Рішення

від 12.05.2020 по справі 640/13834/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року м. Київ № 640/13834/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801)

до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дутки Івана Васильовича (пров. Інженерний, 4-Б, офіс 302, м. Київ, код ЄДРПОУ 01010)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дутки Івана Васильовича (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дутки Івана Васильовича від 15.07.2019 ВП №59553014 про стягнення основної винагороди в розмірі 1 707 788,08 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не мав права вчиняти виконавчі дії, в тому числі приймати постанову від 15.07.2019 ВП №59553014 про стягнення основної винагороди в розмірі 1 707 788,08 грн., до укладення відповідного договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця на належну страхову суму відповідно до вимог пункту 4 статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів Тому, дії приватного виконавця по стягненню з позивача основної винагороди в розмірі 1 707 788,08 грн. є протиправними, а постанова про стягнення основної винагороди від 15.07.2019 року підлягає скасуванню як незаконна.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2019р. залишено позов без руху.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви, а відтак позовна заява за формою та змістом відповідає вимогам статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2019р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що на день прийняття до виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2019 по справі №909/190/18 та відкриття виконавчого провадження від 15.07.2019 ВП №59553014 загальна страхова сума за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця становила 30 млн. грн., а розмір страхової суми згідно договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця був на 10 532 150,07 грн. більшим, ніж необхідний відповідно до Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів мінімальний розмір страхової суми. Відтак, позовні вимоги не визнає повністю та просить відмови у їх задоволенні.

Розглянувши адміністративний позов, відзив та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2019 року та постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 по справі №909/190/18 стягнуто з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту (код ЄДРПОУ 33192027) 16823762,38 грн. збитків та 254118,45 грн. судового збору.

Після набрання набрання вищезазначеним рішенням суду законної сили (13.06.2019) Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ від 01.07.2019 №990/190/18, відповідно стягувачем було пред`явлено названий наказ на виконання до відповідача, що підтверджується наявною у матеріалах справи заявою від 12.07.2019 №12-07-2019-О-1, яка надійшла до відповідача 15.07.2019 року за вхідним номером №22.

15.07.2019 року відповідачем було відкрито виконавче провадження ВП №59553014 та винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 1 707 788,08 грн., постанову про арешт коштів боржника.

У зв`язку з стягненням з позивача коштів по виконавчому провадженню у повному обсязі разом з основною винагородою, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (п/д №5 від 17.07.2019, п/д №6 від 17.07.2019, п/д №7 від 17.07.2019, п/д №8 від 19.07.2019, п/д №9 від 19.07.2019), відповідачем 19.07.2019 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59553014 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

Не погоджуючись з стягненням з позивача основної винагороди в розмірі 1 707 788,08 грн. згідно постанови від 15.07.2019 ВП №59553014, позивач вважає її протиправною, посилаючись на пункт 4 статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , відповідно до якого приватний виконавець не має права здійснювати виконавчі дії, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають у нього на виконанні, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця. У такому разі приватний виконавець зобов`язаний укласти договір страхування на належну страхову суму.

При цьому, позивач зазначає, що згідно інформаційної довідки №50161320190716 від 16.07.2019 з Єдиного реєстру приватних виконавців страхова сума за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця складає 10 млн. грн., що на 7 077 880,00 грн. менше за суму стягнення за виконавчим документом. Вказані обставини підтверджуються інформаційною довідкою №41091120190722 від 22.07.2019 з Єдиного реєстру приватних виконавців, що змусило позивача звернутися до суду з вимогою скасування постанови про стягнення основної винагороди від 15.07.2019 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону.

Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (статті 3 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ).

Відповідно до частин 1-2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, № 15729/07, від 05.07.2012).

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України Про виконавче провадження . Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції ).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках па приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець, приватний виконавець (далі - виконавець) не може виконувати рішення, якщо, зокрема:

- боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов`язані з ним особи. Пов`язаними особами у розумінні цього Закону є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи; виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу / склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.

- сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.

У відповідності до частини 3, 4 статті 23 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів у разі зміни відомостей, що згідно з цим Законом підлягають внесенню до Єдиного реєстру приватних виконавців України, приватний виконавець зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня письмово повідомити про це Міністерство юстиції України.

Міністерство юстиції України вносить інформацію до Єдиного реєстру приватних виконавців України не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відомостей, які згідно з цим Законом підлягають внесенню до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Згідно умов статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів Приватний виконавець зобов`язаний до початку здійснення діяльності застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами.

Приватний виконавець зобов`язаний укласти договір страхування на новий строк не пізніш як за 10 днів до закінчення дії договору страхування.

Мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця має становити 10 відсотків загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.

Протягом перших трьох років зайняття діяльністю приватного виконавця мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця не може бути меншим загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.

Строк зайняття діяльністю приватного виконавця обчислюється з дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

До строку зайняття діяльністю приватного виконавця не зараховується строк зупинення діяльності приватного виконавця.

Приватний виконавець не має права здійснювати виконавчі дії, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають у нього на виконанні, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця. У такому разі приватний виконавець зобов`язаний укласти договір страхування на належну страхову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач зазначає, що сума стягнення за виконавчим документом перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.

Судом встановлено, що відповідно до договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця №ВПВ/056/19 від 10.05.2019 року укладеного між позивачем та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія РІДНА загальна страхова сума становила 10 млн. грн. Копію договору відповідач направив на адресу Міністерства юстиції України разом із повідомленням про початок здійснення діяльності приватного виконавця від 11.05.2019 року.

Пунктом 9 Договору передбачено, що цей договір укладається строком на один рік і набирає чинності з 00 годин 00 хвилин за київським часом 13.05.2019 року, але не раніше надходження страхового платежу (першої частини страхового платежу) на поточний рахунок або в касу Страховика, та діє до 24 години 00 хвилин за київським часом 12 травня 2020 року, з урахуванням умов зазначених у пункті 14.2.1 Договору.

Страховий платіж в сумі 1500 грн. відповідачем було сплачено 11.05.2019 в касу Страховика, що підтверджується квитанцією Приватним акціонерним товариством Страхова компанія РІДНА №5 від 11.05.2019 року.

Також судом встановлено, що 10.07.2019 року між відповідачем та Страховиком було укладено додаткову угоду до договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця №ВПВ/056/19 від 10.05.2019, відповідно до умов якої з 10.07.2019 року збільшено розмір страхової суми до 30 млн. грн.

Одночасно з цим, в матеріалах скарги міститься копія повідомлення відповідача до Міністерства юстиції України про збільшення страхової суми від 11.07.2019 вих. №59. Згідно наявним у матеріалах відстеження поштового відправлення на сайті Укрпошти по трек-номеру №0101029525219 поштовий конверт з вказаним повідомленням було вручено Міністерству юстиції України 15.07.2019 року.

При цьому суд звертає увагу, що обов`язок внесення відомостей до Єдиного реєстру приватних виконавців України покладається саме на Міністерство юстиції України відповідно до частини 4 статті 23 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , а відсутність інформації про розмір страхової суми в Єдиному реєстрі приватних виконавців України не може бути перешкодою для вчинення виконавчих дій.

Так, у матеріалах справи міститься довідка №03091520190730, що підтверджує внесення інформації про розмір страхової суми 30 млн. грн. в Єдиний реєстр приватних виконавців України

Відтак, суд зазначає, що норми частини 4 статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів передбачають саме обов`язок укладення договору страхування на належну страхову суму для можливості здійснення виконавчих дій, а не факт наявності інформації про страхову суму в Єдиному реєстрі приватних виконавців України, оскільки додаткова угода від 10.07.2019 року до договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця №ВПВ/056/19 від 10.05.2019 була укладена на момент прийняття до виконання виконавчого документу приватним виконавцем.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що загальна сума заборгованості по всіх виконавчих документах, що перебували у відповідача на виконанні станом на 15.07.2019 року становила 2 389 969,10 грн., а з урахуванням суми боргу по наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2019 по справі №909/190/18 -19 467 849,93 грн., що підтверджується журналом обліку виконавчих проваджень сформованим 20.09.2019 року в Автоматизованій системі виконавчого провадження за період з 01.01.2019 по 15.07.2019 року.

Відтак суд зазначає, що відповідач діяв в межах повноважень у відповідності до чинного законодавства України, що підтверджується наявною у матеріалах довідкою Міністерства юстиції України від 18.09.2019 року за результатами скарги позивача, відповідно до якої порушень вимог законодавства щодо страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця при здійсненні виконавчого провадження №59553014 не встановлено.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 10.12.2019 року ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/190/18 у задоволенні скарги АТ Укртрансгаз на дії приватного виконавця Дутки Івана Васильовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №59553014 відмовлено з підстав недоведеності та необґрунтованості доводів скарги.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду та не надано відповідних доказів на підтвердження неправомірності прийняття відповідачем оскаржуваної постанови від 15.07.2019 ВП №59553014 про стягнення основної винагороди в розмірі 1 707 788,08 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про необгрунтованість позовних вимог та відмову у їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства Укртрансгаз (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дутки Івана Васильовича (пров. Інженерний, 4-Б, офіс 302, м. Київ, код ЄДРПОУ 01010) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська