Ухвала

від 12.05.2020 по справі 907/83/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" травня 2020 р. Справа № 907/83/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Санвіт-Холдінг від 20.02.2020 про видачу судового наказу

встановив:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області передано за підсудністю до Господарського суду Київської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Санвіт-Холдінг з вимогою про видачу наказу про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю 3Ф грошової заборгованості на суму 45546,68 грн разом з доданими до неї документами.

Матеріали вказаної заяви надійшли до Господарського суду Київської області 07.05.2020.

Відповідно до прохальної частини заяви ТОВ Санвіт-Холдінг просить суд стягнути з ТОВ ЗФ на свою користь заборгованість за договором в сумі 45546,68 грн, з яких: 22000,00 грн основного боргу, 1739,34 грн 3% річних та 21807,34 грн пені.

Дослідивши зміст заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу в частині вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

За змістом ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Судом встановлено, що заява про видачу судового наказу обгрунтована неналежним виконанням ТОВ ЗФ грошового зобов`язання за договором поставки № 32 від 11.05.2018 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого ТОВ Санвіт-Холдінг товару на підставі видаткової накладної № 564 від 30.05.2018.

До заяви про видачу судового наказу заявником долучено копію договору поставки № 32, укладеного 11.05.2018 між ТОВ Санвіт-Холдінг , як постачальником, та ТОВ ЗФ , як покупцем, у п. 1.1. якого зазначено, що постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити в порядку, передбаченому даним договором гофропродукцію (далі - товар), асортимент, кількість, ціна якого визначена в специфікаціях.

Пунктом 6.3. договору поставки № 32 від 11.05.2018 визначено, що умови оплати вказані в додатку до договору.

До матеріалів заяви долучено копію додатку № 1 до договору поставки № 32 від 11.05.2018, у п. 4 якого визначено умови оплати: протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня відвантаження продукції зі складу.

Заявником також надано копію видаткової накладної № 564 від 30.05.2018, з якої вбачається, що ТОВ Санвіт-Холдінг передано, ТОВ ЗФ прийнято у власність визначений договором товар на загальну суму 96511,51 грн.

Зважаючи на умови п. 4 додатку № 1 до договору поставки № 32 від 11.05.2018, строк оплати спірного товару сплинув 13.06.2018 - через 14 календарних днів з дня відвантаження продукції зі складу.

З викладених у заяві обставин та долучених до заяви доказів вбачається, що зобов`язання з оплати вартості товару в сумі 96511,51 грн ТОВ ЗФ виконало частково та з порушенням визначенго п. 4 вказаного вище додатку № 1 строку. У зв`язку з цим ТОВ Санвіт-Холдінг нараховано пеню, яка передбачена п. 7.3. договору поставки № 32 від 11.05.2018, в сумі 21807,34 грн за загальний період з 14.05.2018 по 31.01.2020 з урахуванням здійснених боржником часткових оплат.

Так, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами ст. ст. 611, 612 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов`язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що передбачено ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Отже, приймаючи до уваги приписи п. 1 ч. 2 ст. 258 та ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг річного строку позовної давності за вимогою про стягнення пені за поставкою від 30.05.2018 сплинув 14.12.2019 (щодо останнього дня в межах шестимісячного строку нарахування пені - 14.12.2018) та, відповідно, сплинув і щодо попередніх днів.

Водночас з даною заявою про видачу судового наказу ТОВ Санвіт-Холдінг звернулось до суду 21.02.2020, що підтверджується відміткою на поштовому конверті, в якому заява про видача судового наказу надіслана до Господарського суду Закарпатської області.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Частиною 2 ст. 153 ГПК України встановлено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст. ст. 148, 152, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Санвіт-Холдінг у видачі судового наказу за вимогою в частині про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю 3Ф 21807,34 грн пені.

Дана ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін