Ухвала

від 13.05.2020 по справі 903/337/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

13 травня 2020 року № 903/337/20 Суддя Господарського суду Волинської області Войціховський В.А., розглянувши заяву Селянського фермерського господарства Сім`ї Янчинських про забезпечення позову до подання позовної заяви

в с т а н о в и в:

12 травня 2020 року через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію Господарського суду Волинської області, в порядку п. 1. ч. 1 ст. 138 ГПК України, надійшла заява Селянського фермерського господарства Сім`ї Янчинських вх.№01-60/357/20 від 12.05.2020р. про забезпечення позову до подання позовної заяви. В якості осіб, які можуть отримати статус відповідачів у справі, заявником зазначено Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, Локачинську районну державну адміністрацію, Старозагорівську сільську раду.

Селянське фермерське господарство Сім`ї Янчинських в заяві про забезпечення позову просить суд накласти арешт на нерухоме майно - земельні ділянки:

1.0722485200:04:000:0940-25,4208га, форма власності-державна, цільове призначення-землі запасу, категорія земель-землі сільськогосподарського призначення, вид використання-К.16, місце розташування-Волинська область, Локачинський район, Старозагорівська сільська рада;

2. 0722485200:04:000:1129-2га, цільове призначення-землі запасу, категорія земель-землі сільськогосподарського призначення, місце розташування-Волинська область, Локачинський район, Старозагорівська сільська рада;

3. 0722485200:04:000:1135-2га, цільове призначення-землі запасу, категорія земель-землі сільськогосподарського призначення, місце розташування-Волинська область, Локачинський район, Старозагорівська сільська рада;

4. 0722485200:04:000:1132-2 га, цільове призначення-землі запасу, категорія земель-землі сільськогосподарського призначення, місце розташування-Волинська область, Локачинський район, Старозагорівська сільська рада;

5.0722485200:04:000:1136-2 га, цільове призначення-землі запасу, категорія земель-землі сільськогосподарського призначення, місце розташування-Волинська область, Локачинський район, Старозагорівська сільська рада;

6.0722485200:04:000:1130-2га, цільове призначення-землі запасу, категорія земель-землі сільськогосподарського призначення, місце розташування-Волинська область, Локачинський район, Старозагорівська сільська рада;

7. 0722485200:04:000:1133-2 га, цільове призначення-землі запасу, категорія земель-землі сільськогосподарського призначення, місце розташування-Волинська область, Локачинський район, Старозагорівська сільська рада;

8. 0722485200:04:000:1134-2 га, цільове призначення-землі запасу, категорія земель-землі сільськогосподарського призначення, місце розташування-Волинська область, Локачинський район, Старозагорівська сільська рада;

9. 0722485200:04:000:1131-0,579 га, цільове призначення-землі запасу, категорія земель-землі сільськогосподарського призначення, місце розташування-Волинська область, Локачинський район, Старозагорівська сільська рада;

10. 0722485200:04:000:1036-7,8760 га, форма власності-державна, цільове призначення-землі запасу, категорія земель-землі сільськогосподарського призначення, вид використання-К.16, місце розташування-Волинська область, Локачинський район, Старозагорівська сільська рада.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник засвідчує, що Селянське фермерське господарство Сім`ї Янчинських дізналося під час оформлення документів з виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 50,04 га, цільове призначення: для фермерського господарства, яка розташована на території Старозагорівської сільської ради Локачинського району Волинської області, та перебуває в користуванні СФГ Сім`ї Янчинських на підставі Державного акту на право постійного користування землею 30.05.1994 року до сьогодні, що стверджується, зокрема, інформацією Відділу Держгеокадастру у Локачинському районі Волинської області за вих. №309-5555.3-198/14-17 від 09.02.2017р., від 5555-309-5555.2-395/14-16 від 19.02.2016р., від 0-309-0.4-749/2-15 від 08.04.2015р., податковою декларацією з плати за землю від 19.02.2020 року, звітом про площі станом на 01.12.2019 року про те, що Фізичною особою - підприємцем Колошвою Олександром Володимировичем 30.03.2020р. було складено проекти землеустрою щодо відведення невідомим особам земельних ділянок, які утворено внаслідок проведеного поділу Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області частини земельної ділянки, що перебуває в користуванні СФГ Сім`ї Янчинських загальною площею 50,04 га на земельні ділянки за кадастровими номерами: 0722485200:04:000:0941 - 14,5793га, 0722485200:04:000:0940 - 25,4208га, в частині земельної ділянки площею 14,5793 га за кадастровим номером 0722485200:04:000:0941 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 0722485200:04:000:1129-2га, 0722485200:04:000:1135-2га 0722485200:04:000:1132 - 2га, 0722485200:04:000:1136 - 2га, 0722485200:04:000:1130 - 2га, 0722485200:04:000:1133 - 2га, 0722485200:04:000:1134 -2 га, 0722485200:04:000:1131 -0,579 га.

Оскільки проведена інвентаризація і складена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації та розпорядження в частині затвердження такої технічної документації, і, відповідно, реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі за кадастровими номерами 0722485200:04:000:0941 - площею 14,5793га та 0722485200:04:000:0940 - площею 25,4208га, реєстрація іншої земельної ділянки за кадастровим номером 0722485200:04:000:1036 - площею 7,8760 га, що утворені внаслідок протиправного поділу земельної ділянки площею 50,04 га, яка з 1994 року до сьогодні перебуває в законному користуванні СФГ Сім`ї Янчинських проведена безпідставно, без згоди законного користувача і, відповідно, з огляду на зміну цільового призначення, яка суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права позивача як користувача земельної ділянки, останній має законне право на звернення до суду з відповідним позовом про визнання протиправним і скасування розпорядження, визнання недійсною державної реєстрації земельних ділянок і скасування реєстраційних записів.

В порушення вимог законодавства технічна документація, що затверджена розпорядженням Локачинської районної державної адміністрації Волинської області земельних ділянок за кадастровими номерами: 0722485200:04:000:0941 - 14,5793га, 0722485200:04:000:0940 - 25,4208га, 0722485200:04:000:1036 - 7,8760 га не містить відомостей про дані із книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, копій документів, що посвідчують право на земельну ділянку або підтверджують право на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку, зокрема, Державного акту на право постійного користування землею серії ВЛ № 20 від 30.05.1994 року, площею 50,04 га яка розташована за адресою: Волинська область, Локачинський район, Старозагорівська сільська рада, за межами населеного пункту, яка перебуває в користуванні СФГ Сім`ї Янчинських.

Відповідно розроблені 30 березня 2020 року ФОП Колошвою О.В. проекти відведення земельних ділянок, що утворені внаслідок протиправного поділу земельної ділянки площею 50,04га, яка знаходиться в користуванні СФГ Сім`ї Янчинських за кадастровими номерами: 0722485200:04:000:1129 - 2 га, 0722485200:04:000:1135 -2 га, 0722485200:04:000:1132-2 га, 0722485200:04:000:1136 - 2 га, 0722485200:04:000:1130 - 2 га, 0722485200:04:000:1133 - 2 га, 0722485200:04:000:1134 -2 га, 0722485200:04:000:1131 -0,579 га, на переконання заявника, є протиправними, так як містять неправдиву інформацію та зміну цільового призначення земельної ділянки, яка використовується законним користувачем для здійснення фермерського господарства з 1994 року.

Відтак, за наявності в Державному реєстрі інформації про арешт спірного нерухомого майна - земельних ділянок, державні реєстратори та будь-які інші особи, які наділені правами у сфері державної реєстрації, фактично позбавлені можливості здійснювати будь-які дії щодо реєстрації відчуження (купівлі-продажу, міни, дарування тощо) щодо нерухомого майна, що є найефективнішим, на думку заявника, в даному конкретному випадку заходом забезпечення позову.

Поруч з цим, заявник також зазначає, що предметом спору між сторонами є вирішення питання про усунення перешкод у користуванні землею постійному землекористувачу, на яку заявник просить накласти арешт та яка перебуває на даний час у його володінні, за яку сплачено відповідну плату (податкова декларація з плати за землю від 19.02.2020 року) з метою унеможливити тим самим її відчуження до подачі позовної заяви до суду та на час вирішення справи в судовому порядку.

Розглянувши матеріали заяви Селянського фермерського господарства Сім`ї Янчинських вх.№01-60/357/20 від 12.05.2020р. про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на земельні ділянки, суд засвідчує наступне.

Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Статтею 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів.

Згідно до ч.1 ст.139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 6-7 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Згідно п. 1 чинної на даний час постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено, що забезпечення позову, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 вказаної постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

В аспекті викладеного, суд засвідчує, що в даному випадку останній позбавлений можливості пересвідчитись в розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпеченні збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову, в даному випадку-накладенням арешту на земельні ділянки та предметом позовної вимоги, зокрема, встановити чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, оскільки заявником в заяві про забезпечення позову не конкретизовано позовної вимоги з якою він має намір звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки заявник по тексу заяви про забезпечення позову лише засвідчує, що останній має законне право на звернення до суду з відповідним позовом про визнання протиправним і скасування розпорядження, визнання недійсною державної реєстрації земельних ділянок і скасування реєстраційних записів.

При цьому у вступній частині заяви зазначає ціна позову (з яким має намір звернутися Заявник)-спір немайновий, усунення перешкод в користуванні майном- земельною ділянкою, яка знаходиться в користуванні з 1994 року на підставі Державного акту про право постійного користування землею серії ВЛ №20 від 30.05.1994 року до сьогодні.

Поруч з цим, заявник, зазначаючи в заяві про забезпечення позову потенційних відповідачів- Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, Локачинську районну державну адміністрацію, Старозагорівську сільську раду, не вказує і зміст позовних вимог щодо кожного з них, в той час як п.4 ч. 3 ст. 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Крім того, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Всупереч положенням статті 74 Господарського процесуального кодексу України заявником, в даному випадку, не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів того, що земельні ділянки, на які він просить накласти арешт перебувають в законному користуванні Селянського фермерського господарства Сім`ї Янчинських, оскільки з Державного акту на право постійного користування землею від 30.05.1994р., на який заявник посилається як на законну підставу користування Селянським фермерським господарством Сім`ї Янчинських земельними ділянками на які просить накласти арешт, вбачається, що громадянину України ОСОБА_1 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,04 га, яка розташована на території Старозагорівської сільської ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства, однак жодних доказів того, що ОСОБА_1 є членом Селянського фермерського господарства Сім`ї Янчинських чи мав/має будь-яке відношення до Селянського фермерського господарства Сім`ї Янчинських суду не надано, які і не надано суду доказів того, що саме земельні ділянки, на які заявник просить накласти арешт були надані ОСОБА_1 у користування згідно Державного акту на право постійного користування землею від 30.05.1994р.

З доданого заявником Статуту Селянського фермерського господарства Сім`ї Янчинських (нова редакція), затвердженого Засновником фермерського господарства Рішенням №1 від 24.10.2014р. ОСОБА_3 , зареєстрованого 28.10.2014р. за №11861050009000102 з Додатком до нього, затвердженого Засновником фермерського господарства Рішенням №2 від 04.12.2014р. ОСОБА_3 , зареєстрованого 04.12.2014р. за №11861050012000102, а також із здійсненого господарським судом Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.05.2020р. стосовно Селянського фермерського господарства Сім`ї Янчинських не вбачається, що ОСОБА_1 був чи є на даний час членом Селянського фермерського господарства Сім`ї Янчинських, або мав чи має на даний час будь-яке відношення до Селянського фермерського господарства Сім`ї Янчинських.

Відтак, заявник не долучив до заяви про забезпечення позову жодних документів, що підтверджували б обставини, на які він посилається у заяві про забезпечення позову, зокрема, щодо законного права користування Селянським фермерським господарством Сім`ї Янчинських земельними ділянками на які останнє просить накласти арешт.

Наведені обставини унеможливлюють також дослідження обґрунтованості необхідності забезпечення позову в обраний заявником спосіб. До того ж, заявником не обґрунтовано терміновості вжиття заходів забезпечення позову саме до подання позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За наведених обставин, враховуючи те, що заява про забезпечення позову подана до суду без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, а саме заявником не засвідчено предмету позову із зазначенням вимог до кожного з відповідачів та не надано обґрунтування необхідності забезпечення позову у відповідності до предмету позовної заяви з якою заявник має намір звернутися до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, не надано суду доказів в обгрунтування заяви про забезпечення позову, зокрема, щодо законного перебування земельних ділянок, на які заявник просить накласти арешт у користуванні саме Селянського фермерського господарства Сім`ї Янчинських, суд вважає за необхідне заяву Селянського фермерського господарства Сім`ї Янчинських вх.№01-60/357/20 від 12.05.2020р. про забезпечення позову до подання позовної заяви повернути Селянському фермерському господарству Сім`ї Янчинських .

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997р. №9-3П, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовної заяви та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 139-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву Селянського фермерського господарства Сім`ї Янчинських вх.№01-60/357/20 від 12.05.2020р. про забезпечення позову до подання позовної заяви на 95 арк. (в тому числі, оригінал квитанції №136 від 12.05.2020р. про сплату судового збору в розмірі 1051,00 грн.) - повернути Селянському фермерському господарству Сім`ї Янчинських .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду, у строки визначені ст. 256 ГПК України (з урахуванням положень абзацу 2 пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (в редакції від 02.04.2020р.)).

Ухвала підписана 13.05.2020р.

Суддя В. А. Войціховський