Постанова

від 05.05.2020 по справі 388/795/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 травня 2020 року м. Кропивницький

справа № 388/795/17

провадження № 22-ц/4809/709/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Діманової Н. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

Відповідачі: ОСОБА_3 ,

Боківська сільська рада,

Долинська районна державна адміністрація,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ у

Долинському районі Головного управління Держгеокадастру у

Кіровоградській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якої діє представник - адвокат Ямковий Владислав Іванович, на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області (суддя Степанов С. В.) від 16 січня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

9 липня 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_3 , зазначивши третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ у Долинському районі Головногоуправління Держгеокадастру у Кіровоградській області, у якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 06 липня 2018 року (т. 1 с. 221 - 222) та від 19 липня 2018 року (т. 2 с. 2 - 3), остаточно просив суд про таке:

1.визнати недійсним сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР в„– 0172746 від 17 лютого 1997 року, виданий Долинською районною державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_4 і зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право земельну частку (пай) за №1429;

2.визнати недійсним рішення Боківської (Кіровської) сільської ради № 105 від 22 вересня 2000 року в частині передачі у приватну власність громадянці ОСОБА_3 земельної частки (паю) НОМЕР_3 на плані, загальною площею 6,91 га із земель колективної власності КСП ім. Леніна Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області;

3.визнати недійсним державний акт на право власності на землю серія І - КР № 037936, виданий 15 березня 2001 року, та скасувати державну рестрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 3521984400:02:000:0724;

4.визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, якій присвоєний кадастровий № 3521984400:02:000:0804, площею 3,50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Боківської сільської ради й належить йому на підставі державного акту на право власності на землю серія ІІ -КР № 005614, виданого 06 вересня 2001 року Кіровською сільською радою Долинського району Кіровоградської області;

5.визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, якій присвоєний кадастровий № 3521984400:02:000:0805, площею 3,41 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Боківської сільської ради Долинського району Кіровоградської області й належить йому підставі державного акту на право власності на землю серія ІІ -КР №005615, виданого 06 вересня 2001 року Кіровською сільською радою Долинського району Кіровоградської області.

Позивачі обґрунтовували свої вимоги тим, що 26 грудня 1995 року було передано в колективну власність КСП ім. Леніна землю на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. Паювання землі відбувалося на підставі Указу Президента України від 08 серпня 19995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій . Серед інших, право на земельну частку (пай) отримала ОСОБА_5 , що підтверджувалося сертифікатом серія КР № 0172754, а також ОСОБА_4 , що підтверджується сертифікатом серії КР № 0172746 від 17 лютого 1997 року. Однак, на час паювання земель ОСОБА_4 вже була померлою ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і, як вважають позивачі, не могла набути право на земельний пай через припинення її членства у КСП. Спадкоємцем померлої ОСОБА_4 являється відповідачка ОСОБА_3 , а спадкоємцями ОСОБА_5 , яка згодом теж померла, являються позивачі.

Успадкувавши у рівних частках після смерті ОСОБА_5 право на земельну частку (пай), позивачі виділили земельні ділянки на місцевості в результаті чого ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку з присвоєним їй кадастровим № 3521984400:02:000:0805, площею 3,41 га, а ОСОБА_1 - на земельну ділянку з кадастровим № 3521984400:02:000:0804, площею 3,50 га.

Маючи намір внести до Державного земельного кадастру відомості про свої земельні ділянки, позивачі розробили технічну документацію і звернулися до державного кадастрового реєстратора, який 04 серпня 2016 року прийняв рішення про відмову у задоволенні їх заяв у зв`язку з тим, що площа земельних ділянок з кадастровими номерами 3521984400:02:000:0805 і 3521984400:02:000:0804 повністю збігається (накладається) із площею раніше зареєстрованої у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 3521984400:02 : 000: 0724, яка належить ОСОБА_3 .

Позивачі стверджують, що через відсутності у ОСОБА_4 права на отримання земельної частки (паю) із земель колективної власності КСП ім. Леніна, ОСОБА_3 отримала права власності на земельну ділянку з кадастровим № 3521984400:02:000:0724 незаконно.

