Рішення

від 04.05.2020 по справі 904/5980/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2020м. ДніпроСправа № 904/5980/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В. розглянув спір

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

про включення вимог до передавального акта

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому просить зобов`язати Дочірнє підприємство "Південьтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради включити грошові вимоги АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в сумі 10 987 984,25 грн. до передавального акта.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що 04.09.2019 уповноваженими посадовими особами Дочірнього підприємство "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради було прийнято рішення про припинення юридичної особи. Строк заявлення вимог кредиторів встановлено до 04.11.2019.

Позивач зазначає, що грошова вимога на суму 10 987 984,25 грн. була направлена відповідачеві у встановлений строк та отримана останнім 01.11.2019, але на дату звернення із позовом позивач не отримав відповіді із зазначенням прийнятого рішення за результатами розгляду вимоги, чим порушено цивільні права позивача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог та зазначає, що до теперішнього часу передавального акта ДП Південьтеплоенерго КП Дніпротеплоенерго ДОР прав і обов`язків до правонаступника не складалось, робота комісії з реорганізації не завершена.

Таким чином, задоволення позовних вимог в частині зобов`язання підприємства включити грошові вимоги до передавального акта потягне за собою виконання обов`язку вчинення відповідних дій у певний конкретний строк, який не передбачений ст. 107 ЦК України, що фактично буде втручанням у роботу комісії з реорганізації, визнанням права позивача самостійно на власний розсуд визначати строк для оформлення передавального акта за наслідками роботи комісії з реорганізації, потягне за собою безпідставне покладання на відповідача штрафів з боку державної виконавчої служби та направлення до органів досудового розслідування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення тощо.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не можуть братись судом до уваги з огляду на таке.

Відповідач мав протягом 30 днів з моменту отримання вимоги направити позивачу відповідь з результатами розгляду вимоги, чого зроблено не було. Стосовно зауваження про намагання позивача одночасно вирішити спір щодо розміру штрафних санкцій, позивач зазначає, що відповідно до ст. 107 Цивільного кодексу України до передавального акту включаються усі зобов`язання, у тому числі і ті, які оспорюються сторонами. Тобто, відповідач зобов`язаний включити до передавального акта усі грошові вимоги кредитора, незважаючи на наявність щодо них спору.

20.12.2019 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/5980/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.01.2020, про що постановлено ухвалу.

Ухвалою від 15.01.2020 господарським судом відкладено підготовче засідання до 03.02.2020.

Ухвалою від 03.02.2020 господарським судом відкладено підготовче засідання до 04.03.2020.

Ухвалою від 04.03.2020 господарським судом закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 25.03.2020.

18.03.2020, 07.04.2020 позивачем були подані клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з введенням на території України карантину.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", відповідно до якої, через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 до 03.04.2020 в Україні вводиться карантин, та згідно з листом Ради суддів України № 9рс-186/20 від 16.03.2020, рекомендовано встановити особливий режим роботи судів, та приймаючи до уваги клопотання позивача про відкладення судового засідання, ухвалами суду від 19.03.2020, 08.04.2020 розгляд справи відкладався до 08.04.2020, 04.05.2020.

На день розгляду справи 04.05.2020 від представників сторін клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Враховуючи запроваджені на території України заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань та в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності правових підстав для зобов`язання відповідача включити грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в сумі 10 987 984,25 грн. до передавального акта.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань 04.09.2019 засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом Дочірнього підприємство "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради внесено рішення щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до боржника встановлено до 04.11.2019.

30.10.2019 позивачем направлено відповідачеві вимогу №14/7-404-19 від 29.10.2019 на суму 10 987 984,25 грн., в якій позивач просив виконати вимоги кредитора - Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у розмірі 10 987 984,25 грн. шляхом перерахування вказаної грошової суми на зазначені реквізити (а.с.17-19).

Згідно з роздруківкою з офіційного інтернет ресурсу "Укрпошта" (а.с.243), відповідач отримав вимогу позивача 01.11.2019.

Відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджується, що грошові вимоги позивача до відповідача виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем укладених з позивачем договорів, відповідно до умов яких компанія продавала та постачала відповідачу природний газ.

12.03.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Постачальник) та Дочірнім підприємством комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» (Споживач) був укладений договір № 11685/21/129274 на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти, відповідно до умов якого Постачальник постачає природний газ (далі-газ) Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору).

На виконання умов договору та додаткових угод до нього продавець протягом січня 2012 року - серпень 2012 року поставив покупцю природний газ на загальну суму 5 425 129,00 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін за договором актами прийому-передачі природного газу (а.с.44-51), а саме:

- за січень 2012 на суму 1 643 141,00 грн.;

- за лютий 2012 на суму 1 882 296,00 грн.;

- за березень 2012 на суму 1 330 369,00 грн.;

- за квітень 2012 на суму 340 701,00 грн.

- за травень 2012 на суму 68 982,00 грн.;

- за червень 2012 на суму 54 941, 00 грн.;

- за липень 2012 на суму 52 382,00 грн.;

- за серпень 2012 на суму 52 317, 00 грн.

24.02.2016 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Кредитор), Дочірнім підприємством «Тепловиробничий центр» комунального підприємства «Дніпротеплоенерго Дніпропетровської обласної ради» (Первісний боржник) та Дочірнім підприємством "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (Новий боржник) було укладено договір № 1462 про переведення боргу, відповідно до п. 1.1 договору якого, за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника борг, який виник у Первісного боржника перед Кредитором (далі - зобов`язання) за договором від 12.03.2012 № 11685/21/129274, укладеним між Первісним боржником та Публічним акціонерним товариством Дніпрогаз , за яким Кредитор став Кредитором на підставі договору про відступлення права вимоги від 26.10.2012 № 9814/21/132603, а Первісний боржник став боржником на підставі договору про переведення боргу від 24.02.2016 № 1461, а Новий божник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому Зобов`язанні та замінює Первісного боржника у Зобов`язанні.

Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на момент укладання даного Договору дорівнює 7 257 374,25 грн. (п. 2.1 договору).

Дочірнім підприємством "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради борг у розмірі 7 990 056,63 грн. сплачено не було, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 у справі № 904/1539/13, стягнуто з боржника на користь позивача 7 990 056,63 грн., з яких: 7 257 374,25 грн. - основний борг, 419 749,28 грн. - пеня, 11 749,55 грн. - інфляційні втрати, 323 681,89 грн. - 3% річних, 68 501,66грн. - судовий збір.

Станом на час звернення позивача до суду із цим позовом у справі № 904/5980/19, несплачена заборгованість, стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 у справі № 904/1539/13, складає 7 990 056,63 грн., з яких: 7 257 374,25 грн. - основний борг, 419 749,28 грн. - пеня, 11 749,55 грн. - інфляційні втрати, 323 681,89 грн. - 3% річних, 68 501,66грн. - судовий збір.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, а також статей 174, 216, 218 Господарського кодексу України, порушення умов зобов`язання тягне за собою настання правових наслідків, встановлених договором або законом

За неналежне виконання умов Договору Компанією нараховано Боржнику річні у сумі 633 978,01 грн. та інфляцію грошових коштів у сумі 2 363 949,61 грн., за період, який не охоплений рішенням суду у справі № 904/1539/13.

Таким чином, загальна сума грошових зобов`язань відповідача перед позивачем складає 10 987 984,25 грн.

Матеріали справи не містять доказів задоволення вимоги кредитора від 29.10.2019, що і стало причиною виникнення спору.

Розглянувши позовні вимоги, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши їх за внутрішнім переконання, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з частинами 3, 5 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 104, 105, 110 Цивільного кодексу України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104 - 109 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Підстави припинення зобов`язань визначені у статях 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України (припинення зобов`язання виконанням, припинення зобов`язання переданням відступного, припинення зобов`язання зарахуванням, припинення зобов`язання за домовленістю сторін, припинення зобов`язання прощенням боргу, припинення зобов`язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі, припинення зобов`язання неможливістю його виконання, припинення зобов`язання смертю фізичної особи, припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи).

Серед підстав припинення зобов`язання відсутня така підстава для припинення зобов`язання як реорганізація юридичної особи шляхом приєднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною 3 ст. 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

За приписами частин 1-3 статті 107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань 04.09.2019 засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом Дочірнього підприємство "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради внесено рішення щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації (приєднання).

Тобто, з наведеного вбачається, що засновником відповідача прийнято рішення про припинення юридичної особи відповідача шляхом реорганізації, а саме приєднання.

Відповідно до частини 7 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Перебування боржника в стані припинення не припинило зобов`язання, у зв`язку з чим в силу статті 107 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати від відповідача в особі комісії з припинення як виконання зобов`язання, так і включення кредиторських вимог за такими зобов`язаннями до передавального акту.

Аналогічні правові позиції зазначені у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 925/1143/17.

Матеріалами справи підтверджується вчасне направлення кредитором вимоги про визнання його кредиторських вимог.

Доказів задоволення вимоги позивача матеріали справи не містять. Доводи, наведені в обґрунтування позову відповідачем не спростовано.

Судом перевірено розрахунки заявленої у позовній заяві суми грошової вимоги та помилок не виявлено.

Відповідачем у відзиві на позов заперечень відносно розрахунків розміру кредиторської вимоги не наведено. До того ж, включення кредиторських вимог за такими зобов`язаннями до передавального акту є обов`язком комісії з припинення, тому саме на неї (комісію) і покладається обов`язок перевіряти правильність розрахунку грошових вимог. Відповідач мав право у відповіді на вимогу про включення кредиторських вимог викласти свої заперечення відносно розміру заборгованості.

В матеріалах справи відсутня відповідь відповідача із зазначенням прийнятого рішення за результатами розгляду вимоги позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача включити до передавального акту грошові вимоги позивача у сумі 10 987 984,25 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Зобов`язати Дочірнє підприємство "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради в особі голови комісії з припинення Гурової І.М. (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 7, код ЄДОПОУ 38835123) включити грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДОПОУ 20077720) в сумі 10 987 984,25 грн. до передавального акту.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради в особі голови комісії з припинення Гурової І.М. (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 7, код ЄДОПОУ 38835123) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДОПОУ 20077720) 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги у порядку статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає необхідним роз`яснити про те, що у зв`язку із заходами, спрямованими на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, що впроваджені через поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), вказані вище строки оскарження продовжуються до закінчення карантину.

Повне рішення складено 14.05.2020 .

Суддя І.Ф. Мельниченко