Рішення

від 05.05.2020 по справі 920/261/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.05.2020 Справа № 920/261/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/261/20

за позовом: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області (40022, м. Суми, пл. Троїцька, буд. 5, ідентифікаційний код 41312573, email:su@fssu.gov.ua),

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Іллінська, буд. 48/50, ідентифікаційний код 03083133, email:centr3sumy@ukr.net),

про стягнення 14955,55 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області (40022, м. Суми, пл. Троїцька, буд. 5, ідентифікаційний код 41312573, email:su@fssu.gov.ua) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до відповідача - Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 , відповідно до якого просить стягнути на користь позивача завдану шкоду в сумі 14955,55 грн, а також покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням працівником відповідача ОСОБА_1 своїх обов`язків щодо обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам в амбулаторії № 9, у зв`язку з чим Фонду соціального страхування України завдано шкоду в розмірі виплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 14955,55 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20 .0 3.2020 у справі № 920/261/20 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/261/20; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; розгляд справи по суті призначити в судове засідання на 05.05.2020, 11:30; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 20.04.2020; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 29.04.2020; та встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 05.05.2020 .

10.04.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позов від 08.04.2020 № 05-26/3/606, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що чинним законодавством відповідальність лікувального закладу, який видає листок непрацездатності, передбачена лише у вигляді позбавлення права видати документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, а також у вигляді персональної відповідальності лікарів медичного закладу.

Позивач у відповіді на відзив від 24.04.2020 № 510/15-10 вважає необгрунованими доводи відповідача та зазначає, що вважає доведеною наявність умов щодо відшкодування шкоди, в тому числі неправомірні дії працівника відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між його діями та завданою шкодою, що обргрунтовує твердження позивача про те, що оскільки в результаті неналежного виконання працівником лікувального закладу ОСОБА_1 своїх обов`язків, застрахованій особі ОСОБА_2 було безпідставно виплачено матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду, то витрачені позивачем кошти в сумі 14955,55 грн є шкодою для позивача в розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України. Позивач звертає увагу суду на те, що у відповідності до пункту 28 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, заклади охорони здоров`я, заклади професійної реабілітації і громадяни, які надають соціальні послуги застрахованим особам, несуть цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або страховикам внаслідок фальсифікації документів про обсяги та якість наданих послуг.

Крім того, як зазначає позивач, відповідачем частково задоволено вимогу про відшкодування шкоди, яка викладена у претензії від 09.04.2019 № 517/15-05, що свідчить про визнання факту завдання шкоди іншими лікарями лікувального закладу відповідача.

05.05.2020 від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив від 30.04.2020 № 05-26/3/644, де відповідач підтримує свої доводи про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення шкоди на підставі статті 1166 ЦК України. Відповідач зазначає, що позивачем не надано суду відповідних документів на підтвердження наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, оскільки довідка про результати перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності не встановлює факт протиправної поведінки, вини особи, а фіксує лише виявлене порушення інструкцій та положень. Недотримання цих вимог свідчить лише про порушення порядку видачі лікарняного, а не свідчить про безпідставність видачі листка непрацездатності та про відсутність хвороби у застрахованих осіб, доказів зворотнього позивачем не надано. Посилаючись на практику Вищого господарського суду України у подібних правовідносинах, відповідач зазначає, що в даному випадку заклад охорони здоров`я не є стороною страхових правовідносин, яка має права, обов`язки та несе відповідальність в цих правовідносинах.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я, визначає Закон України Про загальнообов`язкове страхування .

Відповідно до статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове страхування Фонд соціального страхування України (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 9 Закону України Про загальнообов`язкове страхування основними завданнями Фонду є здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності.

Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначені Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасовому непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 № 455 (надалі - Інструкція від 13.11.2001 № 455) та Положенням про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (надалі - Положення від 09.04.2008 № 189).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, уповноваженою особою позивача 14 -15 березня 2019 року з відома директора Комунального некомерційного підприємства Центр первинної санітарної допомоги №1 Сумської міської ради Коткова В.В. у присутності завідувача амбулаторією ОСОБА_3 проведено перевірку відповідача з питань обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам в амбулаторії № 9 на підставі звернення директора Сумського вищого училища мистецтв і культури ім. Д.С. Бортнянського від 14.03.2019, за наслідками якої складена довідка про результати позапланової перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності, виданих застрахованій особі ОСОБА_2 амбулаторією № 9 Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Сумської міської ради від 14 - 15 березня 2019 б/н (а.с. 9-11).

З указаної довідки вбачається, що перевіркою встановлені випадки необґрунтованої видачі листків непрацездатності, зокрема:

1) лікуючим лікарем ОСОБА_1 застрахованій ОСОБА_2 видано листок непрацездатності № 597850 з 27.08.2018 по 05.09.2018 з порушеннями вимог пункту 1.7 Інструкції від 13.11.2001 № 455 та пунктів 5.1.1, 5.1.4, 5.1.5 Положення від 09.04.2008 № 189, які полягають в наступному:

- при огляді хворої лікарем не описано неврологічний статус;

- скарги хворої та записи лікаря в медичній карті амбулаторного хворого не відображають ступінь порушення систем та органів, які є підставою визначення факту тимчасової непрацездатності;

- хворій не призначені додаткові обстеження, з урахуванням стандартів медичних технологій лікувально-діагностичного процесу та локальних протоколів надання медичної допомоги;

- відсутні результати КТ, біохімічний аналіз крові, ЕКГ, рентгенологічне обстеження хребта шийного відділу, УЗІ шийного відділу, РЕГ судин верхніх кінцівок, консультації невропатолога, окуліста, кардіолога;

- призначене лікування в лікувальному закладі не проводилось, бо відсутні записи про проведення ін`єкцій в журналі обліку процедур маніпуляційного кабінету.

2) лікуючим лікарем ОСОБА_1 застрахованій особі ОСОБА_2 видано листок непрацездатності № 248764 з 06.11.2018 по 19.11.2018 з порушеннями вимог пункту 1.7 Інструкції від 13.11.2001 № 455 та пунктів 5.1.1, 5.1.4, 5.1.5 Положення від 09.04.2008 № 189, які полягають в наступному:

- при огляді хворої лікарем не описано неврологічний статус;

- призначене лікування в лікувальному закладі не проводилось, бо відсутні записи про проведення ін`єкцій в журналі обліку процедур маніпуляційного кабінету;

- хворій не проведено клініко-лабораторні обстеження: аналіз крові загальний, аналіз сечі клінічний, ЕКГ, консультація невропатолога, кардіолога та окуліста, рентгенологічне обстеження хребта шийного відділу, УЗІ судин шийного відділу;

- дані об`єктивного огляду хворої в медичній карті амбулаторного хворого не відображають ступінь порушення систем та органів, які є підставою для визначення факту тимчасової непрацездатності;

- пальпація паравертебрально м`язів хребта не проводилась, функція хребта в шийному відділі не описана;

- не проведена корекція лікування та не призначені додаткові обстеження, з урахуванням стандартів медичних технологій лікувально-діагностичного процесу та локальних протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями;

- листок непрацездатності закритий без об`єктивного огляду хворої, без обгрунтування тимчасової непрацездатності хворої, оскільки хвора мала скарги на шийний відділ хребта, а лікар описує зміни в поперековому відділі хребта.

3) лікуючим лікарем ОСОБА_1 застрахованій особі ОСОБА_2 видано листок непрацездатності № 079072 з 21.12.2018 по 31.12.2018 з порушеннями вимог пункту 1.7 Інструкції від 13.11.2001 № 455 та пунктів 5.1.1. 5.1.4, 5.1.5 Положення від 09.04.2008 № 189, які полягають в наступному:

- хвора не була оглянута лікарем, об`єктивний огляд не проведений (в записах лікуючого лікаря відсутні ознаки тимчасової непрацездатності).

