Постанова

від 20.07.2007 по справі 15/298пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/298пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20.07.07                                                                                 Справа № 15/298пн-ад.

Суддя Пономаренко Є.Ю.,

при секретарі судового засідання Кравченко Ю.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом

Кооперативу «Експрес», м. Свердловськ Луганської області

до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області, м. Свердловськ Луганської області

про спонукання вчинення дій по поверненню майна

в присутності представників:

від позивача –Формусяк Н.С., представник, довіреність № б/н від 19.06.07.;

від відповідача –Домніна М.В., держ податк інспектор юр відділу, довіреність №3 від 09.01.07.  

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України  таке фіксування судом не здійснювалося.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили  з 1 вересня 2005 року, до початку  діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України,  вирішуються відповідним господарським  судом  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Позов подано за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому, виходячи з суб'єктного складу сторін (відповідачем є суб'єкт владних повноважень, який вчинив дії, які позивач вважає неправомірними), предмету судового розгляду (про зобов'язання вчинення дій) та а з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснювалося за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

- зобов'язання відповідача вчинити дії по поверненню майна позивачу, а саме: дизельного палива у кількості 10300 літрів, загальною вартістю 31415,41 грн., яке належить позивачу на праві власності.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що  спірне майно, яке було вилучено податковим органом відповідачем та поставлено на облік як безхазяйне, на момент перевірки відповідачем перебувало у позивача на підставі договору зберігання, а на даний час є власністю позивача на підставі договору купівлі-продажу. Тому, позивач вказує, що дії відповідача по вилученню та утриманню майна є незаконними, необґрунтованими та непропорційними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав наведених у відзиві на позовну заяву від 19.07.2007р.

В ході судового розгляду справи судом досліджено всі надані до матеріалів справи пояснення та документи як докази.

Сторони не досягли примирення.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін та третьої особи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Між Кооперативом «Експрес»та ТОВ «Торговий Дім Паритет»01.06.2005р. був укладений договір зберігання.

Предметом даного договору є передача поклажедавцем - ТОВ «Торговий Дім Паритет»на зберігання Кооперативу «Експрес»дизельного палива у кількості 10300 літрів Вказане спірне майно було передано позивачу за накладною № 1 від 01.06.2005р.

08.06.2005р. співробітниками головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Свердловську Луганської області вказане спірне майно було вилучене та взято на облік  як безхазяйне.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна   сторона   (зберігач) зобов'язується зберігати річ,  яка  передана  їй  другою  стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх  заходів,  встановлених договором,  законом,  іншими актами цивільного законодавства,  для забезпечення схоронності речі.

Положеннями ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину.

Договір зберігання від 01.06.2005р., на підставі якого у позивача на момент проведення перевірки перебувало спірне майно, не визнано судом недійсним.  

Таким чином, спірне майно перебувало у позивача на момент проведення перевірки відповідачем на належній правовій підставі.

Крім того, 01.10.2005р. між Кооперативом «Експрес»та ТОВ «Торговий Дім Паритет»укладено договір купівлі-продажу № 145/0110-05.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу, спірне майно за накладною від 03.10.2005р. № 536 було передано Кооперативу «Експрес».

Продане за договором купівлі-продажу дизельне пальне було оплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням від 10.11.2005р. №105.

Доказів про визнання даного договору недійсним у встановленому порядку суду не надано.

Так, Кооператив «Експрес»набув права власності на передане йому спірне майно на належних правових підставах.

Кооператив «Експрес»двічі: 12.12.2005р. та 24.10.2006р. письмово звертався до ДПІ у м. Свердловську з проханням повернути вилучене майно. До заяви були додані документи які підтверджували правомірність знаходження майна на день перевірки на підставі правовідносин зі зберігання та докази права власності.

Відповідач Листами № 5375/24 від 05.04.2006р. та № 16559/24 від 24.10.2006р. повідомляв про те, що ним за участю юридичної служби буде вирішуватися дане питання та встановлюватися достовірність наданих документів, які підтверджують факт одержання позивачем спірного майна. Тим самим відповідач відмовив позивачу в поверненні спірного майна.

Під час розгляду справи в суді відповідачем так, і не надано суду доказів того, що позивач володів на час перевірки та володіє на даний час спірним майном не на належній правовій підставі.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

Позивачем надано належні докази володіння спірним майном.

Відповідачем у справі не доведено неправомірність набуття позивачем як права зберігання спірного майна на день перевірки, так і набуття права власності позивачем на спірне майно.

Так, вищенаведені фактичні обставини свідчать про те, що спірне майно не є за всіма необхідними ознаками безхазяйним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від  волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові   належать  права  володіння,  користування  та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, слід зазначити наступне.

Набуття права власності на безхазяйну річ регламентовано ст. 335 Цивільного кодексу України. Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Згідно ч. 2 ст. 335 Цивільного кодексу України безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 87, ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України здійснені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 03 грн. 40 коп. присуджуються йому з державного бюджету.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.          Позов Кооперативу «Експрес», м. Свердловськ, до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області, м. Свердловськ, про спонукання вчинення дій по поверненню майна задовольнити повністю.

2.          Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Свердловську Луганської області, м. Свердловськ Луганської області, вул. Свердлова, 10, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21757635, вчинити дії по поверненню майна, а саме: дизельного палива у кількості 10300 літрів, загальною вартістю 31415,41 грн., Кооперативу «Експрес», м. Свердловськ Луганської області, вул. Комсомольська, б. 29, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20151089.

3.          Стягнути з державного бюджету на користь Кооперативу «Експрес», м. Свердловськ Луганської області, вул. Комсомольська, б. 29, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20151089 судові витрати у сумі 03 грн. 40 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 23.07.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко