Постанова

від 12.05.2020 по справі 911/1362/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2020 р. Справа№ 911/1362/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Копитової О.С.

за участю секретаря судового засідання Титарєвої Г.І.,

представника заявника - Раілка С.В.,

представника ТОВ "ФК "Геліос" - адвоката Ботвінцева Г.А.,

розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Менчака В`ячеслава Володимировича

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 22.01.2020 (повний текст складено 06.02.2020, суддя Лопатін А.В.)

у справі № 911/1362/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні інвестиційні технології"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерфольг-Україна" (код 32412412)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2020 у справі №911/1362/15, окрім вирішення процесуальних питань пов`язаних із рухом справи, зобов`язано ліквідатора банкрута внести зміни до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Ерфольг-Україна", а саме:

з розділу ІІ реєстру вимог кредиторів банкрута виключити інформацію про ПАТ "Дельта банк", як забезпеченого кредитора на суму вимог 247577779,39 грн;

у пункті 3 розділу І реєстру вимог кредиторів банкрута зазначити розмір основного боргу (вимоги ТОВ "ФК "Геліос") - 551742172,77 грн не погашених в ліквідаційній процедурі як такі, що підлягають задоволенню в четверту чергу;

реєстр вимог кредиторів ТОВ "Ерфольг-Україна" з відповідними змінами подати до суду в строк до 01.02.2020.

Не погоджуючись з судовим рішенням в зазначеній частині, ліквідатор боржника арбітражний керуючий Менчак В.В. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, зупинити дію п. 1 ухвали від 22.01.2020 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку, скасувати ухвали Господарського суду Київської області від 22.01.2020 в частині зобов`язання ліквідатора внести зміни до реєстру вимог кредиторів, закрити в цій частині провадження у справі.

В основу доводів апеляційної скарги покладені висновки про те, що Закон про банкрутство не передбачав реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі в якості підстави для внесення змін до реєстру вимог кредиторів, а відтак суд першої інстанції безпідставно зобов`язав ліквідатора внести відповідні зміни до реєстру, пов`язані з переходом заставних вимог до категорії конкурсних, тобто не застосував до спірних правовідносин ст.ст. 21, 23, 25, 38 Закону про банкрутство та безпідставно застосував норми Кодексу України з процедур банкрутства. Окрім того, на переконання ліквідатора провадження за заявою ТОВ "ФК "Геліос" належить закрити, оскільки ліквідатор подав реєстр вимог кредиторів з урахуванням ухвали від 17.12.2019 про правонаступництво кредитора, що свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції статей 175, 231 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1362/15; розгляд справи призначено на 17.03.2020.

Ухвалою від 17.03.2020 апеляційний суд відклав розгляд справи на 31.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 розгляд справи відкладено на 28.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 розгляд справи відкладено на 12.05.2020.

У відповідності до ч. 10 ст. 32 ГПК України та згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2020 для розгляду справи № 911/1362/15, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Грека Б.М., сформовано колегію суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Остапенко О.М., Копитова О.С.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 постановлено здійснювати розгляд справи № 911/1362/15 по суті спочатку колегією суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Остапенко О.М., Копитова О.С., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2020.

Засобами електронного зв`язку ліквідатор боржника арбітражний керуючий Менчак В.В. 12.05.2020 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку неможливістю бути присутнім в судовому засідання, оскільки на території країни запроваджено карантин відповідно до постанови КМ України від 11.03.2020 № 211 та продовжено термін карантину до 22.05.2020.

Представник ТОВ "ФК "Геліос" заперечив заявлені клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник заявника підтримав клопотання ліквідатора про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, розгляд даної справи неодноразово відкладався за клопотанням сторін, поданий відзив на апеляційну скаргу, відбулось пом`якшення карантинних заходів з 12.05.2012, колегія суддів ухвалила розглянути справу за наявними матеріалами справи та за відсутності арбітражного керуючого Менчака В.В., відмовивши в задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засідання представник ТОВ "Міжнародні інвестиційні технології" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник ТОВ "ФК "Геліос" заперечив апеляційну скаргу з підстав, викладених у відзиві.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників кредиторів, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство до 21.10.2019 регулювалось Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), а з 21.10.2019 - Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародні інвестиційні технології" звернулося до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерфольг-Україна", у зв`язку з тим, що останнє має непогашену кредиторську заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2015 р. порушено провадження у справі № 911/1362/15 про банкрутство ТОВ "Ерфольг-Україна", визнано ТОВ "Міжнародні інвестиційні технології" кредитором ТОВ "Ерфольг-Україна" з безспірними грошовими вимогами у розмірі 281906605,00 грн, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено у справі розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Менчака В`ячеслава Володимировича.

02.06.2015 до господарського суду ПАТ "Дельта Банк" подав заяву з грошовими вимогами до боржника у розмірі 612079974,33 грн.

