Постанова

від 14.05.2020 по справі 917/1952/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2020 р. Справа № 917/1952/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

без виклику та повідомлення учасників справи

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш", м. Полтава (вх. № 766 П/2-5)

на рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2020 по справі № 917/1952/19 (суддя Семчук О.С., повний текст рішення складено та підписано 28.01.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-постачальне підприємство "Завод Київспецпідйомтранс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш", м. Полтава

про стягнення 53 844,49 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-постачальне підприємство "Завод Київспецпідйомтранс" (далі - позивач/ ТОВ "ВПП "Завод Київспецпідйомтранс") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (далі - відповідач/ ТОВ "Завод Укрбудмаш") 53844,49 грн., в тому числі 45650,00 грн. основного боргу та 8194,49 грн. пені.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 187 від 17.05.2018.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 24 січня 2020 по справі № 917/1952/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (вул. Садовського, буд. 8, м. Полтава, 36034; код ЄДРПОУ 32174727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-постачальне підприємство "Завод Київспецпідйомтранс" (вул. О. Вишні, 5, м. Київ, 01103; код ЄДРПОУ 36756129) 45650 грн. 00 коп. основного боргу, 7339 грн. 02 коп. пені, 1890 грн. 48 коп. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування судом обставин по справі, просить рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2020 по справі № 917/1952/19 скасувати та прийняти по справі нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Виробничо-постачальне підприємство "Завод Київспецпідйомтранс" відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновок місцевого господарського суду про те, що у договорі мотор редуктори вказані не окремо у переліку товарів, які поставляються, а разом із комплектом кінцевих балок крана мостового опорного електричного, є хибним, оскільки відповідно до пункту 1.1. договору сторонами було погоджено певний асортимент товару. Також звертає увагу на те, що надані позивачем докази, які підтверджують те, що ним придбано мотор редуктори виробництва Болгарії у ДП "ПОДЕММАШ-УКРАЇНА", є лише доказами купівлі позивачем відповідного товару у ДП ПОДЕММАШ-УКРАЇНА , а не доказами поставки відповідачу мотор редукторів кінцевих балок виробництва Болгарії. Отже, за висновком відповідача, позивачем не було в повному обсязі виконано зобов`язання по поставці продукції

Крім того, вказує на те, що висновок суду про те, що акт випробування складений відповідачем суперечить вимогам чинного законодавства, не відповідає дійсності, адже акт випробування крана мостового електричного однобалочного опорного 2-6.8-6-3 80-УЗ складався виключно з метою фіксування недоліків, які були виявлені під час монтажу, а ніяк не для підтвердження проведення монтажних робіт і налагодження відповідно до вимог документів , також відповідачем не виконувалось жодних робіт, для яких потрібен дозвіл Державної служби України з питань праці на проведення робіт з монтажу, налагодження та проведення випробувань поставленого товару.

Також зазначає, що після невиконання обов`язків з приводу усунення недоліків в товарі позивачем було прийнято рішення, що заміна мотор редукторів на такі, які відповідали б умовам договору, повинна була вирішити питання неналежної роботи кран балки. Всі акти позивача були направлені відповідачу поштою та складені в односторонньому порядку і на даних актах відсутні відповідні графи для підпису відповідача та відмітки про відмову від підписання. Отже односторонній акт гарантійного обслуговування устаткування від 30.10.2018 року не виступає належним доказом виконання в дійсності гарантійних робіт позивачем.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Завод Укрбудмаш", м. Полтава на рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2020 по справі № 917/1952/19 та повідомлено сторони, що розгляд зазначеної скарги буде здійснюватися у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№3079 від 31.03.2020) проти її доводів заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що мотор редуктори кінцевих балок є складовою частиною виготовленого позивачем комплекту кінцевих балок крана мостового опорного електричного (саме тому всі складові даного виробу зазначені в одному пункті договору - пункті 1.1.) та не поставлялися відповідачу окремо. До того ж, у договорі мотор редуктори вказані не окремо у переліку товарів, які поставляються, а разом із комплектом кінцевих балок крана мостового опорного електричного, при цьому вказана загальна вартість комплекту. Окремо вартість мотор редукторів в договорі не визначена.

Також вказує на те, що самим виробником продукції, яка є предметом поставки за договором, не передбачено нанесення маркування на частини мотор редукторів, що складалися б зі слів вироблено в Болгарії , даний факт підтверджується копією каталогу виробника, наявного в матеріалах справи, при цьому, якість продукції підтверджена сертифікатом відповідності.

Окрім цього, звертає увагу на те, що відповідно до п.6 розділу III Наказу Міністерства соціальної політики України № 62 від 19.01.2018р. Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання чітко визначено порядок складання акту, а саме: Після проведення монтажу та налагодження обладнання суб`єкт господарювання, який виконав монтаж, складає акт, що підтверджує проведення монтажних робіт і налагодження відповідно до вимог документів , тобто, такий акт складається виключно позивачем. Таким чином, акт випробування, складений відповідачем, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач не має відповідного дозволу Державної служби України з питань праці на проведення робіт з монтажу, налагодженню та проведення випробувань поставленого товару, а відтак і повноважень на проведення цих робіт. Поряд з цим, позивач має відповідний дозвіл Головного управління Держпраці у Київській області №1070.16.32 від 28.04.2016.

Також стверджує, що належне виконання робіт та якість поставленого товару (окрім мотор редукторі) з боку позивача підтверджується самим відповідачем:

-у претензії відповідача № 150 від 06.11.18 відсутні твердження щодо поставки продукції неналежної якості, є лише вимога щодо необхідності поставки продукції в асортименті (комплекті), який відповідає умовам договору (виключно щодо мотор редукторів) .

-у претензії від 17.01.19 № 565 відповідач зазначає, що частина товару відповідає умовам договору і вважається прийнятою, а прийняти поставлені мотор редуктори кінцевих балок відмовляється виключно через відсутність маркування Вироблено в Болгарії .

Розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача та відповідача, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали та встановлено судом першої інстанції, 17.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-постачальне підприємство "Завод Київспецпідйомтранс", продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш", покупцем, укладено договір № 187 (далі - договір), за умовами пунктів 1-2 якого предметом договору є:

1) поставка продавцем:

- кінцевих балок крана мостового опорного електричного вантажопідйомністю 2 т, проліт - 6,8 м, висота підйому - 6 м, управління краном - з підлоги в комплекті з тельфером з пониженою будівельною висотою (новий виробництво 2018 року Болгарія), в кількості 1 комплекту, по ціні 106000,00 за 1 шт. з ПДВ 20 %; мотор редуктори кінцевих балок виробництво Болгарія (нові, рік випуску 2018) (підпункт 1.1. договору);

- моста крана - в кількості 1 штуки за ціною 6800,00 грн. з ПДВ 20% (новий) (підпункт 1.2. договору);

- стійки для підкранової естакади в кількості 6 штук за ціною 4800,00 грн. з ПДВ 20% за 1 шт. Всього на суму 28800,00 грн. з ПДВ 20% (бувші у використанні) (підпункт 1.3 договору);

- підкранової балки 15 метрів в кількості 1 комплект за ціною 15000,00 грн. з ПДВ 20% (бувші у використанні) (підпункт 1.4. договору);

- підкранової рейси 15 метрів в кількості 1 комплект за ціною 6000,00 грн. з ПДВ 20% (нові) (підпункт 1.5. договору);

2) виконання продавцем наступних робіт:

- виготовлення проекту кранової естакади, вартість робіт - 12000,00 грн. з ПДВ 20% (підпункт 2.1 договору);

- монтаж крана, електрообладнання та випробування крана згідно з проектом кранової естакади № 1 від 17.05.2018; вартість робіт - 12000,00 грн. з ПДВ 20% (підпункт 2.2. договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору загальна сума Договору складає 182600,00 грн. з ПДВ.

У пункті 3.2 договору встановлено, що покупець зобов`язується оплатити продукцію, вказану в п. 1 та п. 2 цього договору таким чином:

- 75 % попередньої оплати від вартості продукції та робіт, вказаних в п. 1 та п. 2 Договору протягом п`яти банківських днів з моменту підписання даного договору;

- 25 % від вартості продукції, вказаної в п. 1 та п. 2 Договору протягом трьох банківських днів з моменту отримання покупцем від продавця акту випробування крана.

На виконання умов договору 04.06.2018 відповідачем сплачено позивачеві 136950,00 грн., що становить 75 % загальної суми Договору, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №2187 від 04.06.2018.

Відповідно до пункту 7.2 договору якщо покупець порушив термін оплати по даному договору, він повинен виплатити продавцю пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від заборгованості за кожний день прострочки.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що :

- продавець здійснив поставку обладнання та завершив роботи по його наладці 14.09.2018, тобто відповідно до умов договору відповідач мав їх прийняти та оплатити до 20.09.2018, однак 25 % від загальної суми Договору, що становить 45650,00 грн., так і не оплачені з боку відповідача дотепер, що і стало підставою для звернення до суду;

- належне повідомлення відповідача про виконання умов Договору з боку позивача підтверджується:

1) робочим проектом 2018.06-РП;

2) видатковою накладною № ПЗ-000187 від 12.09.2018;

3) настановою по експлуатації;

4) актом здачі-прийняття робіт № ПЗ-13 від 14.09.2018;

5) актом монтажу та налагодження устаткування від 14.09.2018;

6) копією дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки № 1070.16.32 від 28.04.2016;

7) інструкцією по монтажу та експлуатації електротельферів типу Т.

При цьому, як зазначає позивач, усі вищезазначені документи були передані представнику відповідача, а також додатково направлені цінними листами з описом вкладення на адресу відповідача (копії описів та квитанцій про відправлення додано до позовної заяви);

- у зв`язку із простроченням відповідача щодо здійснення оплати за договором, на підставі вказаного пункту 7.2 позивач нарахував відповідачеві пеню на прострочену суму оплати за період прострочення з 20.09.2018 по 20.03.2019, яка склала 8194,49 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 45650,00 грн. основного боргу та 8194,49 грн. пені.

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що:

- на підтвердження факту поставки товару на суму 162600,00 грн. позивачем надано копію видаткової накладеної № ПЗ-000187 від 12.09.2018, яка відповідачем не підписана. Проте, відповідач у відзиві підтверджує факт поставки позивачем товару 12.09.18, посилаючись при цьому на те, що позивачем поставлено мотор редуктори кінцевих балок без відповідного маркування та технічної документації, які б підтверджували те, що вказаний товар є новим та виробленим в Болгарії.

- мотор редуктори кінцевих балок є складовою частиною виготовленого позивачем комплекту кінцевих балок крана мостового опорного електричного. Зокрема, про це свідчить те, що у договорі мотор редуктори вказані не окремо у переліку товарів, які поставляються, а разом із комплектом кінцевих балок крана мостового опорного електричного, при цьому вказана загальна вартість комплекту. Окремо вартість мотор редукторів в договорі не визначена;

- позивачем надані докази, які підтверджують те, що ним придбано мотор редуктори виробництва Болгарії у ДП "ПОДЕММАШ-УКРАЇНА". Разом з цим, відповідачем нормативно не обґрунтовано обов`язок позивача надати технічну документацію та паспорт на окрему складову виробу, а тому твердження відповідача щодо цих недоліків поставленої продукції судом до уваги не беруться;

- відповідачем акт про невідповідність якості та/чи комплектності поставленого товару та призупинення подальшого приймання продукції, відповідно до вимог Інструкції № П-7 не складався. Акт випробування крана від 14.09.2018, на який посилається відповідач, не є актом про невідповідність якості, комплектності чи маркування продукції в розумінні Інструкції № П-7, в ньому не зазначено про призупинення подальшого приймання продукції. Отже твердження відповідача щодо поставки позивачем товару неналежної якості не є доведеними; відповідачем не виконані вимоги ст. 853 ЦК України щодо негайного повідомлення про виявлені недоліки., оскільки акт від 14.09.2018 за твердженням відповідача відправлений позивачу листом від 17.09.18, проте докази такого відправлення в матеріалах справи відсутні;

- відправлення (лист позивача № 196 від 25.09.2018 з доданими до нього актом здачі-прийняття робіт № ПЗ-13 від 14.09.2018, актом монтажу та налагодження устаткування від 14.09.2018 та копіює дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки) направлене позивачем 01.10.2018 відповідач мав змогу отримати 03.10.2018. Отже, відповідно до п. 3.2. договору відповідач повинен був оплатити 25 % від суми договору, що складає 45650,00 грн. по 08.10.2018 включно. Разом з цим, позивач направляв відповідачу також акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПЗ-0000013 (опис вкладення та фіскальний чек від 01.10.2018 - в матеріалах справи), відповідач вказаний акт не підписав. Проте, умовами договору сторони погодили строк оплати протягом трьох банківських днів саме з моменту отримання покупцем від продавця акту випробування крана, а не з моменту прийняття робіт відповідачем. Таким чином, непідписання відповідачем акту здачі-приймання робіт (надання послуг) не звільняє відповідача від обов`язку оплатити решту суми договору в сумі 45650,00 грн.;

- позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, нараховану на прострочену суму оплати за період прострочення з 20.09.2018 по 20.03.2019, яка склала 8194,49 грн. Проте, відповідач повинен був оплатити 25 % від суми договору, що складає 45650,00 грн. по 08.10.2019 включно, у зв`язку з чим, позивачем безпідставно нараховано суму пені за період з 20.09.2018 по 08.10.2018. Судом першої інстанції здійснено перерахунок суми пені за період з 09.10.2018 по 20.03.2019 і встановлено, що стягненню підлягає пеня в розмірі 7339,02 грн. В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підставі для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 45650,00 грн основного боргу, 7339,02 грн пені та про відмову решті позову.

Колегія суддів погоджується із таким висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Зі змісту умов договору № 187 від 17.05.2018, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, вбачається, що він за своєю правовою природою є змішаним договором та містить в собі ознаки договору як договору поставки, так і договору підряду.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору відповідачем було здійснено передоплату у розмірі 75 % від суми Договору, на суму 136950,00 грн. згідно із платіжним дорученням № 2187 від 04.06.2018.

Відповідно до п. 3.2. договору 25 % від вартості продукції сплачується протягом 3-х банківських днів з моменту отримання "покупцем" від "продавця" акту випробування крану.

На підтвердження факту поставки товару на суму 162600,00 грн. позивачем надано копію видаткової накладеної № ПЗ-000187 від 12.09.2018, яка відповідачем не підписана.

Разом з цим, сам відповідач у відзиві на позовну заяву підтверджує факт поставки позивачем товару 12.09.18, посилаючись на те, що позивачем поставлено мотор редуктори кінцевих балок без відповідного маркування та технічної документації, які б підтверджували те, що вказаний товар є новим та виробленим в Болгарії.

В той же час, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що мотор редуктори кінцевих балок є складовою частиною виготовленого позивачем комплекту кінцевих балок крана мостового опорного електричного, оскільки у договорі мотор редуктори вказані не окремо у переліку товарів, які поставляються, а разом із комплектом кінцевих балок крана мостового опорного електричного. До того ж, у договорі зазначена загальна вартість комплекту. Окремо вартість мотор редукторів в договорі не визначена.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що у договорі мотор редуктори вказані не окремо у переліку товарів, які поставляються, а разом із комплектом кінцевих балок крана мостового опорного електричного, є хибним, оскільки відповідно до пункту 1.1. договору сторонами було погоджено певний асортимент товару.

Проте колегія суддів вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки відповідачем не наведено доводів щодо того, чому він, як одна із сторін договору, разом із позивачем, як другою стороною договору, при визначенні предмету поставки за договору у підпунктах 1.1., 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, не індивідуалізували мотор редуктори в окремому підпункті, а зазначили його разом із кінцевими балками крана мостового опорного електричного в одному підпункті договору - підпункті 1.1., встановивши, при цьому, для даних одиниць товару загальну вартість.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем надані докази, які підтверджують те, що ним придбано мотор редуктори виробництва Болгарії у ДП "ПОДЕММАШ-УКРАЇНА".

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує про те, що надані позивачем докази щодо придбання ним мотор редукторів виробництва Болгарії у ДП "ПОДЕММАШ-УКРАЇНА", є лише доказами купівлі позивачем відповідного товару у ДП ПОДЕММАШ-УКРАЇНА , а не доказами поставки відповідачу мотор редукторів кінцевих балок виробництва Болгарії.

Проте, колегія суддів не може погодитися із таким твердженням відповідача, оскільки самим виробником продукції, яка є предметом постави за договором, не передбачено нанесення маркування на частини мотор редукторів, що складалися б зі слів вироблено в Болгарії , даний факт підтверджується копією каталогу виробника, наявного в матеріалах справи, при цьому, якість продукції підтверджена сертифікатом відповідності.

Також відповідачем не наведено обґрунтованих доводів із посиланням на норми права щодо обов`язку позивача надати технічну документацію та паспорт на окрему складову виробу, а тому місцевий господарський суд цілком правомірно не взяв до уваги зазначене твердження відповідача щодо цих недоліків поставленої продукції.

Відповідач в апеляційній скарзі та відзиві на позовну заяву посилається на недоліки щодо якості поставленої продукції (відсутні площадки для обслуговування балок, шум в редукторах, буксування при переміщенні, не в повному обсязі технічна документація).

Проте, відповідно до п. 4.6 Договору, приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 зі змінами та доповненнями, та Інструкції про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 зі змінами та доповненнями.

Згідно п. 16 Інструкції № П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, яка надійшла, тари чи упаковки вимогам стандартів, технічних умов, креслень, зразків (еталонів) договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, які засвідчують якість продукції, отримувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двохстороннього акта представника іногороднього виготовника (відправника), якщо це передбачено в основних і особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах чи договорі.

Також п. 10 Інструкції № П-7 передбачено, що одночасно з прийманням продукції за якістю здійснюється перевірка комплектності товару, а також відповідності тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, технічних умов, Особливих умов, інших обов`язкових для сторін правил чи договору, кресленням, зразкам (еталонам).

Пунктом 14 Інструкції № П-7 встановлено, що відсутність супровідних документів чи деяких із них не зупиняє приймання продукції. В даному випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, яка надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.

Відповідачем акт про невідповідність якості та/чи комплектності поставленого товару та призупинення подальшого приймання продукції, відповідно до вимог Інструкції № П-7 не складався.

Акт випробування крана від 14.09.2018, на який посилається відповідач, не є актом про невідповідність якості, комплектності чи маркування продукції в розумінні Інструкції № П-7, в ньому не зазначено про призупинення подальшого приймання продукції. Тому, твердження відповідача щодо поставки позивачем товару неналежної якості судом до уваги не беруться, як не доведені відповідачем.

Також відповідачем не виконані вимоги ст. 853 Цивільного кодексу України щодо негайного повідомлення про виявлені недоліки.

Так, як стверджує відповідач, акт від 14.09.18 ним було направлено позивачу листом від 17.09.18, однак жодних доказів на підтвердження даного факту відповідач не надав.

До того ж, належне виконання робіт та якість поставленого товару (окрім мотор редукторі) з боку позивача підтверджується самим відповідачем:

-у претензії відповідача № 150 від 06.11.18 відсутні твердження щодо поставки продукції неналежної якості, є лише вимога щодо необхідності поставки продукції в асортименті (комплекті), який відповідає умовам договору (виключно щодо мотор редукторів) .

-у претензії від 17.01.19 № 565 відповідач зазначає, що частина товару відповідає умовам договору і вважається прийнятою, а прийняти поставлені мотор редуктори кінцевих балок відмовляється виключно через відсутність маркування Вироблено в Болгарії .

Отже відповідачем не доведено факту поставки йому позивачем неякісної продукції.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.2 Договору покупець зобов`язується оплатити 25 % від вартості продукції, вказаної в п. 1 та п. 2 Договору, протягом трьох банківських днів з моменту отримання покупцем від продавця акту випробування крана.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, акт монтажу та налагодження устаткування від 14.09.2018 за своєю юридичною природою є актом випробування крана, про що зазначено в тексті акту.

Позивач стверджує, що ним було вручено акт монтажу та налагодження устаткування від 14.09.2018 представнику відповідача в день його складання, тобто 14.09.2018, разом з цим дане твердження позивача не підтверджується жодними доказами.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та в апеляційній скарзі факт отримання акту монтажу та налагодження устаткування 14.09.2018 заперечує.

Проте, в матеріалах справи наявні докази направлення позивачем акту від 14.09.2018 поштою.

Так, відповідно до опису вкладення та фіскального чеку ПАТ "Укрпошта" лист позивача № 196 від 25.09.2018 з доданими до нього актом здачі-прийняття робіт № ПЗ-13 від 14.09.2018, актом монтажу та налагодження устаткування від 14.09.2018 та копіює дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, був направлений на адресу відповідача експрес відправленням 01.10.2018.

Відповідно до опублікованих на загальнодоступному для доступу сайті ПАТ "Укрпошта" нормативних строків пересилання відправлень "Укрпошта Експрес" (https://www.ukrposhta.ua/ua/terminy-ukrposhta-ekspres) нормативний строк пересилання поштових відправлень Експрес з м. Києва до Полтавської області становить один день після дня подання відправлення для пересилання.

Таким чином, відправлення (лист позивача № 196 від 25.09.2018 з доданими до нього актом здачі-прийняття робіт № ПЗ-13 від 14.09.2018, актом монтажу та налагодження устаткування від 14.09.2018 та копією дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки) направлене позивачем 01.10.2018, відповідач мав змогу отримати 03.10.2018.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до п. 3.2. Договору відповідач повинен був оплатити 25 % від суми договору, що складає 45650,00 грн. по 08.10.2018 включно.

Однак відповідач не виконав зазначене зобов`язання.

Крім цього, позивач направляв відповідачу також акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПЗ-0000013 (опис вкладення та фіскальний чек від 01.10.2018 - в матеріалах справи), відповідач вказаний акт не підписав.

Разом з цим, умовами пункту 3.2 договору встановлено строк оплати 25 % від вартості продукції, вказаної в п. 1 та п. 2 договору - протягом трьох банківських днів саме з моменту отримання покупцем від продавця акту випробування крана, а не з моменту прийняття робіт відповідачем.

Отже, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, непідписання відповідачем акту здачі-приймання робіт (надання послуг) не звільняє відповідача від обов`язку оплатити решту суми Договору.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 45650,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними та достатніми доказами, а отже підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача пеню, нараховану на прострочену суму оплати за період прострочення з 20.09.2018 по 20.03.2019, яка склала 8194,49 грн.

Відповідно до п. 7.2 Договору якщо покупець порушив термін оплати по даному договору, він повинен виплатити продавцю пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від заборгованості за кожний день прострочення.

Як вже зазначалося вище, відповідач повинен був оплатити 25 % від суми договору, що складає 45650,00 грн. по 08.10.2019 включно.

Таким чином, позивачем безпідставно нараховано суму пені за період з 20.09.2018 по 08.10.2018.

Колегія суддів перевірила здійснений місцевим господарським судом перерахунок суми пені за період з 09.10.2018 по 20.03.2019 , відповідно до якого стягненню підлягає пеня в розмірі 7339,02 грн, та дійшла висновку про його обгрунтованість.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що стягненню підлягає пеня в розмірі 7339,02 грн а в іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2020 по справі № 917/1952/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.05.2020

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль