Постанова

від 12.05.2020 по справі 462/2535/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/2535/18 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.

Провадження № 22-ц/811/3481/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року м.Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 27 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп , третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,

в с т а н о в и л а:

У травні 2018 року громадянин Республіки ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом (а.с.1-3), уточненим заявами від 19.11.2018 року та 09.08.2019 року (а.с.84, 178), в якому просив стягнути з приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп , як із страховика забезпеченого транспортного засобу марки Volkswagen Jetta реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого 18.10.2015 року, близько 15 год. 50 хв., на вул.Городоцькій у м.Львові сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб марки Porsche Cayenne , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , витрати на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу в межах ліміту відповідальності страховика в розмірі 50000 грн. та 295 грн. витрат на проведення медичного огляду, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору та за проведення судової експертизи.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 27 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 30129 грн. 68 коп., витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 5000 грн. та 301 грн. 30 коп. судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив відповідач ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп , просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що при вирішенні даного спору суд повинен був застосувати норму п.37.1.3 ст.37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , яким передбачено що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Апелянт наголошує, що позивач не виконав свого обов`язку щодо збереження автомобіля в пошкодженому стані до його огляду призначеним страховиком представником (працівником, аварійним комісаром або експертом) і звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування вже після того, як відремонтував автомобіль, надавши лише акти виконаних робіт, не забезпечивши представнику страхової компанії право на огляд автомобіля в пошкодженому стані, що призвело до неможливості страховика визначити у встановленому законом порядку та оцінити завдану шкоду.

Апелянт вважає, що висновок проведеної у даній справі судової експертизи не можна брати до уваги, оскільки експертиза була проведена без огляду транспортного засобу в пошкодженому вигляді після ДТП, тому неможливо встановити, чи всі зазначені у ній пошкодження автомобіля були отримані ним внаслідок вказаної ДТП.

Крім того, зазначає, що ціни на запчастини взяті експертом станом на 06.06.2019 року, а не станом на момент ДТП 18.10.2015 року.

На думку апелянта, експертиза має суперечливі дані, що виключає об`єктивність та достовірність її висновків, тому розмір заподіяної шкоди є недоведеним.

Вважає, що у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, а тому відповідальною перед позивачем за завдану йому шкоду має бути лише винна в ДТП особа.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що факт та обставини ДТП зафіксовано працівниками патрульної поліції і встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення, окрім того, на фото світлинах зафіксовано завдані автомобілю пошкодження, а понесені збитки в результаті відновлювального ремонту автомобіля підтверджені документально.

Зазначає, що страховика забезпеченого транспортного засобу було своєчасно повідомлено про ДТП і надано достатньо документів для виплати страхового відшкодування.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 05.05.2020 року, є дата складення повного судового рішення - 12.05.2020 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.10.2015 року, близько 15 год. 50 хв., на вул.Городоцькій у м.Львові з вини ОСОБА_2 , яка керувала транспортним засобом марки Volkswagen Jetta , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , сталась НОМЕР_3 , внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб марки Porsche Cayenne , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував громадянин Республіки ОСОБА_3 , тимчасово перебуваючи на території України.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаної ДТП підтверджується постановою Залізничного районного суду м.Львова від 09.11.2015 року у справі №462/7635/15-п про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Volkswagen Jetta , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп , згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8793366, який був чинний на момент ДТП, і ця обставина визнається відповідачем.

Згідно з вказаним полісом, ліміт відповідальності страховика забезпеченого транспортного засобу за шкоду, завдану майну третіх осіб, становив 50000 грн., франшиза - нуль гривень.

Факт своєчасного повідомлення про дану ДТП відповідачем не заперечується.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 17.06.2019 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Porsche Cayenne , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , в цінах на дату ДТП 18.10.2015 року, без урахування коефіцієнту зносу становить 74647 грн. 58 коп., а вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля становить 30129 грн. 68 коп.

У відповідності до ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.ст.22, 1192 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема, витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), має право на їх повне відшкодування, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , в редакції, чинній на момент вчинення ДТП (далі - Закон), у разі настання страхового випадку страховик в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 28 цього Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати, пов`язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У відповідності до ст.12 цього Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

У відповідності до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи наведені вище норми матеріального права й те, що визначений судом до стягнення з відповідача, як із страховика забезпеченого транспортного засобу, розмір майнової шкоди (витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу) відповідає вимогам названих вище статтей Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , тому у колегії суддів немає правових підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, оскільки правових підстав для пред`явлення регресних вимог страховика до винної особи не встановлено.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта в частині необхідності застосування норми п.37.1.3 ст.37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , яким передбачено що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, оскільки відповідачем не доведено факту неможливості встановити розмір заподіяної шкоди на підставі документів, наданих позивачем, серед яких, зокрема, є довідка працівників патрульної поліції із описаними пошкодженнями автомобіля та фото світлини зафіксованих пошкоджень автомобіля на електронному носії.

У зв`язку з цим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про неприйнятність висновку судової експертизи, як належного доказу у справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 27 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 12 травня 2020 року.

Головуючий:

---

Бойко С.М.

Судді:

---

Копняк С.М.

---

Ніткевич А.В.