Рішення

від 12.05.2020 по справі 710/79/20

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/79/20

Провадження № 2/710/137/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2020 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участі секретаря судового засідання - Харченко Л.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

23.01.2020 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшов даний позов, в якому позивач просить визнати, що договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості - 83 % частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 14.11.2001 між ОСОБА_3 , як покупцем з однієї сторони, та як продавцем з іншої, Шполянською товарною біржею за участю брокерської контори ПП Київська Русь , зареєстрований 14.11.2001 Шполянською товарною біржею за № 361/01.

Аргументи сторін справи.

Свій позов позивач мотивує тим, що між позивачем та Шполянською товарною біржею за участю брокерської контори ПП Київська Русь 14.11.2001 укладено договір купівлі - продажу частини житлового будинку. Предметом вказаного договору є 83 % частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження досягнутої угоди між сторонами було укладено договір купівлі-продажу нерухомості і 14.11.2001 даний договір зареєстровано Шполянською товарною біржею за № 361/01. Крім того, вказана угода зареєстрована Шполянським відділком Державним комунальним підприємством "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації під № 3, реєстр № 2376 06.02.2002. Після укладення даного договору продавець відмовився від подальшої його реєстрації в нотаріальній конторі, оскільки відповідно до законодавства, яке діяло на той час, реєстрація договору на Українській Товарній Біржі прирівнювалась до нотаріального посвідчення. За час володіння будинком ніхто не ставив під сумнів законності набуття позивачем права власності на дане житло, однак коли в позивача виник намір в подальшому відчужити будинок він дізнався про те, що це буде неможливо, оскільки Українська Товарна біржа була ліквідована, то укладений договір про купівлю-продаж частини будинку на сьогоднішній день є не дійсним, так як він не був нотаріально посвідченим. Таким чином, через зміну законодавства було порушено право власності позивача, а тому вона змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

21.02.2020 позивач подала заяву про зміну предмету позову в порядку ч.3 ст. 49 ЦПК України. В заяві міститься прохання змінити предмет позов та визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 83 % житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що між нею та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу частини житлового будинку на Шполянській товарній біржі за участю брокерської контори ПП Київська Русь від 14.11.2001 року. Предметом угоди є 83% житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Даний договір був зареєстровано Шполянською товарною біржею за № 362/01. Даний договір в подальшому був зареєстрований в Шполянському відділку Державного комунального підприємства Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації під № 3, реєстровий № 2376 від 06.02.2002. Після укладення договору продавець відмовився від подальшої його реєстрації в нотаріальній конторі, оскільки відповідно до законодавства, яке діяло на той час, реєстрація договору на Українській товарній біржі прирівнювалась до нотаріального посвідчення. Позивач зареєстрована в даному будинку та проживає в ньому з 2008 року. Позивач змінила своє прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 після укладення шлюбу.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 28.01.2020 було відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 03.03.2020 було залучено співвідповідачем у справі ОСОБА_1 .

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 12.05.2020 було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, надав заяву в якій просив справу розглядати без його участі та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача - Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади Черкаської області у судове засідання не з`явився надав заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, надала заяву в якій визнала позовні вимоги повністю.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заходи забезпечення позову не застосовувались.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно п.1 договору купівлі - продажу частини житлового будинку від 14.11.2001, укладеного між брокерською конторою приватним підприємством Київська Русь , що діє на підставі клієнтської заявки від імені, ОСОБА_2 та брокерської контори приватного підприємства Київська Русь , що діє на підставі клієнтської заявки від імені та в інтересах, гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_6 купила 83% (вісімдесят три) частини житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Згідно п. 5 даного договору, продаж частини житлового будинку складає 1000,00 (одна тисяча), які покупець сплатив продавцю в повному обсязі до підписання цього договору. Пунктом 6 цього договору передбачено, що покупець ОСОБА_6 набуває право власності на частину житлового будинку з дня засвідчення (реєстрації) договору Шполянською товарною біржою та після повного розрахунку з продавцем. Зареєстровано в реєстрі біржевих угод під №361/01. Право приватної власності зареєстровано Шполянським відділком Державного комунального підприємства Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_6 , і записано в реєстрову книгу під номером 3, реєстровий 2376, інвентаризаційна справа №5497 від 06.02.2002. (а.с.4).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Шполянського районного управління юстиції Черкаської області 09.10.2007 року, між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 01.09.2007 року зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів 01.09.2007 зроблено відповідний актовий запис за №111. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінилося на ОСОБА_5 . (а.с.5).

Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 196927488 від 20.01.2020, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 17/100 житлового будинку з обслуговуючими будівлями та спорудами, загальною площею 64 кв.м., житловою площею, 39,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення - рішення суду, серія та номер: 710/1812/15-ц, виданий 02.09.2015, видавник: Шполянський районний суд Черкаської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 756696071257, номер запису про право власності: 11715810, дата державної реєстрації 19.10.2015, Державний реєстратор - ОСОБА_8 , Шполянське районне управління юстиції, Черкаської області. (а.с.7).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ - 7107199782018 від 12.06.2018, земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 7125710100:01:004:0477, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови, за адресою: АДРЕСА_1 , належить до комунальної форми власності. Дата державної реєстрації земельної ділянки 12.06.2018. (а.с.8 - 10).

За даними технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду адреса: АДРЕСА_1 від 26.08.1998 року, інвентаризаційний номер 5497, реєстровий номер 3-612, виготовленого Шполянським відділком Державного комунального підприємства Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації, підтверджується розміщення за вищевказаною адресою житлового будинку, площею 64,0 квадратних метри, який позначений літерою - А, житловою площею 39,6 квадратних метри. (а.с.11-15).

Відповідно до інформації з Єдиного державний реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю Шполянська товарна біржа код ЄДРПОУ 25727803, припинено. Дата запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи 15.04.2014, номер запису 10201110016000019 (а.с.16-19).

Згідно копії будинкової книги для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за даною адресою з 16.02.2008 року. (а.с.61-62).

За даними висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки ДЛЗЦЖС946224 ТОВ Земельне Бюро , вартість житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 64 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 становить 96 000,00 гривень (а.с.74).

Згідно листа від 18.02.2020 № 40/01-16 щодо надання інформації наданого приватним нотаріусом Горбачем Володимиром Павловичем Шполянського районного нотаріального округу, розглянувши документи надані гр. ОСОБА_1 для посвідчення договору купівлі - продажу житлового будинку, встановив, що договір від 14.11.2001 купівлі - продажу частини житлового будинку, зареєстрований Шполянською товарною біржою 14.11.2001 за №361/01, зареєстрований Шполянським відділком Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації 06.02.2002 року в книзі №3, реєстр 2376, інвентаризаційна справа №5497, не може бути прийнятий нотаріусом в якості правовстановлюючого документа, оскільки сторонами договору не додержано вимог ст. 227 ЦК УРСР, в частині його нотаріального посвідчення. Та запропоновано звернутися до суду для вирішення даного питання. (а.с.75).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Згідно ч.5 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до п.3. ст.46 Закону України Про нотаріат , неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Вимогами ст.49 Закону України Про нотаріат визначено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Згідно з п.4 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 22.02.2012 за №282/20595 нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Нормами п.1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Згідно ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли 14.11.2001 для їх врегулювання слід застосовувати ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, в редакції від 30.10.1999 року яка була чинною станом на 14.112001 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

У відповідності до ст. 47 ЦК УРСР, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно ст. 54 Закону України Про нотаріат в редакції станом 29.11.2000 року яка була чинною на дату укладення договору купівлі - продажу будинку від 14.11.2001, нотаріуси та посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. У відповідності до ст. 55 даного закону , угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

За змістом п. 27 Інструкції Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 за №18/5, в редакції від 17.10.2000, яка була чинною на дату укладання договору купівлі - продажу будинку від 14.11.2001, нотаріуси посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму. Відповідно до чинного законодавства обов`язковому нотаріальному посвідченню підлягають зокрема - договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, довічне утримання) жилого будинку, іншого нерухомого майна (статті 227, 242, 244, 426 Цивільного кодексу).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику по справам про визнання угод недійсними з підстав недодержання нотаріальної форми від 28.04.1978 № 3, яка була чинною на дату укладання договору купівлі продажу будівлі від 14.11.2001, визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

В той же час, згідно п.1.5 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.98 №121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за №399/2839, яка була чинною станом на 14.11.2001, Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Пунктами 1.6, 1.7, даної Інструкції, передбачалося, що Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності. Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 1.9. згаданої Інструкції, до об`єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, віднесено зокрема, - житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами. В пункті 2.1. Інструкції, зазначено, що реєстрація провадиться на підставі правовстановлювальних документів (додаток 1) у такому порядку: а) заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлювального документа (оригінал та копію); б) відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис у реєстрову книгу; в) адреса об`єкта, що реєструється, записується в алфавітний журнал адрес (додаток 2); г) прізвище, ім`я та по батькові фізичних осіб - власників нерухомого майна вноситься в алфавітний журнал або картку картотеки власників (додатки 3, 4); ґ) на оригіналі правовстановлювального документа робиться реєстраційний напис (додаток 5). Якщо на правовстановлювальному документі немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід`ємною частиною такого документа (додаток 6); д) на копії правовстановлювального документа робиться відмітка про реєстрацію з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації; е) до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлювального документа, довідка про належність об`єкта нерухомого майна, в якій записується: прізвище, ім`я та по батькові або найменування власника, назва і зміст правовстановлювального документа, число і місяць реєстрації з підписом особи, яка відповідає за реєстрацію. Відповідно до п 9. додатку №1 до згаданої вище інструкції, договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею, входять до переліку правовстановлючих документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна.

Згідно ст.15 Закону України Про товарну біржу , в редакції від 16.02.1993, яка була чинною станом на 14.11.2001, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі - продажу частини житлового будинку від 14.11.2001 укладеного між брокерською конторою приватним підприємством Київська Русь , що діє на підставі клієнтської заявки від імені, ОСОБА_2 та брокерської контори приватного підприємства Київська Русь , що діє на підставі клієнтської заявки від імені та в інтересах, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_6 купила 83% (вісімдесят три) частини житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Згідно п. 5 даного договору, продаж частини житлового будинку складає 1000,00 (одна тисяча), які покупець сплатив продавцю в повному обсязі до підписання цього договору. Пунктом 6 цього договору передбачено, що покупець засвідчення (реєстрації) договору Шполянською товарною біржою та після повного розрахунку з продавцем. Зареєстровано в реєстрі біржевих угод під №361/01. Право приватної власності зареєстровано Шполянським відділком Державного комунального підприємства Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_6 , і записано в реєстрову книгу під номером 3, реєстровий 2376, інвентаризаційна справа №5497 від 06.02.2002

Позивач покупець ОСОБА_9 зі свого боку виконав всі умови укладеного договору, вважає себе належним власником частини будинку, виконує всі обов`язки власника. Право приватної власності на частину будинку було зареєстровано за ОСОБА_6 в Шполянському відділку ДКП Черкаське об`єднане бюро технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу під номером 9, реєстровий 2376, інвентаризаційна справа №5497.

Згідно п.1 ч.3 ст.3. Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Суд враховує, що в договорі купівлі-продажу, укладеному на товарній біржі, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, виконали ці умови, і у сторін за договором заперечень щодо переходу права власності до ОСОБА_1 не виникло.

Проте, враховуючи вимоги чинного законодавства на дату укладання біржової угоди тобто 14.11.2001, договір купівлі - продажу житлового будинку, підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню. Сторонами біржової угоди не було дотримано форми договору купівлі - продажу частини житлового будинку, АДРЕСА_1 .

Позивач проживає у вказаному будинку з 16.02.2008, що підтверджується копією будинкової книги (а.с.61-62).

Суд вважає, що відмова в задоволенні позовних вимог позбавить права позивача захистити свої інтереси, оскільки іншим шляхом ніж звернення до суду, вирішити питання щодо захисту прав позивача не вбачається можливим.

У частині першій статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Враховуючи зміст вимог ст. 344 ЦК України, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років. Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Висновок Верховного суду України від 01.11.2017 справа №569/150/16-ц.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння майном повинно бути добросовісним, тобто особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником;

- володіння повинно бути відкритим, тобто особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні;

- володіння повинно бути безперервним, тобто воно не повинно перериватися протягом всього строку набувальної давності.

За набувальною давністю може набуватися право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно. Такий висновок міститься у рішенні Верховного Суду від 28.03.2019, справа № 215/5451/16-ц.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності. Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного законодавства і цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення добросовісність поведінки заявника на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Такий висновок міститься у рішенні Верховного Суду у справі № 206/1441/17 від 03.04.2019. Подібний висновок міститься у рішенні Верховного Суду, справі № 703/6177/15-ц від 06.06.2018 року.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. Такий висновок міститься у рішеннях Верховного Суду у справах № 199/9518/15-ц від 07.05.2018 року № 307/51/17р., від 10.05.2018 року та № 296/6949/17 19.09. 2018 року.

Згідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає, що позивачем доведено той факт, що він користувався житловим будинком добросовісно, відкрито та безперервно понад 10 років.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності наданих сторонами, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні відмовити підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить залишити судовий збір на його рахунку.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При задоволенні позову суд залишає судові витрати на рахунку позивача.

На підставі викладеного та керуючись, ст.47 Конституції України, ст.ст. 344, 347 ЦК України, керуючись ч.ч.5,6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області від 12.02.2008, реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_3 , інші відомості про особу суду не відомі, право власності за набувальною давністю на частину житлового будинку розміром 83%, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд, шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Тридцятиденний строк обчислюється з урахуванням строку карантину на території України, який додається до загального строку оскарження.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя у Н.П. Побережна