Короткий зміст рішення суду

Ухвалами Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2018 року (т. 1 с. 160) та від року (т. 2 с. 58 - 59) за клопотання представника позивачі - адвоката Чуприни С. П. до участі у справі як співвідповідачів залучено Боківську сільську раду та Долинську районну державну адміністрацію.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2020 року позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено повністю, а саме:

1.визнано недійсним сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР №0172746 від 17 лютого 1997 року, виданий Долинською районною державною адміністрацією на ім`я померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ;

2.визнано недійсним рішення Боківської (Кіровської) сільської № 105 від 22 вересня 2000 року в частині передачі у приватну власність громадянці ОСОБА_3 земельної частки (паю), яка позначена на плані за НОМЕР_3, загальною площею 6,91 га із земель колективної власності КСП ім. Леніна Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області;

3.визнано недійсним державний акт на право власності на землю серія І-КР №037936, виданий 15 березня 2001 року, на підставі якого земельна ділянка з кадастровим № 3521984400:02:000:0724 площею 6,91 га передана у власність ОСОБА_3 та скасовано державну рестрацію права власності ОСОБА_3 на цю земельну ділянку;

4.визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим № 3521984400:02:000:0804 площею 3,50 га що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Боківської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та належить йому на підставі державного акту на право власності на землю серія ІІ -КР № 005614, виданого 06 вересня 2001 року Кіровською сільською радою Долинського району Кіровоградської області;

5.визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим № 3521984400:02:000:0805, площею 3,41 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Боківської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та належить йому підставі державного акту на право власності на землю серія ІІ -КР № 005615, виданого 06 вересня 2001 року Кіровською сільською радою Долинського району Кіровоградської області.

Крім того, суд стягнув зі ОСОБА_3 , Боківської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області солідарно на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 компенсацію судових витрати по 1110,05 грн кожному.

Суд першої інстанції встановив, що 17 лютого 1997 року було видано сертифікати на право на земельну частку (пай) ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Надалі їх спадкоємці, позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 , на підставі вказаних сертифікатів отримали державні акти про право власності на земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами. Однак, як з`ясувалося, межі земельних ділянок позивачів перетинаються із межами земельної ділянки відповідачки, тобто має місце стовідсоткове накладення цих меж. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що фактично сторони є володільцями одного й того ж об`єкта, що перешкоджає реалізації прав власності кожного з них. Проте, оскільки ОСОБА_4 померла до завершення паювання земель та реєстрації сертифіката про право на земельну ділянку, то суд вважав, що відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 вона не набула право на земельну частку (пай), а отже таке право не могло бути успадковане ОСОБА_3 . Звідси суд зробив висновок, що право позивачів є порушеним і підлягає захисту у спосіб, обраний ними.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Ямковий В. І. просить скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовити повністю.

Мотиви апеляційної скарги полягають у незгоді з висновками суду, яких, на думку представника відповідачки, суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, всупереч вимогам процесуального закону, суд не навів у рішенні жодного з аргументів сторони відповідача, які направлені на спростування пред`явленого позову та не дав їм оцінку. Суд припустився й інших порушень процесуальних норм. Поза увагою суду лишилася та обставина, що позивачі фактично не підтвердили доказами наявність у них права на земельну ділянку, яка належить відповідачці. Суд не врахував, що право власності на спірну земельну ділянку у відповідачки виникло раніше. Щодо прав ОСОБА_4 на земельну частку (пай), то це питання стосується прав держави, а не позивачів. Крім того, пред`явлені позивачами вимоги про визнання за ними права власності на земельні ділянки не відповідають змісту їх права та критерію ефективності способу його захисту так, як жоден з відповідачів не заперечує проти наявності у позивачів права на землю загалом. Суд лишив поза увагою заяву відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності. З урахуванням цього, відповідачка вважає, що суд вчинив непропорційне втручання у її право власності.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Від представника позивачів - адвокат Бойко Д. П. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він вказав про те, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи, визначив характер правовідносин сторін, норми права, які їх регулюють та обґрунтовано задовольнив позов. У матеріалах справи містяться не спростовані відповідачкою ОСОБА_7 докази того, що земельні ділянки позивачів збігаються з її земельною ділянкою, що беззаперечно вказує на порушення прав позивачів. Він вважає безпідставним твердження представника відповідачки про те, що в суді першої інстанції, у супереч приписам процесуального закону, позивачі одночасно змінили предмет і підстави позову. Наполягаючи на закінченні строку позовної давності, відповідачка не вказує конкретні межі цього періоду часу. До того ж, про порушення своїх прав позивачі дізналися лише у 2016 році.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на відзив на апеляційну скаргу.

Позиції учасників процесу, висловлені у судовому засіданні

Суд апеляційної інстанції належним чином повідомив всіх учасників справи про час, дату та місце її розгляду.