25.06.2015 до Господарського суду Київської області ПАТ "Дельта Банк" подав заяву про уточнення до заяви з вимогами до боржника.

Ухвалою попереднього засідання від 15.07.2015 визнано конкурсними кредиторами з грошовими вимогами до боржника:

- ТОВ "Міжнародні інвестиційні технології" на суму 281912695,00 грн;

- ПАТ "Дельта Банк" на суму 613333043,88 грн;

- ПрАТ "Технологічна аграрна компанія об`єднана" на суму 24951218,00 грн;

затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Ергольф-Україна" в сумі 920196956,88 грн до якого включено:

- ТОВ "Міжнародні інвестиційні технології" з грошовими вимогами у розмірі 281912695,00 грн, з яких: 281906605,00 грн підлягають задоволенню у четверту чергу, 6090,00 грн (судовий збір) - у першу чергу;

- ПАТ "Дельта Банк" з грошовими вимогами у розмірі 358186976,30 грн, з яких: 286623240,38 грн підлягають задоволенню у четверту чергу та 71563735,92 грн - у шосту чергу;

- ПрАТ "Технологічна аграрна компанія об`єднана" з грошовими вимогами у розмірі 24951218,00 грн, з яких: 24950000,00 грн підлягають задоволенню у четверту чергу, а 1218,00 грн (судовий збір) - у першу чергу;

окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Дельта Банк" у розмірі 255146067,58 грн, як забезпечені заставою майна боржника.

Постановою Господарського суду Київської області від 15.10.2015 визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Менчака В`ячеслава Володимировича.

18.12.2015 до Господарського суду Київської області від ПАТ "Дельта Банк" надійшла заява з поточними грошовими вимогами до ТОВ "Ерфольг-Україна" на суму 17541153,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.02.2016 визнано поточні вимоги ПАТ "Дельта Банк" у розмірі 17543589,00 грн, з яких: 17541153,00 грн підлягають задоволенню в четверту чергу, 2436,00 грн - в першу чергу.

19.11.2019 АТ "Дельта Банк" подав суду заяву про заміну кредитора на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Геліос".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.12.2019 замінено кредитора ПАТ "Дельта Банк" на правонаступника - ТОВ "ФК "Геліос" за вимогами до боржника, що виникли на підставі кредитного договору № 04.1/07/11-КЛТ від 03.06.2011 та договорами застави № 13/07/305/11-КЛТ від 25.07.2011, № 13/07/307/11-КЛТ від 02.11.2011; зобов`язано ліквідатора внести зміни до реєстру вимог кредиторів з урахуванням здійсненої даною ухвалою заміни кредитора на правонаступника.

10.01.2020 ліквідатор боржника на виконання вимог ухвали суду від 17.12.2019 подав реєстр вимог кредиторів ТОВ "Ерфольг-Україна".

ТОВ "ФК "Геліос" подало заперечення від 14.01.2020, в яких останній просить зобов`язати ліквідатора боржника виконати ухвалу суду від 17.12.2019 та внести зміни до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Ерфольг-Україна", а саме:

- з Розділу ІІ реєстру вимог кредиторів банкрута виключити інформацію про ПАТ "Дельта Банк", як забезпеченого кредитора на суму вимог 247577779,39 грн;

- у пункті 3 розділу І реєстру вимог кредиторів банкрута зазначити розмір основного боргу (вимоги ТОВ "ФК "Геліос") - 551742172,77 грн не погашених в ліквідаційній процедурі;

- реєстр вимог кредиторів ТОВ "Ерфольг-Україна" з відповідними змінами подати до суду в строк не пізніше 20.01.2020.

Заперечення кредитора вмотивовані тим, що поданий реєстр вимог кредиторів не відображає реального стану кредиторських вимог та містить взаємовиключні посилання щодо наявності вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, оскільки майно банкрута, що було предметом забезпечення вимог ПАТ "Дельта Банк" на загальну суму 250916909,29 грн було реалізовано на торгах і Банк отримав за результатами продажу 3339129,90 грн. Отже, вартості проданого заставного майна виявилось недостатньо для покриття вимог Банку у розмірі 247577779,39 грн, у зв`язку з чим вимоги ТОВ "ФК "Геліос" як правонаступника у справі про банкрутство на момент укладення договору купівлі-продажу прав мали наступний вигляд:

- 551742172,77 грн - вимоги, які підлягають задоволенню в четверту чергу;

- 71563735,92 грн - вимоги, які підлягають задоволенню в шосту чергу;

- 4229158,29 грн - вимоги, які забезпечені заставою майна боржника.

Втім, не врахувавши відступлення Банком усіх прав за кредитним договором № 04.1/07/1-КЛТ від 03.06.2011 та ухвалу про заміну сторони правонаступником від 17.12.2019, ліквідатор безпідставно залишив в оновленому реєстрі вимог кредиторів інформацію про ПАТ "Дельта Банк" як забезпеченого кредитора з непогашеними грошовими вимогами в сумі 247577779,39 грн.

Ліквідатор у письмових поясненнях щодо формування реєстру вимог кредиторів станом на 17.12.2019 не погодився із запереченнями кредитора, оскільки, ТОВ "ФК "Геліос" набув прав вимоги до банкрута, які визначені ухвалами суду від 15.07.2015, від 03.02.2016 в розмірі 304164393,38 грн, які підлягають задоволенню в четверту чергу та забезпечені вимоги у розмірі 4229158,29 грн, а тому підстави для переходу забезпечених вимог у розмірі 247577779,39 грн у категорію конкурсних відсутні. Крім того, на думку ліквідатора, дане питання слід розглядати керуючись приписами Закону про банкрутство, а не нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 21.10.2019 - дня введення в дію КУзПБ розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу, відтак в даному конкретному випадку приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не підлягають застосуванню та належить відхилити доводи апеляційної скарги в цій частині.

Разом з тим, належить відхилити доводи апеляційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог кредитора про зобов`язання ліквідатора внести зміни до реєстру вимог кредитора, оскільки поданий суду реєстр вимог кредитора не відповідає вимогам законодавства в частині відображення в ньому черговості вимог кредитора та його правонаступника.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 60 КУзПБ ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом. У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом та у відповідності із черговістю задоволення вимог кредиторів, визначеною статтею 64 КУзПБ.

Як було встановлено вище, ухвалою попереднього засідання від 15.07.2015 визнано, окрім інших кредитором з грошовими вимогами до боржника ПАТ "Дельта Банк" загальному розмірі 613 333 043,88 грн, з яких: 286 623 240,38 грн. підлягають задоволенню у четверту чергу, 71 563 735,92 грн. - у шосту чергу; окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Дельта Банк" у розмірі 255 146 067,58 грн, як забезпечені заставою майна боржника та підлягають задоволенню позачергово.

Грошові вимоги банку до боржника виникли на підставі кредитного договору від 03.06.2011 № 04.1/07/11-КЛТ та складаються з заборгованість по кредиту та процентам за користування кредитом в сумі 541769307,96 грн та пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в сумі 71563735,92.

З метою забезпечення виконання позичальником (ТОВ "Ергольф-Україна") зобов`язань за кредитним договором № 04.1/07/11-КЛТ було укладено наступні договори:

- іпотечний договір № 13/07/101/11-КЛТ від 03.06.2011 р., за умовами якого, заставна вартість майна, переданого боржником в іпотеку складає 3882463,00 євро;

- іпотечний договір № 13/07/102/11-КЛТ від 03.06.2011 р., за умовами якого, заставна вартість майна, переданого боржником в іпотеку складає 685196,00 євро;

- іпотечний договір № 13/07/108/11-КЛТ від 02.11.2011 р., за умовами якого, заставна вартість майна, переданого боржником в іпотеку складає 48824,00 євро;

- договір застави № 13/07/301/11-КЛТ від 03.06.2011 р., за умовами якого, заставна вартість майна, переданого боржником в заставу банку складає 1635193,00 євро;

- договір застави № 13/07/302/11-КЛТ від 08.06.2011 р., за умовами якого, заставна вартість майна, переданого боржником в заставу банку складає 687015,00 євро;

- договір застави № 13/07/303/11-КЛТ від 25.07.2011 р., за умовами якого, заставна вартість майна, переданого боржником в заставу банку складає 712780,00 євро;

- договір застави № 13/07/304/11-КЛТ від 25.07.2011 р., за умовами якого, заставна вартість майна, переданого боржником в заставу банку складає 50739,00 євро;

- договір застави № 13/07/305/11-КЛТ від 25.07.2011 р., за умовами якого, заставна вартість майна, переданого боржником в заставу банку складає 6757,00 євро;

- договір застави № 13/07/З06/11-КЛТ від 05.08.2011 р., за умовами якого, заставна вартість майна, переданого боржником в заставу банку складає 309100,00 євро;

- договір застави № 13/07/З07/11-КЛТ від 02.11.2011 р., за умовами якого, заставна вартість майна, переданого боржником в заставу банку складає 175530,00 євро;

- договір застави № 13/07/З08/11-КЛТ від 14.02.2012 р., за умовами якого, заставна вартість майна, переданого боржником в заставу банку складає 1160900,00 євро;

Враховуючи те, що з метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором № 04.1/07/11-КЛТ, між банком та боржником було укладено договори іпотеки та застави, відповідно до умов яких, у разі невиконання умов кредитного договору, банк може задовольнити свої вимоги за рахунок майна, переданого останньому в іпотеку та заставу, то частина кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" у розмірі 255146067,58 грн підлягає окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені заставою майна боржника.

