Рішення

від 26.07.2007 по справі 16/126-2315

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/126-2315

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2007 р.Справа № 16/126-2315

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Хоми С.О.             

Розглянув справу

За позовом: Прокурора м. Тернополя в інтересах держави в особі Державної служби зайнятості  Тернопільського міського центру зайнятості , м. Тернопіль, вул. Лисенка,1

До відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство українсько-бельгійське «Нолім ЛТД», м. Тернопіль, вул. Глінки,44

За участю представників сторін:   

Позивача:  Іванюк О.В. - начальник юридично-договірного відділу,  довіреність   № 01/373  від 21.02.07 р.

Відповідача: не з»явився

Прокурора:  Шокало А.М. - помічник прокурора міста Тернополя, посвідчення   № 57 дійсно до 03.10.2011 року  .

Суть справи:

Ухвалою суду від 14.06.2007р. розгляд справи було відкладено  на 12.07.2007р. на 09 год. 30 хв. у відповідності до п.п.2,3 ч.1 ст.77 ГПК України.

Ухвалою суду від 12.07.2007р. розгляд справи було відкладено  на 19.07.2007р. на 12 год. 15 хв. у відповідності до п.п.1,2,3 ч.1 ст.77 ГПК України.

Ухвалою суду від 19.07.2007р. розгляд справи було відкладено  на 26.07.2007р. на 09 год. 00 хв. у відповідності до п.п.1,2,3 ч.1 ст.77 ГПК України.

Прокурор м. Тернополя звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної служби зайнятості  Тернопільського міського центру зайнятості , м. Тернопіль, вул.. Лисенка,1  з позовом  до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство українсько-бельгійське «Нолім ЛТД», м. Тернопіль, вул. Глінки,44 про стягнення 4622 грн. 82 коп. штрафу за порушення законодавства України про зайнятість населення, мотивуючи позовні вимоги п. 5 ст. 20 Закону “Про зайнятість”, та порушенням, що допустив відповідач при вивільненні працівника Кулачок В.А. з роботи без повідомлення про таке вивільнення центру зайнятості та без надання списків фактично вивільненого працівника.

В судовому засіданні представник прокуратури заявлений позов підтримав. Також  позивач попросив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач в  судове засідання не з«явився, відзиву на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ( повідомлення № 124174 про вручення поштового відправлення –ухвали господарського суду від 12.07.07р. про відкладення розгляду справи).

В судовому засіданні представникам позивача та прокуратури роз'яснено процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,29,81-1 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

  Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та думку представника прокуратури,  господарський суд  встановив наступне.

Згідно ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення" (надалі –Закон про зайнятість) № 803-ХІІ від 1 березня 1991 року (з наступними змінами) на підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності та на їх службових осіб покладено обов'язок по сприянню проведення державної політики зайнятості.

Частиною п'ятою статті 20 Закону України „Про зайнятість населення” на підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, серед іншого,  покладено обов'язок повідомляти державну службу зайнятості в письмовій формі не пізніше ніж за два місяці про вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням, а в десятиденний строк після вивільнення - направляти списки фактично вивільнених працівників.

У разі ненадання або порушення строку подання вищезгаданих даних, стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника, який зараховується до державного фонду сприяння зайнятості і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціальному захисту вивільнюваних працівників (ст.20 Закону України „Про зайнятість населення”).

Пунктом 6 статті 20 Закону України „Про зайнятість населення” передбачено, що порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання цієї статті  з підприємств, установ і організацій встановлюється законодавством України.

У відповідності до  п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір,  укладений на невизначений строк,  а  також строковий  трудовий  договір  до  закінчення  строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку  змін  в  організації  виробництва  і  праці, в тому числі ліквідації,   реорганізації,   банкрутства   або  перепрофілювання підприємства,  установи,  організації,  скорочення чисельності або штату працівників.

Як випливає з матеріалів справи, 30.11.2006р. директором ТзОВ «Нолім ЛТД»видано наказ по підприємству № 72 про звільнення з посади охоронця на автостоянці Кулачок В.А. по ст.40 п.1 КзПП України у зв»язку з скороченням штату працівників. Проте, повідомлення в письмовій формі про очікуване звільнення працівника та список про фактично вивільненого працівника не було надіслано відповідно не пізніше як за два місяці та в десятиденний строк службі зайнятості. Таким чином, відповідачем допущено порушення норм Закону України “Про зайнятість”, а саме пункту 5 статті 20 Закону України „Про зайнятість населення”, за що позивачем правомірно застосовано штрафні санкції в розмірі річної заробітної плати вивільненого працівника, яка згідно довідок Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство українсько-бельгійське «Нолім ЛТД»та розрахунку суми позовустановить 4622 грн. 82 коп.

Дане порушення  виявлене під час проведення начальником юридично-договірного відділу Тернопільського міського центру зайнятості Іванюк О.В. перевірки відповідача щодо виконання вимог  пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», про що  складено акт  без номера від 26.02.2007 р., в якому зафіксовані  порушення відповідачем зазначених вище вимог Закону, а саме неповідомлення в письмовій формі центр зайнятості про наступне та фактичне вивільнення 1 працівника Кулачок В.А..

В даному акті зазначено про те, що за порушення порядку інформування служби зайнятості на відповідача накладено штраф у розмірі річної заробітної плати в сумі 4622 грн. 82коп. та запропоновано відповідачу  в 10-ти денний строк перерахувати дану суму штрафу в добровільному порядку.

Зазначений вище акт перевірки, на якому відсутній підпис представника  відповідача був надісланий відповідачу поштою (доказ направлення, а саме квитанція пошти № 530/5238 знаходиться в матеріалах справи).

Вищезазначений акт не оскаржено відповідачем у встановленому порядку, однак, штрафні санкції добровільно не сплачені.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Беручи до уваги, що штрафні санкції застосовані за правопорушення, відповідальність за яке визначена Законом України «Про зайнятість населення»; позивач при здійсненні перевірки та застосування штрафу діяв у межах компетенції, визначеної Законом України „Про зайнятість населення" та законодавчими актами, що визначають компетенцію центру зайнятості; відповідач не сплатив у добровільному порядку суму штрафних санкцій, тому позовні вимоги підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та не суперечать чинному законодавству.

За таких обставин справи, згідно  Закону України „Про зайнятість населення”, Положення про державну службу зайнятості,  затвердженого постановою КМУ від 24.06.1991р. № 47, підлягає стягненню з відповідача штраф в сумі 4622 грн. 82 коп. на рахунки, зазначені у акті перевірки без номера від 26.02.2007 р.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності із ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.43,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд:

В и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство українсько-бельгійське «Нолім ЛТД»м. Тернопіль, вул. Глінки,44, ідентифікаційний код 22599827 - на користь Тернопільського міського центру зайнятості вул. Лисенка, 1, м. Тернопіль,  ідентифікаційний код 14029303 - 4622 грн. 82 коп.  штрафу.  

             Видати наказ.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство українсько-бельгійське «Нолім ЛТД»м. Тернопіль, вул.. Глінки,44, ідентифікаційний код 22599827:

- 102 грн. 00 коп.  державного мита в доход Державного бюджету України ;

-118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на р/р 31214259700002 у ГУДКУ у Тернопільській області  МФО 838012 ЄДРПОУ 23588119 Одержувач: УДК у м. Тернополі.

             Видати накази.

4.Рішення надіслати сторонам по справі та прокурору, який брав участь по справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття(підписання).

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня  прийняття (підписання ) рішення.

Дата підписання: 01.08.2007р.

Суддя                                                                                          С.О. Хома