Ухвала

від 14.05.2020 по справі 916/779/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" травня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/779/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» про забезпечення позову від 12.05.2020р. вх. № ГСОО 2-1297/20 у справі №916/779/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 114, літера Е, корпус №4; код ЄДРПОУ 41692188)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 66; код ЄДРПОУ 30109015)

Про стягнення 7418622,12 грн.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» про забезпечення позову від 12.05.2020р. вх. № ГСОО 2-1297/20 у справі №916/779/20 розглядається судом відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» про стягнення 7418622,12 грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» направлено на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» суми боргу на суму 7318071,21 грн. та пені у розмірі 10050,91 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.03.2020р. прийнято позовну заяву з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/779/20. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "27" квітня 2020 р. о 11:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 27.04.2020р. о 11:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.04.2020р. відкладено підготовче засідання на "18" травня 2020 р. о 12:30. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 18.05.2020р. о 12:30. Запропоновано позивачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати відповідачу відповідь на відзив, оформлену з урахуванням вимог, встановлених ст.166 ГПК України.

12.05.2020р. до господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» надійшла заява про забезпечення позову від 12.05.2020р. вх. № ГСОО 2-1297/20 у справі №916/779/20.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.05.2020р. заяву передано на розгляд судді Д`яченко Т.Г.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову вх. № ГСОО 2-1297/19 від 12.05.2020р., Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» було зазначено суду наступне.

Предметом позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» 7318071,21 грн. винагороди за підключення абонентів та суми пені у розмірі 100550,91 грн., яка було нарахована на підставі Договору з ексклюзивним дилером №ЄВ/20/18 від 20.06.2018р. та актів наданих послуг.

Позивачем було зазначено суду, що пунктами 1, 2 рішення № 49 від 07.02.2020 р. „Про можливість дострокового впровадження нової радіотехнології Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, вирішила:

1.Визначити можливим дострокове впровадження нової радіотехнології „Міжнародний рухомий (мобільний) зв`язок ІМТ» Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» за заявою № 4626/6 (вхідний НКРЗІ № 30818 від 26.12.2019) та надати цьому товариству згоду на дострокову зміну радіотехнології „СDМА-800» на радіотехнологію „Міжнародний рухомий (мобільний) зв`язок ІМТ» у смугах радіочастот 827,855...837,925; 840,455...842,000/872,855...879,145 МГц.

2.Видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» (30109015, м, Одеса), за заявою № 4626/6 (вх. НКРЗІ від 26.12.2019 № 30818) ліцензію на користування радіочастотним ресурсом України для дострокового впровадження нової радіотехнології „Міжнародний рухомий (мобільний) зв`язок ІМТ» з ініціативи ліцензіата (Висновок № 2-4881 щодо можливості видачі ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України від 06.02.2020), строком на 9 років, регіон користування; 27 регіонів України, смуги (номінали) радіочастот, приймання/передавання, МГц 827,855...837,925; 840,455...842,000/872,855...879,145.

Заявником було зазначено суду, що підпунктом 1.4 пункту 1 рішення № 117 від 17.03.2020 р. „Про скасування деяких рішень НКРЗІ щодо видачі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» та видачу відповідних ліцензій на конкурсних або тендерних засадах» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, вирішила скасувати пункт 2 рішення НКРЗІ від 7 лютого 2020 року № 49 „Про можливість дострокового впровадження нової радіотехнології Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» у зв`язку з ненаданням Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» (30109015, м. Одеса) документів, що підтверджують внесення плати за видачу ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України.

Таким чином, як пояснює заявник, відповідач не може здійснювати ліцензовану господарську діяльність у сфері телекомунікацій у зв`язку із скасуванням ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» на користування радіочастотним ресурсом України на всій території України, що, безперечно, призведе до неможливості виконання судового рішення у пій справі № 916/779/20, оскільки фактично відповідач позбавляється можливості здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій й відповідно отримувати доходи від такої діяльності.

Також позивачем було зазначено суду, що пунктом 1 рішення № 146 від 07.04.2020 р. „Про анулювання дозволів на експлуатацію РЕЗ, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, вирішила анулювати видані Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» (30109015, м. Одеса) дозволи на експлуатацію радіоелектронних засобів.

Отже, за посиланням позивача, зазначеним рішенням регулятора Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» заборонено експлуатувати технічні засоби, призначені для передавання та/або приймання радіосигналів споживачів, що фактично унеможливлює діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» у сфері телекомунікацій.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» вважає, що відсутність у відповідача доходу через позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» ліцензії на користування радіочастотним ресурсом на всій території України та заборону експлуатувати технічні засоби, що підтримають зв`язок, фактично унеможливить виконання судового рішення про стягнення 7418622,12 грн.

Також позивачем було зазначено суду, що за повідомленням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» не оплатило в установленому законом порядку вартість ліцензій та, як вказує позивач, станом на сьогодні від оператора надійшло до Державного бюджету України лише 1 млн. грн., що становить близько 0,5 відсотка суми, що мала бути сплачена (194,6 млн грн) цим оператором до 10.03.2020р.

Крім того, позивачем було зазначено суду, що про перебування відповідача у стані неплатоспроможності свідчать й дані Єдиного державного реєстру судових рішень, вказуючи, що ухвалою від 26.03.2020р. господарський суд Одеської області відкрив провадження у справі №916/772/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Лайфселя» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» , ухвалою від 27.04.2020р. господарський суд Одеської області відкрив провадження у справі № 916/959/20 за позовом Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» .

Таким чином, як вказує позивач, враховуючи наявність боргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» перед Державним бюджетом України за несплачену ліцензію на користування радіочастотним ресурсом на суму 194600000,00 грн., боргу перед компанією Товариство з обмеженою відповідальністю „Лайфселл» на суму 5034870,07 грн, та боргу перед Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на суму 12433511,22 грн., можна констатувати стан фактичної неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» . Відтак, за твердженням позивача, невжиття заходів забезпечення позову фактично унеможливить виконання судового рішення про стягнення 7418622,12 грн.

На підставі викладеного та зазначеного, позивач, враховуючи, як ним було зазначено, наявність грошового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» , вважає, що до відповідача належить застосувати такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» в межах суми позову у даній справі № 916/779/20, а саме в розмірі 7418622,12 грн., які знаходяться на поточних банківських рахунках, які перелічено у поданій заяві про забезпечення позову.

Надаючи заперечення на заяву про забезпечення позову, Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» було зазначено суду наступне.

Відповідачем було зазначено суду, що заява про забезпечення позову, що була подана позивачем, не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту. Також було вказано, що звернення позивача до суду із позовом не свідчить про наявність безспірної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» перед позивачем.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» було зазначено суду, що вирішення фінансового питання відповідачем з приводу оплати вартості отриманих ліцензій свідчить про наявність можливого подальшого надання послуг Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» , отримання ним прибутку, що, як вказує відповідач, буде мати наслідком сплати обов`язкових податків та розрахунків з контрагентами.

Відповідачем було пояснено суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» очікує фінансування в розмірі 50000000,00 доларів США від Компанія Кюріна Лімітед на підставі укладеного кредитного договору №15 від 12.12.2012р., умовами якого було погоджено надання додаткового кредиту.

Також було зазначено відповідачем, що щомісяця на рахунки відповідача надходять грошові кошти від споживачів телекомунікаційних послуг, що також, як вказує відповідач, свідчить про наявність можливості розрахунків з контрагентами та окрім абонентської плати, на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» надходять грошові кошти від контрагентів з якими укладені договори.

Також відповідачем зазначалось суду, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача може призвести до негативних наслідків.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» було зазначено суду, що відповідачем листом від 13.03.2020р. №349/20 було повідомлено НКРЗІ, що у відповідності до законодавства, а саме ст. 33 Закону України „Про радіочастотний ресурс України» здійснено оплату до Державного бюджету України за видачу ліцензій на користування РЧР у розмірі 1000000,00 грн. Тим самим, як вказує відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» вчасно виконав умови ст.33 Закону України „Про радіочастотний ресурс України» щодо надання до НКРЗІ документу, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензій в термін 30 календарних днів з дати направлення повідомлення НКРЗІ.

Крім того, відповідачем було зазначено суду, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» до Окружного адміністративного суду м. Києва було подано позовну заяву про скасування рішення НКРЗІ №117 від 17 березня 2020р. Також, як вказує відповідач, Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» до Окружного адміністративного суду м. Києва було подано заяву про забезпечення позову.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» було зазначено суду, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2020р. у справі №640/7394/20 було зупинено дію п.3 Рішення НКРЗІ №49 від 22.02.2020р. «Про можливість дострокового впровадження нової радіотехнології Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» - до набрання законної сили у вказаній справі. Цією ж ухвалою Окружний адміністративний суд міста Києва зупинив дію рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації «Про скасування деяких рішень НКРЗІ щодо видачі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України Товариства з обмеженою відповідальністю та видачу відповідних ліцензій на конкурсних або тендерних засадах №117 від 17.03.2020р. до набрання законної сили рішення суду у зазначеній справі. Таким чином всі ліцензії відповідача є діючими.

На підставі викладеного та зазначеного, відповідач просить суд у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» про забезпечення позову вх. № ГСОО 2-1297/19 від 12.05.2020р. відмовити.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» про забезпечення позову від 12.05.2020р. вх. № ГСОО 2-1297/20 у справі №916/779/20, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до позовної заяви, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» виникли на підставі укладеного між ними 20 червня 2018 року Договору з ексклюзивним дилером №ЄВ/20Є18.

У поданій заяві про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» на суму 7418622,12 грн., які знаходяться на поточних банківських рахунках, які визначено позивачем у заяві про забезпечення позову.

Відповідно до 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; виключено; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. Таким чином, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації» за Договором з ексклюзивним дилером №ЄВ/20Є18 від 20 червня 2018 року 7318071,21 грн. винагороди за підключення абонентів та суми пені у розмірі 100550,91 грн.

Згідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16).

Між тим, на переконання суду, у заяві позивача про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими позивачем пов`язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову .

При цьому, господарський суд зазначає, що така підстава, як факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань за спірним договором, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідачем ще потребує доведення , тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову має сприяти дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання та розглядаючи дану заяву про забезпечення позову, судом було надано оцінку обґрунтованості доводам Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» щодо необхідності вжиття заходів, які ним запропоновано та заявлено до суду, враховуючи, зокрема, розумність, обґрунтованість та адекватності вимог, що викладено позивачем у поданій заяві про забезпечення позову та здійснено забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З огляду на усе вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Керуючись ст.ст.136-138,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Альянс Україна» у задоволенні заяви про забезпечення позову від 12.05.2020р. вх. №ГСОО 2-1297/20 у справі № 916/779/20.

Ухвала набирає чинності 14.05.2020р. та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя Т.Г. Д`яченко