Постанова

від 12.05.2020 по справі 300/2049/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2049/19 пров. № А/857/1551/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.

представника відповідача - Саган Ю.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року (головуючий суддя: Боршовський Т.І., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, рішення про коригування митної вартості товарів, -

встановив:

ОСОБА_1 , 17.10.2019 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261 від 18.02.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206080/2019/000252/2 від 18.02.2019.

Обґрунтовує позов тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Peugeot, модель Expert, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску, тип двигуна - дизель та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури від 05.02.2019 оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 5800,00 EUR. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував документи, що підтверджують факт сплати коштів за вказаний автомобіль. Відтак, позивач вважає, що застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 5800,00 EUR до 7566,00 EUR порушує права позивача.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволені позову.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що поданий до митного оформлення рахунок-фактура від 03.03.2019 не підтверджує факту купівлі транспортного засобу.

Вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України, Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Однак, належні касові або товарні чек, щодо здійснення оплати до митного оформлення не подавались, рахунок-фактура є доказом того, що особа має намір купити товар, факт здійснення купівлі товару має бути підтверджено документально.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020, клопотання Галицької митниці Держмитслужби про заміну сторони правонаступником у справі № 300/2049/19 задоволено. Замінено Івано-Франківську митницю ДФС на її правонаступника Галицьку митницю Держмитслужби.

Позивач 24.03.2020, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача Саган Ю.В., у судовому засіданні, апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка представника позивача не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких мотивів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки відповідачем були подані достатні документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, отже митний орган оцінивши в сукупності подані декларантом документи мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-3 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).

Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку проте, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Орхідея в інтересах позивача, подала до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію № 206080/2019/401202 від 18.02.2019, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль марки Peugeot, модель Expert, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску, тип двигуна - дизельний, кількість місць для сидіння, включаючи місце водія - 9, бувший у використанні.

В зазначеній митній декларації, декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме: рахунку-фактури від 05.02.2019, укладеного між ОСОБА_1 та нерезидентом - ОСОБА_2 за ціною 5800,00 євро.

На підставі рахунку-фактури (Kaufvertrag fur ein gebrauchtes Kraftfahrzeur - договір купівлі продажу вживаного транспортного засобу) від 05.02.2019 ОСОБА_1 придбав в нерезидента - ОСОБА_2 транспортний засіб: легковий автомобіль марки Peugeot, модель Expert, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску, за ціною 5800,00 євро.

Декларантом одночасно із митною декларацією № 206080/2019/401202 від 18.02.2019 було надано відповідачу такі документи: рахунок-фактуру від 05.02.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20920/2019/02415 від 14.02.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 06.02.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 14.02.2019; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 18.11.2000; копія митної декларації країни відправлення № 19PL402010E0178594 від 13.02.2019.

Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації № 206080/2019/401202 від 18.02.2019, відмовив у митному оформленні (випуску) товарів відповідно до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2019/00261.

Згідно Картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири та п`ять (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: ризик згенерований АСАУР 105-2, 106-2 Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами: НОМЕР_1 , валюта - НОМЕР_5 , вартість - 7566,00 . Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України.

У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA206080/2019/000252/2 від 18.02.2019, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 7566,00.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час митного оформлення, відповідачу було надано ряд документів, зокрема: рахунок-фактуру від 05.02.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20920/2019/02415 від 14.02.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 06.02.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 14.02.2019; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 18.11.2000; копія митної декларації країни відправлення № 19PL402010E0178594 від 13.02.2019; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA206080.2019.401202 від 18.02.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час митного оформлення, відповідачу було надано, зокрема: рахунок-фактуру від 05.02.2019 (переклад українською мовою з німецької: Договір купівлі-продажу вживаного транспортного засобу , а. с. 10).

Однак, на думку суду апеляційної інстанції, є помилковими покликання суду першої інстанції, що факт оплати за транспортний підтверджується цим документом. Оскільки, рахунок-фактура ( Договір купівлі-продажу вживаного транспортного засобу , а. с. 10), підтверджує лише договірну ціну автомобіля, яку покупець і продавець узгодили між собою, але не підтверджує її фактичну сплату. У свою чергу, платіжні документи, до митного оформлення не подавалися, зокрема: прихідний касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття визначеної суми готівкою, що свідчить про обґрунтованість сумнівів митного органу в об`єктивності заявленої митної вартості товару позивачем.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за транспортний засіб - марки Peugeot, модель Expert, номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску, тип двигуна - дизель, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58, ст. 368 МК України.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом апеляційної інстанції на адресу скаржника надсилався запит про надання інформації, щодо того чи відповідачем у декларанта витребовувалися додаткові документи, в порядку ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Згідно листа Галицької митниці Держмитслужби від 07.05.2020 № 7.4-1/10/8.19/12625, при митному оформлені транспортного засобу, додаткові документи у декларанта митним органом не витребовувалися, а митна консультація була проведена в усній формі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що викладені обставини у цьому листі, підтвердив і позивач у своїй позовній заяві (а. с. 6), при цьому зазначивши, що митний орган не мав достатніх підстав вимагати у нього додаткові документи. Наведеним підтверджується, те що митним органом проведено митні консультації з позивачем.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач з дотриманням вимог ст. 58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу, оскільки позивачем, на підтвердження заявленої митної вартості, не було подано, зокрема, банківських платіжних документів, також до митного оформлення не подавалися прихідний касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття визначеної суми готівкою, а тому правомірно здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав визначених ст. 59-63 МК України. Отже, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято правомірно і підстави для його скасування відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 300/2049/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням строку передбаченого п. 3 Прикінцевих положень КАС України .

Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 13.05.2020.