменту її постановлення.

Суддя апеляційного суду

Донецької області О.В. Агєєв ;

- ухвали Апеляційного суду Донецької області від 24 травня 2013 року у справі №0523/14624/2012, згідно тексту якої

Категорія 27 Головуючий в 1 інстанції - Гурідова Н.М.

Доповідач - Агєєв О.В.

УХВАЛА

про відкриття апеляційного провадження

24 травня 2013 року м. Донецьк

Суддя апеляційного суду Донецької області Агєєв О.В., розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2013 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 березня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2013 року Київським районним судом м. Донецька ухвалено додаткове рішення.

Не погодившись з вказаними рішеннями ОСОБА_1 подала апеляційні скарги, які разом з матеріалами справи надійшли до апеляційного суду Донецької області.

Ухвалою судді апеляційного суду Донецької області від 10 квітня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду від 21 лютого 2013 року залишено без руху та надано строк для доплати судового збору.

22 травня 2013 року апелянтом на виконання вищезазначеної ухвали суду надано квитанцію про сплату судового збору. Сплачена апелянтом сума судового збору за подання апеляційної скарги відповідає пп.1,8 п.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір .

Апеляційна скарга за своєю формою та змістом відповідає вимогам ст.295 ЦПК України. Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відсутні.

Керуючись ст. 297 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відкрити апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2013 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 березня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію апеляційних скарг направити особам, які беруть участь у справі та встановити строк для принесення заперечень на апеляційні скарги до 04 червня 2013 року.

Суддя апеляційного суду

Донецької області О.В. Агєєв ;

- ухвали Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2013 року у справі №0523/14624/2012, згідно тексту якої

Категорія 27 Головуючий в 1 інстанції - Гурідова Н.М.

Доповідач - Агєєв О.В.

УХВАЛА

про відкриття апеляційного провадження

30 травня 2013 року м. Донецьк

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2013 року позов Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково. У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до апеляційного суду Донецької області.

Ухвалою судді апеляційного суду Донецької області від 10 квітня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення суду від 21 лютого 2013 року залишено без руху та надано строк для доплати судового збору.

Ухвалою судді апеляційного суду Донецької області від 30 квітня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто апелянту.

29 травня 2013 року до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2013 року, разом із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску.

Згідно п.8 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки ОСОБА_2 при первинному поданні апеляційної скарги не було пропущено строк апеляційного оскарження рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2013 року, а пропуск апеляційного оскарження на даний час зумовлений об`єктивними причинами (залишення апеляційної скарги без руху та її повернення апелянту), апеляційний суд вважає необхідним поновити апелянту строк на подачу апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2013 року ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Апеляційна скарга за своєю формою та змістом відповідає вимогам ст.295 ЦПК України.

Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відсутні.

Керуючись ст. 297 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2013 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2013 року.

Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію апеляційної скарги направити особам, які беруть участь у справі та встановити строк для принесення заперечень на апеляційну скаргу до 04 червня 2013 року.

Суддя апеляційного суду

Донецької області О.В. Агєєв ;

- ухвали Апеляційного суду Донецької області від 05 червня 2013 року у справі №0523/14624/2012, згідно тексту якої

атегорія 27 Головуючий в 1 інстанції - Гурідова Н.М.

Доповідач - Агєєв О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Дундар І.О., Агєєва О.В.,

при секретарі Жарій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.Донецька від 21 лютого 2013 року та додаткове рішення Київського районного суду м.Донецька від 21 березня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м.Донецька від 21 лютого 2013 року позов Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Родовід Банк заборгованість за кредитним договором у розмірі 121 497грн. 70коп., судовий збір у розмірі 1 259грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Додатковим рішенням Київського районного суду м.Донецька від 21 березня 2013 року у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині проведення експертної оцінки предмету застави за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову у задоволенні вимог банку в частині стягнення з неї суми заборгованості за кредитним договором та задоволення її зустрічних вимог, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про укладення 04.05.07р. між ПАТ Родовід Банк та ОСОБА_2 кредитного договору, не відповідає дійсним обставинам укладення спірного договору, а саме: відмітки в розділі 8 договору про отримання ОСОБА_2 примірнику кредитного договору та ознайомлення з його умовами із зазначенням дати - 03.05.07р. та наданому банком розрахунку заборгованості, в якому зазначено дату укладення кредитного договору 05.05.07р., що не дає можливості ідентифікувати умови кредитного договору, а також за невиконання якого договору повинна нести відповідальність ОСОБА_1 (апелянт). Зазначає, що ОСОБА_2 не отримувала повідомлення про дострокове повернення кредиту, оскільки адреса, на яку воно направлено банком не відповідає паспортним даним та даним домової книги.

Суд також не врахував важке матеріальне становище ОСОБА_2 та не співмірність штрафних санкцій розміру збитків, що відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України є підставою для зменшення розміру неустойки. Крім того, банком проігноровано звернення ОСОБА_2 до працівників банку з проханням звернути стягнення на предмет застави, що свідчить про умисні дії банку щодо збільшення розміру заборгованості. Не повідомлення банка про ліквідацію Донбаської філії ВАТ Родовід Банк та місце переведення рахунків для погашення боргу, може бути підставою для зменшення розміру збитків та неустойки відповідно до ст.616 ЦК України.

Щодо укладеного між ПАТ Родовід Банк та ОСОБА_1 договору поруки, зазначає, що під час укладення договору поруки, банк ознайомив її (апелянта) з розміром ліміту кредитної лінії, який надається позичальнику ОСОБА_2 (15 500 доларів США). Проте, не виконуючи вимог, які пред`являються до відовлюваної кредитної лінії (видачі кредиту траншами), банк видав ОСОБА_2 всю частину кредиту, не сповістивши про це ОСОБА_1 , не повідомивши її про мету кредиту, а також суттєвих умов договору, зокрема, щодо відповідальності позичальника, передбаченої п.3.9 кредитного договору. Вищевикладене, на думку апелянта, призвело до збільшення її обсягу відповідальності. Суд не врахував пояснення ОСОБА_1 щодо підписання нею договору поруки за проханням її знайомої, яка є співробітником банку, а також те, що вона ніколи не була знайома з ОСОБА_2 та будучи обізнаною банківською термінологією, зокрема, про поняття кредитної лінії, надала згоду виступати поручителем ОСОБА_2 за кредитним договором, який містить положення щодо ліміту кредитної лінії у розмірі 15 500 доларів США, процентної ставки за користування кредитом у розмірі 12,5% та строку закриття кредитної лінії - 03.05.12р.

Також зазначає, що поза увагою суду залишився факт не отримання нею протягом 2008-2012рр. повідомлення про прострочку виконання зобов`язань ОСОБА_2 , що позбавило її можливості виконати вимоги ч.1 ст.555 ЦК України та п.2.1 договору поруки в частині повідомлення боржника про пред`явлення до нього вимог кредитором. Щодо отримання в жовтні 2010р. поштового повідомлення, на яке посилається суд як на доказ підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 перед банком, то дане повідомлення не містить її підпису.

Вважає, що договір поруки не відповідає нормам ч.3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки його укладено без волевиявлення боржника ОСОБА_2 . Крім того, суд не врахував, що банком пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості

Суд першої інстанції в порушення ст.177 ЦПК не встановив порядок дослідження доказів, не викликав в судове засідання відповідачів за первісним позовом, за клопотанням представників відповідачів за первісним позовом не витребував оригінал довіреності начальника відділення №7 Донбаської філії ПАТ Родовід Банк ОСОБА_12 для підтвердження повноважень останнього на укладення кредитного договору, положення про філію та правовий статус відділення банку, загального положення ПАТ Родовід Банк про кредитування, валютно-обмінну квитанцію від 04.05.07р. на підтвердження здійснення ОСОБА_2 обміну кредитних коштів в сумі 15 500грн. на гривні. Суд, при наявності клопотання представників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо неможливості перейти до судових дебатів, відхилив останнє, чим порушив вимоги ст.192 ЦПК України.

Не погоджуюсь з додатковим рішенням суду через порушення судом норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_1 зазначає, що висновок суду про відмову у задоволенні вимог про проведення експертної оцінки предмету застави за кредитним договором не містить посилання на норми матеріального права, судом не дана оцінка кредитному договору та договору застави, не досліджувались обставини виконання сторонами своїх прав та обов`язків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову у задоволенні вимог банку в частині солідарного стягнення з поручителя ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором та задоволення її зустрічних вимог в частині визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не звернув увагу, що укладений між нею та банком кредитний договір містить положення, які суттєво погіршили її стан, як споживача за споживчим кредитом, а саме: банком не було здійснено її письмове повідомлення про права як споживача, передбачені ч.2 ст.11 ЗУ Про захист прав споживачів підтвердження чого є оплата нею комісії, що не передбачено умовами договору; вимога банку про продаж суми кредиту через касу банку для проведення подальших розрахунків по договорам протиричіть ч.3 ст.203 ЦК України щодо волевиявлення учасників правочину; п.7.1 договору містить право банку змінювати умови договору в односторонньому порядку, тому усі несприятливі наслідки за договором несла саме вона; з суті кредитного договору та заяви про видачу готівки вбачається обов`язок щодо конвертації іноземної валюти у гривню, що свідчить про завідоме отримання кредиту у гривні. Вищевикладене, на думку апелянта, свідчить про фіктивність угоди.

Також зазначає, що кредитні кошти в сумі 15 500 доларів США вона не отримувала, валютно-обмінну операцію через касу банку не здійснювала, посилання банку на виписки з банківських рахунків як на підтвердження наявності в неї заборгованості за кредитним договором спростовуються умовами кредитного договору, згідно яких банком було відкрито на її ім`я два рахунки (для обліку виданого кредиту та нарахованих процентів).

Крім того зазначає, що судом не враховане відсутність довіреності начальника відділення №7 Донбаської філії ВАТ Радові Банк ОСОБА_12 на укладення кредитного договору та ліцензії банку на здійснення кредитування в іноземній валюти; наявність розбіжностей в датах укладення спірного договору; часткове погашення нею заборгованості у розмірі 4 441 доларів США; надіслання банком повідомлення про дострокове повернення кредиту за адресою, яка не відповідає паспортним даним та даним домової книги; не прийняття банком заходів щодо врегулювання кредитної заборгованості (не перевірено стан предмету застави).

Також апелянт зазначає, що суд не врахував її важке матеріальне становище (позбавлення її батьківських прав, зловживання алкогольними та наркотичними речовинами), що відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України є підставою для зменшення розміру неустойки; банком проігноровано звернення ОСОБА_2 до працівників банку з проханням звернути стягнення на предмет застави, що свідчить про умисні дії банку щодо збільшення розміру заборгованості; банк не повідомив її про ліквідацію Донбаської філії ВАТ Родовід Банк та місце переведення рахунків для погашення боргу. Вважає, що вищевказані дії направлені на збільшення обсягу її майнової відповідальності.

Також вважає, що поза увагою суду першої інстанції залишилося не співмірність суми основного боргу за кредитним договором та розміром процентів і неустойки.

Щодо укладеного між ПАТ Родовід Банк та ОСОБА_1 договору поруки зазначає, що його зміст не відповідає нормам ч.3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки його укладено без її (апелянта) волевиявлення.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представники в засіданні апеляційного суду підтримали доводи свої апеляційної скарги, просила її задовольнити, та не заперечувала проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 в засіданні апеляційного суду підтримала доводи свої апеляційної скарги, просила її задовольнити, не заперечувала проти доводів скарги ОСОБА_1 .

Представник позивача за первісним позовом в засіданні апеляційного суду заперечувала проти апеляційних скарг, просила їх відхилити.

Судом першої інстанції встановлено, що 4 травня 2007р. між позивачем ПАТ Родовід банк та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №Д048/АА-088.07.2 (а.с.78-80). Відповідно до п.п.1.1 кредитного договору Банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 15500 доларів США терміном по 03 травня 2012 року включно з процентною ставкою за користування кредитом 12,5% (а.с.78-80).

Відповідно до п.п.3.1 кредитного договору, Боржник взяв на себе обов`язок - починаючи з місяця, наступного за звітним (з червня 2007pоку), щомісяця частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 258,34 доларів США на рахунок, вказаний в пункті 1.3 кредитного договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку.

Згідно п.п.3.2 кредитного договору Боржник взяв на себе обов`язок повернути одержані кредити згідно з умовами кредитного договору не пізніше 03 травня 2012 року.

Відповідно до п.п.3.3 Договору Боржник повинен сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10-го числа кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами.

Відповідно до п.3.9 кредитного договору ОСОБА_2 , у разі порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів, сплачує Банку за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої п.1.5 цього Договору, від суми простроченого платежу (а.с.79).

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 по кредитному договору, між Банком та відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 укладено договір поруки №Д048/АА-088/2.07.2 від 04 травня 2007р. (а.с.101-102).

Згідно пункту 1.1 договору поруки відповідач ОСОБА_1 зобов`язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором №Д048/АА-088.07.2. (а.с.101).

Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за платежами по кредитному договору, Поручитель на підставі письмового повідомлення Позичальника або Банку, не пізніше наступного робочого дня після одержання такого письмового повідомлення, погашає за рахунок власних коштів на рахунок Банку в повному обсязі заборгованість Позичальника за основним (кредитним) договором.

Крім того, забезпеченням виконання зобов`язань за цим договором є застава автомобіля марки BYD реєстраційний номер НОМЕР_8 (договір застави від 4 травня 2007 року, укладений з відповідачем ОСОБА_2 (а.с.53, 54 т.2)).

Судом також встановлено, та підтверджується копією заяви про видачу готівки від 4 травня 2007 року №343-30, що Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором (а.с.140-143).

Відповідач ОСОБА_2 свої обов`язки за Договором виконувала з несвоєчасно та не в повному обсязі, в результаті чого станом на 24 жовтня 2012 року в неї перед позивачем виникла заборгованість, яка склалась з заборгованості за кредитом, простроченої заборгованості за нарахованими процентами, пені за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в суді доведено неналежне виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх обов`язків за Договором, в результаті чого станом на 24 жовтня 2012 року в неї перед позивачем виникла заборгованість у розмірі: 121918грн. 70коп., яка склалась з:

заборгованості за кредитом в розмірі 8018 доларів США (станом на 24 жовтня 2012 року за офіційним курсом НБУ еквівалентно 64087грн. 87 коп.),

простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 2586,16 доларів США (що еквівалентно 20671грн. 18коп.),

пені за прострочення виконання грошових зобов`язань - 36738 грн. 40 коп.

Оскільки між Банком та відповідачем ОСОБА_1 04 травня 2007 року укладено договір поруки №Д048/АА-088/2.07.2, за яким остання взяла на себе зобов`язання нести солідарну відповідальність перед Банком за належне (своєчасне та повне) виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 , то встановлена судом сума заборгованості була стягнута з відповідачів солідарно.

Ухвалюючи рішення, суд, керуючись вимогами ст.625 ЦК України, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову Банку в частині стягнення 3% за прострочення виконання зобов`язань зі своєчасного повернення кредиту у розмірі 3346,67грн. та 3% за прострочення виконання зобов`язань зі своєчасної сплати прострочених відсотків у розмірі 1074,58грн., оскільки Договором встановлено іншій відсоток за невиконання зобов`язань.

Крім того, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності зустрічних позовних вимог з наведенням правових підстав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції..

Статтею 303 ч.1 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільні законодавства.

Кредитним договором, передбачено зобов`язання відповідача ОСОБА_2 щомісячно сплачувати грошові кошти в рахунок повернення суми наданого кредиту та сплати процентів. Процентна ставка за кредитом за цим договором встановлюється у розмірі 12,5% процентів річних.

Відповідно до ч.1 ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Пунктом 3.9 кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов`язання (строків (термінів) повернення кредитів та сплати процентів), а саме: пеня в розмірі подвійної процентної ставки встановленої у п.1.5 цього договору (12,5%) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно вимог ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Суд першої інстанції, встановивши, що за кредитним договором відповідач отримав від позивача кошти в сумі 15 500 доларів США, порушив умови кредитного договору щодо виконання зобов`язання з повернення кредитних коштів, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення розрахованої суми заборгованості з посиланням на норми закону і з урахуванням умов відповідальності Боржника, викладених в укладеному сторонами Договорі. Суд стягнув заборгованість що виникла солідарно з Боржника та Поручителя, як це передбачено діючим законодавством.

Щодо доводів апеляційних скарг відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (позивачів за зустрічними позовами відповідно) колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частини 1, 3 та 5 ст.203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Відповідно до ст.11 Закону України Про захист прав споживачів договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Частиною 4 ст.60 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляції ОСОБА_13 (які є в частині аналогічними доводам апеляційної скарги ОСОБА_2 ) щодо неможливості ідентифікувати умови кредитного договору, через невідповідність дат його укладення та підписання Боржником, а також зазначення дати його укладення в розрахунку є необґрунтованими, оскільки спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи - номером договору, який співпадає з номером договору зазначеному в заяві на видачу готівки, яка підписана Боржником ОСОБА_2 та датована 4 травня 2007 року (а.с.81). За даною заявою остання саме 4.05.07р. отримала від Банку кошти у розмірі 15 500 доларів США, що еквівалентно 78275,00грн. Даний факт не заперечувався сторонами в судовому засіданні.

Щодо не співмірності розміру штрафних санкцій розміру збитків, що відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України є підставою для зменшення розміру неустойки, то вказані доводи не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки в даному випадку розмір штрафних санкцій не перевищує розміру збитків завданих позивачу.

Доводи скарги про умисні дії Банку по відмові у зверненні стягнення на предмет застави (транспортний засіб), що стало причиною збільшення розміру заборгованості не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, оскільки згідно вимог закону та укладеного між сторонами договору застави транспортного засобу, звернення стягнення на предмет застави є правом, а ні обов`язком Банку (а.с.53, 54 т.2).

Доводи апеляції ОСОБА_13 про те, що за договором поруки, Банк ознайомив її (апелянта) з розміром ліміту кредитної лінії, який надається позичальнику ОСОБА_2 в розмірі 15 500 доларів США, не виконав вимог, які пред`являються до відновлюваної кредитної лінії (видача кредиту траншами), фактично видав Боржнику всю частину кредиту, не сповістивши про це її ( ОСОБА_1 ), та не повідомивши її про мету кредиту і суттєві умови кредитного договору, що в свою чергу призвело до збільшення обсягу її відповідальності є необґрунтованими. Ці доводи спростовуються укладеним між сторонами (Банком та ОСОБА_14 ) договором поруки, в якому вказані всі його істотні умови, та з тексту даного договору вбачається, що ОСОБА_1 була ознайомлена з усіма умовами надання кредиту та підставами і об`ємом її відповідальності, погодилась з ними, про що свідчить її підпис в даному договорі (а.с.101, 102).

Посилання ОСОБА_1 в скарзі на те, що вона не отримувала протягом 2008-2012 років повідомлення про прострочення виконання зобов`язань Боржником ( ОСОБА_2 ), і це позбавило її можливості виконати вимоги ч.1 ст.555 ЦК України та п.2.1 договору поруки, а також на те, що посилання суду у рішенні на отримання поштового повідомлення нею в жовтні 2010р. є невірним через відсутність її ( ОСОБА_1 ) особистого підпису на даному повідомлені, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд не звернув увагу на порушення позивачем (Банком) вимог ч.2 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів з приводу повідомлення її про права споживача передбачені даною нормою (оплата комісії), що не передбачено умовами договору. Також про те, що вимога банку про продаж суми кредиту через касу банку для проведення подальших розрахунків по договорам свідчить про завідоме отримання кредиту у гривні і це свідчить про фіктивність угоди, оскільки протиричіть ч.3 ст.203 ЦК України щодо волевиявлення учасників правочину - не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Законом встановлено порядок укладання договору, в тому числі і питання надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення.

З тексту укладеного договору вбачається, що у ньому передбачено всі істотні умови такого виду договору відповідно до вимог чинного законодавства. Укладаючи договір, сторони дійшли згоди щодо його істотних умов, де ОСОБА_2 своїм підписом засвідчила, що до моменту укладання спірного Договору вона повідомлена про всі умови кредитування, передбачені п.2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів (а.с.78-80).

Крім того, відповідно до п.2 Розділу 1 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою НБУ від 14.08.03р. № 337, визначено терміни касових документів та касових операцій, а саме: касові документи - прибуткові та видаткові документи, за допомогою яких оформляються касові операції; касові операції - операції, які здійснює банк, а саме: видача готівки, приймання її та обмін не придатних до обігу банкнот (монет) на придатні до обігу банкноти (монети), банкнот на монети, монет на банкноти, банкнот (монет) одного номіналу на банкноти (монети) іншого номіналу, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет), валютно-обмінні операції та операції з банківськими металами.

Згідно п.3 Розділу 1 даної Інструкції, до касових операцій, які регламентуються цією Інструкцією, належать, зокрема, видача готівки національної та іноземної валюти клієнтам з їх рахунків за видатковими касовими документами через касу банку або із застосуванням платіжних карток з їх рахунків чи відповідного рахунку банку через його касу або банкомат.

Відповідно до Договору, банком відкрито позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 15 500 доларів США.

Загальні вимоги до оформлення касових документів банків з клієнтами, визначені Гл.1 Розділу ІІІ Інструкції, відповідно до якої, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі (п.1).

У разі здійснення операцій з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує 50000 гривень або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, з метою ідентифікації осіб у касових документах мають зазначатися такі реквізити: для фізичних осіб - резидентів: прізвище, ім`я, по батькові особи, яка здійснює операцію з готівкою, дата народження, серія та номер паспорта (або документа, що його замінює), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання, ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів (п.5 Гл.1 Розділу ІІІ Інструкції).

З заяви на видачу готівки від 04.05.07р. року убачається, що отримувачем грошових коштів у розмірі 15500 доларів США є ОСОБА_2 , зміст операції - надання кредитної лінії відповідно до кредитного договору №Д0/АА-088.07.2 від 04.05.07р., що посвідчено підписом отримувача - саме ОСОБА_2 .

Окрім того, видача готівки відповідно до заяви позичальника обумовлена і умовами договору, укладеного між сторонами. Враховуючи наведене, вказані доводи апеляції не дають підстав для визнання кредитного договору таким, що суперечить ч.3 ст.203 ЦК України.

Крім того апелянт ОСОБА_15 в скарзі посилається на те, що судом не враховано відсутність у Банку ліцензії на здійснення кредитування в іноземній валюті; надіслання банком повідомлення про дострокове повернення кредиту за адресою, яка не відповідає паспортним даним та даним домової книги. Вказані доводи скарги також є безпідставними.

В судовому засіданні встановлено і підтверджується наявними в справі доказами, що Банк (станом на час укладання кредитного договору), мав видані Національним банком України ліцензію №27 на право здійснювати банківськіх операцій, визначені частиною першою та пп.5-11 частини другої ст.47 Закону України Про банки і банківську діяльність , дозвіл №27-4 на право здійснення операцій, визначених пп.1-4 частини другої та частиною четвертою ст.47 Закону (а.с.5-11 т.2). Отже мав право здійснювати операції з валютними цінностями.

Інші доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в тому числі про скасування додаткового рішення суду першої інстанції від 21.03.13р. щодо проведення експертної оцінки предмету застави за кредитним договором э необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, висновками суду, викладеними у оскаржуваних рішеннях.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і зробив вірний висновок. Рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційні скарги піддягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Донецька від 21 лютого 2013 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Донецька від 21 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: .

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання до Дніпровського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: А. О. Врона


Суд	Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	28.04.2020
Оприлюднено	13.05.2020
Номер документу	89170658
Судочинство	Цивільне

Агєєв О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 28.04.2020 по справі 0523/14624/2012ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —0523/14624/2012

Ухвала від 28.04.2020

Ухвала
від 28.04.2020 по справі 0523/14624/2012
ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