Відповідачка ОСОБА_7 особисто в судове засідання не з`явилася, але її представник - адвокат Ямковий В. І. апеляційну скаргу підтримав і надав суду свої усні пояснення стосовно доводів скарги.

Позивачі також особисто в судове засідання не з`явилися, а їх представник - адвокат Бойко Д. П. заперечив проти апеляційної скарги та надав суду свої пояснення на спростування її вимог.

Інші учасники справи не забезпечили явку своїх представників у судове засідання.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини справи:

Відповідно до копії державного акту на право колективної власності на землю серія КР 000013, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 13 від 26 грудня 1995 року (т. 1 ч. 11), на підставі рішення Кіровської сільської ради від 28 вересня 1995 року № 191 КСП ім. Леніна передано у колективну власність 5146,2 га землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Список громадян - членів КСП являється додатком 1 до цього акту.

Копією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР в„– 0172754, виданого на підставі рішення Долинської районної державної адміністрації від 22 липня 1996 року № 414, підтверджено, що ОСОБА_8 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Леніна розміром 7,45 умовних кадастрових гектара (т. 1 с.5).

Копією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР в„– 0172746, виданого на підставі рішення Долинської районної державної адміністрації від 22 липня 1996 року № 414, підтверджено, що ОСОБА_4 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Леніна розміром 7,45 умовних кадастрових гектара (т. 2 с.5).

Після смерті ОСОБА_5 право на земельну частку (пай) успадкували в рівних частинах ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 24 листопада 2000 року державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори Тереховою С. В., спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 являється її дочка ОСОБА_3 . Спадковим майном на яку видано свідоцтво являється право на земельну частку (пай) площею 7,45 умовних кадастрових гектара, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Леніна на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Копією державного акту на право власності на землю ІІ-КР № 037936, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1275 від 15 березня 2001 року, підтверджується, що на підставі рішення Кіровської сільської ради від 22 вересня 2000 року № 105 ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку під НОМЕР_3 (кадастровий № 3521984400:02:00:724), площею 6,91 га в межах згідно з планом на території Кіровської сільської ради (т. 1 с. 37 - 38).

Копією державного акту на право власності на землю ІІ-КР № 005614, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1337 від 06 вересня 2001 року, підтверджується, що на підставі рішення Кіровської сільської ради від 06 квітня 2000 року № 102 ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку під НОМЕР_1 (кадастровий № 3521984400:02:000:0804), площею 3,50 га в межах згідно з планом на території Кіровської сільської ради (т. 1 с. 27).

Копію державного акту на право власності на землю ІІ-КР № 005615, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1338 від 06 вересня 2001 року, підтверджується, що ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку під НОМЕР_2 (кадастровий №3 521984400:02:000:0805), площею 3,41 га в межах згідно з планом на території Кіровської сільської ради (т. 1 с. 28).

10 серпня 2013 року у Державному земельному кадастрі зареєстровано відомості про формування земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру 3521984400:02:000:0724, власником якої являється ОСОБА_3 .

Рішеннями державного кадастрового реєстратора від 04 серпня 2016 року № РВ-3500154352016 та №РВ-3500154342016 ОСОБА_1. І ОСОБА_2 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: 3521984400:02:000:0804 та 3521984400:02:000:0805, відповідно, у зв`язку з перетином меж цих ділянок із земельною ділянкою з кадастровим номером 3521984400:02600060724, площа яких збігається на сто відсотків (т. 1 с. 14, 15).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

У цій справі позивачі, які набули в порядку спадкування право власності на земельну частку (пай) в землях колективної власності КСП ім. Леніна і це право ніким не оспорюється, оспорюють правомірність виділення земельної частки ОСОБА_4 , а також правомірність спадкування цього права ОСОБА_3 .

Оскільки земля перебувала у колективній власності КСП ім. Леніна, то спори між його колишніми членами, а також їх спадкоємцями щодо прав на частку (пай) підлягають вирішенню в суді.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЗК (1990 року) та ч. 1 ст. 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Частиною 2 статі 8 вказаного Закону було передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Пунктом 1 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва передбачено добровільність передачі земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції, виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її обробляє.

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктом 2 цього ж Указу передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів та роз`яснень Пленуму ВС України дає підстави для висновку про те, що право колективної власності на землю та право та земельну частку (пай) мають громадяни України, які являлися члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Тобто право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: 1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; 2) отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; 3) включення особи до списку, доданого до цього акта.