Крім того, як зазначає позивач, листок непрацездатності виданий лікуючим лікарем одноособово, бо відсутні записи в журналі реєстрації амбулаторних пацієнтів зав. амбулаторією ОСОБА_3 . за 29.12.2018, що є порушенням п. 2.2. Інструкції від 13.11.2001 № 455.

4) лікуючим лікарем ОСОБА_1 застрахованій особі ОСОБА_2 видано листок непрацездатності № 098893 з 08.02.2019 по 22.02.2019 з порушеннями вимог пункту 1.7 Інструкції від 13.11.2001 № 455 та пунктів 5.1.1, 5.1.4, 5.1.5 Положення від 09.04.2008 № 189, які полягають в наступному:

- при огляді хворої лікарем не описано неврологічний статус;

- призначене лікування в лікувальному закладі не проводилось, бо відсутні записи про проведення ін`єкцій в журналі обліку процедур маніпуляційного кабінету;

- в журналі реєстрації прийому амбулаторних хворих лікаря відсутній запис про прийом хворої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- під час огляду хворої лікуючим лікарем не призначено наступну явку;

- хворій не проведено клініко-лабораторні обстеження: аналіз крові загальний, аналіз сечі клінічний, ЕКГ, консультація кардіолога та окуліста, рентгенологічне обстеження шийного відділу хребта, УЗІ судин шийного відділу, РВГ;

- хворій проведено обстеження 16.01.2019 (не в період перебування на листку непрацездатності);

- аналіз крові та сечі проведено 21.02.2019 в іншій лабораторії міста, що неможливо підтвердити записами в журналах реєстрації аналізів та їх результатів

- скарги хворої та записи лікуючого лікаря в медичній карті амбулаторної хворої за весь період перебування на листку непрацездатності не відображають ступінь порушення систем та органів, які є підставою для визначення факту тимчасової непрацездатності та продовження листка непрацездатності.

Крім того, вищезазначений листок непрацездатності виданий лікуючим лікарем одноособово, бо відсутні записи в журналі реєстрації амбулаторних пацієнтів зав. амбулаторією ОСОБА_3 . за 20.02.2019, що є порушенням п. 2.2. Інструкції від 13.11.2001 № 455.

За місцем роботи застрахованої особи ОСОБА_2 . (Сумське вище училище мистецтв і культури ім. Д.С. Бортнянського) за виданими відповідачем листкам непрацездатності призначено та виплачено останній допомогу по тимчасовій непрацездатності з коштів Фонду соціального страхування в сумі 14955,55 грн., в т.ч. за листком непрацездатності № 597850 - 2316,15 грн, за листком непрацездатності № 248769 - 4436,82 грн., за листком непрацездатності № 079072 - 2985,18 грн., за листком непрацездатності № 098893 - 5217,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виданих амбулаторією № 9 Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Сумської міської ради листків тимчасової непрацездатності, УВД ФСС України у Сумській області виплатило зазначеній застрахованій особі допомогу по тимчасовій втраті непрацездатності у загальній сумі 14995,55 грн, що підтверджується довідкою від 17.03.2020 б/н (а.с. 23).

За результатами проведеної роботи, відповідачем вжиті заходи щодо усунення виявлених порушень, а посадові особи за допущені порушення притягнуті до дисциплінарної відповідальності, зокрема:

- в амбулаторіях Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Сумської міської ради проведено оперативні наради, на яких було розглянуто, виявлені в результаті перевірки, недоліки при видачі листків непрацездатності та ведені медичної документації застрахованих осіб;

- проведено позаплановий інструктаж медичних працівників Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Сумської міської ради щодо дотримання вимог нормативних актів, які регулюють порядок оформлення документації щодо тимчасової втрати непрацездатності, що підтверджується копією протоколу засідання амбулаторії № 9 Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Сумської міської ради № 11 від 20.03.2019 (а.с. 33);

- взято письмові пояснення з лікарів, які згідно результатів перевірки, допустили помилки, зокрема, стосовно випадків необґрунтованої видачі листків непрацездатності № 597850, № 248764, № 079072 та № 098893 виданих сімейним лікарем ОСОБА_1 застрахованій особі ОСОБА_2 , лікарем надано письмові пояснення від 17.04.2019 (а.с. 34).

Відповідач листом від 27.03.2019 за № 05-26/1б/365 (а.с. 35) повідомив позивача про вжиті ним заходи щодо усунення виявлених Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області порушень.

Посилаючись на положення статті 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , частин першої та другої статті 1166, статі 1172 та статті 1192 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що виплачені застрахованій особі кошти в сумі 14955,55 грн на підставі листків непрацездатності є шкодою для позивача та підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Позивачем на адресу відповідача 09.04.2019 направлено претензію № 517/15-05 з вимогою про відшкодування завданої шкоди. Зазначена претензія містить вимогу щодо відшкодування завданої шкоди в сумі 29811,08 грн лікарями відповідача, які працюють в усіх амбулаторіях, в т.ч. лікарем ОСОБА_1 , яка працює в амбулаторії № 9, в сумі 14955,55 грн.

Водночас, суд, вирішуючи даний спір, дійшов висновку, що вимоги позивача з врахуванням вищевстановлених судом обставин та норм чинного законодавства, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, у тому числі, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Так, однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин.

Згідно статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до пункту 6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду № 04-5/239 від 29.12.2007 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди відповідно до статті 1172 ЦК України на позивача покладений обов`язок доведення, що шкода була заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Так, на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та причинно-наслідкового зв`язку між порушенням та шкодою. Натомість відповідач може бути звільнений від відповідальності, якщо доведе відсутність своєї вини у заподіяній шкоді.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тобто в предмет доказування у цій справі також входить встановлення протиправної поведінки лікаря, що перебував у трудових відносинах із відповідачем, під час оформлення та видачі листків непрацездатності, що стало причиною завдання позивачу шкоди.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування тимчасова втрата працездатності - це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім`ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.

Згідно з пунктами 3, 10 частини першої статті 1 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) надається у визначених цим законом випадках, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Згідно частини першої статті 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Так, порядок видачі листків непрацездатності визначений Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 № 455 (далі - Інструкція від 13.11.2001 № 455).

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції від 13.11.2001 № 455 листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах. Право видачі листків непрацездатності надається лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров`я (пунктом 1.4 Інструкції від 13.11.2001 № 455).

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Інструкції від 13.11.2001 № 455 видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред`явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного і не може бути платною послугою в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності.

У разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях (пункти 2.1, 2.2 Інструкції від 13.11.2001 № 455).

При втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів.

Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення (далі - ЛКК), яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу, після комісійного огляду хворого, з періодичністю не рідше 1 разу на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК. У окремих випадках, коли захворювання вимагає тривалого лікування, наприклад у разі важких травм та туберкульозу періодичність оглядів ЛКК з продовженням листка непрацездатності може бути не рідше 1 разу на 20 днів залежно від тяжкості перебігу захворювання.

Так, з указаних положень Інструкції від 13.11.2001 № 455 слідує, що видача або продовження листків тимчасової непрацездатності здійснюється лікарями лише за результатами огляду пацієнтів, діагностування захворювання та призначення лікування.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи листків тимчасової непрацездатності, виданих лікарем ОСОБА_1 амбулаторії № 9 Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Сумської міської ради у період 2018-2019 років, вони (листки) містять прізвище, ім`я, по-батькові пацієнта, діагноз, причину непрацездатності, період, у який особа була непрацездатною, підпис лікаря.

Так, за результатами огляду пацієнтки лікарем відповідача встановлене захворювання, підтверджений діагноз та призначене лікування, тобто настання страхового випадку (втрата тимчасової непрацездатності), що є підставою для оформлення та видачі листків тимчасової непрацездатності відповідно до Інструкції від 13.11.2001 № 455, підтверджено матеріалами справи.

Також, відповідні записи зроблені у медичній картці амбулаторних хворих і такі факти захворювання пацієнтки позивачем не спростовані.

Водночас, матеріали справи не містять, а позивач не надав суду належних та допустимих в розумінні статей 73, 76-79 ГПК України доказів, які б свідчили про вину та протиправну поведінку лікаря, що перебуває у трудових відносинах із відповідачем у видачі/продовженні листків тимчасової непрацездатності.

Виявлені позивачем під час перевірки порушення (неналежне оформлення та видача листків непрацездатності, заповнення медичної документації) носять формальний характер, а саме - невідповідність діючим інструкціям та положенням щодо їх оформлення, але не свідчать про відсутність захворювання у застрахованої особи.

Тобто, посилання позивача, як на підставу позовних вимог, що вказані в позові та додатках листи непрацездатності, були видані відповідачем необґрунтовано, що відображено в довідці про результати позапланової перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності, виданих застрахованій особі ОСОБА_2 . амбулаторією № 9 Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Сумської міської ради від 14-15 березня 2019 року, не спростовують доводів та заперечень відповідача у справі, а зазначена довідка УВД ФСС України у Сумській області від 14-15 березня 2019 року не встановлює наявність протиправної поведінки та вини лікаря (відповідача) у видачі/продовженні листків тимчасової непрацездатності, а фіксує лише виявлені порушення з їх оформлення. Аналогічні висновки викладенi Вищим господарським судом України у постанові від 13.07.2017 у справі № 917/1917/16, у постанові від 20.07.2017 у справі № 917/2105/16.

Спірні правовідносини у зв`язку із виплатами матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності, здійсненими позивачем застрахованій особі за листками непрацездатності, виданими/продовженими амбулаторією № 9 Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Сумської міської ради, є страховими. При цьому медичний заклад (відповідач) не є стороною цих правовідносин, на яку можливо покласти майнову відповідальність за сплачену позивачем допомогу.

Виплати матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності, сплачені позивачем за листками непрацездатності виданими/продовженими амбулаторією № 9 Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Сумської міської ради, не є матеріальною шкодою у розумінні чинного законодавства, оскільки грошові кошти, сплачені позивачем в якості допомоги застрахованій особі у зв`язку із втратою нею працездатності, не є його власними грошовими коштами, а є коштами, що сплачувалися до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованими особами в якості страхових внесків.

Натомість, сплата УВД ФСС України у Сумській області страхового відшкодування застрахованій особі у разі настання страхового випадку є його обов`язком, визначеним Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а тому здійснені Фондом виплати застрахованій особі не є шкодою, що йому заподіяна.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності як шкоди, заподіяної позивачу, так іпричинного зв`язку між заявленою шкодою та протиправною поведінкою відповідача.

Щодо посилання позивача на Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 № 455, суд відзначає наступне.

Згідно з пунктом 8.3 Інструкції від 13.11.2001 № 455 за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, лікарі несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до пункту 8.5 Інструкції від 13.11.2001 № 455 у разі виявлення порушень правил видачі, зберігання, обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, незадовільного стану експертизи тимчасової непрацездатності, лікувально-профілактичний заклад може бути позбавлений права видавати документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, у встановленому порядку.

Отже, з указаних норм вбачається, що відповідальність лікувального закладу, який видає листок непрацездатності, зокрема, Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Сумської міської ради, може бути передбачена у вигляді позбавлення права видавати документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, а також у вигляді персональної відповідальності лікарів медичного закладу.

Як вже було встановлено судом, матеріали справи свідчать, що за наслідками перевірки відповідачем було вжито заходи щодо усунення виявлених порушень, а посадових осіб притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущені порушення.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги УВД ФСС України у Сумській області до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Сумської міської ради про стягнення матеріальної шкоди у сумі 14955,55 грн, є недоведеними та необгрунованими, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 2102,00 грн покладається на позивача у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236-238, 248, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 Розділу X ГПК України (доповнено згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне рішення складено та підписано суддею 12 травня 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа