Постанова

від 23.07.2007 по справі 3/1832

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/1832

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" липня 2007 р.                                                     Справа № 3/1832

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Машевської О.П.

при секретарі Іщук О.Ф.

за участю представників сторін

від позивача Покраса С.П. -дор. № 06-614/704 від 14.05.07р.,

від відповідача Ліра В.Б. -паспорт ВМ 270663, виданий Баранівським РВ УМВС України в Житомирській області 18.11.1996р. - керівник; Муравська  Г.М. - дор. № 55 від 16.07.07р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Житомир)  

до Комунального підприємства "Баранівська районна друкарня" (смт. Баранівка Баранівського району)

про стягнення 3527,40 грн.

У судовому засіданні 17.07.07 року оголошувалась перерва до 23.07.2007 року

Позивачем подано адміністративний позов про стягнення адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів за результатами перевірки поданої відповідачем державної звітності "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідв за 2006 рік", термін сплати яких минув 15 квітня 2007 року, а також про стягнення пені, розрахованої у розмірі 120 відсотків  річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення станом на 23.05.2007 року.

Як правову підставу позову зазначено ст.ст. 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів  в Україні", п.3.ст. 9 Бюджетного кодексу України, Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідачем подано заперечення на адміністративний позов, у якому зазначено, що у ДКП"Баранівська  районна друкарня" з 01.01.2006 року по 24.05.2006 року працював один штатний інвалід Руцький В.А., якого було звільнено за власним бажанням у зв'язку із станом здоров'я. Знайти заміну такому спеціалісту в межах населеного пункту немає можливості. Окрім того, підприємство зазнає значних фінансових труднощів  у зв'язку  з низьким  попитом на ринку  послуг із виготовлення поліграфічної продукції. Просить  застосувати штрафні санкції тільки до залишкового недопрацьованого часу згідно квоти для працюючих інвалідів  на підприємстві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено у преамбулі Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів  в України” цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами. 

У статті 2 Закону  N 875-XII зазначено, що інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.  Відповідно до статті 3 Закону N 875-XII інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України.

Правовий аналіз наведених статтей свідчить, що Закон N 875-XII розрізняє три категорії інвалідності у фізичних осіб, а саме:

-  інвалідність, яка зумовлена захворюванням (загальним або професійним);

- інвалідність, яка є наслідком травм;

- інвалідність, яка зумовлена уродженими дефектами.  

А відтак, при вирішенні цього спору, господарським судом враховується, що відповідно  до норм  Закону N 875-XII  всі ці категорії підпадають під визначення найманого працівника, з яким може бути укладено трудовий договір та забезпечено норматив робочих  місць  для інвалідів.

Так, відповідно до ст. ст. 17 та 18 Закону N 875-XII  інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, з врахуванням їх інтересів та індивідуальних програм реабілітації.

Право на працю такі особи, перш за все, здійснюють шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. При цьому Закон N 875-XII чітко визначає випадки, коли допустима відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності, а саме у разі наявності висновку медико-соціальної експертизи, що стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інваліда.

Наведене свідчить, що реалізацію права на працю інвалідам забезпечують  підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю (далі- підприємства)  шляхом виділення  та створення  робочих місць для їх працевлаштування, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, подання звітів Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів визначено у статті 19 Закону N 875-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин),  зокрема у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, а також самостійно здійснюють  їх працевлаштування.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством інвалідів для яких це місце роботи є основним, тобто шляхом  укладення трудового договору із внесенням запису до трудової книжки в порядку, визначеному Кодексом законів про працю України.

Окрім цього, підприємства зобов'язані зареєструватися у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подавати цим відділенням звіт про зайнятість і працевалштування інвалідів. Зокрема, державну статистичну звітність за 2006 рік підприємства зобов'язані були подавати за формою  № 10 -ПІ річна "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженою наказом Мінпраці України від 10.02.2007 року № 42.

А також, як зазначено у статті 18 Закону N 875-XII, підприємства зобов'язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів в порядку, визначеному  Законом  України    "Про  зайнятість населення" та прийнятими на його виконання підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема подавати звітність форми № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій”, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики № 420 від 19.12.2005 року

Як свідчать матеріали справи, згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (застосовано форму №10-ПІ поштово-річну, затверджену наказом Мінпраці України від 29.12.2004 року № 338) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2006 рік склала 8 осіб (а.с. 4).

Враховуючи приписи ч.1 ст. 19 Закону N 875-XII  відповідач зобов'язаний  був  працевлаштувати одну особу- інваліда. Однак відповідачем рядок 03 звіту не заповнений, тоді як у розділі ІІ звіту "Список працюючих інвалідів-штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2006 році" заповнено інформацію про Руцького В.А., ІІ група інвалідності, який відпрацював на підприємстві 5 місяців різальщиком.

Оскільки середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства  встановлена інвалідність визначається відповідно до пунктів 3.3.1-3.3.3., з урахуванням п.2.1.9. Інструкції зі статистики чисельності  працівників зайнятих у народному господарстві України, затверд. наказом Мінстату України від 07.07.95 р. № 171 та зареєстр. в Міністерстві юстиції України від 07.08.95 року за № 287/823, то виконання нормативу із працевлаштування інваліда для відповідача, як підприємства з мінімальною кількістю штатних працівників, було би забезпечено тривалістю трудових відносин не менше шести місяців, однак якого не дотримано.

Господарським судом враховуються заперечення відповідача щодо наявності об'єктивних причин для припинення трудових відносин з найманим працівником Руцьким В.А. до настання шестимісячного строку їх виконання на протязі 2006 року, у зв'язку зі станом його здоров'я, що підтверджується висновком МСЕК.

Однак, як встановлено  господарським судом, відповідачем звіти про наявність вакансії для працевлаштування інваліда по закінченню ІІ кварталу 2006 року до Баранівського районного центру зайнятості не подавались, так само як не вживались будь-які інші заходи щодо працевлаштування інвалідів на підприємство у звітному році.

У статті 20 Закону N 875-XII  встановлено, що підприємства, на яких працювало  від 8 до 15 осіб,  а середньооблікова чисельність працюючих інвалідів була меншою,  ніж установлено нормативом зобов'язані щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону N 875-XII.

Окрім того,  за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій підприємства зобов'язані сплатити  пеню, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як зазначено у статті 20 Закону N 875-XII порядок сплати адміністративно-господарських санкцій  і  пені до  відділень Фонду соціального захисту інвалідів тощо  затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.207 року № 70 було затверджено  Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі-Порядок), який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки згідно статті 20 Закону   N 875-XII  обов'язок самостійної сплати адміністративно-господарських санкцій для підприємств встановлено до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, в даному випадку, до - 15.04.2007 року.

Згідно статті 20 Закону N 875-XII ,   адміністративно-господарські     санкції    і    пеню підприємства  сплачують   за рахунок прибутку, який залишився в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Разом з тим,  як зазначено у п. 3. Порядку у   разі  коли  роботодавець  не  одержує  прибутку,  сума адміністративно-господарських санкцій сплачується за рахунок інших джерел відповідно до законодавства.

Зокрема, у статті 20 Закону N 875-XII зазначено,  що у разі  несплати  адміністративно-господарських  санкцій  або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду  їх стягнення  в  примусовому  порядку  може  бути  звернено  на майно підприємства в порядку, передбаченому законом.

Контроль за своєчасним перерахуванням сум адміністративно-господарських санкцій, що надходять від підприємств за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів здійснюють територіальні  відділення Фонду соціального захисту інвалідів,  відповідно до повноважень, визначених у статті 8 Закону     N 875-XII та п.п. 3 і 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року № 1434 (далі - Положення) та з дотриманням Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою КМУ від 31.01.2007  року № 70.

У разі, якщо виникають спори із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону N 875-XIІ, в тому числі щодо порядку сплати адміністративно-господарських санкцій, їх розміру чи обгрунтованості тощо,  вони вирішуються  Фондом  соціального  захисту інвалідів або в судовому порядку. Згідно статті 20  Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Фонд соціального захисту  інвалідів,  його  відділення  мають право  захищати  свої  права  та законні інтереси,  у тому числі в суді.

Як свідчать матеріали справи, відповідач  самостійно до 15 квітня 2007 року не сплатив адміністративно- господарські санкції у розмірі 3487,50 грн. ( половина від середнього розміру річної  заробітної плати на підприємстві)  за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, обгрунтованість застосування яких господарським судом встановлена. Відповідно, позовні вимоги  Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України в частині  їх стягнення у розмірі 3487,50 грн. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.   

При цьому господарський суд вважає за необхідне зазначити,  що визначені у Законі  N 875-XIІ  адміністративно-господарські   санкції  за своєю правовою природою є зобов'язаннями підприємства  альтернативними  зобов'язанню  самостійно   здійснити працевлаштування  інвалідів  відповідно  до Закону. Наведене підтверджується змістом статті 11 Закону N 875-XIІ, у якій зазначено, що бюджет  Фонду   соціального   захисту   інвалідів формується  за  рахунок  коштів  державного  бюджету,  благодійних внесків, добровільних пожертвувань та інших надходжень. Відповідно до ч.3 ст.9 Бюджетного кодексу України адміністративно-господарські санкції  є неоподатковуваними надходженнями Державного бюджету та відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  є джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету на 2007 рік.

Як зазначено у статті 20 Закону N 875-XIІ, суми адміністративно-господарських   санкцій   і   пені,   що надійшли    до   державного   бюджету,   використовуються   Фондом соціального захисту інвалідів на фінансування програм  соціальної, трудової,  фізкультурно-спортивної  та професійної реабілітації інвалідів; надання підприємствам цільових позик, призначених   для   працевлаштування інвалідв;  фінансування витрат  на   професійне   навчання   непрацюючих інвалідів,   у   тому   числі  за  направленням  державної  служби зайнятості тощо.

Разом з тим, господарський суд вважає за необхідне відмовити у позові в частині  застосування пені, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України  органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України. Окрім того, відповідно до статті  58 Конституції України закони та інші нормативно-правові  акти  не  мають зворотної дії в часі, крім випадків,  коли  вони  пом'якшують  або скасовують відповідальність особи.

Дійсно,  на момент виникнення спірних відносин стаття 20 Закону N 875-XIІ діє в редакції  Закону  N  2960-IV  від 06.10.2005 року та передбачає сплату підприємствами пені, виходячи  з  120  відсотків  річних облікової ставки Національного банку України,  що діяла на момент сплати,  нарахованої  на  повну суму недоїмки за весь її строк,  відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 31.01.207 року № 70.

Однак механізм нарахування пені як  підприємствами, так і органом контролю   за порушення термінів сплати адміністративно-господарських    санкцій,   передбачених   Законом України  "Про  основи соціальної  захищеності інвалідів в Україні" визначено у Порядку  нарахування пені та її сплати, який було  затверджено наказом Мінпраці та соціальної політики України 15.05.2007 року  за N 223 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України лише 30 травня 2007 р. за N 552/13819.

Зокрема у п.3.7 Порядку визначено, що у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.     

Відповідно до Указу Президента України „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03.10.1992  № 493/92 ( Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 493/98  від 21.05.98 ) нормативно-правові акти   міністерств набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації,  якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Наведене свідчить, що затверджений Порядок нарахування пені та її сплати є загальним як для підприємств у разі самостійної сплати ними пені, так і територіальними відділеннями у разі примусового їх стягнення у судовому порядку, однак який  на дату виникнення прострочки сплати адміністративно-господарських  санкцій  16.04.2007 року та на дату звернення з  адміністративним позовом 23.05.2007 року – не діяв.   Враховуючи викладене, застосування цього Порядку територіальним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів  до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності порушує конституційний принцип незворотності дії нормативно-правових актів, які  встановлюють відповідальність особи та принцип здійснення органами державної влади своїх повноважень у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі ст.ст. 8,11, 17-20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", керуючись ст.ст. ст.ст.94, 137, 158-163, 167, 186, 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства "Баранівська районна друкарня" (12700, вул.Кірова, 7,  м. Баранівка,  Житомирська область, ідентифікаційний код 02466286)

на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (10003, вул. Домбровського, 38, м. Житомир, ідентифікаційний код 20401066)

- 3487 грн. 50 коп. адміністративно - господарських  санкцій за  робоче місце,  призначене  для  працевлаштування  інваліда  і  не зайняте інвалідом.

3. У стягненні 39 грн. 90 коп. пені за порушення терміну сплати адміністративно - господарських санкцій  відмовити.

Постанова господарського суду  набирає законної сили в строки встановлені ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного  суду через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня викладення її у повному обсязі  та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, в порядку, встановленому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                         

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу;

3 - відповідачу;