Як вбачається з матеріалів справи, КСП ім. Леніна отримало землю у колективну власність 26 грудня 1995 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією державного акту КР 000013.

Однак, на той час ОСОБА_4 вже померла (її смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Узв`язку із цим її правоздатність припинилася, в тому числі припинили існувати її права, як члена КСП. Отже, з дня смерті у ОСОБА_4 не могло виникнути право на земельну частку (пай), якого не існувало на день смерті.

Безпідставне включення ОСОБА_4 до списку членів КСП ім. Леніна, який додано до державного акта на право колективної власності на землю, порушує права інших членів цього КСП, а отже є тією обставиною, яка дає їм підстави для звернення до суду за захистом свого порушеного права. Таким чином ОСОБА_5 , до своєї смерті, а також її спадкоємці - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мали право та підставу для звернення до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання виданого ОСОБА_4 сертифікату на право на земельну частку (пай) недійсним.

Реалізація права особи на судовий захист може бути обумовлене позовною давністю.

Позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За своїм правовим змістом позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Вона виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, убезпечуючи відповідачів від застарілих позовів.

Статтею 71 ЦК УРСР (1963), який діяв на час виникнення спірних правовідносин щодо земельної частки ОСОБА_4 , було встановлено трирічний строк позовної давності.

За загальним правилом, сформульованим у ст. 76 ЦК УРСР (1963), перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Отже, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене.

Згідно зі ст. 75 ЦК УРСР, на відміну від ч. 3 ст. 267 ЦК України, застосування судом позовної давності не було обумовлено заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судового рішення.

У зв`язку із цим суд першої інстанції, керуючись ч. 1 ст. 214 ЦПК України, мав обговорити питання застосування позовної давності у цій справі, особливо зважаючи на письмову заяву відповідача.

Однак, суд першої інстанції таку заяву відповідача залишив без уваги.

Усуваючи допущений місцевим судом недолік, суд апеляційної інстанції виходить з того, що діяльність КСП ім. Леніна була публічною і його члени мали право знати про всі рішення, які ним приймаються, в тому числі щодо затвердження списку громадян - членів КСП, який є додатком до державного акту на право колективної власності на землю.

З часу передачі КСП ім. Леніна земель у колективну власність, тобто з 26 грудня 1995 року, ОСОБА_5 , а після її смерті спадкоємці - позивачі по справі, повинні були дізнатися про порушення свого права внаслідок безпідставного включення до списку осіб, яким передано землю в колективну власність померлої ОСОБА_4 .

Дані про існування перешкод для ОСОБА_5 та позивачів бути обізнаним з рішенням загальних зборів КСП ім. Леніна про затвердження списку членів підприємства, який є додатком до державного акту на право колективної власності на землю, відсутні.

У справі немає відомостей про те, що за життя ОСОБА_5 не знала або не могла дізнатися про включення ОСОБА_4 до списку членів КСП ім.. Леніна, які мають право на земельний пай.

Твердження позивачів про те, що про порушення права їм стало відомо лише у 2016 році судом до уваги не береться. Так, 04 серпня 2016 року позивачам стало відомо про частковий збіг координат поворотних точок їх земельних ділянок з координатами земельної ділянки ОСОБА_3 , що підтверджується висновком державного кадастрового реєстратора та матеріалами технічної документації із землеустрою. Однак, це не вказує, що саме тоді вони дізналися про надання права ОСОБА_4 та її спадкоємиці ОСОБА_3 на земельну частку (пай) та відповідне порушення прав ОСОБА_5 , яка за життя жодних претензій з цього приводу не висувала.

Суд вважає, що позивачі не довели наявність обставин, які перешкоджали ОСОБА_5 , а після її смерті позивачам, бути обізнаним про порушення права на земельну частку (пай) і що саме з цих причин вони не зверталися до суду за його захистом.

Таким чином перебіг позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним права ОСОБА_4 на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом, розпочався 27 грудня 1995 року і сплинув 26 грудня 1998 року. Натомість позивачі пред`явили відповідний позов 09 липня 2017 року, тобто зі сплином 21 року після виникнення право на позов, що в рази перевищує позовну давність.

Згідно з ст. 80 ЦК УРСР (1963) закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Враховуючи, що позивачі не обґрунтували поважності причин пропуску позовної давності, в задоволення позовної вимоги про визнання недійсним сертифіката на право на земельну частку (пай) серія КР № 0172746 належить відмовити саме з цієї підстави.

Інші позовні вимоги позивачі визначили, як похідні від вимоги про визнання недійсним сертифіката на право на земельну частку (пай) та обґрунтували їх саме неправомірністю надання ОСОБА_4 права на земельний пай.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного інтересу - це підстави позову. Зміна підстав позову - зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

У визначений процесуальним законодавством строк позивачі не змінили підстави свого позову.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Враховуючи, що перша позовна вимога не підлягає задоволенню, то й інші похідні від неї вимоги позивачів задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги зміст первісно поданої до суду позовної заяви (вказані у ній предмет та підстави позову) а також пояснення представника позивачів, надані у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд робить висновок, що фактично спір між сторонами по справі виник у зв`язку з тим, що згідно технічної документації із землеустрою геопросторові дані земельних ділянок, які належать позивачам і яка належить ОСОБА_3 частково збігають.

При цьому станом на 2001 рік, коли сторони виділили належні їх земельні частки на місцевості та отримали державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, фактів накладання меж земельних ділянок ними виявлено не було.

Такий збіг виявився при зіставленні технічної документації, яка виготовлена відповідачкою та позивачами у 2013 та 2015 роках відповідно.

Самого лише факту збігу геопросторових даних про об`єкти права власності сторін не є достатнім для задоволення вимог позивачів про визнання частково недійсними рішення Кіровської (Боківської) сільської ради від 22 вересня 2000 року № 105, державного акту на право власності на землю серія І- КР № 037936 від 15 березня 2001 року, а також про визнання за кожним з позивачів права власності на земельні ділянки так, як ця обставина безумовно не вказує на порушення прав позивачів.

Вимагаючи визнання недійсними рішення сільської ради про надання ОСОБА_3 земельної ділянки, яка на плані (мається на увазі план організації території земельних часток (паїв)значиться під НОМЕР_3, а також виданого на його підставі державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельні ділянки позивачі мали довести, що оспорюване рішення по суті не відповідає вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції ради і порушує у зв`язку з його прийняттям їх права.

Проте, вказуючи підстави позову, позивачі не посилалися на обставини правомірного набуття ними права на ділянку, яка на плані організації території земельних часток (паїв)КСП ім. Леніна значиться під НОМЕР_3 (наприклад, відповідне рішення зборів власників земельних часток (паїв) КСП ім. Леніна, затверджене сільською радою, про розподіл земельних ділянок у межах підприємства між власниками земельних часток). При цьому звертає на себе увагу та обставина, що згідно виписки з рішення Кіровської сільської ради від 06 квітня 2000 року № 102 (т. 1 с. 107) позивачам, як власника сертифікату на земельну частку (пай), передано у власність земельні ділянки, які на плані значаться під НОМЕР_1 і НОМЕР_2.

Позивачі жодним чином не обґрунтували в позові можливі порушення процедури розподілу земельних часток (паїв) між співвласниками чи виділення їх на місцевості або інші обставини, які могло призвести до збігу геопросторових даних.

Тобто, позивачі не навели самостійних підстав для визнання оспорюваних актів недійсними, відповідних доказів не надали.

Згідно зі змістом ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Позивачі пред`явили вимоги про визнання за ними права власності на земельні ділянки, яке вже підтверджено державними актами про право власності на земельні ділянки. При цьому їх права на ділянки НОМЕР_1 і НОМЕР_2 ніким з відповідачів не оспорюється та засвідчено невтраченими документами.

Отже, оцінюючи позовні вимоги про визнання частково недійсним рішення сільської ради про надання ОСОБА_3 земельної ділянки, яка на плані (мається на увазі план організації території земельних часток (паїв)значиться під НОМЕР_3, а також виданого на його підставі державного акту на право власності на землю, визнання за позивачами права власності на земельні ділянки, з огляду на підстави позову, якими вони обґрунтовані позивачами, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_3 в частині неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права є обґрунтованою. Помилка, якої припустився місцевий суд, привела до неправильного вирішення спору.

У зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові повністю.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_3 , від імені якої діє представник - адвокат Ямковий Владислав Іванович, задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Боківської сільської ради, Долинської районної державної адміністрації про визнання недійсними сертифікату на право на земельну частку (пай) серія КР № 0172746, рішення Боківської сільської ради від 22 вересня 2000 року № 105, державного акту на право власності на землю серія І-КР № 037936 від 15 березня 2001 року, а також про визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3521984400 :02: 000 :0804 і про визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3521984400:02:000 : 0805 відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 08 травня 2020 року.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді А. М. Головань

С. І. Мурашко