Ухвалою суду від 17.12.2019 замінено ПАТ "Дельта Банк" на правонаступника ТОВ "ФК "Геліос" за вимогами до боржника, що виникли на підставі кредитного договору № 04.1/07/11-КЛТ від 03.06.2011 та договорами застави № 13/07/305/11-КЛТ від 25.07.2011, № 13/07/307/11-КЛТ від 02.11.2011.

Таким чином, ТОВ "ФК "Геліос" набув право вимоги, як кредитор у даній справі до банкрута за усіма зобов`язаннями, що виникли на підставі кредитного договору від 03.06.2011 № 04.1/07/11-КЛТ.

Як вбачається з матеріалів справи, під час ліквідаційної процедури було реалізовано майно боржника (що перебувало в заставі та іпотеці ПАТ "Дельта Банк") та погашено забезпечені вимоги ПАТ "Дельта Банк" (до заміни останнього на правонаступника) на суму 3339129,90 грн.

Отже, за недостатністю вартості проданого заставного майна, залишились непогашеними забезпечені майном банкрута грошові вимоги в розмірі 247577779,39 грн, за виключенням забезпечених вимог на підставі договорів застави № 13/07/305/11-КЛТ від 25.07.2011 та № 13/07/307/11-КЛТ від 02.11.2011 на загальну суму 4229158,29 грн.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було зазначено вище, боржник, який отримував від банку (правонаступником якого є ТОВ "ФК "Геліос") кредит, має невиконане грошове зобов`язання перед позикодавцем у сумі 247 577 779,39 грн після часткового погашення заборгованості внаслідок реалізації заставного майна.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Окремим видом застави є іпотека (стаття 575 ЦК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку", в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 591 ЦК України та частини сьомої статті 47 Закону України "Про іпотеку", якщо сума, одержана від реалізації предмета застави (іпотеки), не покриває вимоги заставодержателя (іпотекодержателя), він має право отримати суму, якої не вистачає (решту суми).

Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання відповідних сум.

Оскільки вартості реалізованого предмета іпотеки не вистачило на погашення всієї заборгованості, яка виникла у зв`язку з порушенням основного зобов`язання, кредитор в силу норм ЦК України та Закону України "Про іпотеку" має право на стягнення суми, що не вистачає для погашення цієї заборгованості.

Аналіз положень частини першої статті 575 ЦК України, частини четвертої статті 591 ЦК України та частини четвертої закону України "Про іпотеку" дає підстави дійти висновку, що іпотека, яка є заставою нерухомого майна, як забезпечувальне зобов`язання, зумовлює право іпотекодержателя на одержання суми основного боргу, якої не вистачає після реалізації предмета іпотеки на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, з іншого майна боржника в порядку черговості, визначеної законом.

Тобто, вимоги кредитора стосовно суми основного боргу, якої не вистачає після реалізації предмета іпотеки на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, втрачають статус забезпечених. Розмір таких вимог як і їх черговість повинен визначатися судом.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 31.10.2019 № 911/2430/14.

Таким чином, є припиненими грошові вимоги Банку до боржника на суму 250 916 909,29 грн внаслідок погашення вимог кредитора у результаті реалізації предметів застави та іпотеки у ліквідаційній процедурі банкрутства. При цьому, непогашена заборгованість за недостатністю вартості продажу заставного майна в сумі 247577779,39 грн підлягає включенню до реєстру вимог боржника у розмірі 551742172,77 грн до четвертої черги, 71563735,92 грн - до шостої черги задоволення вимог кредиторів відповідно частини першої статті 64 КУзПБ, що спростовує доводи апеляційної скарги про неправомірність віднесення вказаних кредиторських вимог до категорії конкурсних.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про включення грошових вимог до реєстру вимог кредиторів в сумі 4229158,29 грн, які задовольняються в позачерговому порядку, за рахунок заставного майна банкрута згідно з умовами договорів застави № 13/07/305/11-КЛТ від 25.07.2011 та № 13/07/307/11-КЛТ від 02.11.2011, оскільки таке майно не було реалізовано.

Викладені у постановах Верховного Суду висновки, зокрема, у постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, щодо можливості внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва, не стосується випадку у цій справі, коли суду слід визначити розмір і черговість вимог кредитора у результаті реалізації предметів застави та іпотеки за умови недостатності коштів від реалізації майна на погашення забезпечених вимог до боржника, який отримував кредит.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 22.01.2020 у даній справі підлягає залишенню без змін з огляду на відсутність обставин, які свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та про які було зазначено в апеляційній скарзі.

Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Менчака В`ячеслава Володимировича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 22.01.2020 у справі № 911/1362/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.05.2020.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

О.С. Копитова