Постанова

від 13.05.2020 по справі 640/9807/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9807/19 Суддя першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Файдюка В.В. та Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЩЕПОВОЗ до Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2019 року ТОВ ЩЕПОВОЗ звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови ТОВ ЩЕПОВОЗ у реєстрації податкових накладних № 15 від 31 січня 2019 року, № 17 від 01 лютого 2019 року, № 21 від 08 лютого 2019 року та № 24 від 15 лютого 2019 року;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати датою подання в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 31 січня 2019 року № 15, від 01 лютого 2019 року № 17, від 08 лютого 2019 року № 21 та від 15 лютого 2019 року № 24.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що позивач надав документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, не у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві від інших учасників справи не надходив.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року - без змін, виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ТОВ ЩЕПОВОЗ перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДФС у м. Києві.

Між ТОВ ЩЕПОВОЗ та ТОВ МИРОГОРОДСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА був укладений договір про надання транспортних послуг № 20/12/18 від 20 грудня 2018 року.

На виконання вказаного договору позивач здійснював перевезення вантажів автомобільним транспортом на замовлення ТОВ МИРОГОРОДСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА , у зв`язку з чим виписував податкові накладні та направляло їх для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, ТОВ ЩЕПОВОЗ виписало податкову накладну № 15 від 31 січня 2019 року , яку направило для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з квитанцією від 15 лютого 2019 року зазначену податкову накладну було прийнято, однак її реєстрацію зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України з посиланням на те, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податків та запропоновано ТОВ ЩЕПОВОЗ подати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивач 21 лютого 2019 року направив до контролюючого органу документи та пояснення, які, на його думку, є достатніми для прийняття відповідного рішення.

Рішенням Комісії, що приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у м. Києві (Комісія 1) № 1087787/42591761 від 26 лютого 2019 року було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 15 від 31 січня 2019 року. ТОВ ЩЕПОВОЗ подало скаргу на зазначене рішення, у задоволенні якої було відмовлено рішенням Комісії, що приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації центрального рівня (далі - Комісія 2) № 14301/42591761/2 від 11 березня 2019 року.

ТОВ ЩЕПОВОЗ виписало податкову накладну № 17 від 01 лютого 2019 року , яку направило для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з квитанцією від 27 лютого 2019 року зазначену податкову накладну було прийнято, однак її реєстрацію зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України з посиланням на те, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податків та запропоновано ТОВ ЩЕПОВОЗ подати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивач 28 лютого 2019 року направив до контролюючого органу документи та пояснення, які, на його думку, є достатніми для прийняття відповідного рішення.

Рішенням Комісії 1 № 1093459/42591761 від 04 березня 2019 року було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 17 від 01 лютого 2019 року. ТОВ ЩЕПОВОЗ подало скаргу на зазначене рішення, у задоволенні якої було відмовлено рішенням Комісії 2 № 16657/42591761/2 від 22 березня 2019 року.

ТОВ ЩЕПОВОЗ виписало податкову накладну № 21 від 08 лютого 2019 року , яку направило для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з квитанцією від 27 лютого 2019 року зазначену податкову накладну було прийнято, однак її реєстрацію зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України з посиланням на те, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податків та запропоновано ТОВ ЩЕПОВОЗ подати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивач 28 лютого 2019 року направив до контролюючого органу документи та пояснення, які, на його думку, є достатніми для прийняття відповідного рішення.

Рішенням Комісії 1 № 1093458/42591761 від 04 березня 2019 року було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 21 від 08 лютого 2019 року. ТОВ ЩЕПОВОЗ подало скаргу на зазначене рішення, у задоволенні якої було відмовлено рішенням Комісії 2 № 16660/42591761/2 від 22 березня 2019 року.

ТОВ ЩЕПОВОЗ виписало податкову накладну № 24 від 15 лютого 2019 року , яку направило для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з квитанцією від 27 лютого 2019 року зазначену податкову накладну було прийнято, однак її реєстрацію зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України з посиланням на те, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податків та запропоновано ТОВ ЩЕПОВОЗ подати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивач 28 лютого 2019 року направив до контролюючого органу документи та пояснення, які, на його думку, є достатніми для прийняття відповідного рішення.

Рішенням Комісії 1 № 1093460/17 від 04 березня 2019 року було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 24 від 15 лютого 2019 року. ТОВ ЩЕПОВОЗ подало скаргу на зазначене рішення, у задоволенні якої було відмовлено рішенням Комісії 2 № 16919/42591761/2 від 25 березня 2019 року.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями комісій, ТОВ ЩЕПОВОЗ звернулося до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ ЩЕПОВОЗ , суд першої інстанції виходив з того, що надіслані позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів, повністю відображають зміст господарських операцій з ТОВ МИРГОРОДСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА . Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення комісій є необґрунтованими.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києва стосуються виключно правомірності рішень Комісії 1 про відмову в реєстрації податкових накладних.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (тут та надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок) передбачено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів / послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями пп. 3 п. 13 Порядку передбачено зазначення у відповідних квитанціях критерію(їв) ризиковості платника податку та/або критерію(їв) ризиковості здійснення операцій , на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних № 15 від 31 січня 2019 року, № 17 від 01 лютого 2019 року, № 21 від 08 лютого 2019 року та № 24 від 15 лютого 2019 року були сформовані та направлені позивачу в лютому 2019 року.

Критерії ризиковості платника податку на час направлення таких квитанцій були визначені у п. 1 листа ДФС України від 05 листопада 2018 року, а критерії ризиковості здійснення операцій - у п. 2 зазначеного листа.

Згідно з п. 2 листа ДФС України від 05 листопада 2018 року податкові накладні / розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій.

Як раніше зазначалося, підставою для відмови у реєстрації податкових накладних № 15 від 31 січня 2019 року, № 17 від 01 лютого 2019 року, № 21 від 08 лютого 2019 року та № 24 від 15 лютого 2019 року став висновок контролюючого органу про те, що вони відповідають критерію, передбаченому в п. 2.1 п. 2 листа ДФС України від 05 листопада 2018 року.

У відповідності до п. 2.1 п. 2 листа ДФС України від 05 листопада 2018 року податкові накладні / розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій. Однією з таких ознак є те, що обсяг постачання товару / послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару / послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару / послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару / послуги, зазначеного / зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

У квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних зазначено, що обсяг постачання товару / послуг перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару / послуги та обсягу його постачання.

Разом з тим Головним управлінням ДФС у м. Києві не зазначено, на підставі яких саме обставин зроблено висновок про те, що послуги, у зв`язку з наданням яких виписані податкові накладні № 15 від 31 січня 2019 року, № 17 від 01 лютого 2019 року, № 21 від 08 лютого 2019 року та № 24 від 15 лютого 2019 року, були придбані позивачем у інших осіб.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зміст послуг, які ТОВ ЩЕПОВОЗ надавало ТОВ МИРОГОРОДСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА за договором № 20/12/18 від 20 грудня 2018 року, а саме - послуги з перевезення, є одним із видів діяльності позивача.

У відповідності до п. 14 Порядку перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Судом встановлено, що ТОВ ЩЕПОВОЗ 28 лютого 2019 року надіслало контролюючому органу електронні повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій та копій документів.

Зокрема, позивач надав копії товарно-транспортних накладних, з яких вбачається, що перевезення здійснювалися ним самостійно, а не із залученням інших осіб. Також позивач надав докази наявності у нього водіїв (копії наказу про затвердження штатного розпису № 2 від 01 січня 2019 року та наказів про прийняття на роботу від 28 грудня 2018 року № 2-к, № 3-к, № 4-к), а також транспортних засобів, які були залучені до перевезення вантажу ТОВ МИРОГОРОДСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА та зазначені у товарно-транспортних накладних (копії договорів позички від 01 січня 2019 року № 01, № 02, № 03 з додатками, свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу).

Головне управління ДФС у м. Києві не заперечує факту отримання таких документів.

Отже документи, які були надані Головному управлінню ДФС у м. Києві, підтверджують, що ТОВ ЩЕПОВОЗ був виконавцем послуг, зазначених у податкових накладних, а також мав матеріальні та трудові ресурси для їх надання. Такі документи у своїй сукупності повністю роз`яснюють особливості господарської операції та усувають сумніви, які були визначені як підстава для зупинення реєстрації податкових накладних.

Відповідно до п. 21 Порядку підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

У рішеннях Комісії 1 зазначено, що підставами для відмови в реєстрації податкових накладних № 15 від 31 січня 2019 року, № 17 від 01 лютого 2019 року, № 21 від 08 лютого 2019 року та № 24 від 15 лютого 2019 року стало ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити).

Додатковою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної № 15 від 31 січня 2019 року стало також ненадання розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Дослідивши повідомлення № 1 від 21 лютого 2019 року, яке було подане ТОВ ЩЕПОВОЗ у зв`язку із зупиненням реєстрації податкової накладної № 15 від 31 січня 2019 року, колегія суддів встановила, що Головному управлінню ДФС у м. Києві були надані пояснення про те, що передплата за послуги в розмірі 24800 грн 00 коп. була проведена згідно з платіжним дорученням № 181 від 31 січня 2019 року та отримана 31 січня 2019 року. Копія платіжного доручення № 181 від 31 січня 2019 року та виписка по рахунку в ПАТ Райффайзен банк Аваль за 31 січня 2019 року були приєднані до повідомлення № 1 від 21 лютого 2019 року (додаток № 7).

Крім того, у відзиві на адміністративний позов та в апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві зазначило перелік документів, які надійшли від ТОВ ЩЕПОВОЗ . У вказаному переліку також зазначені платіжне доручення та виписка.

Сума коштів, що надійшли позивачу згідно з платіжним дорученням № 181 від 31 січня 2019 року, відповідає сумі коштів, що зазначена у податковій накладній № 15 від 31 січня 2019 року.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що посилання у рішенні № 1093458/42591761 від 04 березня 2019 року на відсутність розрахункових документів та виписок є необґрунтованим.

При вирішенні справи колегія суддів також виходить із того, що ненадання документів, передбачених п. 14 Порядку, може бути підставою для відмови у реєстрації податкової накладної виключно за умови, що такі документи повинні були складатися згідно умов договору або вимог закону та перебували або повинні були перебувати у розпорядженні платника податків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у рішеннях Комісії 1 не зазначено (не підкреслено) яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладених, який міститься у п. 14 Порядку, є загальним.

При визначенні переліку документів, які є об`єктивно необхідними для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, Комісія 1 зобов`язана була враховувати особливості господарської операції, у зв`язку з вчиненням якої складено податкову накладну та у кожному випадку застосувати індивідуальний підхід до вирішення питання про те, чи є надані платником податків документи достатніми для прийняття рішення.

Згідно з постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, посилаючись на відсутність окремих документів, як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних, Комісія 1 зобов`язана була чітко вказати перелік таких документів із зазначенням обґрунтування необхідності їх надання. Саме по собі загальне посилання на ненадання певних документів, можливість подання яких передбачена п. 14 Порядку, не є виконанням вимог закону щодо форми і змісту індивідуального акту.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що рішення Комісії 1 від 08 квітня 2019 року про відмову в реєстрації податкових накладних № 15 від 31 січня 2019 року, № 17 від 01 лютого 2019 року, № 21 від 08 лютого 2019 року та № 24 від 15 лютого 2019 року є необґрунтованими та незаконними і були правомірно скасовані судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві зазначає, що підставою для відмови в реєстрації податкових накладних стала відсутність актів наданих послуг з деталізацією.

Разом з тим факт того, що акти наданих послуг до кожної податкової накладної були передані Головному управлінню ДФС у м. Києві підтверджується копіями відповідних повідомлень із додатками, квитанціями про їх отримання, а також переліком отриманих від ТОВ ЩЕПОВОЗ документів, який зазначений в апеляційній скарзі.

Дослідивши акти надання послуг колегія суддів встановила, що у них міститься інформація про маршрути, за якими здійснювалися перевезення із зазначенням найменування і ваги вантажу та із посиланням на номер і дату товарно-транспортних накладних.

Пояснень щодо підстав, з яких зазначені документи не є належним підтвердження змісту та обсягу наданих послуг, скаржник не надав.

Посилаючись на відсутність актів надання послуг із деталізацією, Головне управління ДФС у м. Києві не зазначило яка саме інформація була відсутня чи не у повній мірі розкрита у актах надання послуг, які були подані разом із повідомленнями про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних № 15 від 31 січня 2019 року, № 17 від 01 лютого 2019 року, № 21 від 08 лютого 2019 року та № 24 від 15 лютого 2019 року.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними і скасування рішень Комісії 1 та зобов`язання ДФС України зареєструвати відповідні податкові накладні.

Доводи апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 28 листопада 2019 року та не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді В.В. Файдюк

Є.В. Чаку