Рішення

від 12.05.2020 по справі 640/1726/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року м. Київ № 640/1726/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКАНАЛ СТБ (вул. І. Шевцова, 1, м. Київ, 03113, код ЄДРПОУ 20044726)

до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (вул. Прорізна, 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 00063928)

про визнання протиправним та скасування рішення №1319 від 29.08.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКАНАЛ СТБ (далі - позивач) з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 29.08.2018 року №1319 Про вимкнення аналогового телевізійного мовлення ТОВ ТК СТБ , м. Київ (логотип: С - можливо все! ) в частині (пункти 1, 2, 3, 4 та 5 Рішення).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуване рішення від 29 серпня 2018 року № 1319 є протиправним з огляду на те, що у відповідача були відсутні правові підстави, виключний перелік яких встановлено частиною 2 статті 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 21.12.1993 № 3759-XII, для анулювання ліцензії, оскільки зазначений перелік не містить такої підстави для анулювання як завершення термінів використання радіотехнології аналогового телевізійного мовлення, а втрата чинності ліцензії можлива лише на підставі рішення суду. Окремо позивач зазначає, що при переході від аналового до цифрового мовлення ліцензія на мовлення не втрачає чинності, може бути переоформлена лише у певній частині на підставі виключно заяви позивача про переоформлення ліцензії на мовлення.

При цьому позивач вказує, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення не мав повноваження зменшувати (скорочувати) строк дії ліцензії на мовлення, визначений законом, а також немав повноважень приймати рішення про перехід на цифрове мовлення або вимкнення аналогового телевізійного мовлення у регіоні. Приймаючи рішення від 29 серпня 2018 року №1319, відповідач фактично зменшив встановлений Законом України "Про телебачення і радіомовлення" мінімальний строк їх дії (видачі), чим вийшов за межі своїх повноважень, які визначені Законом України Про національну раду України з питань телебачення і радіомовлення від 23.09.1997 року №538/97-ВР. Відтак, позивач не може здійснювати ефірне аналогове мовлення в частині населених пунктів, що порушує його права та інтереси як телерадіоорганізації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2019р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що прийняте рішення №1319 від 29.08.2018 року є законним, обґрунтованим та ухваленим у повній відповідності до законодавства, оскільки прийнято з урахуванням Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року №815 щодо завершення термінів використання радіо технології аналогового телевізійного мовлення на підставі в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. При цьому, перехід від аналового до цифрового мовлення здійснюється відповідно до Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, затвердженого рішенням Національної ради від 01 грудня 2010 року №1684. Твердження позивача про неможливість здійснення мовлення в частині населених пунктів є таким, що не відповідає дійсності, оскільки позивач ігнорує той факт, що ТОВ Телеканал СТД є власником чинної цифрової ліцензії на мовлення НР №00269-м від 23.08.2018 року, вид мовлення багатоканальне (телебачення); територія розповсюдження програм загальнонаціональне; строк дії ліцензії до 23 серпня 2025 року.

Також відповідач у відзиві вказує, що рішенням Національної ради від 05 жовтня 2017 року №1933 продовжено строк дії ліцензії на мовлення НР №00270-м від 05 грудня 2017 року на строк 7 років (до прийняття Національною радою окремого рішення про перехід на цифрове мовлення або вимкнення аналогового телевізійного мовлення в регіоні); при продовженні ліцензії НР №00270-м від 05.12.2017 з урахуванням здійснення переходу від аналогового мовлення на цифрове, керуючись пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №412, позивачу було зроблено знижку у розмірі 80% при сплаті ліцензійного збору. Рішення №1933 від 05.10.2017, яким продовжувалась ліцензія НР №00270-м від 05.12.2017 позивачем не оскаржувалась, а відтак є чинним та правомірним. Тому, для задоволення позовних вимог підстави відсутні.

До суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідач не спростував твердження та аргументи позивача стосовно суті позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року зупинено провадження в адміністративній справі №640/1726/19 до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №826/12322/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року поновлено провадження в адміністративній справі №640/1726/19.

Розглянувши адміністративний позов, відзив та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариству з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКАНАЛ СТБ видано наступні ліцензії на мовлення: серії НР №00270-м строком дії з 05 грудня 2017 року по 05 грудня 2024 року на підставі рішення №1587 від 20 вересня 2018 року; серії НР №00063-м строком дії з 05 серпня 2014 року по 05 серпня 2021 року на підставі рішення №432 від 24 липня 2014 року; серії НР №00268-м строком дії з 23 січня 2016 року по 23 січня 2023 * року ( *до прийняття Національною радою окремого рішення про перехід на цифрове мовлення або вимкнення аналогового телевізійного мовлення у регіоні) на підставі рішення №2111 від 03 грудня 2015 року; серії НР №00269-м строком дії з 23 серпня 2018 року по 23 серпня 2025 року на підставі рішення №707 від 11 липня 2018 року.

Рішенням від 29 серпня 2018 року №1319 Про вимкнення аналовогого телевізійного мовлення ТОВ ТК СТБ , м. Київ (логотип: С - можливо все! ) відповідач вирішив, зокрема:

1) ліцензія на мовлення НР №00270-м від 05 грудня 2017 року ТОВ Телеканал СТБ , м. Київ, втрачає чинність з 1 вересня 2018 року в частині докладних характеристик каналу (мережі) мовлення;

2) враховуючи пункт 1 цього рішення, ТОВ ТК СТБ , м. Київ, привести ліцензію на мовлення НР №00270-м від 05 грудня 2017 року у відповідність до Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року №815 (зі змінами) шляхом переоформлення, вилучивши канали мовлення, які підлягають вимкненню (згідно з додатком до рішення);

3) заяву на переоформлення відповідної ліцензії на мовлення подати впродовж 1 місяця з дати прийняття цього рішення;

4) ліцензії на мовлення НР №00063-м від 05 серпня 2014 року, НР №00268-м від 23 січня 2016 року ТОВ ТК СТБ , м. Київ, втрачають чинність з 1 вересня 2018 року у зв`язку з завершенням термінів використання радіотехнології аналогового телевізійного мовлення;

5) зобов`язати ТОВ ТК СТБ , м. Київ, повернути до Національної ради ліцензії на мовлення НР №00063-м від 05.08.2014, НР №00268-м від 23.01.2016 протягом десяти днів з дати прийняття цього рішення.

Незгода позивача із вказаним рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань, регулюються Законом України Про телебачення і радіомовлення від 21.12.1993 № 3759-XII (далі - Закон №3759-XII) та Законом України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення від 23.09.1997 року №538/97-ВР (далі -Закон №538/97-ВР)

Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України Про телебачення і радіомовлення єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Правові засади формування та діяльності, статус, компетенція, повноваження, функції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та порядок їх здійснення визначаються Законом України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення .

Відповідно до статті 14 вказаного Закону Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення здійснює регуляторні функції, передбачені законодавством України у сфері телерадіомовлення, серед яких ліцензування телерадіомовлення; надання дозволів на тимчасове мовлення; ліцензування провайдерів програмної послуги; участь у розробці та погодження проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України у частині смуг радіочастот, виділених для потреб телерадіомовлення; розробку умов використання та визначення користувачів радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб телерадіомовлення; забезпечення і сприяння конкуренції у діяльності телерадіоорганізацій усіх форм власності відповідно до вимог законодавства, створення умов щодо недопущення усунення, обмеження чи спотворення конкуренції у телерадіоінформаційному просторі; ведення Державного реєстру суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення; розробку та затвердження порядку проведення конференцій щодо формування, обрання та припинення повноважень членів Наглядової ради акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України".

Положеннями статті 15 Законом України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення визначено, що повноваженнями Національної ради щодо організації та перспектив розвитку телерадіомовлення є, зокрема, розробка і затвердження Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору.

Згідно частини першої статті 17 вказаного Закону відповідачу надано право в межах своїх повноважень приймати регуляторні акти, у тому числі нормативно-правові, а також інші акти індивідуальної дії.

Відповідно до статті 21 Закону України Про телебачення і радіомовлення План розвитку національного телерадіоінформаційного простору (далі - План розвитку) є нормативно-правовим документом, який розробляється Національною радою і затверджується її рішенням відповідно до вимог цього Закону. На підставі Плану розвитку Національна рада приймає рішення щодо створення та розвитку каналів мовлення, мереж мовлення та телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, визначає конкурсні умови та оголошує конкурси на отримання ліцензій на мовлення, визначає умови ліцензій на мовлення, яке ліцензується за реєстраційним принципом.

План розвитку складається з двох частин: а) Плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телебачення і радіомовлення; б) основних вимог щодо змістовного наповнення та співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору.

План розвитку та будь-які зміни до нього затверджуються рішенням Національної ради в порядку, визначеному Законом України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення .

План розвитку переглядається не рідше одного разу на рік за результатами звіту Національної ради. Порядок розробки Плану розвитку та змін до нього визначається Національною радою. План розвитку та зміни до нього офіційно оприлюднюються Національною радою протягом місяця з дня прийняття відповідного рішення.

Згідно частини першої, шостої - десятої статті 22 вказаного Закону від 21.12.1993 № 3759-XII канали мовлення, мережі мовлення та телемережі, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, створюються та/або територіально змінюються за рішенням Національної ради відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу України та Плану розвитку. Визначення можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для потреб телерадіомовлення здійснюється лише за замовленням Національної ради.

Зміна територіальної категорії каналу, мережі мовлення, телемережі потребує повторного ліцензування мовлення на цьому каналі, на цій мережі або на відповідних каналах багатоканальної телемережі відповідно до вимог цього Закону.

Перехід від аналогового до цифрового мовлення здійснюється відповідно до Плану розвитку, крім територій з особливим режимом мовлення.

Національна рада сприяє запровадженню цифрового мовлення та відповідному технологічному переоснащенню діючих каналів та мереж мовлення. Зміни умов ліцензії на мовлення при переході від аналогового до цифрового мовлення в частині змін технологічних параметрів, виду мовлення (переходу до багатоканального мовлення) та змін програмної концепції мовлення здійснюються за визначеною цим Законом процедурою переоформлення ліцензії на мовлення. Для забезпечення можливості тимчасового мовлення із використанням радіочастотного ресурсу України аналогове мовлення може бути продовжене на територіях з особливим режимом мовлення.

У разі якщо ліцензіат протягом двох місяців з моменту готовності каналу або мережі до впровадження цифрового мовлення не подав до Національної ради відповідну заяву про переоформлення ліцензії, Національна рада оголошує конкурс на отримання ліцензії на багатоканальне мовлення. При цьому за чинним ліцензіатом залишається право мовлення на одному з каналів нової цифрової багатоканальної телемережі.

Порядок користування радіочастотним ресурсом для потреб телерадіомовлення, забезпечення електромагнітної сумісності, розміщення і експлуатації радіоелектронних засобів мовлення визначається Законом України "Про радіочастотний ресурс України".

Мета, принципи, пріоритетні завдання та основні напрями діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада), порядок розширення каналів, мереж мовлення, телемереж, багатоканальних телемереж і способи забезпечення безпеки інформаційного простору на території України визначені Планом розвитку національного телерадіоінформаційного простору, затвердженим Рішенням Національної ради 01 грудня 2010 року №1684, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2010 року за №1294/18589 (зі змінами).

Згідно пункту 1.2 Плану розвитку цей План розвитку є основою для прийняття Національною радою рішень щодо створення та розвитку каналів мовлення й телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, визначення конкурсних умов та оголошення конкурсів на отримання ліцензій на мовлення, визначення умов ліцензій на мовлення, яке ліцензується за реєстраційним принципом.

В Україні цифрове наземне ефірне теле- та радіомовлення реалізується у смугах радіочастот, визначених Планом використання радіочастотного ресурсу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року № 815 (далі - План використання радіочастотного ресурсу), у стандартах DVB-T, DVB-T2, DVB-H, DRM, Т-DAB (пункт 3.1 Рішення Національної ради 01 грудня 2010 року №1684).

Відповідно до пунктів 3.8 Плану розвитку вимкнення аналогового телебачення завершення переходу від аналогового до цифрового мовлення здійснюється у строки, визначені Планом використання радіочастотного ресурсу. Суб`єкти господарювання, які використовують аналогові засоби мовлення, можуть припинити їхнє використання за власним бажанням раніше визначеного строку припинення використання радіотехнології Аналогове телевізійне мовлення та звернутися до Національної ради з відповідною заявою.

Судом встановлено, що Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 26.10.2016 №788-р Про затвердження плану заходів щодо впровадження в Україні цифрового телерадіомовлення , яким затверджено план заходів щодо впровадження в Україні цифрового телерадіомовлення.

Пунктом 9 вказаного Розпорядження покладено на Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, Держкомтелерадіо, Державне підприємство Український державний центр радіочастот , Адміністрацію Держспецзв`язку, Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Державне підприємство Український науково-дослідний інститут радіо і телебачення у жовтні 2016 року, підготувати план поетапного вимкнення аналогового телерадіомовлення згідно з планом розвитку національного телерадіоінформаційного простору, затвердженим рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 01.12.2010 №1684, Планом використання радіочастотного ресурсу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 №815, планом заходів щодо впровадження системи рухомого (мобільного) зв`язку четвертого покоління, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 1232.

Пунктом 10 Розпорядження передбачено внесення змін до плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, затвердженим рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 01.12.2010 №1684 у грудні 2016 року та покладено на Національну раду з питань телебачення та радіомовлення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 №815 було передбачено, що строк вимкнення аналогового телевізійного мовлення до 01 січня 2016 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №269 строк повного вимкнення аналогового телебачення визначений на 30 червня 2017 року.

Згодом, постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2017 №563 кінцевий строк встановлений на 30.03.2018, постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №218 - на 30 червня 2018 року, а постановою від 13.06.2018 №509 - на 31 серпня 2018 року, а для міста Києва та Кіровоградської області - на 31 липня 2018 року.

Частинами 1 та 2 ст. 21 Закону №3759-XII передбачено, що план розвитку національного телерадіоінформаційного простору (далі - План розвитку) є нормативно-правовим документом, який розробляється Національною радою і затверджується її рішенням відповідно до вимог цього Закону. На підставі Плану розвитку Національна рада приймає рішення щодо створення та розвитку каналів мовлення, мереж мовлення та телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, визначає конкурсні умови та оголошує конкурси на отримання ліцензій на мовлення, визначає умови ліцензій на мовлення, яке ліцензується за реєстраційним принципом.

План розвитку складається з двох частин:

а) Плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телебачення і радіомовлення;

б) основних вимог щодо змістовного наповнення та співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору.

Згідно з ч. 7 ст. 22 Закону №3759-XII перехід від аналогового до цифрового мовлення здійснюється відповідно до Плану розвитку, крім територій з особливим режимом мовлення.

Виходячи з аналізу встановлених фактичних обставин справи на підставі наведених норм законодавства, суд погоджується з доводами відповідача про те, що, приймаючи оскаржуване рішення про втрату чинності ліцензіями позивача на аналогове мовлення на виконання Плану використання радіочастотного ресурсу, що є складовою частиною Плану розвитку, Національна рада діяла у відповідності з вимогами законодавства, оскільки строк використання аналогового телевізійного мовлення сплинув.

Стосовно доводів позивача про відсутність підстав для анулювання ліцензії суд зазначає, що спірним рішенням відповідача ліцензія не була анульована, а визнана такою, що втратила чинність в частині саме докладних характеристик каналу (мережі) мовлення, а тому положення ст.37 Закону від 21.12.1993 № 3759-XII, які визначають виключні підстави для анулювання ліцензії, на спірні правовідносини не поширюються.

Строк дії ліцензії на мовлення визначає ст. 36 Закону від 21.12.1993 № 3759-XII, положеннями якої передбачено, що ліцензія на мовлення видається на строк, визначений Національною радою відповідно до заяви про видачу ліцензії, але не менш як: для ефірного мовлення та багатопрограмного мовлення в багатоканальних телемережах - на 7 років; для супутникового, проводового, кабельного мовлення - на 10 років. Після закінчення строку дії ліцензія на мовлення втрачає чинність, за винятком випадків, коли вчасно подана ліцензіатом заява про продовження дії ліцензії на мовлення не була розглянута Національною радою у визначені цим законом строки. У цих випадках ліцензія залишається чинною до прийняття Національною радою рішення про продовження дії ліцензії або про відмову у продовженні дії ліцензії відповідно до вимог цього Закону.

Також, судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року по справі №826/12322/18, що набрало законної сили відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Студія "1+1" до Кабінету Міністрів України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, треті особи: Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" про визнання протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 року № 509 в частині 31 серпня 2018 р. . Відтак, постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 року № 509 є правомірною та не потребує доказування.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення №1319 від 29.08.2018 прийняте відповідачем саме на виконання постанови Кабінету Міністрів України №815 від 09.06.2006 року зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України №509 від 13.06.2018 року.

Суд також враховує, що, згідно з рішенням про продовження строку дії ліцензії від 05.10.2017р. №1933, в ліцензії HP № 00270-м від 05.12.2017 визначено строк дії ліцензії 7 років до прийняття Національною радою окремого рішення про перехід на цифрове мовлення або вимкнення аналогового телевізійного мовлення у регіоні. Назване рішення позивачем не оскаржувалось, а відтак є чинним та правомірним.

Крім того, як встановлено судом, відповідно до статті 35 Закону України від 21.12.1993 № 3759-XIІ у разі зміни даних, передбачених частиною третьою цієї статті або абзацами п`ятим і шостим частини четвертої статті 27 цього Закону, ліцензіат подає Національній раді заяву про переоформлення ліцензії на мовлення за встановленою Національною радою формою.

Пунктом 3 зазначеної статті передбачені підстави переоформлення ліцензії на мовлення, зокрема, зміна організаційно-правової форми та умов діяльності ліцензіата; зміна організаційних чи технічних характеристик мовлення та внесення відповідних змін до умов ліцензії. У разі виникнення підстави для переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку із зміною організаційно-правовою форми, умов діяльності ліцензіата чи зміною відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ліцензіат зобов`язаний протягом 30 робочих днів подати Національній раді заяву про переоформлення ліцензії на мовлення.

Таким чином, у зв`язку із покладеним на Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення обов`язку забезпечити перехід на цифрове мовлення на виконання Плану розвитку у визначені постановою Кабінету Міністрів України №815 від 09.06.2006 строки, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення пунктом 1 якого правомірно зазначивши, що ліцензія на мовлення НР №00270-м від 05.12.2017 року втрачає чинність з 01 вересня 2018 року в частині докладних характеристик каналу (мережі) мовлення та пунктом 3 оскаржуваного рішення запропонувала ліцензіату впродовж одного місяця подати заяву на переоформлення відповідної ліцензії на мовлення.

Щодо посилання позивача на неправомірність пунктів 4, 5 оскаржуваного рішення та втрати чинності з 1 вересня 2018 року ліцензій позивача НР №00063-м від 05.08.2014 року та НР №00268-м від 23.01.2016 року, суд зазначає наступне.

Рішенням відповідача №432 від 24.07.2014 року було продовжено ліцензію позивача НР №00063-м від 05.08.2014 (в рішенні про продовження номер ліцензії відрізняється, так як продовжена ліцензія видається на новому бланку, що підтверджується нижче наведеним:

- в додатках №3, 5 до ліцензії НР №00063-м від 05.08.2014 міститься посилання на рішення №432 від 24.07.2014 року (ліцензія була переоформлена з №1312-м від 27.07.2007).

Також рішенням №2111 від 03.01.2015 продовжено ліцензію позивача НР №00268-м від 23.01.2016 року.

При цьому, як вбачається із наявних у матеріалах рішеннях відповідача, пунктом п`ятим вказаних рішень про продовження строку дії ліцензій, позивача було зобов`язано забезпечити перехід на цифрове мовлення згідно з окремим рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Суд зазначає, що відповідно до пункту б частини 1 статті 59 Закону України від 21.12.1993 №3759-XІI, телерадіоорганізація зобов`язана виконувати рішення Національної ради та судових органів.

Пунктом 4 статті 33 Закону України від 21.12.1993 №3759-XІI передбачено, що за результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення про продовження строку дії ліцензії на мовлення або про відмову у продовженні строку дії ліцензії. Протягом п`яти робочих днів після прийняття відповідного рішення Національна рада письмово повідомляє заявника про результати розгляду його заяви. Копія рішення надсилається або видається. У рішенні про відмову у продовженні строку дії ліцензії Національна рада визначає підстави прийняття такого рішення відповідно до вимог частини сьомої цієї статті.

Як встановлено судом та не спростовано і не заперечувалось позивачем, рішення №432 від 24.07.2014 та №2111 від 03.12.2015, яким продовжувалась ліцензія НР №00063-м від 05.08.2014 та ліцензія НР №00268-м від 23.01.2016 позивачем не оскаржувались, а відтак є чинними та обов`язковими до виконання.

Крім того, суд не погоджується із твердженням позивача про неможливість здійснення мовлення в частині населених пунктів, оскільки як вбачається із матеріалів справи та не спростовується позивачем, позивач є власником чинної цифрової ліцензії на мовлення НР №00269-м від 23.08.2018, вид мовлення багатоканальне (телебачення); територія розповсюдження програм загальнонаціональне; строк дії ліцензії до 23.08.2025 року.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України від 21.12.1993 №3759-XІI один суб`єкт господарювання може мати лише одну ліцензію на наземне ефірне мовлення у кожному територіальному сегменті телерадіоінформаційного ринку - загальнонаціональному (на всю територію України), регіональному (на окремий регіон, область), місцевому (на окремий населений пункт або групу населених пунктів, що можуть розглядатися як компактне територіальне утворення).

Отже, оскаржуване рішення прийнято відповідачем у відповідності до вищезазначених вимог Закону України Про телебачення і радіомовлення та актів Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про необгрунтованість позовних вимог та відмову у їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКАНАЛ СТБ (вул. І. Шевцова, 1, м. Київ, 03113, код ЄДРПОУ 20044726) до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (вул. Прорізна, 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 00063928) про визнання протиправним та скасування рішення №1319 від 29.08.2018 року - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська